Ухвала

від 06.08.2024 по справі 322/1421/24

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

УХВАЛА

06 серпня 2024 року Справа № 322/1421/24 Провадження № 1-кс/322/155/24

Слідчий суддя Новомиколаївського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділення поліції № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_7 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 , в рамкахдосудового розслідування,внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.08.2024 за № 12024082300000112, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мена Чернігівської області, громадянина України, неодруженого, який не має на утриманні дітей, проходить військову службу на посаді робітника-підсобного 4 взводу 3 інженерної роти 91 інженерного полку військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

встановив:

06.08.2024 слідчий звернувся до суду з вищезазначеним клопотанням, в якому просив:

- застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів;

- відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не визначати розмір застави.

В обґрунтування клопотання слідчим зазначено таке.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 102 від 19.05.2023 солдата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був призваний на військову службу по мобілізації, та призначено на посаду робітника-підсобного 4 взводу 3 інженерної роти 91 інженерного полку.

Так, 02 серпня 2024 року, приблизно о 23 год. 00 хв. (більш точний час не встановлено) ОСОБА_6 , знаходячись на відкритій ділянці місцевості поблизу складських приміщень, розташованих на південній околиці с. Новоукраїнка Запорізького району Запорізької області, за координатами: ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та маючи умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, наніс почергово близько п`яти ударів кулаками обох рук в область голови ОСОБА_9 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: двобічної субдуральної гематоми, субарахноідального крововиливу, перелому кісток лицевого черепа, які кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння.

Своїми умисними діями ОСОБА_6 , скоїв кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

04.08.2024, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було затримано в порядку ст. 208 КПК України (час фактичного затримання о 13 год. 10 хв.).

05.08.2024, слідчим відділення поліції № 3 Запорізького районного управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке кваліфікується, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Причетність ОСОБА_6 до скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, якими повністю обґрунтовуються пред`явлена підозра, а саме: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; протоколом огляду місця події від 03.08.2023; протоколом долиту свідка ОСОБА_10 , який надав покази про те, що 03.08.2024, в нічний час доби він бачив як ОСОБА_6 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_9 , шляхом нанесення ударів ногами в область голови; протоколом затримання ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України від 04.08.2024; протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 від 04.08.2024, який пояснює, що 02.08.2024, приблизно о 23 год. 00 хв., ОСОБА_6 , наніс йому та ОСОБА_9 тілесні ушкодження, шляхом нанесення ударів в область голови та обличчя та по іншим частинам тіла; іншими матеріалами кримінального провадження.

Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

На даний час виникла необхідність у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить його належну процесуальну поведінку та надасть можливість уникнути підозрюваному кримінальної відповідальності шляхом: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчините інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 згідно зі ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового слідства та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у вказаному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

ОСОБА_6 усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.

Таким чином, ОСОБА_6 під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати за межі території України, у зв`язку з цим, у правоохоронних органів фактично не буде можливості затримати підозрюваного та як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.

Підозрюваний ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на потерпілого, свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх колишніх знайомих по службі тощо.

Підозрюваний ОСОБА_6 , в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти життя та здоров`я особи, а саме замах на умисне протиправне заподіяння смерті особі.

Окрім цього, з матеріалів кримінального провадження можна зробити висновок що своїми противоправними діями ОСОБА_6 підриває бойовий дух військовослужбовців- військової частини НОМЕР_1 та демонструє негативний приклад поведінки військовослужбовця Збройних Сил України, оскільки вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення.

В колективі ОСОБА_6 характеризують негативно, як агресивну особу, неконтрольовану людину, яка готова вчинити конфлікт за любий незначний вчинок чи вислів в його сторону, який може перерости в бійку. З огляду на вищевикладене, можна зробити висновок про те, що ОСОБА_6 через своє ставлення до військової служби та зневагу до людського життя може вчинити інше кримінальне правопорушення проти життя та здоров`я особи або, враховуючи обставини вчинення ним злочину, завершити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Так само підозрюваний ОСОБА_12 , з метою переховування від органу досудового розслідування та уникнення покарання, може вчинити злочин передбачений Розділом XIX Кримінального кодексу України у тому числі кримінальні правопорушення, передбаченні ст.ст. 407 та 408 КК України.

Виходячи з наведеного стороною обвинувачення стверджується про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст.177 КПК України.

Вказане клопотання було вручено підозрюваному 06.08.2024 о 10 год. 40 хв., тобто більш ніж за три години до його розгляду по суті.

У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 .

Захисник у судовому засіданні просив обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію захисника.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення клопотання, слідчий суддя виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (що не стосуються вказаного випадку).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (п. 1); наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2); недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (п. 3).

З огляду на презумпцію невинуватості, слідчий суддя вважає некоректними твердження у клопотанні про те, що ОСОБА_6 вчинив особливо тяжкий злочин, адже останній лише підозрюється у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, а не особливо тяжким, оскільки санкція ч. 1 ст. 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років. Твердження у клопотанні про те, що ОСОБА_6 вчинив замах на умисне протиправне заподіяння смерті особі жодним чином не обґрунтоване та не підтверджено доданими до клопотання документами.

Як було з`ясовано слідчим суддею під час розгляду клопотання, негативна характеристика підозрюваного у колективі, про яку зазначено у клопотанні, ґрунтується лише на показаннях свідка ОСОБА_11 , який згідно з протоколом його допиту, також отримав тілесні ушкодження від ОСОБА_6 02.08.2024. Водночас у протоколі допиту свідка ОСОБА_10 зазначається про те, що свідок з підозрюваним проходять військову службу у підрозділі з початку 2024 року та підтримують дружні відносини. Інших документів, що характеризують особу підозрюваного, до клопотання не додано.

Підозра у нанесенні ОСОБА_6 ОСОБА_9 тілесних ушкоджень є обґрунтованою, адже крім вищезазначених доказів не заперечується і самим підозрюваним. Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_9 на момент розгляду клопотання не визначена, а наведений у клопотанні перелік тілесних ушкоджень є попереднім, що підтверджується листом КНП «ЗОКЛ» ЗОР від 06.08.2024 № 8813.

Щодо заявлених у клопотанні ризиків слід зазначити наступне.

В клопотанні заявлено існування трьох ризиків: переховування, незаконного впливу на потерпілого і свідків, вчинення нового кримінального правопорушення чи завершення того у якому підозрюється.

Слідчий суддя погоджується з доведенням існування лише одного з них.

Так на ризик переховування від органів досудового розслідування і суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України насамперед свідчить те, що ОСОБА_6 усвідомлює, що за умови доведення його вини йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі до восьми років.

Слідчий суддя не погоджується з доводами вказаними у клопотанні на предмет обґрунтування наведених ризиків, як то можливість виїхати за межі території України або на тимчасово окуповані території України. Такі доводи носять мало імовірний характер і ґрунтуються в більшій мірі на припущеннях ніж на доказах.

На теперішній час, чоловікам, окрім осіб певної категорії, виїзд за межі України, заборонений, а для особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, фактично унеможливлюється.

Військовослужбовець, згідно з діючим законодавством і положеннями дисциплінарних статутів, не має права залишати місце несення служби без відповідних наказів командирів. За вчинення таких дій наступає додаткова відповідальність.

До того ж підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, що суттєво зменшує ризик переховування.

З огляду на це, посилання слідчого у клопотанні на практику Європейського суду зокрема на рішення «W проти Швейцарії» не є релевантним з цим провадженням.

Посилання ж слідчого на справу «Харченко проти України» є недоречним, оскільки в наведеній справі йшлося про продовження строку тримання під вартою і було констатовано порушення Конвенції, а не навпаки.

У справі «Летельє проти Франції», знову таки, було констатовано порушення, після фактичної заміни запобіжного менш суворого запобіжного заходу на тримання під вартою.

Щодо другого заявленого ризику слід зазначити, що ОСОБА_6 має звання солдат, тобто він є підпорядкованою особою, відповідно, враховуючи принцип субординації, чинити тиск на інших військовослужбовців, які мають таке ж звання, або вище, чи взагалі є його безпосереднім начальником, фактично не можливо, або в карай ускладненим.

Тиск же шляхом погроз теж є мало імовірним з огляду на те, що усі свідки є військовослужбовцями одного підрозділу, постійно контактують між собою, тобто якщо спроби тиску з боку підозрюваного мали б місце, це одразу було виявлено і понесло негативні наслідки для нього. Тиск на потерпілого є неможливим, з огляду на те, що останній перебуває в реанімації закладу охорони здоров`я і зрозуміло, що останній найближчим часом не повернеться у підрозділ.

Отже, заявлений ризик, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є таким, що носить формальний характер, адже незрозуміло в якому контексті обвинувачений може вплинути на свідків. До того ж не зазначається на яких саме свідків може чинити вплив обвинувачений. Отже, існування цього ризику не доведено стороною обвинувачення.

Щодо третього заваленого ризику.

У клопотанні жодним чином не обґрунтовано те, яким чином підозрюваний може закінчити правопорушення у якому він підозрюється за умови не обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Не заслуговують на увагу і доводи в контексті можливості вчинення підозрюваним інших правопорушень, зокрема військових злочинів, передбачених ст.ст. 407, 408 КК України. Відомості про те, що ОСОБА_6 притягався до адміністративної відповідальності за ст. 172-11 КУпАП або за ст.ст. 407, 408 КК України, відсутні. Сам по собі факт притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності у цьому провадженні, де навіть за умови визнання його винним існує теоретична вірогідність призначення більш м`якого покарання ніж передбаченого законом або звільнення від відбування покарання з випробуванням, не дає підстав вважати, що особа може вчинити військові злочини, за які, в разі доведення вини передбачено покарання від 5 до 10 (ч. 5 ст. 407 КК України) і до 12 (ч. 4 ст. 408 КК України) років позбавлення волі навіть без можливості застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України.

Виходячи з наведеного, слідчий суддя погоджується лише з існуванням ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості переховування підозрюваного від органів досудового розслідування і суду, однак який не є досить високим.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, необхідність обрання найсуворішого запобіжного заходу, нездатність інших заходів забезпечити належний хід досудового та судового провадження не підтверджена доводами клопотання та не доведена стороною обвинувачення під час судового засідання.

Враховуючи наведені вимоги кримінального процесуального закону, майновий стан підозрюваного, а також той факт, що він на теперішній час не проживає вдома, а проходить службу у підрозділі ЗСУ, який розташований на території Запорізького району Запорізької області і виконує завдання, як у цьому так і в судніх районах, слідчий суддя вважає, що за вказаних умов щодо ОСОБА_6 найбільш доречним є застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього обов`язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, який досягне своєї мети і зможе нівелювати ризик доведений стороною обвинувачення у цьому провадженні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст.177-179,184, 193,194, 196, 395 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

1. В задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , відмовити.

2. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

3. Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , такі обов`язки:

1) прибувати за викликом до слідчого, прокурора або суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, за місцем дислокації підрозділу, у якому він проходить службу (за винятком випадків виконання бойових завдань), без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проходження служби і місця дислокації підрозділу;

4) утримуватись, від будь-якого спілкуватися щодо обставин кримінального правопорушення із потерпілим і свідками у цьому провадженні.

4. ОСОБА_6 , роз`яснюється, що в разі невиконання вказаних обов`язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

5. Обов`язки на підозрюваного покладаються на два місяці.

Повний текст цієї ухвали проголошено 09.08.2024 о 15 год. 30 хв.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1