Рішення

від 06.08.2024 по справі 953/4444/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/4444/24

н/п 2/953/2578/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

06 серпня 2024 року Київський районний суд м.Харкова

у складі головуючого судді Колесник С.А.,

за участю секретаря судового засідання Смаль Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 953/4444/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Фінансова компанія Онлайн Фінанс» треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову: Приватний нотаріус Грисюк О.В., Приватний виконавець Нордіо В.В., у якому просить:

1. Позовну заяву задовольнити.

2. Виконавчий напис № 34685 від 21.05.2021, що вчинений приватним нотаріусом Грисюк Оленою Василівною, відповідно до якого пропонується стягнення на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Онлайн Фінанс», з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 46344,50 гривень - визнати таким, що не підлягає виконанню;

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Онлайн Фінанс", на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2119,6 гривень (1211,20 грн. - позовна заява та 908,40 грн. - заява про забезпечення доказів).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 06.11.2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», правонаступником якого є ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», правонаступником якого в свою чергу є ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» був укладений кредитний договір № 8921844375, відповідно до умов якого позивачу був наданий кредит у розмірі 7000 грн. 21 травня 2021 року приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Грисюк О.В. вчинив виконавчий напис № 34685 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за договором № 8921844375у загальній сумі 46344,50 грн. 08.09.2021 приватним виконавцем Виконавчого округу Харківської області Подолянко І.А. відкрито виконавче провадження № 66743935 з примусового виконання вказаного виконавчого документа. 03 травня 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. прийняв виконавче провадження № 66743935 з примусового виконання вказаного виконавчого документа. Вважає, щовказаний виконавчий напис вчинений з порушенням норм чинного законодавства, оскільки приватний нотаріус під час вчинення спірного виконавчого напису належним чином не пересвідчився у безспірності заборгованості боржника перед стягувачем. Посилаючись на викладене, просив визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06.06.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, 02.08.2024 подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» повторно у судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Треті особи - Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович у судове засідання не з`явилися, про місце, день та час судового розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Суд встановив, що 21 травня 2021 року приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Грисюк О.В. вчинив виконавчий напис № 34685 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за договором № 8921844375 у загальній сумі 46344,50 грн., укладеним з ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», правонаступником усіх прав та обов`язків на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 116 від 12.01.2021 є ТОВ «Таліон Плюс», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року є ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс». Стягнення заборгованості проводиться за період з 16 квітня 2021 року по 12 травня 2021 року. Сума заборгованості складає 45144,50 грн, у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 16100,00 грн, прострочена заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом становить 29044,50 грн.

Зі змісту копії виконавчого напису № 34685, вчиненого 21 травня 2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Грисюк О.В. вбачається, що за вчинення вказаного виконавчого напису нотаріус на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнув плату зі стягувача у розмірі 1200, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача, з урахуванням чого загальна сума, що підлягає стягненню складає 1200,00 грн.

Отже, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 88 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно зі ст. 42 Закону України «Про нотаріат» на момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов`язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження.

Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 Глави 16 Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі Перелік).

Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Отже, суд має встановити, що відповідачем нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не завжди свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Тому, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Саме така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02 липня 2019 року по справі №916/3006/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 по справі №645/1979/15-ц сформульований правовий висновок про те, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушення порядку повідомлення боржника про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Суд встановив, що спірний виконавчий напис № 34685, вчиненого 21 травня 2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Грисюк О.В., виданий на підставі п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі Перелік).

Так, п. 2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999, в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Тобто саме вказані зміни до Переліку дозволяли кредиторам звертатися до нотаріуса для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, оформленими не тільки в нотаріальному порядку, але і в простій письмовій формі.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 21 травня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

З аналізу викладеного слідує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, в якій у п.1 Переліку в редакції від 29.11.2001 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. При цьому п.2 взагалі не передбачено в діючому Переліку.

Таким чином, під час видачі оскаржуваного виконавчого напису приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Грисюк О.В. керувався визнаним нечинним законодавством, яке в дійсності не передбачало можливості вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений, а, отже, діяв у порушення норм ч. 2 ст. 87 Закону України «Про нотаріат».

За таких обставин суд дійшов висновку, що спірний виконавчий напис вчинений з порушенням норм законодавства, оскільки до спірних правовідносин підлягала застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29 листопада 2001 року.

Одночасно з цим суд зазначає, що підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.

У постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17 (провадження № 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису, враховуючи при цьому, що позивач заперечує розмір заборгованості, зазначений у виконавчому написі.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Відповідач, будучи обізнаним про наявність вказаного спору, не подав до суду належних та достовірних доказів того, що дійсно позивачу направлялась претензія з вимогою про погашення заборгованості за вказаним договором, що є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає задоволенню.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій, зазначені у написі, є безспірними.

Суд також враховує, що відповідач по справі своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заперечень щодо заявлених позивачем вимог та доказів на спростування викладених у позовній заяві доводів не подавав.

З урахуванням вказаних обставин, суд приймає рішення на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку, що у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису керувався визнаним нечинним законодавством, яке в дійсності не передбачало можливості вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений, а, отже, діяв у порушення норм ч. 2 ст. 87 Закону України «Про нотаріат», не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, не витребував від стягувача додаткових документів, вчинив виконавчий напис в порушення норм ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач, не подаючи відповідний доказ, не спростовує в такий спосіб твердження позивача.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211, 20 гривень та витрати по сплаті заяви про забезпечення позову у розмірі 908,40 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12, 81, 141, 247, 263-265, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни від 21 травня 2021, зареєстрований в реєстрі за № 34685, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»</a> заборгованості у розмірі 46344,50 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Онлайн Фінанс»(ЄДРПОУ 42254696, місце знаходження: 02094, м.Київ, бульвар Верховної Ради буд. 34, офіс 511) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та витрати по сплаті заяви про забезпечення позову у розмірі 908 (дев"ятсот вісім) грн. 40 коп..

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»</a>, ЄДРПОУ 42254696, місце знаходження: 02094, м.Київ, бульвар Верховної Ради буд. 34, офіс 511.

Третя особа: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, код ЄДРПОУ: 34481907, місце знаходження: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, місце знаходження: 49000 Дніпропетровська область, м.Дніпро, пр.Слобожанський, 93 офіс 3.

Повне судове рішення складено протягом 09 серпня 2024 року.

Суддя Колесник С.А.