Рішення

від 12.08.2024 по справі 911/2018/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2018/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Перших Фантазій"

80300, Львівська область, Львівський район, місто Жовква, вулиця Вокзальна, будинок 32-Б, код ЄДРПОУ 40425866

адреса для листування: 79018, місто Львів, вулиця Сидора Голубовича, будинок 37, секція 3, офіс 1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріс Проджект"

07301, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Шкільна, будинок 23, код ЄДРПОУ 43989869

про стягнення заборгованості

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №1748/23 від 03.07.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Перших Фантазій" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріс Проджект" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості у відповідача перед позивачем за договором поставки №ПТ0501-2022/775 від 05.01.2022.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Крім цього, до позовної заяви додано клопотання позивача (вх. 12851/23 від 03.07.2023) про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2023 позовну заяву (вх. №1748/23 від 03.07.2023) про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2018/23 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 03.08.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання (вх. №2497/23 від 01.08.2023) про відкладення (перенесення) розгляду справи.

У судове засідання 03.08.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений під час ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.08.2023 підготовче засідання відкладено на 29.08.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №2627/23 від 10.08.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання (вх. №2686/23 від 16.08.2023) про долучення доказів.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №2711/23 від 17.08.2023), разом з клопотанням про витребування доказів.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №2833/23 від 28.08.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №2868/23 від 30.08.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №3126/23 від 14.09.2023) та заява про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи та надання електронної копії матеріалів на електронну адресу.

У судове засідання 29.08.2023 з`явились представники сторін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.08.2023 клопотання позивача про витребування доказів, що міститься у відповіді на відзив (вх. №2711/23 від 17.08.2023) задоволено, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 26.09.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №18631/23 від 02.10.2023).

У судове засідання 26.09.2023 шляхом відеоконфернецзв`язку з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.

Враховуючи обставини справи, з метою забезпечення дотримання принципу змагальності сторін господарського судочинства, суд дійшов висновку про оголошення перерви у судовому засіданні до 24.10.2023, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.10.2023 повідомлено сторін про судове засідання 24.10.2023 о 16:00 та задоволено клопотання позивача про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №3608/23 від 13.10.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника (вх. №3839/23 від 23.10.2023).

У судове засідання 24.10.2023 через проблеми з власними технічними засобами, відповідно до протоколу судового засідання від 24.10.2023, шляхом відеоконфернецзв`язку не зміг з`явитись представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.

Враховуючи такі обставини, з метою забезпечення дотримання принципу змагальності сторін господарського судочинства, суд дійшов висновку про оголошення перерви у судовому засіданні до 05.12.2023, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.11.2023 сторін повідомлено, що засідання з розгляду справи по суті відбудеться 05.12.2023.

У судове засідання 05.12.2023 шляхом відеоконференції з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений через систему «Електронний суд».

Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошена перерва до 19.12.2023 о 16:40.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом (вх. №5220/23 від 06.12.2023).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2023 сторін повідомлено, що засідання з розгляду справи по суті відбудеться 19.12.2023.

У судове засідання 19.12.2023 з`явились представники позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений через систему «Електронний суд».

За результатами розгляду в судовому засіданні 19.12.2023 клопотання позивача про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом (вх. №5220/23 від 06.12.2023) суд постановив ухвалу в порядку частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання - про відмову в задоволенні цього клопотання у зв`язку із його невідповідністю вимогам статті 134 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявлено про вилучення відомостей з державного реєстру (Єдиного реєстру податкових накладних), що не відповідає поняттю "доказ" в розумінні статті 134 Господарського процесуального кодексу України, як носія (письмового, речового, електронного) відповідних відомостей, який може бути фактично тимчасово вилучений судом.

У судовому засіданні 19.12.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріс Проджект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Перших Фантазій" заборгованість за поставлений за Договором поставки №ПТ0501-2022/775 від 05.10.2022 товар: 377256,09 грн. основного боргу, 84399,81 грн. пені, 11427,87 грн. інфляційних втрат та 7095,88 грн. судового збору.

Через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2018/23 (вх.№ 10100 від 21.12.2023).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.12.2023 призначено судове засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Перших Фантазій" про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2018/23 (вх.№ 10100 від 21.12.2023) на 23.01.2024.

Через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі (вх.№ 263/24 від 10.01.2024).

Через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх.№ 739/24 від 23.01.2024).

У час, на який призначено судове засідання 23.01.2023, у місті Києві було оголошено повітряну тривогу.

Відповідно до розпорядження Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 "Про порядок дій при оголошенні повітряної тривоги", у разі оголошення сигналу повітряна тривога суддям, працівникам апарату та відвідувачам суду необхідно негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.

У зв`язку із повітряною тривогою судове засідання 23.01.2023 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.02.2024 повідомлено сторін справи, що судове засідання відбудеться 20.02.2024.

У судове засідання 20.02.2024 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені через систему «Електронний суд».

У зв`язку із неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

За результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Перших Фантазій" про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2018/23 (вх.№ 10100 від 21.12.2023), з урахуванням заяви відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх.№ 739/24 від 23.01.2024), на підставі дослідження та оцінки матеріалів справи, суд

встановив:

1. Правовідносини сторін

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.12.2023 (повне рішення складено 25.03.2024) позов (вх. №1748/23 від 03.07.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Перших Фантазій" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріс Проджект" про стягнення заборгованості задоволено частково.

Через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2018/23 (вх.№ 10100 від 21.12.2023).

Через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх.№ 739/24 від 23.01.2024).

2. Аргументи заявника (позивача)

Позивачем заявлено покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн. На підтвердження понесення цих судових витрат позивачем надані на розгляд суду такі документи:

- рахунок № 20-12-23 від 20.12.2023, що виписаний на підставі Договору про надання правової допомоги між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика Перших Фантазій" та Адвокатським об`єднанням «Аксело» № 03-12/21-01 від 03.12.2021;

- акт наданих послуг (правової допомоги) від 20.12.2023 до Договору про надання правової допомоги між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика Перших Фантазій" та Адвокатським об`єднанням «Аксело» № 03-12/21-01 від 03.12.2021.

3. Аргументи відповідача

Відповідачем подано заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх.№ 739/24 від 23.01.2024), у якій зазначено, що відповідач вважає недоведеним та необгрунтованим обсяг виконаної адвокатом роботи з надання правничої допомоги позивачу у справі № 911/2018/23, а також неспівмірним пред`явлений до стягнення з відповідача розмір витрат на правову допомогу у відношенні до складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, у зв`язку із чим відповідач заявляє про залишення без розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2018/23 (вх.№ 10100 від 21.12.2023).

Відповідач в обґрунтування своєї заяви вказує, що позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення, в порушення приписів частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не додано копії договору про надання правової допомоги. Така бездіяльність позивача, за твердженням відповідача, має безпосередній вплив на спроможність суду розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення суду, адже за відсутності в матеріалах справи договору про надання правової допомоги, що укладений між позивачем та адвокатом та який визначає порядок обчислення, підстави для зміни, порядок сплати, умови повернення гонорару та інше, неможливо встановити розмір суми, що підлягає сплаті відповідачем в порядку компенсації витрат адвоката.

Також відповідач зауважив, що позивачем не подано до суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, що понесені адвокатом при наданні правничої допомоги позивачу під час розгляду справи № 911/2018/23, що, у свою чергу, унеможливлює здійснення розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо розміру гонорару, визначеного позивачем та його адвокатом, відповідач зазначає, що такий розмір є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного учасниками справи та висновки суду за результатами розгляду заяви

Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з статтею 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, яке ухвалюється в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Частина 1 та пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України перша передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частин 1-2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №686/28627/18 зазначено таке: «Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Аналогічні положення викладені в частинах першій, другій статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики). Відповідно до частини третьої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. З огляду на викладене, Верховний Суд зауважує, що правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов`язання про сплату та строки сплати.».

Також у даній постанові зазначається: «Також Верховний Суд враховує практику та рекомендації Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі. У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18) (офіційний сайт ЄСПЛ, за посиланням: https://www.echr.coe.int/Documents/PD_satisfaction_claims_eng.pdf). Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.».

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відображеною в пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34 - 36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зауважує на тому, що позивачем не наданий суду договір про надання правової (правничої) допомоги.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

Відповідно до частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У постанові від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19, від 19 листопада 2021 року у справі № 910/4317/21.

У постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, Верховний Суд вказує, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Згідно з пунктом 4 Акту наданих послуг від 20.12.2023 оплата здійснюється в порядку, передбаченому розділом 4 Договору про надання правової допомоги №03-12/21-01 від 03.12.2021.

Відповідно до пункту 5 Акту наданих послуг від 20.12.2023 цей акт наданих послуг є невід`ємною частиною Договору про надання правової допомоги №03-12/21-01 від 03.12.2021.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Відсутність договору в матеріалах справи унеможливлює встановлення судом порядку визначення вартості правової допомоги, а також того, що позивач погодив з адвокатом вартість послуг до ухвалення рішення суду у справі 19.12.2023, а, отже, що такі витрати реальні та були неминучими під час розгляду справи судом. Оскільки пункт 2 Акту наданих послуг від 20.12.2023 містить перелік наданих послуг, без окремого визначення їх цін, а пункт 3 Акту наданих послуг від 20.12.2023 містить загальну вартість правової допомоги, у суду відсутня можливість для визначення способу нарахування витрат на правову допомогу: погодинна оплата чи фіксований розмір.

У зв`язку із зазначеним, у суду відсутня можливість встановлення розумності витрат на правову (правничу) допомогу та їх реальності.

Відтак, суд бере до уваги аргумент відповідача щодо ненадання позивачем договору про надання правової (правничої) допомоги.

Щодо аргументу відповідача про ненадання суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, що понесені під час надання правової допомоги, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначено, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідач в обґрунтування своїх аргументів вказує, що позивачем поданий до суду акт наданих послуг (правової допомоги) від 20.12.2023, який не є за своєю суттю детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, оскільки його зміст не містить відомостей про час, що витрачений адвокатом на надання конкретної послуги (виконання роботи) та їх вартість у відношенні до загальної суми виконаних робіт.

Суд зауважує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), що виконані адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Сама лише відсутність у детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Таким чином, суд відхиляє аргумент відповідача щодо порушення позивачем вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із його необґрунтованістю.

Також відповідачем у заяві про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх.№ 739/24 від 23.01.2024) зазначено, що розмір витрат на правову допомогу є завищеним та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, крім того, надання деяких послуг з тих, які визначені в Акті наданих послуг від 20.12.2023, не доведені належними доказами, зокрема послуги, що передбачені підпунктами 1, 2, 5 пункту 2 Акту наданих послуг від 20.12.2023.

Суд бере до уваги такі аргументи відповідача, оскільки вони є обґрунтованими, проте, суд зауважує на тому, що оскільки позивач не надав суду договір про надання правової (правничої) допомоги, у суду відсутня можливість здійснення оцінки реальності та співмірності витрат на правову допомогу та оцінки обґрунтованості послуг, що визначені підпунктами 1, 2, 5 пункту 2 Акту наданих послуг від 20.12.2023, а саме: правовий аналіз отриманих документів щодо наявного спору із ТОВ «Бріс Проджект» (код ЄДРПОУ 43989869) за Договором поставки № ПТ0501-2022/775 від 05.01.2022 та консультації щодо порядку його подальшого врегулювання; розробка тактики і стратегії судового представництва; підготовка та подання до Господарського суду Київської області адвокатських запитів та процесуальних клопотань (про витребування доказів, про долучення доказів до матеріалів справи) у рамках справи №911/2018/23, відповідно суд не ґрунтується на вказаних аргументах при ухваленні додаткового рішення з огляду на таке.

Суд звертає увагу сторін на позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №671/1957/20, згідно з якою склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг. Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідач також вказує, що позивачем пред`явлено до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу у повному обсязі, у той час, як рішенням Господарського суду Київської області від 19.12.2023 (повне рішення складено 25.03.2024) суд частково задовольнив позов (вх. №1748/23 від 03.07.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Перших Фантазій" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріс Проджект" про стягнення заборгованості. В обґрунтування свого аргументу відповідач вказує, що згідно з пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд відхиляє вказаний аргумент відповідача з огляду на таке.

Верховний Суд у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, задоволення позову частково не зобов`язує суд покладати інші судові витрати на обидві сторони пропорційно, оскільки випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

6. Результати розгляду заяви

6.1. Згідно із статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог щодо стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.

Керуючись статями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Перших Фантазій" (вх. №10100 від 21.12.2023) щодо ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/2018/23 відмовити повністю.

2. Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Перших Фантазій" (80300, Львівська область, Львівський район, місто Жовква, вулиця Вокзальна, будинок 32-Б, код ЄДРПОУ 40425866, адреса для листування:79018, місто Львів, вулиця Сидора Голубовича, будинок 37, секція 3, офіс 1) на професійну правничу допомогу залишити за позивачем.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено 12.08.2024.

Суддя С.О. Саванчук