Рішення

від 29.07.2024 по справі 322/606/24

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

29 липня 2024 рокуСправа № 322/606/24

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Подріз В.О.,

за участю:

представника позивача - адвоката Шиша А.Б.,

представника відповідача - Крамар В.В. (в режимі відеоконференції),

представника третьої особи - Орлової О.О. (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом:ОСОБА_2 до:Головного управління Національної поліції в Запорізькій областітретя особа:Державна казначейська служба Українипро:відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового розслідування, прокуратури.

05.04.2024 до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить:

- стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 12000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди, у вигляді суми, сплаченої нею у зв`язку з наданням їй юридичної допомоги, 50000 грн. 00 коп. в рахунок компенсації завданої їй моральної шкоди, а також понесені нею судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Постановою адміністративної комісії від 07.03.2024 року № 05 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 , закрито на підставі пункту першого статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у ОСОБА_2 виникло право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та статтею 1176 ЦК України.

Через вказані неправомірні дії працівників поліції ОСОБА_2 перенесла моральні страждання, які полягали у переживаннях щодо розголосу вказаного факту за місцем проживання у зв`язку з побоюванням громадського осуду, страхом після цього не влаштуватися на роботу, необхідністю нести витрати на правничу допомогу, оскільки вона була вимушена звертатися до адвоката, щоб довести неправомірність дій працівників поліції і, тим самим, відстояти свою честь та гідність.

Крім того, станом на 09.02.2024 року ОСОБА_2 була вагітною. Внаслідок перенесених нею моральних страждань, дитина завмерла. В період з 28.02.2024 року по 01.03.2024 року ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Пологовий будинок № 3» Запорізької міської ради. 28.02.2024 року ОСОБА_2 було проведено вакуум-аспірацію порожнини матки.

Таким чином, внаслідок перенесених ОСОБА_2 моральних страждань, викликаних неправомірними діями працівників поліції, остання втратила дитину. Навіть станом на сьогоднішній день ОСОБА_2 не може повернутися до нормального ритму життя, що вона пов`язує саме з перериванням вагітності, яке є наслідком її незаконного притягнення до адміністративної відповідальності.

Моральну шкоду від протиправних дій працівників поліції ОСОБА_2 оцінює у 50000,00 грн.

Ухвалою суду від 09.04.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

23.04.2024 судом отримано відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву відповідачем зазначено, зокрема таке.

Відповідач вважає, що вищезазначена постанова адміністративної комісії не може бути підставою для підтвердження наявності завданої шкоди позивачу, оскільки їй було відомо про заборону продажу алкогольних напоїв військовим.

Наданий позивачем договір № 24 від 04.12.2023 про організацію професійного навчання безробітних на замовлення роботодавця відповідач вважає таким, що не підтверджує та не спростовує той факт, що позивач працювала у кафе «Оріон».

На думку відповідача, у даному випадку підлягають застосуванню положення ч. 4 ст. 1176 ЦК України, оскільки з боку позивача наявний факт самообмови, що виключає відшкодування моральної шкоди.

Відповідач зазначає, що сам факт складання протоколу про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки до позивача не було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Заявлений до відшкодування розмір моральної шкоди відповідач вважає необґрунтованим у зв`язку з недоведеністю самого факту заподіяння позивачу моральної шкоди. Доказів причинно-наслідкового зв`язку між притягненням позивача до адміністративної відповідальності та перериванням вагітності позивачем не надано.

Заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі 12000 грн., які позивач поніс під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідач вважає неспівмірними зі складністю спору, а відтак такими, що не підлягають стягненню.

Виходячи з наведеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

01.05.2024 судом отримано письмові заперечення третьої особи на позовну заяву з проханням відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа вважає, що у даному випадку відсутні підстави для застосування положень ст. 1176 ЦК України. Заявлений до відшкодування розмір моральної шкоди третя особа вважає не обґрунтованим. Також, третьою особою зазначено, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600,00 грн.

Стосовно витрат на правову допомогу третьою особою зазначено, що понесені позивачем витрати у адміністративній справі не належать до переліку випадків відшкодування матеріальної шкоди за Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 266/94-ВР.

Виходячи з наведеного, третя особа просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача 16.05.2024 подав до суду відповідь на відзив, в якій просив відхилити заперечення відповідача, вважаючи їх необґрунтованими, та задовольнити позов, а також стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь позивача понесені нею судові витрати.

Ухвалою суду від 30.05.2024 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 29.07.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності,

встановив:

09.02.2024 дільничним офіцером поліції відділення поліції № 3 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшим лейтенантом Новицьким Я.А. відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення, серії ВАВ № 890782, згідно з яким вона, 09.02.2024, близько 14 год. 10 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , в приміщенні кафе «Оріон», здійснила продаж алкогольного напою військовослужбовцю, а саме 1 пляшки коньяку, марки «Aznauri», ємністю 0,5 л. за ціною 220 грн. за пляшку, чим порушила вимоги наказу Запорізької обласної військової адміністрації «Про заборону торгівлі алкогольними напоями на території Запорізької області» від 02.01.2024 року № 1, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП.

14.02.2024 ОСОБА_2 було укладено договір про надання правничої допомоги № 14/02 з адвокатом Шишом А.Б., повноваження якого підтверджуються ордером серії АР № 1164342 від 14.02.2024.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 14.02.2024 року до вищевказаного договору про надання правничої допомоги, сторони обумовили, що розмір винагороди адвоката за правничу допомогу визначається виходячи з погодинної ставки за послуги адвоката в сумі 3000 грн. 00 коп. за одну годину, без ПДВ. Розмір винагороди адвоката за участь у судових (або інших) засіданнях визначається виходячи із вищевказаної погодинної ставки, але не менше ставки за одну годину роботи адвоката за кожне засідання.

Постановою адміністративної комісії від 07.03.2024 року № 05, яка набрала законної сили 19.03.2024 року, було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 156 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Закриваючи провадження у справі, адміністративна комісія послалася, зокрема, на те, що ОСОБА_2 не являється суб`єктом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 156 КУпАП.

Станом на 09.02.2024 року ОСОБА_2 була вагітною. В період з 28.02.2024 року по 01.03.2024 року ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Пологовий будинок № 3» Запорізької міської ради. 28.02.2024 року ОСОБА_2 було проведено вакуум-аспірацію порожнини матки, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 370 від 01.03.2024.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Частиною другою статті 1176 ЦК України визначено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд під час розгляду цієї справи враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06.12.2023 по справі № 370/463/21 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 115598608) та зазначає таке.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) викладено правовий висновок про те, що на підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. За викладених обставин колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступлення від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду про те, що закриття справи про адміністративне правопорушення дає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України та статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» і не є у залежності від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу та чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Отже, закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди у цій справі.

Проте, заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди, 50000,00 грн., суд визнає таким, що не відповідає засадам розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не містить застережень щодо спеціального розміру мінімальної заробітної плати для визначення суми відшкодування моральної шкоди, отже передбачений статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень, не підлягає застосуванню у цій справі.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 1 січня 2024 року становив 7100,00 грн.

Позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між притягненням її до адміністративної відповідальності та перериванням вагітності. Водночас, сам факт незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності є достатнім доказом понесених позивачем у зв`язку з цим душевних страждань, а відтак, виходячи із засад розумності та справедливості суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 8000,00 грн.

Посилання відповідача на положення ч. 4 ст. 1176 ЦК України суд визнає необґрунтованим, оскільки позивач при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, надаючи письмові пояснення, повідомила поліцейському про те, що вона працює в кафе «Оріон» неофіційно, що зобов`язувало поліцейського перевірити факт працевлаштування позивача, адже суб`єктом відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП є саме працівник підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування.

За таких обставин, відсутні підстави стверджувати те, що позивач шляхом самообмови перешкоджала з`ясуванню істини і цим сприяла незаконному притягненню її до адміністративної відповідальності.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди, суд виходить з такого.

За змістом статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у передбачених цим законом випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги (п. 4 ст. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку із наданням йому юридичної допомоги не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченим статтею 137 ЦПК України, тому, у зазначеному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 303/3973/17 (провадження № 61-12505св19), від 07 липня 2021 року у справі № 335/10173/19 (провадження № 61-5223св21), від 09 червня 2022 року у справі № 759/2952/20 (провадження № 61-16694св21), від 08 листопада 2023 року у справі № 539/2673/21 (провадження № 61-9750св 23).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження № 61-8158св22).

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, провадження № 61-9124св20, вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн. підтверджується описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 01.04.2024, актом приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.04.2024 року № 14/02, рахунком на оплату від 01.04.2024 року № 14/02, платіжною інструкцією від 03.04.2024 № O43Y0KDQOV. Такі витрати суд визнає обґрунтованими, а відтак вони підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Решту доводів відповідача та третьої особи суд відхиляє, оскільки вони суперечать вищенаведеним висновкам Верховного Суду у подібних справах та зводяться до власного тлумачення ними норм чинного законодавства України.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у вищезазначеній частині, на загальну суму: 8000,00 + 12000,00 = 20000,00 грн., що становить 32,26% від ціни позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1), інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2).

Позивач, відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 по справі № 161/4985/17 (реєстраційний номер за ЄДРСР 81573955) зроблено висновок щодо застосування норми ч. 6 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якого у разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.

Відповідач у даній справі не звільнений від сплати судового збору.

Отже, виходячи з мінімальної ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, що, відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статі 4 Закону України «Про судовий збір», становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024, враховуючи подання позивачем позовної заяви до суду в електронній формі, що передбачає застосування коефіцієнту 0,8 (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), та часткове задоволення позову, розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави становить 3028*0,4 = 1211,20*0,8 = 968,96*32,26% = 312,59 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Частиною другою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21000,00 грн. надано: договір про надання правничої допомоги від 02.04.2024 № 02/04; акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.07.2024 № 02/04; опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 25.07.2024; рахунок на оплату від 25.07.2024. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу суд визнає таким, що відповідає критеріям, передбаченим ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Отже, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, враховуючи часткове задоволення позову, становить: 21000,00*32,26% = 6 774,60 грн.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 158, 258, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 коп.) на відшкодування моральної шкоди, та 12000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 коп.) на відшкодування матеріальної шкоди.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_2 6 774,60 грн. (шість тисяч сімсот сімдесят чотири гривні 60 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь держави судовий збір в розмірі 312,59 грн. (триста дванадцять гривень 59 коп.).

6. Реквізити учасників справи:

- позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

- відповідач: Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, вул. Дмитра Апухтіна, 29, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код: 40108688);

- третя особа: Державна казначейська служба України, вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код: 37567646.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 08 серпня 2024 року.

Суддя С.С. Гасанбеков