Постанова

від 17.07.2024 по справі 910/14990/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2024 р. Справа№ 910/14990/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 17.07.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 (повне рішення складено 16.04.2024)

у справі № 910/14990/23 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

про визнання недійсним одностороннього правочину

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2023 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТКБ «Приватбанк», Банк, відповідач) про визнання недійсним одностороннього правочину про відмову від підтримання ділових відносин - відмову в обслуговуванні клієнта Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) шляхом розірвання ділових відносин (розірвання договору і закриття рахунків), що вчинений Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» на підставі рішення про відмову від підтримання відносин/відмову в обслуговуванні.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказала, що вона не отримувала від Банку повідомлення/рішення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору у зв`язку з встановленням неприйнятно високого ризику, на яке посилається Банк у листі №20.1.0.0.0/7-230612/39611 від 22.06.2023.

За доводами позивача, Банк у своєму листі №20.1.0.0.0/7-230612/39611 від 22.06.2023 не зазначив жодну підставу для відмови від встановлення ділових відносин, що передбачена статтею 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» (далі по тексту Закон про ПВК/ФТ).

Відповідач не надав жодних письмових доказів які б підтверджували обставини неприйнятно високого ризику, в тому числі внутрішніх обов`язкових документів Банку з питань фінансового моніторингу, що встановлені НБУ. Позивачка зазначає, що не отримувала письмових/електронних запитів від Банку про надання інформації та/або документів. Таким чином, у позивачки не було можливості спростувати будь-які підозри Банку та запобігти односторонньому припиненню відповідачем договірних правовідносин.

На думку позивача, посилання Банку на наявність підстав для припинення правовідносин сторін у зв`язку із встановленням клієнту неприйнятно високого ризику є безпідставними та вказують на невідповідність одностороннього правочину ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Заперечуючи проти позову, АТКБ «Приватбанк» у своєму відзиві зазначив, що підставою для встановлення неприйнятно високого ризику є наявність критерію, визначеного ч. 6 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ, а саме наявність обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною. Більше того, в силу вимог спеціального законодавства у визначених випадках у Банка існує прямий обов`язок встановити для клієнта неприйнятно високий ризик та розірвати ділові відносини з таким клієнтом, що і було встановлено відносно ТОВ «Гаумарджос» та пов`язаних з ним осіб, зокрема ОСОБА_1.

Відповідач вказує, що обґрунтованість рішення АТ КБ «Приватбанк» відносно ТОВ «Гаумарджос» та пов`язаних з ним осіб, зокрема ОСОБА_1. підтверджується виявленими відповідачем ознаками підозрілості операцій вказаних осіб відповідно до ст. 12 Закону про ПВК/ФТ та Додатку №6 та індикаторів згідно Додатку 20 «Індикатори підозрілості фінансових операцій» до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою НБУ №65 від 19.05.2020, а також поданими доказами, а саме:

- службова записка Напрямку «Фінансовий моніторинг» АТ КБ «Приватбанк» №.17.U.0.0/4- 7223411 від 21.07.2022 «Висновок НФМ. Розірвання ділових відносин з клієнтом ТОВ «Гаумарджос» (44627352) та пов`язаними з ним особами /Гілка «Ризикова Діяльність»/» з витягом з переліку осіб;

- виписка за рахунком ТОВ «Гаумарджос» № UA333052990000026006000125700 за період 20.10.2021-17.07.2022;

- досьє з «УouСontrol» відносно ТОВ «Гаумарджос»;

- досьє з «УouСontrol» відносно ТОВ «Сієста.Юа».

За доводами відповідача, припинення правовідносин з позивачкою є наслідком того, що така особа є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Гаумарджос» (код ЄДРПОУ: 44627352), яке використовує банківські продукти відповідача для проведення операцій, що мають ознаки схемності та не мають явного економічного змісту/логічних пояснень в частині легалізації коштів невідомого походження з наступним переказом таких коштів по безтоварним операціям на рахунки пов`язаної компанії.

Службова записка Напрямку «Фінансовий моніторинг» АТ КБ «Приватбанк» №.17.U.0.0/4-7223411 від 21.07.2022 «Висновок НФМ. Розірвання ділових відносин з клієнтом ТОВ «ГАУМАРДЖОС» (44627352) та пов`язаними з ним особами /Гілка «Ризикова Діяльність»/» і є рішенням встановлення неприйнятно високого ризику та, як наслідок, відмови від підтримання ділових відносин з ОСОБА_1. , в тому числі, як ФОП.

Відмова від підтримання ділових відносин та закриття рахунків здійснювалось відповідачем на підставі відповідного внутрішнього Порядку, що затверджений рішенням Правління Банку оформленого протоколом №23 від 18.05.2023, яким передбачається, що висновки за клієнтами, які мають групові ознаки (підстави) для відмови, можуть формуватись однією службовою запискою.

Відповідач вказує, що повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку № 20.1.0.0.0/7-220722/111 від 22.07.2022 було направлено відповідачем ОСОБА_2 за адресою реєстрації її місця проживання, а тому, односторонній спірний правочин щодо припинення ділових відносин за доводами Банку відповідає статті 203, 215 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 у позові відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася 06.05.2024 електронною поштою на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, яка сформована в системі «Електронний суд» 04.05.2024, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 у справі № 910/14990/23 та ухвалити нове рішення, яким (із урахуванням заяви про зміну предмета позову) визнати недійсним правочин у формі односторонньої відмови, вчинений Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" щодо розірвання договору банківського обслуговування з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за поточним рахунком № НОМЕР_2 та за поточним рахунком № НОМЕР_3 . Також в апеляційній скарзі просив витребувати у відповідача докази та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про відмову у задоволенні позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. За доводами скаржника, позов підлягає задоволенню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/14990/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14990/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 у справі № 910/14990/23.

23.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/14990/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 у справі № 910/14990/23, справу призначено до розгляду на 10.07.2024.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях позивача, а рішення місцевого господарського суду від 19.03.2023 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Заперечив проти задоволення клопотання про витребування доказів, оскільки такі докази були долучені до матеріалів справи ще під час розгляду справи у суді першої інстанції.

12.06.2024 позивачем подано до Північного апеляційного господарського суду заперечення на відзив відповідача.

10.07.2024 у судовому засіданні представники учасників справи надали суду свої пояснення по справі.

Крім того, враховуючи, що в матеріалах справи вже містяться документи, які скаржник просив витребувати у відповідача та відповідачем у своєму відзиві докладно було викладено всі обставини та підстави прийняття банком рішення про припинення договірних відносин, представник ФОП ОСОБА_1. просив залишити таке клопотання без розгляду, як неактуальне.

Враховуючи зазначене, судом апеляційної інстанції за клопотанням позивача, залишено без розгляду заявлене скаржником клопотання про витребування доказів, що міститься в апеляційній скарзі, по справі оголошено перерву на 17.07.2024.

У судове засідання 17.07.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу, та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та перевірено судом апеляційної інстанції, при зверненні до клієнт-банку, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1. (позивач, клієнт), яка була клієнтом АТ КБ "Приватбанк" (відповідач, Банк), виявила, що відкриті у Банку рахунки НОМЕР_5 та № НОМЕР_3 заблоковані.

Позивач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції стверджує, що його не було попереджено про блокування або загрозу блокування рахунків та/або не було надіслано від Банку жодного запиту щодо надання додаткової інформації відносно вчинених позивачем дій, у зв`язку з чим листом-запитом №б/н від 23.05.2023 позивач звернувся до Банку із проханням надати підтверджуючі документи та пояснення щодо підстав блокування банківських рахунків, зокрема, тих, що визначені в ч. 1, 4 ст. 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення" (надалі - Закон про ПВК/ФТ) або в іншому нормативно-правовому-акті.

У листі №20.1.0.0.0/7-230612/39611 від 22.06.2023, що надісланий у відповідь на лист-запит №б/н від 23.05.2023, відповідач зазначив, що 22.07.2022 на адресу позивача було надіслано повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку, у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/подання інформації з метою введення в оману Банку.

Також відповідач зазначив, що внаслідок прийнятого за ініціативою Банку рішення про дострокову відмову були розірвані укладені договори банківського обслуговування/депозитні (вкладні) договори та договори, укладені з метою отримання інших банківських послуг (продуктів), що не передбачають відкриття поточних рахунків, та закриті поточні/депозитні та інші рахунки після здійснення завершальних операцій.

На думку позивача, односторонній правочин Банку про відмову від підтримання ділових стосунків не відповідає приписами ч. 7 ст. 193 ГК України, ст. 525 ЦК України та ч. 4 ст. 1075 ЦК України, що є підставою передбаченою ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України для визнання його недійсним.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, спір у справі стосується питання правомірності розірвання відповідачем договору банківського обслуговування в односторонньому порядку.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч. 3 т. 202 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).

Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (ч.ч.1, 2 ст. 1068 ЦК України).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України).

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (Закон про ПВК/ФТ). Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту (ч. 4 ст. 1075 ЦК України).

Суб`єктами первинного фінансового моніторингу, зокрема, є банки (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону про ПВК/ФТ) (тут та надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Питання відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції врегульовано статтею 15 Закону про ПВК/ФТ.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції в тому числі у разі:

якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені (абз. другий ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ);

встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей (абз. третій ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ);

подання клієнтом чи його представником суб`єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу (абз. четвертий ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ).

У випадках, передбачених цією частиною, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено (абз. восьмий ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ).

Банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону про ПВК/ФТ (п. 1 Додатку 12 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою НБУ №65 від 19.05.2020 (надалі - Положення НБУ №65).

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що в силу вимог ЦК України, з урахуванням приписів спеціального законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів Банк зобов`язаний в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.

При цьому, обов`язок Банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту категорії ризику на рівні неприйнятно високого ризику.

В матеріалах справи наявне повідомлення Банку про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку, що оформлене листом №20.1.0.0.0/7-220722/11 від 22.07.2022.

Судом встановлено, що у повідомленні Банк зазначив, що керуючись вимогами ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ, Положенням НБУ №65, внутрішніми документами Банку з питань фінансового моніторингу, з урахуванням результатів здійснених заходів належної перевірки, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій, Банк повідомляє позивача про прийняте 21.07.2022 рішення про відмову від підтримання ділових/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору, у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановлювати кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/подання інформації з метою введення в оману Банк.

Банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов`язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення (п. 11 Додатку 1 до Положення №65).

Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає посилені заходи належної перевірки (ПЗНП) у разі присвоєння високого рівня ризику (п. 12 Додатку 1 до Положення №65).

Банк самостійно визначає види необхідних до вжиття банком заходів та обсяг необхідної додаткової інформації для здійснення ПЗНП (п. 5 Додатку 6 до Положення №65).

Банк повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин із клієнтом з метою визначення, чи є фінансові операції або дії клієнта підозрілими, у разі виявлення фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: 1) є складними фінансовими операціями; 2) є незвично великими фінансовими операціями; 3) проведені в незвичний спосіб; 4) не мають очевидної економічної чи законної мети; 5) не відповідають інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг банку, отриманої банком від клієнта під час установлення мети та характеру ділових відносин із ним (п. 6 Додатку 6 до Положення №65).

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:

неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;

наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною (ч. 6 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ).

Банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону про ПВК/ФТ, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ, а також щодо: 1) клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів; 2) клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками (п. 61 розділу IV Положення №65).

Неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу (п. 39 ч. 1 ст. 1 Закону про ПВК/ФТ).

Отже, враховуючи зазначені вище норм ЦК України у взаємозв`язку з нормами спеціального законодавства про фінансовий моніторинг, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що Банки зобов`язані встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин стосовно клієнтів у разі, зокрема, неможливості виконувати визначені Законом про ПВК/ФТ обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом, а також щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. У разі встановлення для клієнта (групи клієнтів) неприйнятно високого ризику, Банк в тому числі у порядку статті 15 Закону про ПВК/ФТ зобов`язаний відмовитись від договірних відносин з таким (такими) клієнтами.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими твердження скаржника в частині того, що НБУ, як суб`єкт державного фінансового моніторингу встановив для банківських установ такий обов`язковий внутрішній документ з питань фінансового моніторингу, як Програму управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу, що не була надана відповідачем. При цьому, чіткий перелік обов`язкових документів з питань фінансового моніторингу був наведений у Положенні про здійснення банками фінансового моніторингу, що було затверджено постановою НБУ №417 від 26.06.2015 та втратило чинність на момент виникнення спірних правовідносин сторін у липні 2022, у зв`язку з прийняттям нового Положення №65, яке застосовується з 22.05.2020.

Наразі, керуючись Положенням НБУ №65 Банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) із застосування підстав визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань фінансового моніторингу (п. 61 розділу IV Положення №65).

Порядок дій стосовно відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин/відкриття рахунку (обслуговування), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмови від проведення фінансової операції у випадках, передбачених Законом про ПВК/ФТ встановлюється банком самостійно у внутрішніх документах із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (пп. 8 п. 26 Положення №65)

Таким чином, з травня 2020 Банк уповановажений самостійно встановлювати перелік внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу, в тому числі, і тих документів, що регламентують порядок визначення і встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин.

Як зазначає АТ КБ "Приватбанк", на момент виникнення спірних правовідносин у липні 2022, внутрішнім документом, що встановлював порядок припинення ділових відносин з клієнтами щодо яких встановлювався неприйнятно високий ризик ділових відносин був Порядок відмови від підтримання ділових відносин та закриття рахунків клієнта Банку, що затверджений рішенням Правління Банку у формі протоколу №23 від 18.05.2021 та втратив чинність на підставі рішення Правління Банку у формі протоколу №47 від 03.07.2023 (надалі - Порядок).

Згідно п. 1.1. Порядку - Порядок відмови від підтримання ділових відносин та закриття рахунків клієнтів Банку є окремим внутрішнім документом АТ КБ "Приватбанк", який розроблено на виконання Закону про ПВК/ФТ, Положення №65, інших законодавчих та нормативно-правових актів, інших внутрішніх документів Банку, що регулюють питання відмови та закриття рахунків, в тому числі з метою опису порядку дій підрозділів Банку під час здійснення ними процедур відмови від підтримання ділових відносин/обслуговування, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку, у випадках передбачених статтею 15 Закону про ПВК/ФТ, зокрема, у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами вивчення підозрілої діяльності (операцій) або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей, розподілу обов`язків та повноважень між структурними підрозділами Банку з метою недопущення в роботі Банку порушень законодавства України у сфері ПВК/ФТ.

Пунктом 4.1. Порядку визначено, що випадки/підстави для відмови від підтримання ділових відносин наведено в додатку 3 до цього Порядку.

Згідно додатку 3 до Порядку - Банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмовитися від проведення фінансової операції у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику. Вказане відповідає абзацу третьому частини 1 статті 15 Закону про ПВК/ФТ.

Пунктом 4.3. Порядку визначено, що за результатом поглибленої перевірки клієнта уповноважені працівники напрямку "Фінансовий моніторинг" складають обґрунтовані висновки із пропозиціями стосовно доцільності/недоцільності відмови у підтриманні ділових відносин/обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку (ів).

Пунктом 4.4. Порядку передбачено, що висновок складається у вигляді службової записки у ПК "ПриватДок" та має містити всебічне викладення обставин, фактів подій, що призвели до виникнення підозри, аргументований аналіз проведеного фінансового розслідування та чітке зазначення підстав для відмови від підтримання ділових відносин із клієнтом/обслуговуванні клієнта шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку (Із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про ПВК/ФТ). Висновки за клієнтами, які мають групові ознаки (підстави) для відмови, можуть формуватись однією службовою запискою. Висновок з пропозиціями стосовно доцільності відмови направляється Відповідальному працівнику Банку для розгляду та прийняття рішення, який оформлюється службовою запискою у ПК "ПриватДок", використовуючи шаблон 100101,100202, адресат - Відповідальний працівник Банку.

Пунктом 4.5. Порядку визначено, що відповідальний працівник Банку/особа, уповноважена відповідальним працівником Банку за результатами розгляду Висновку приймає остаточне рішення щодо наявності відсутності підозр, про відмову від підтримання ділових відносин/встановлення неприйнятно високого ризику або про відхилення висновку. Надання/проставлення адресатом резолюції "Дозволяю" на Висновку у вигляді службової записки у ПК "ПриватДок" є датою прийняття рішення про відмову в підтриманні ділових відносин із клієнтом.

В матеріалах справи міститься Висновок у вигляді службової записки Напрямку "Фінансовий моніторинг" АТ КБ "ПриватБанк" № E.17.U.0.0/4-7223411 від 21.07.2022 "Висновок НФМ. Розірвання ділових відносин з клієнтом ТОВ "ГАУМАРДЖОС" (44627352) та пов`язаними з ним особами /Гілка "Ризикова Діяльність"/", підставою для встановлення неприйнятно високого ризику для ТОВ "Гаумарджос" та пов`язаних з ним осіб (в тому числі і для позивачки) є наявність критерію, визначеного ч. 6 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ, а саме - наявність обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

Висновок у вигляді службової записки від 21.07.2022 погоджений відповідною резолюцією адресатом - Головним комплаєнс менеджером Банку, а відтак висновок у порядку п. 4.5. Порядку набув статусу рішення від 21.07.2022 про відмову в підтриманні ділових відносин із групою пов`язаних клієнтів, в тому числі і щодо позивачки як Фізичної особи-підприємця.

Правовою підставою для відмови в підтриманні ділових відносин визначено абзац 3 частини 1 статті 15 Закону про ПВК/ФТ (НВР) (тобто встановлення неприйнятно високого ризику).

Згідно приписів ст. 50 ЦК України, підприємець - це лише правовий статус, через який фізична особа реалізує своє право на здійснення підприємницької діяльності за умови її державної реєстрації. Тобто, правовий статус підприємця для фізичної особи - це виключно реалізація додаткових прав та обов`язків, які накладаються цим статусом. Таким чином, фізична особа та фізична особа-підприємець це одна особа, відповідно суд вважає обгрунтованими твердження відповідача в тій частині, що дії як самої фізичною особи, так і фізичної особи в якості підприємця є пов`язаними та можуть мати характер підозрілості, а відтак є неможливим відокремлення фізичної особи від її статусу підприємця в конктексті фінансового моніторингу.

Як наведено у детальному аналізі рішення про відмову та роз`яснено відповідачем у відзиві, напрямком "Фінансовий моніторинг" АТ КБ "ПриватБанк" було встановлено, що ОСОБА_3 (чоловік позивачки) зі свого особистого рахунку № НОМЕР_4 , відкритого в АТ КБ "ПриватБанк", перерахував протягом 2-х днів (06.07.2022 та 08.07.2022) - 13,5 млн. грн в якості позики без ПДВ на рахунок ТОВ "Гаумарджос" (код ЄДРПОУ 44627352), директором та засновком якого є позивачка - ОСОБА_1 . Такі фінансові операції, на переконання Банку, мають ознаки фіктивності.

З наявної в матеріалах справи виписки з 20.10.2021 по 17.07.2022 вбачається, що в подальшому частина коштів, що отримана від ОСОБА_3 у розмірі 8 394 000, 00 грн була 06.07.2022 та 08.07.2022 перерахована ТОВ "Гаумарджос" на користь ТОВ "Сієста.Юа" (код ЄДРПОУ 44581863) з призначенням платежу "Оплата згідно договору купівлі-продажу №05/07/2022пд без ПДВ".

Як зазначає відповідач, вказана юридична особа не є клієнтом Банку, а сплата податків, заробітної плати, ведення господарської діяльності по рахункам, відкритим в АТ КБ "Приватбанк" не встановлена.

Таким чином, дії ОСОБА_3 та ТОВ "Гаумарджос" в особі директора - ОСОБА_1 були здійснені фактично з метою легалізації коштів у розмірі 13,5 млн. грн, джерело походження яких Банку, станом на момент прийняття рішення про відмову не було відомо та щодо яких Банк не може перевірити сплату податків до бюджету.

Таким чином, Банк визнав фінансові операції, що здійснені ТОВ "Гаумарджос" та пов`язаними з ним особами підозрілими, за ознакою визначеною статтею 12 Закону про ПВК/ФТ та Додатку 6 "Посилені заходи належної перевірки клієнта" Положення №65, а саме:

1. є складними фінансовими операціями;

2. є незвично великими фінансовими операціями;

3. не мають очевидною економічної чи законної мети;

Також у рішення про відмову Банк посилався на відповідні індикатори підозрілості, що наведені у Додатку 20 до Положення №65, а саме:

п. 16 - За рахунком клієнта - суб`єкта господарювання не сплачено жодних або сплачено в незначному розмірі (у розмірі, що очевидно не відповідає обсягам проведених фінансових операцій) обов`язкових платежів, які притаманні звичайній господарській діяльності (наприклад, платежі за оренду приміщень, сплата комунальних послуг, податків до бюджету).

п. 25 - Тривалий час спостерігається аналогічна тенденція щодо обсягу дебетових та кредитових фінансових операцій за рахунком клієнта протягом одного дня (незвично швидке проходження коштів через рахунок, тобто незначне сальдо на початок та кінець дня та великі щоденні обороти коштів за рахунком).

п. 27 - Фінансова операція / сукупність пов`язаних між собою фінансових операцій не є характерною/характерними для звичайної діяльності клієнта (наприклад, цілі, тип та обсяг операції), а надані пояснення не є аргументованими";

п. 28. - Регулярні перекази коштів з рахунку клієнта - юридичної особи на особистий(і) рахунок(и) працівника(ів) або осіб, пов`язаних із працівником(ами), і навпаки (крім переказів, пов`язаних із виплатою заробітної плати, соціальних виплат та інших обов`язкових платежів);

п. 42. - Проведення клієнтом фінансових операцій у великому обсязі з готівкою, що не пов`язані з основним видом діяльності клієнта, та/або проведення значної кількості операцій з використанням карткових рахунків;

Крім того, як вбачається з призначення платежів ТОВ "Гаумарджос" на користь ТОВ "Сієста.Юа" грошові кошти у майже 8,4 млн. грн були перераховані з призначенням платежу "Оплата згідно договору купівлі-продажу №05/07/2022пд без ПДВ".

Згідно наданого в матеріали справи Попереднього договору №05/07/2022пд купівлі-продажу (відчуження) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю від 05.07.2022, за вказаним договором сторони зобов`язуються у майбутньому укласти основний договір купівлі-продажу (відчуження) частки у розмірі 66, 6 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, яке буде створене (п. 1.1.) та покупець (ТОВ "Гаумарджос"), продавець (ТОВ "Сієста.Юа") зобов`язуються укласти основний договір купівлі-продажу (відчуження) частки не пізніше строку, визначеного у п. 9.1. цього попереднього договору. Згідно п. 9.1. Попереднього договору №05/07/2022пд - попередній договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше 1 (одного) календарного року з дати набрання ним чинності.

Проте, як вірно вказав суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів укладення між ТОВ "Гаумарджос" та ТОВ "Сієста.Юа" основного договору купівлі-продажу (відчуження) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю, що пояснювало б наявність та досягнення економічної мети здійснених фінансових операцій.

При цьому, суд першої інстанції звернув увагу на те, що до матеріалів справи, а саме до відповіді на відзив, позивачем без жодних обґрунтованих пояснень надано Попередній договір №05/07/2022пд купівлі-продажу (відчуження) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 05.07.2022, Договір оренди №к-299 оренди нежитлового приміщення, Договір №б/н позики (надання поворотної фінансової допомоги) від 05.07.2022, Договір №к-300 оренди нежитлового приміщення від 01.10.2021, Договір №МГУ-141670/2023 купівлі-продажу (відчуження) частки у статутному капіталі ТОВ "БЦ Сьогодні" від 23.02.2023, Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "БЦ Сьогодні", виписку по операціям по Депозитному договору від 23.06.2022, дані з Пенсійного фонду України про нараховану заробітну плату ОСОБА_3 за період 2012-2022, податковий розрахунок сум доходу за 2022 ТОВ "Гаумарджос", Попередній договір №МГУ-135540/2022 купівлі-продажу (відчуження) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 10.05.2022, видаткові касові ордери, Витяг з Державного реєстру речових прав від 14.02.2023, Звіт про незалежну оцінку майна-нерухомого майна, яким є нежитлове приміщення (в літ. А), що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 152-б.

Разом з тим, оскільки одностороння відмова від договору є правочином, то у даному випадку, як вірно зазначив місцевий господарський суд, слід враховувати протиправну поведінку (невідповідність поведінки банку нормам закону) банку саме станом на момент вчинення ним одностороннього правочину про відмову від договору 21.07.2022.

Позивачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надав, та матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ "Гаумарджос" і пов`язані з ним особи, в тому числі і позивачка як Фізична особа-підприємець, у момент здійснення підозрілих фінансових операцій надавали Банку окремі з вище перелічених документів, що були наявні на момент вчинення відповідних дій, з відповідними поясненнями щодо фінансових операцій, їх складності та економічної мети, а також підтвердження походження грошових коштів ОСОБА_3 .

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії (ч. 7 ст. 11 Закону про ПВК/ФТ).

Отже, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, про безпідставність доводів позивача щодо не витребування відповідачем документів та відомостей для уточнення інформації про фінансові операції, клієнта на підтвердження чи спростування підстав припинення договірних відносин, оскільки ч. 7 ст. 11 Закону про ПВК/ФТ передбачено право банку, а не обов`язок щодо витребування інформації у клієнта.

З огляду на вище зазначене, суд першої інстанції вірно встановив, що банк, здійснивши належну перевірку фінансових операцій ТОВ "Гаумарджос" та пов`язаних з ним осіб, в тому числі і ОСОБА_1. , виявивши підозрілу діяльність групи осіб (використання рахунків юридичної особи в АТ КБ "Приватбанк" для легалізації коштів, здійснення складних фінансових операцій, здійснення незвично великих фінансових операцій за відсутності очевидно економічної чи законної мети), керуючись спеціальним Законом про фінансовий моніторинг, у зв`язку з відсутністю в момент здійснення операцій у володіння Банку будь-яких документів на підтвердження походження коштів їх економічної мети та сплати податків виконав власний обов`язок суб`єкта фінансового моніторингу та встановив для ОСОБА_1 неприйнятно високий ризик ділових відносин та, як наслідок, відмовився від підтримання ділових відносин з такою особою для уникнення ризиків використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Пунктом 4.10. Порядку визначено, що не пізніше наступного робочого дня, за днем прийняття рішення про відмову здійснюється відмова в обслуговування клієнта/наданні клієнту банківських послуг за продуктами шляхом встановлення обмежень: доступу до дистанційних систем обслуговування (Приват24), для унеможливлення ініціювання операцій за рахунками/картками клієнта; на рахунки/платіжні картки клієнта/ банківські продукти/послуги, для унеможливлення здійснення видаткових операцій, відкриття нових рахунків/продуктів/послуг, встановлення нових кредитних лімітів. З дня встановлення обмеження поточний рахунок/платіжна картка є недіючим через обмеження/блокування видаткових операцій за рахунком/карткою.

Пунктом 4.11. Порядку передбачалось, що повідомлення про відмову надсилається клієнту Департаментом з обробки запитів клієнтів та держорганів ГО поштовим відправленням протягом 5 днів з дати прийняття рішення про відмову.

Матеріалами справи підтверджено, що листом №20.1.0.0.0/7-220722/111 від 22.07.2022 Банк направив позивачці повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку.

Лист з повідомленням був направлений 26.07.2022 на зареєстровану адресу місцезнаходження ФОП ОСОБА_1. у м. Києві, що підтверджується наявним в матеріалах справи списком згрупованих відправлень.

На переконання колегії суддів, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Отже, саме позивач, як суб`єкт господарювання, який здійснює листування з своїми контрагентами, податковими органами, органами судової влади тощо має самостійно контролювати та перевіряти поштові повідомлення, що надходять відповідачеві на його адресу місцезнаходження, а також повідомляти Укрпошту, інші органи державної влади тощо про зміну ним адреси листування та отримання кореспонденції.

Отже, Банк листом №20.1.0.0.0/7-220722/11 від 22.07.2022 вчинив всі залежні від нього дії для належного повідомлення позивачки про прийняте 21.07.2022 рішення про відмову від підтримання ділових відносин.

Верховний Суд у постанові від 20.01.2022 у справі № 910/18504/20 зазначив, що банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Разом із тим право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

Відповідно до приписів частин 2-4 статті 7 Закону про ПВК/ФТ застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб`єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).

Критерії ризиків визначаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених відповідно:

- Національним банком України - для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до статті 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду;

- центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, - для інших суб`єктів первинного фінансового моніторингу.

При визначенні критеріїв ризиків суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен враховувати типологічні дослідження у сфері запобігання та протидії, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, результати національної оцінки ризиків, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу.

Відповідно до підпункту 12 пункту 4 Положення про Державну службу фінансового моніторингу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 № 537, Державна служба фінансового моніторингу України відповідно до покладених на неї завдань здійснює типологічні дослідження у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, які затверджуються відповідними наказами Державної служби фінансового моніторингу України та розміщуються на її офіційному сайті.

Згідно зі ст. 21 Закону про ПВК/ФТ фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб`єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов`язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, суб`єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу.

Отже, Законом про ПВК/ФТ передбачено, що наявність у суб`єкта первинного фінансового моніторингу обґрунтованих підозр здійснення фіктивної діяльності є достатнім для прийняття певних рішень відносно клієнтів.

Оскільки, односторонній правочин Банку про відмову від підтримання ділових відносин з позивачкою відповідає приписам статті 15 Закону про ПВК/ФТ, Положення №65 та внутрішній документам Банку щодо фінансового моніторингу, які прямо наділяють Банк обов`язком відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів, на переконання колегії суддів, підстави для визнання недійсним такого одностороннього правочину на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України відсутні, а тому, місцевим господарським судом правомірно було відмовлено у задоволенні позову.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 після прийняття банком оскаржуваного повідомлення/рішення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору у зв`язку з встановленням неприйнятно високого ризику, не зверталася до АТ КБ "Приватбанк" про повернення чи перерахування на інший рахунок до другого банку грошових коштів позивача, що знаходяться на рахунках у відповідача. Отже, права позивача порушені не були.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції позивачем не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі позивача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2024 прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в межах зазначених в ній доводів слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2024 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 у справі № 910/14990/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 у справі № 910/14990/23 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №910/14990/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 31.07.2024

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

С.А. Гончаров