Ухвала

від 09.08.2024 по справі 911/1573/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/1573/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянув касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

на рішення Господарського суду Київської області

(суддя - Ярема В.А.)

від 01.08.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Пономаренко Є.Ю., судді - Барсук М.А., Руденко М.А.)

від 10.06.2024

у справі за позовом ОСОБА_1

до 1. Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1";

2. Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання незаконним та скасування рішень, скасування реєстраційної дії.

ВСТАНОВИВ:

1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1" (далі - відповідач 1, Садівниче товариство) та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач 2, Управління Міністерства юстиції) про:

- визнання незаконним та скасування рішення правління Садівничого товариства, оформленого протоколом б/н від 07.11.2021;

- визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів Садівничого товариства, оформленого протоколом № 1/2021 від 12.12.2021;

- скасування реєстраційної дії Управління Міністерства юстиції, здійсненої 08.02.2022 щодо Садівничого товариства за №1003541070024004664 (зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи), інформація щодо якої міститься в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

2. Позов обґрунтовано тим, що рішення правління Садівничого товариства, оформлене протоколом б/н від 07.11.2021, прийнято незаконним складом правління, а також без повідомлення позивачки про час та місце проведення загальних зборів 12.12.2021.

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.08.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024, позов задоволено повністю.

4. Місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачкою обставин її членства у Садівничому товаристві, а також встановив, що станом на дату засідання його правління - 07.11.2021, із легітимного складу правління присутнім на такому засіданні був тільки ОСОБА_2 , що є меншим від необхідної кількості членів правління (більшість) для правомочності відповідного засідання правління та прийняття на ньому рішень, зокрема щодо визначення 12.12.2021 датою чергових загальних зборів Садівничого товариства. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що спірне рішення правління Садівничого товариства є незаконним, що свідчить про порушення порядку скликання загальних зборів товариства; незаконність рішення правління та, відповідно, порушення порядку скликання зборів, а також обставин неповідомлення позивачки про збори та її відсутність на цих зборах, свідчить про невідповідність вимогам статуту проведення 12.12.2021 загальних зборів Садівничого товариства, у тому числі прийняття такими зборами рішень, оформлених протоколом №1/2021 від 12.12.2021.

5. 24.07.2024 відповідач 2 надіслав до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування реєстраційних дій Управління, здійсненої 08.02.2022 щодо Садівничого товариства за №1003541070024004664 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та установив наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

7. Відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. 10.06.2024 апеляційний господарський суд ухвалив постанову (повний текст постанови складено 01.07.2024), тому останнім днем для подання касаційної скарги є 22.07.2024.

9. Скаржник звернувся з касаційною скаргою 24.07.2024, тобто, поза межами 20-денного строку, встановленого абзацом 2 частини першої статті 288 ГПК України для подання касаційної скарги.

10. За приписами частини другої цієї статті, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

11. Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

12. Однак у касаційній скарзі скаржник не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження та не наводить поважні причини його пропуску.

13. З огляду на те, що скаржник не подав (не заявив) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, то касаційна скарга відповідно до статті 174, частини третьої статті 292 ГПК України залишається без руху.

14. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

16. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

17. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник підставами касаційного оскарження судових рішень визначив наявність випадків, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

18. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок стосується правовідносин, які є подібними.

19. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).

20. Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

21. В обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження скаржник посилається на неврахування судами висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, а також постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 910/807/17, від 27.03.2018 у справі № 904/9431/15, від 03.04.2018 у справі № 914/758/17, від 27.03.2018 у справі № 826/4947/16, від 05.02.2019 у справі № П811/279/16, від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, однак чітко не зазначає, які саме норми права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо) суди попередніх інстанцій неправильно застосували в оскаржуваних судових рішеннях, і які саме висновки щодо застосування цих норм права містяться у зазначених постановах Верховного Суду, а також не наводить обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свої висновки.

22. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням пункту 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував, а суд апеляційної інстанції не перевірив наявні у матеріалах справи докази.

23. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що у разі, якщо скаржник посилається на не дослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), то у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено, які саме зібрані у справі докази не досліджені судом, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

24. У касаційній скарзі скаржник чітко не зазначає, які саме норми процесуального права порушили суди попередніх інстанцій, а також на вказує, які саме докази суди не дослідили, що, враховуючи положення статті 310 ГПК України, не дає підстави для висновку про те, що касаційна скарга в цій частині відповідає вимогам статей 287, 290 ГПК України.

25. Також, відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України в касаційній скарзі повинні бути зазначені вимоги особи, яка подає скаргу.

26. Верховний Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.

27. У прохальній частині касаційної скарги скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у частині вимог щодо скасування реєстраційних дій скаржника відмовити. При цьому, підставою касаційного оскарження визначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з огляду на процесуальне порушення з передбачених частиною третьою статті 310 цього Кодексу, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

28. Зазначення у касаційній скарзі цієї підстави касаційного оскарження, є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

29. Отже, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 300 ГПК України, підстави касаційного оскарження, визначені скаржником, а також те, що правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, описова частина касаційної скарги містить протиріччя з її прохальною частиною, тому Суд зазначає, що скаржнику необхідно уточнити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, та/або вимоги касаційної скарги.

30. Крім того, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що у касаційній скарзі (сторінка 3) зазначено, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.

31. Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, та у який саме спосіб суду необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм.

32. Натомість у касаційній скарзі скаржник взагалі не наводить обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження судових рішень, тому Суд також залишає касаційну скаргу без руху з огляду на необхідність скаржнику уточнити чи визначає він зазначену підставу (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України), на якій подається касаційна скарга у відповідності до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, та за необхідності навести відповідне обґрунтування.

33. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

34. Вирішуючи питання щодо обов`язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

35. Згідно з частиною першою статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

36. Частиною другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

37. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

38. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 1 січня було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 481, 00 грн.

39. Як убачається з касаційної скарги, скаржник не погоджується з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову щодо вимоги про скасування реєстраційних дій Управління, здійсненої 08.02.2022 щодо Садівничого товариства за №1003541070024004664, тому відповідно до вимог касаційної скарги заявник за її подання мав сплатити судовий збір у розмірі 4 962,00 грн (2 481,00 грн х 200 %).

40. До касаційної скарги скаржник не додав документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, тому касаційна скарга також підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України для надання строку на усунення встановлених недоліків у частині сплати судового збору.

41. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

42. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі № 911/1573/22 в частині оскарження вимоги про скасування реєстраційних дій Управління, здійсненої 08.02.2022 щодо Садівничого товариства за №1003541070024004664 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- надати суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій;

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у цій ухвалі (пункти 21; 24; 29; 32);

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати учасникам справи, надавши суду докази, з урахуванням положень статті 42 ГПК України;

- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4 962, 00 грн.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова