Ухвала

від 09.08.2024 по справі 927/873/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 927/873/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

(суддя - Белов С.В.)

від 18.10.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуюча - Кропивна Л.В., судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.)

від 29.05.2024

у справі за позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі: 1. Північного офісу Держаудитслужби та 2. Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут"

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 619 085,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. У червні 2023 року Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури (далі - Прокуратура) подав до Господарського суду Чернігівської області позов в інтересах держави в особі позивачів Північного офісу Держаудитслужби (далі - Держаудитслужба) та Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області (далі - Відділ освіти) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (далі - ТОВ "Чернігівгаз Збут") про визнання недійсними додаткової угоди № 1 від 29.01.2021, додаткової угоди № 2 від 02.02.2021, додаткової угоди № 3 від 03.02.2021, додаткової угоди № 4 від 04.02.2021, додаткової угоди №5 від 23.02.2021 щодо зміни ціни до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АВ147-11-21 від 06.01.2021, укладену між Відділом освіти та ТОВ "Чернігівгаз Збут" (далі - договір) та стягнення 619 085,33 грн.

2. Позов мотивовано порушенням вимог чинного законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод.

3. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.10.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024, позов задоволено повністю.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що спірні додаткові угоди суперечать пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі". Суди виходили з того, що внаслідок укладення зазначених додаткових угод, фактично ціну за одиницю товару збільшено на 3,04828 грн (з 4,999 грн до 8,04728 грн) або на 60,9%, порівняно з погодженою під час закупівлі; одночасно при укладенні додаткових угод зменшувались планові обсяги постачання газу - з 443 840 куб. м до 281 939,87 куб. м (на 161 900,13 куб. м) або на 63,5%; при цьому, природний газ по ціні вказаній у основному договорі взагалі не постачався. Таким чином, суд зазначив, що Відділ освіти, який мав беззаперечне право на отримання природнього газу по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача про збільшення ціни, підписав спірні додаткові угоди, внаслідок чого ціна природнього газу збільшилась, а обсяги поставки за договором зменшилися. Врахувавши здійснену Відділом освіти оплату поставленого у січні-травні 2021 року природного газу на суму 1 716 498,46 грн, виходячи з первісної ціни у договорі, без врахування спірних додаткових угод, Відділ освіти повинен був сплатити за фактично поставлений природній газ 1 097 413,13 грн, тобто різниця між зазначеними сумами становить 619 085,33 грн.

5. 22.07.2024 до Верховного Суду надійшла із використанням підсистеми "Електронний суд" касаційна скарга ТОВ "Чернігівгаз Збут", в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та установив наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

7. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

9. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

10. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник підставами касаційного оскарження судових рішень визначив наявність випадків, передбачених пунктами 1 та 2 частини другої статті 287 ГПК України.

11. У разі оскарження судових рішень на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України скаржник має вмотивовано обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

12. В обґрунтування цієї підстави скаржник зазначає, що наполягає на необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі №927/491/19 та застосованого судами першої та апеляційної інстанцій.

13. Водночас скаржник чітко не вказує норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення, а також не наводить висновку і змістовного обґрунтування необхідності відступлення від нього, тому скаржнику слід навести вмотивоване обґрунтування щодо підстав для відступу у цій справі та/або уточнити підставу/підстави касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.

14. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що не погоджується з висновком судів (недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно договором, тобто і поставка товару, і його оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції укладеного договору), оскільки він протирічить діючому законодавству, а саме положенням статті 216 Цивільного кодексу України, однак в цій частині оскарження судових рішень, касаційна скарга не містить зазначення підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України.

15. Скаржник також посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (статей 53, 73, 74, 76, 78, 80, 86, 210, 236, 238 ГПК України), зазначає, що суди не взяли до уваги та не надали оцінку листу Відділу освіти № 08-15/348 від 15.06.2022; у мотивувальних частинах рішень не зазначено мотивів визнання доказів поданих прокурором більш вірогідними щодо встановлення обставини відсутності коливання цін на ринку природного газу в спірний період; належними доказами є цінові довідки торгово-промислової палати; суди надали неправильну оцінку доказів, наданих прокурором, оскільки обґрунтовуючи свої вимоги, саме прокурор повинен був надати докази факту, що ціна на природний газ не зросла, водночас в цій частині оскарження судових рішень, касаційна скарга не містить зазначення підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України та статті 310 цього Кодексу.

16. Верховний Суд звертає увагу, що враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, передбачених вимогами статті 300 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга подається у зв`язку з порушенням норм процесуального права щодо дослідження доказів, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України.

17. У такому разі касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 ГПК України призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

18. Таким чином скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень.

19. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.

20. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

21. Верховний Суд також установив, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, викладених у пункті 2 частини четвертої статті 290 ГПК України, який визначає, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

22. До касаційної скарги скаржник не додав документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

23. Вирішуючи питання щодо обов`язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

24. Згідно з частиною першою статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

25. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

26. Ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

27. Частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

28. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

29. Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

30. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 1 січня було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684, 00 грн.

31. Предметом позову у цій справі є 5 вимог немайнового характеру (визнання додаткових угод недійсними) та майнова вимога (стягнення 619 085,33 грн).

32. Отже, за подання касаційної скарги про перегляд оскаржуваних судових рішень скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 36 330,05 грн (2 684,00 грн * 5 + 619 085,33 грн * 1,5% ) * 200% * 0,8).

33. З огляду на зазначене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України для надання строку на усунення встановлених недоліків у частині сплати судового збору.

34. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

35. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 у справі № 927/873/23 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у цій ухвалі (пункти 11-13; 14; 15-19);

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати учасникам справи, надавши суду докази, з урахуванням положень статті 42 ГПК України;

- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 36 330,05 грн.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова