Ухвала

від 08.08.2024 по справі 320/37554/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 серпня 2024 року

м. Київ

справа №320/37554/23

адміністративне провадження №К/990/21270/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шарапи В.М., перевіривши клопотання Міністерства культури та інформаційної політики України про зупинення дії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі №320/37554/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙТАРСЬКЕ» до Міністерства культури та інформаційної політики України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЙТАРСЬКЕ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства культури та інформаційної політики України «Про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 28.09.2023 №530;

- зобов`язати відповідача внести зміни до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України шляхом вилучення інформації про адресу місцезнаходження пам`ятки - Будинок Київського повітового земства Рейтарська, 37 літ. А'.

Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Київський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 10.01.2024 у задоволенні позову відмовив.

Шостий апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 21.05.2024 скасував вказане вище рішення та ухвалив нове, яким позовні вимоги задовольнив.

На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 31.05.2024 надійшла касаційна скарга Міністерства культури та інформаційної політики України (направлена поштовим зв`язком 30.05.2024), в якій скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 залишити без змін.

Крім того, разом із касаційною скаргою відповідач також подав клопотання, де просить зупинити дію оскаржуваного судового рішення.

Своє клопотання скаржник мотивував тим, що постанова суду перешкоджає реалізації права на захист інтересів держави, оскільки проведення земельних робіт в межах історичного ареалу м. Києва та буферної зони об`єкту всесвітньої спадщини без відповідних дозволів фактично суперечить державній політиці в сфері охорони та захисту культурної спадщини та суспільному інтересу.

Верховний Суд своєю ухвалою від 20.06.2024 відкрив касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та, серед іншого, встановив десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання заперечень щодо поданого скаржником клопотання.

Копія зазначеної вище ухвали надійшла до електронного кабінету третьої особи (Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради) 21.06.2023 о 14:07, однак жодних заперечень щодо поданого клопотання від нього до суду у встановлений строк (який закінчився 01.07.2024) не надходило.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЙТАРСЬКЕ» направило 29.06.2024 через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний Суд» такі заперечення, де зауважило, що проведення будівельних робіт, а також їх проведення у буферній зоні ЮНЕСКО не є предметом розгляду у цьому спорі. Вважає, що доводи Міністерства культури та інформаційної політики України ґрунтуються на припущеннях та сподіваннях на конкретні результати розгляду справи, а обґрунтовані підстави, за яких суд касаційної інстанції може зупинити дію оскаржуваного судового рішення, у клопотанні не наведено.

Розглянувши доводи скаржника, що викладені у поданому клопотанні, Верховний Суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та безпідставність, при цьому Суд вважає за необхідне наголосити на наступному.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 340 КАС України, суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про зупинення виконання (дії) судових рішень, які оскаржуються.

Згідно з частинами 1,2 статті 375 КАС України, суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала.

Разом з тим, статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Отже, розгляд питання про зупинення виконання (дії) оскаржуваних судових рішень має на меті не допустити порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, як особи, що подала касаційну скаргу, так і інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв`язку з дією та виконанням оскаржуваних судових рішень.

Верховний Суд звертає увагу, що клопотання про зупинення дії або виконання судового рішення має бути вмотивованим, містити підстави для такого зупинення, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

При цьому застосування відповідних повноважень має бути обґрунтованим, а підстави вагомими та доведеними, оскільки у такому випадку інша сторона у справі (учасники справи), на користь якої таке рішення постановлене, буде обмежена у праві на задоволення своїх вимог.

Обґрунтовуючи своє клопотання, відповідач заначив, що оскаржуване судове рішення перешкоджає реалізації права на захист інтересів держави, оскільки проведення земельних робіт в межах історичного ареалу м. Києва та буферної зони об`єкту всесвітньої спадщини без відповідних дозволів фактично суперечить державній політиці в сфері охорони та захисту культурної спадщини та суспільному інтересу.

Водночас Верховний Суд зауважує, що предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства культури та інформаційної політики України та зобов`язання його внести зміни до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України шляхом вилучення інформації про адресу місцезнаходження пам`ятки.

Таким чином, зазначені відповідачем обґрунтування клопотання про зупинення дії постанови суду апеляційної інстанції не корелюються із предметом спору у розглядуваній справі та не заслуговують на увагу.

При цьому варто наголосити, що сама по собі незгода скаржника з оскаржуваним судовим рішенням не є підставою для зупинення його дії, оскільки перевірка правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права здійснюється судом касаційної інстанції лише під час касаційного перегляду справи з дотриманням визначеної КАС України процедури і процесуальних гарантій учасників справи.

Касаційний суд не може ставити під сумнів законність судових рішень судів попередніх інстанцій на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження тільки через те, що такі судові рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними.

Крім того, Верховний Суд враховує те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (див. mutatis mutandis рішення у справі "Шмалько проти України" (Shmalko v. Ukraine) від 20.07.2004, N 60750/00, § 43)).

Як наслідок, розглянувши клопотання скаржника, Верховний Суд відхиляє таке у зв`язку із його необґрунтованістю та безпідставністю, позаяк аналіз матеріалів касаційної скарги дає підстави для висновку, що зазначене клопотання не містить мотивів, які б в розумінні наведених законодавчих приписів могли б слугувати підставою для зупинення дії оскаржуваного судового рішення, а тому, у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

Керуючись статтями 340, 375 КАС України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання Міністерства культури та інформаційної політики України про зупинення дії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі №320/37554/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙТАРСЬКЕ» до Міністерства культури та інформаційної політики України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

...........................

В.М. Шарапа,

Суддя Верховного Суду