Постанова

від 02.09.2024 по справі 911/1573/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2024 р. Справа№ 911/1573/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув,

від відповідача 1 - Трохимець О.П.,

від відповідача 2 - представник не прибув,

від третьої особи - Гарбарук С.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою Садівничого товариства "Тополька-1" на рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2023 у справі №911/1573/22 (суддя Ярема В.А., повний текст складено 27.12.2023) за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1", Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішень, скасування реєстраційної дії.

ВСТАНОВИВ наступне.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 /позивачка) надійшла позовна заява до Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1" (далі - ГО "СТ "Тополька-1"/відповідач 1) та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач 2) про:

- визнання незаконним та скасування рішення правління Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1", оформленого протоколом б/н від 07.11.2021;

- визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1", оформленого протоколом №1/2021 від 12.12.2021;

- скасування реєстраційної дії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), здійсненої 08.02.2022 щодо Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1" за №1003541070024004664 (зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи), інформація щодо якої міститься в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.08.2023 у справі №911/1573/22 позов задоволено; визнано незаконним та скасовано рішення правління Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1" (сільрада Вороньківська, Бориспільський р-н, Київська обл., 08352, ідентифікаційний код 26146847), оформлене протоколом б/н від 07.11.2021; визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1" (сільрада Вороньківська, Бориспільський р-н, Київська обл., 08352, ідентифікаційний код 26146847), оформлене протоколом №1/2021 від 12.12.2021; скасовано реєстраційну дію Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, місто Київ, ПРОВУЛОК МУЗЕЙНИЙ, будинок 2-Д, ідентифікаційний код 43315602), здійснену 08.02.2022 щодо Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1" (сільрада Вороньківська, Бориспільський р-н, Київська обл., 08352, ідентифікаційний код 26146847) за №1003541070024004664 (зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи), інформація щодо якої міститься в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вказане рішення суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 апеляційну скаргу Садівничого товариства "Тополька-1" на рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2023 у справі №911/1573/22 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2023 у справі №911/1573/22 - без змін.

До Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, згідно прохальної частини якої він просить суд стягнути з відповідачів витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 25 000 грн.

В судове засідання 02.09.2024 прибув представник відповідача 1, який заперечив проти задоволення заяви.

Також, присутня в судовому засіданні третя особа підтримала заяву позивача.

В свою чергу, правом на участь представників в даному судовому засіданні позивач та відповідач 2 не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином; про що свідчать довідки про доставку електронного документа до електронних кабінетів представника позивача та відповідача 2.

Крім цього, позивачу судом засобами поштового зв`язку було здійснено направлення ухвали про відкладення розгляду справи на 02.09.2024 за адресою, вказаною в апеляційній скарзі.

Кореспонденція суду, направлена позивачу, повернулася з відміткою органу поштового зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Враховуючи належне повідомлення вказаних осіб, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду заяви, вона розглянута судом у даному судовому засіданні.

Суд, розглянувши вказану заяву, дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу (тобто до закінчення судових дебатів у справі) було заявлено про витрати правничої допомоги в сумі 25 000 грн. та надано докази їх понесення.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 25 000 грн., заявник надав: Договір № 08/07-21-1 про надання правової допомоги від 08.07.2021, укладений між Адвокатським об`єднанням "МІТРАКС" та позивачем, Додаток № 1 до вказаного договору; Акт прийому - передачі наданих послуг від 01.04.2024 та опис послуг.

Згідно п. 5.1 Додатку № 1 до договору № 08/07-21-1 про надання правової допомоги від 08.07.2021 вартість наданих виконавцем послуг визначається у розмірі 25 000 грн. за супровід справи в суді апеляційної інстанції.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

У Акті прийому - передачі наданих послуг від 01.04.2024 наведено детальний опис послуг, який включає:

ознайомлення та аналіз апеляційної скарги Садівничого товариства "Тополька-1" у справі №911/1573/22;

ознайомлення та аналіз апеляційної скарги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі №911/1573/22;

підготовка відзиву на апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі №911/1573/22;

підготовка відзиву на апеляційну скаргу Садівничого товариства "Тополька-1" у справі №911/1573/22;

участь у судових засіданнях.

Позивач в заяві про ухвалення додаткового рішення просить стягнути витрати правничої допомоги з відповідачів солідарно.

Колегія суддів вказує, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 16 січня 2024 року у справі №903/87/23.

Стосовно стягнення з відповідача 2 - Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витрат правничої допомоги, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Так, необхідність представництва інтересів позивача в суді апеляційної інстанції була зумовлена апеляційним оскарженням відповідачем 1 рішення місцевого господарського суду.

Саме за апеляційною скаргою відповідача 1 - Садівничого товариства "Тополька-1" здійснювався перегляд рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2023 у справі №911/1573/22.

В свою чергу, за апеляційною скаргою відповідача - Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), апеляційний перегляд рішення суду не здійснювався, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2023 у справі №911/1573/22.

За наведених обставин, підготовка адвокатом позивача відзиву на апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не відповідає критерію дійсної необхідності.

Також, окремо колегія суддів зазначає наступне.

Пред`явлена позивачем вимога про скасування запису в реєстрі є наслідком порушення вимог законодавства у зв`язку із прийняттям рішень загальними зборами товариства, а, отже, є зверненою до товариства похідною вимогою від вимоги про недійсність вказаних рішень загальних зборів

Орієнтуючись на суть спору, а не виключно на визначений позивачем суб`єктний склад учасників справи, слід враховувати, що спір у даній справі виник між юридичною особою та учасником такої особи, а тому участь державного реєстратора у даному спорі як співвідповідача не змінює суті спору, за яким саме товариство є тією особою, яка порушила право позивача.

Враховуючи вище наведене у сукупності, колегією суддів відмовляється у задоволенні заяви позивача в частині стягнення витрат правничої допомоги, наданої в суді апеляційної інстанції, з відповідача 2 - Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Враховуючи те, що п. 5.1 Додатку № 1 до договору № 08/07-21-1 про надання правової допомоги від 08.07.2021 вартість наданих виконавцем послуг за супровід справи в суді апеляційної інстанції визначена у фіксованому розмірі (25 000 грн.), судом здійснюється розгляд заяви позивача про стягнення з відповідача 1 наведеної суми витрат.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Одночасно, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Колегія суддів зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу Суд також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Колегія суддів зазначає стосовно такої послуги, як ознайомлення та аналіз апеляційної скарги Садівничого товариства "Тополька-1" у справі №911/1573/22, то вона поглинається такою послугою, як складання відзиву на вказану апеляційну скаргу відповідача 1.

Стосовно підготовки відзиву на апеляційну скаргу, то колегією суддів враховується, що правова позиція сторін в суді апеляційної інстанції не змінювалася, адвокату позивача не було потрібно вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, фактично відзив на апеляційну скаргу відповідача 1 містить узагальнену позицію позивача по справі, яка наводилася ним ще в суді першої інстанції.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, оцінивши витрати позивача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем у відповідності до вимог статті 74 ГПК України викладених ним обставин стосовно надання адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України).

Так, колегія суддів вважає, що справедливим та співмірним розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (за підготовку відзиву на апеляційну скаргу та участь у 3 судових засіданнях) є 12 500 грн.

З огляду на викладене вище, судова колегія вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково та стягнути з відповідача 1 12 500 грн. судових витрат, понесених позивачем при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

У задоволенні решти заяви, в тому числі до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), судом відмовляється.

Керуючись статтями 238, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №911/1573/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1" на користь ОСОБА_1 12 500 грн. витрат правничої допомоги, понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

3. У задоволенні решти заяви, в тому числі до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відмовити.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 11.09.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко