Рішення

від 05.08.2024 по справі 918/537/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" серпня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/537/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Лиманському А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом керівника Вараської окружної прокуратури в інтересам держави в особі Західного офісу Держаудитслужби

до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліттог"

до відповідача - 2 Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним договору як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства та застосування наслідків недійсності правочину.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Довгополюк Валентина В"ячеславівна (в залі суду);

Від прокуратури: Немкович Ігор Іванович (в залі суду);

Від відповідача: не з`явився;

Від відповідача: Тарасюта Наталія Володимирівна (поза межами приміщення суду);

Від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

06 червня 2024 року керівник Вараської окружної прокуратури (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліттог" (далі - відповідач - 1) до відповідача - 2 Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідача - 2) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним договору як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства та застосування наслідків недійсності правочину.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що спірні правовідносини виникли за результатами проведення Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 24 березня 2020 року в електронній системі закупівель "Прозорро" відкритих торгів за предметом: ДК 021:2015:44110000-4: Конструкційні матеріали Ізолятори" (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2020-03-24-004034-b), з очікуваною вартістю закупівлі 1 999 188 грн. без ПДВ. Рішенням тендерного комітету відповідача - 2, оформленим протоколом його засідання від 19 червня 2020 року № 50, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітторг" переможцем торгів з пропозицією, яка відповідала кваліфікаційним критеріям і технічним вимогам та мала ціну 1 987 770 грн. без ПДВ. Цим же рішенням тендерного комітету вирішено укласти з указаним учасником договір на закупівлю товару 44110000-4 (ізолятори) в кількості 1 038 шт.

Надалі між Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монолітторг" 03 липня 2020 укладено договір поставки № 53-122-01-20-09864.

Прокуратура зазначає, що рішенням Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06 червня 2023 року № 60/51-р/к у справі № 17/60/17-рп/к.21 визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітторг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Високовольтне обладнання" вчинили порушення, встановлені пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурі закупівлі (ідентифікатор закупівлі UA-2020-03- 24-004034-b).

На переконання прокуратури, відповідач - 1 маючи намір на отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, взяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, тому, отримані останнім бюджетні кошти в розмірі 2 385 324 грн. 00 коп. повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави, як це передбачено ч. 3 ст. 228 ЦК України. Окрім того, прокуратура зазначає, що договір поставки № 53-122-01-20-09864 від 03 липня 2020 року укладений за підсумками аукціону, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітторг", на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Відповідач - 1 у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній не визнає позовних вимог з наступних обставин.

Як стверджує відповідач - 1 застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій після шести місяців з дня виявлення порушення чи закінчення одного року з дня вчинення правочину є неправомірним. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 802/470/17-а, від 08 травня 2018 року у справі № 2а-3 847/08/0470, від 04 червня 2020 року у справі № 2а- 6995/12/1370, від 03 вересня 2020 року у справі № 2а/0370/3412/12, від 26 жовтня 2021 року у справі, № 2а/19251/11/2670. Цей строк повинен розглядатися як такий, що встановлює терміни, протягом і в межах яких має право ініціюватися перед судом питання застосування наслідків недійсності правочину (процесуальний строк звернення до суду), оскільки застосування таких наслідків є видом адміністративно-господарської санкції, яка передбачена главою 27 розділу V ГК України. Цей строк також повинен розглядатися і як граничний строк для вжиття (накладення) таких заходів судом (матеріально-правовий строк давності (постанова Верховного Суду від 25 липня 2023 року у справі № 160/14095/21)).

На переконання відповідача - 1, відповідно до поданих прокуратурою доказів, вбачається, що оскаржуваний договір поставки укладено 03 липня 2020 року а постачання товару на підставі даного договору мало місце в липня-серпні 2020 року. Порушення під час укладання даного договору було виявлено у листопаді 2020 р. у зв`язку з чим згідно розпорядження адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/108-рп/к від 20.11.2020 р. було розпочато розгляд справи № 92/60/108-рп/к.20. Наведені обставини вказують на те, що станом на час звернення прокурора з даним позовом. 03 червня 2024 року сплив визначений чинним законодавством України строк застосування адміністративно-господарських санкцій.

Щодо твердження прокуратури про те, що оскаржуваний договір завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідач - 1 зазначає, що у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 922/1391/18 Верховний Суд вказав, що "здійснивши правовий аналіз частини 3 статті 228 ЦК України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін. Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків". Аналогічні правові висновки щодо застосування норм частини 3 статті 228 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 910/1421/16, від 15 лютого 2018 року у справі № 911/1023/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 910/1424/16, від 31 травня 2018 року у справі № 911/639/17, від 09 липня 2019 року у справі № 911/1113/18, від 10 червня 2021 року у справі № 910/114/19, від 15 грудня 2021 року у справі № 910/6271/17, від 13 січня 2022 року у справі № 908/3736/15.

На переконання відповідача - 1 сам факт вчинення відповідачем порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений Рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсними як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідач - 1 зазначає, що за порушення, передбачене ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Рішенням АМК на останнього накладено штраф. Отже, відповідачем - 1понесено відповідальність за вчинене ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Окрім того, зазначає, що матеріали справи не містять відомостей про наявність інших потенційних учасників спірної закупівлі, які б могли задовольнити потреби замовника за менші кошти. Прокурором не надано доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника) цінових пропозицій. Прокурором не надано доказів того, що товар за Договором, укладеним за результатами спірних відкритих торгів, було поставлено із завищенням цін, що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів.

Крім того умови оспорюваного договору виконані його сторонами у повному обсязі, зокрема, відповідачем - 2 перераховано відповідачу - 1 грошові кошти за договором та прийнято від відповідача - 1 товар, поставка якого є предметом договору. При цьому в матеріалах справи відсутні докази невідповідності кількості, вартості або якості поставленого відповідачем - 1 товару, розміру завданих замовнику збитків, наявності інших порушень при виконанні умов договору.

Зважаючи на вказані вище обставини, відповідач - 1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач - 2, також заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній не визнає позовних вимог з наступних обставин.

На переконання відповідача - 2 Західний офіс Держаудитслужби, у даному випадку, не є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Крім того, у позовній заяві не міститься інформації про причини незвернення компетентного органу з позовом, а в листі Управління західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 02 січня 2024 року № 131705-17/89-2024 такі причини не зазначено.

Відповідач - 2 звертає увагу суду на те, що закупівля UA-2020-03-24-004034-b завершена 03 липня 2020 року, шляхом укладення договору № 53-122-01-20-09864 з переможцем процедури закупівлі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітторг". Також наголошує, що у останнього був відсутній умисел на укладення договору, який суперечив би інтересам держави і суспільства, оскільки па момент проведення процедури відкритих торгів та при укладенні договору не могло знати про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Поставка здійснена в повному обсязі в 2020 році відповідно до видаткових накладних від 24 липня 2020 року № РН-0000181, від 24 липня 2020 року № РН-0000177, від 31 липня 2020 року № РН-0000188 та від 06 серпня 2020 року № РН-0000204. Товар прийнятий без зауважень. Оплата за поставлену продукцію виконана повністю 31 березня 2021. Поставлений за договором товар використовується замовником відповідно до його призначення у виробничій діяльності, тобто забезпечує працездатність обладнання, призначеного для виробництва електричної енергії.

Окрім того зазначає, що рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60-51-р/к у справі № 17/60/17-рп/к.21 прийнято 06 червня 2023 року, тобто майже через 3 роки після того як відбулася закупівля та був виконаний договір. В даному випадку, підставою для звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним став нормативно-правовий акт індивідуальної дії Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - рішення № 60-51-р/к у справі № 17/60/17-рп/к.21 від 06 червня 2023 року, як документ, який засвідчує факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Однак на момент проведення закупівлі, укладення та виконання договору № 53-122-01-20-09864 від 03 липня 2024 року зазначеного вище рішення від 06 червня 2023 року, як такого, що підтверджує факт вчинення порушення та притягує порушника до відповідальності не було, тобто сама підстава звернення до суду у даній справі до 05 червня 2023 року включно не існувала.

На переконання відповідача - 2, оскільки рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06 червня 2023 року відсутнє на момент вчинення правочину, то в даному випадку можна стверджувати про відсутність підстави для визнання договору недійсним їй момент його укладення.

Щодо порушеного суспільного інтересу відповідача - 2 зазначає, що у випадку, якщо було порушено інтерес держави і суспільства, який полягає у порушенні норм чинного законодавства, то логічною і виправданою метою у таких випадках має бути відновлення до попереднього правомірного стану, тобто забезпечення неухильного дотримання законодавства та запобігання порушенням у майбутньому. Способом досягнення цієї мети є притягнення до відповідальності особи, винної у вчиненні такого порушення, що і було здійснено, адже Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітторг", згідно з рішенням Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60-51-р/к у справі № 17/60/17-рп/к.21 від 06 червня 2023 року понесло відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді штрафу.

Окрім того, відповідач - 2 ставить під сумнів обраний прокуратурою спосіб захисту.

Також, відповідач - 2 стверджує, що відповідно до статуту останнього, який затверджено постановою КМ України від 29 грудня 2023 року № 1420 "Про утворення акціонерного товариства "Національна томна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" визначено джерела формування майна товариства, серед яких є доходи, отримані в результаті провадження господарської діяльності підпункт 2 пункту 34). Також, положення про джерело формування майна шляхом отримання доходів від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності було й у Статуті ДП "НАЕК "Енергоатом" (тобто до перетворення в акціонерне товариство), затвердженому постановою КМ України від 24 лютого 2021 року № 302.

Відповідач - 2 стверджує, що твердження про використання останнім бюджетних коштів не відповідає дійсності, а кошти, які були сплачені на користь відповідача - 1 за поставлений товар за договором № 53-122-01-20-09864 від 03 липня 2020 року не є коштами державного чи місцевого бюджетів, а є коштами підприємства, отриманими від ведення господарської діяльності, зокрема виробництва електричної енергії.

Отже, зважаючи на вищевикладені аргументи, відповідач - 2 просить суд у задоволенні позову відмовити.

Окрім того, від Західного офісу Держаудитслужби надійшли письмові пояснення щодо суті спору наступного змісту.

Орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. З урахуванням наведеного, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель. Аналогічний висновок викладено у 5 постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 826/9672/17.

Разом з тим, питання належності/неналежності цього органу залежить від обставин кожної конкретної справи, які мають з`ясовуватися у суді з наведенням відповідного обґрунтування у судовому рішенні (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі №925/1276/19).

29 грудня 2023 року Західним офісом Держаудитслужби скеровано для розгляду до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області лист Вараської окружної прокуратури від 28 грудня 2023 року №52-2062ВИХ-23 щодо надання інформації про вжиті заходи цивільно-правового характеру за вказаними у зверненні фактами, з метою усунення порушень вимог Закону. Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області розглянуто звернення Вараської окружної прокуратури та надано відповідь (лист №131705-17/89-2024 від 02 січня 2024 року).

Так, на виконання п. 8.15 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2021 року, п. 5.1.3.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2021 року Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за період з 01 липня 2018 року по 30 червня 2021 року, за результатами якої складено довідку від 06 жовтня 2021 року. Однак, під час проведення зазначеного контрольного заходу перевірка процедури закупівлі UA-2020-03-24-004034-b за предметом "ДК 021:2015:44110000-4: Конструкційні матеріали. Ізолятори" не проводилась.

Рішення Адміністративної колегії Північного Міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/51-р/к від 06 червня 2023 року по справі №17/610/17-рп/к.21 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітторг" (переможець торгів з яким укладено договір поставки) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД «Високовольтне обладнання" вчинили порушення, встановлені пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час участі у процедурі закупівлі UA-2020-03-24-004034-b прийнято після розгляду замовником пропозицій учасників, укладення договору про закупівлю за результатами закупівель UA-2020-03-24-004034-b та його виконання з урахуванням чого у замовника були відсутні підстави для відхилення учасників за пунктом 4 частини першої статті 17 Закону №922-VIII.

Відповідно в Управлінні Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області була відсутня можливість в дослідженні фактів викладених у зверненні прокуратури під час проведення вище зазначеного контрольного заходу.

Відтак, підстави для здійснення означеного контрольного заходу за інформацією зазначеною у листі Рівненської обласної прокуратури відсутні.

Разом з тим, згідно правових висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 826/9672/17, від 29 серпня 2018 року у справі № 816/2394/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 820/8558/15, орган державного фінансового контролю проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ. Його право вимоги передбачене статтею 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" і може бути адресоване виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.

Вараська окружна прокуратура листом від 28 травня 2024 року вих.№52/1123ВИХ24 проінформувала Західний офіс Держаудитслужби про ініціювання позову в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, однак з урахуванням вищевикладеного, вживати заходи стосовно визнання недійсним договору орган фінансового контролю уповноважений виключно у разі виявлення порушень за результатами проведення заходів державного фінансового контролю та лише у тому випадку, коли підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення таких порушень.

В судовому засіданні 05 серпня 2024 року представник органу прокуратури підтримав позов. Представники відповідача - 2 позовні вимоги заперечив. Решта учасників процесу не з`явилися.

Заяви та клопотання у справі.

21 червня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли письмові пояснення.

24 червня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 1 надійшов відзив на позовну заяву відповідно до ст. 165 ГПК України, в якому останній позовні вимоги заперечує.

24 червня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 2 надійшов відзив на позовну заяву відповідно до ст. 165 ГПК України, в якому останній позовні вимоги заперечує.

01 липня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив відповідача - 1, в якій остання спростовує аргументи відповідача викладені у відзиві.

01 липня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив відповідача - 2, в якій остання спростовує аргументи відповідача викладені у відзиві.

05 липня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив прокуратури.

10 липня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 2 надійшли заперечення на відповідь на відзив прокуратури.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06 червня 2024 року відкрито провадження у справі № 918/537/24 за позовом керівника Вараської окружної прокуратури в інтересам держави в особі Західного офісу Держаудитслужби до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліттог" до відповідача - 2 Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним договору як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства та застосування наслідків недійсності правочину, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено підготовче судове засідання на 01 липня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01 липня 2024 року відкладено підготовче засідання на 15 липня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/537/24 за позовом керівника Вараської окружної прокуратури в інтересам держави в особі Західного офісу Держаудитслужби до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліттог" до відповідача - 2 Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним договору як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства та застосування наслідків недійсності правочину та призначено розгляд справи № 918/537/24 до судового розгляду по суті на 05 серпня 2024 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд встановив наступне.

Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 24 березня 2020 року в електронній системі закупівель "Прозорро" опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів за предметом: ДК 021:2015:44110000-4: Конструкційні матеріали Ізолятори" (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2020-03-24-004034- Ь), з очікуваною вартістю закупівлі 1 999 188 грн без ПДВ.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб`єктами господарювання: Товариством з обмеженою відповідальністю "Монолітторг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Високовольтне обладнання", що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій.

Рішенням тендерного комітету Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", оформленим протоколом засідання від 19 червня 2020 року № 50, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітторг" переможцем торгів з пропозицією, яка відповідала кваліфікаційним критеріям і технічним вимогам та мала ціну 1 987 770 грн. без ПДВ. Даним рішенням тендерного комітету вирішено укласти з указаним учасником договір на закупівлю товару 44110000-4 (ізолятори) в кількості 1 038 шт.

Надалі, між Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монолітторг" 03 липня 2020 року укладено договір поставки № 53-122-01-20-09864 (далі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовника продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації.

Відповідно до пунктів 2.1-2.2 Договору ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 1 987 770 грн., крім того ПДВ - 397 554 грн.

Загальна сума Договору (вартість продукції) становить 2 385 324 грн.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатки). Строк дії даного договору - по 31 грудня 2020 року, а в частині виконання гарантійних зобов`язань Постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (п. 12.1 Договору).

Відповідно до оприлюдненого Замовником Звіту про виконання договору про закупівлю, а також платіжних доручень № 3402, № 3403, № 3404, № 3405 від 31 березня 2021 року, відповідачем - 2 повністю оплачено відповідачу - 1 вартість поставленого товару за договором, а саме на суму 2 385 324 грн., в тому числі ПДВ - 397 554 грн.

Рішенням Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Адміністративна комісія) від 06 червня 2023 року №60/51-р/к у справі № 17/60/17-рп/к.21 (далі Рішення №60/51-р/к від 06 червня 2023 року) визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітторг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД «Високовольтне обладнання" вчинили порушення, встановлені пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурі закупівлі (ідентифікатор закупівлі UA-2020-03- 24-004034-b).

Придбання товарів відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості.

Зважаючи на вказані обставини, на переконання прокуратури, зазначений договір, який укладено відповідачами за наслідками закупівлі, результати якої спотворено антиконкурентними узгодженими діями учасників, суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, прокуратура стверджує про наявні підстави для визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України із застосуванням наслідків, установлених ч. 3 ст. 228 ЦК України, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітторг", маючи намір на отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, узяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, отримані ним бюджетні кошти в розмірі 2 385 324 гри. 00 коп. повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, джерела права й акти їх застосування та висновок суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо представництва прокуратури у спірних правовідносинах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

У Рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», висловив позицію про те, що під ним потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (п., п. 1, 3 п. З указаного Положення).

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, а саме звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (абз. абз. 1, З пп. 9 п. 4 цього Положення).

Згідно з пп. 20 п. 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Таким чином саме Держаудитслужба наділена повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 924/316/18, від 30 липня 2020 року у справі № 904/5598/18, від 01 вересня 2020 року у справі № 911/1534/19, від 06 жовтня 2020 року у справі №905/121/19 неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.

Відповідно до наказу Держаудитслужби України від 02 червня 2017 року № 23 затверджено Положення про Західний офіс Держаужитслужби, згідно якого основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Львівської, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької областей. Повноваження Західного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом, кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Таким чином, Західний офіс Держаудитслужби України є органом, уповноваженим державою, на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах.

Так, у постанові від 19 липня 2018 року у справі № 822/1169/17 Верховний Суд указав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06 лютого 2019 року).

Вараською окружною прокуратурою, відповідно до положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", листом від 28 грудня 2023 року № 52-2062вих-23 повідомлено Західний офіс Держаудитслужби про існування порушення інтересів держави унаслідок укладення договору поставки від 03 липня 2020 року №53- 122-01-20-09864 за наслідками аукціону, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для визнання його недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітторг". Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави. Листом №131705-17/89-2024 від 02 січня 2024 року Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області повідомило, що заходи державного фінансового контролю стосовно закупівлі UA-2020-03-24-004034-b непроводились та відповідно факти порушень законодавства у сфері закупівель у визначеному законодавством порядку не встановлено. Відтак, в Управління відсутні наміри вживати відповідні заходи реагування для усунення стверджуваних прокуратурою порушеннями.

Отже, органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах (Західним офісом Держаудитслужби), допущено нездійснення необхідного захисту - не пред`явлено до суду позов про визнання недійсними договору поставки № 53-122-01-20-09864 від 03 липня 2020 року як такого, що суперечить інтересам держави з умислу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітторг", та застосування наслідків недійсності правочину.

Таким чином, наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Західного офісу Держаудитслужби шляхом пред`явлення цього позову обґрунтовано.

Щодо суті спору суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правомину недійсним.

Абзацами 1-3 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02 серпня 2023 року у справі № 924/1288/21, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Сутність публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов`язків у замовників (зобов`язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продажу таких товарів, виконанні робіт чи наданні послуг учасником за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі". Якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір.

За ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує: його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 208 ГК України.

У п. 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наголошено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Частиною 3 ст. 5 ГК України регламентовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

У постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 922/1391/18 викладено правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України в сукупності з ч. 1 ст. 203 указаного Кодексу.

Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічних правових висновків щодо застосування вказаних норм матеріального права викладених у постановах Верховного Суду від 09 липня 2019 року у справі № 911/1113/18, від 10 червня 2021 року у справі № 910/114/19, від 15 грудня 2021 року у справі № 910/6271/17 від 13 січня 2022 року у справі № 908/3736/15.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

Як констатує Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому ч. 5 ст. 13 ЦК України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтями 1, 4 цього Закону визначено, що конкуренція - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.

Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 вказаного Закону, антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 цього Закону).

Разом із тим, Закон України "Про публічні закупівлі", як вказано у його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону, закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників. Учасники процедур закупівлі, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч. 5 ст. 5 Закону).

Крім того, конкурентна процедура закупівлі (тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів (п. 13 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону).

Тому, оголошуючи проведення відкритих торгів відповідач - 2 мав на меті не просто задовольнити потребу - закупити товар, а здійснити їх придбання на засадах конкурентності учасників торгів на найбільш економічно вигідних умовах.

Верховний Суд, розглядаючи справу № 910/114/19 про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що зокрема суперечить інтересам держави та суспільства у п. п. 32, 33 своєї постанови від 10 червня 2021 року зазначив, що визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог.

Обставини вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Монолітторг" порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" (ідентифікатор закупівлі UA-2020-03-24-004034-b) підтверджується рішенням адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06 червня 2023 року №60/51-р/к у справі №17/60/17-рп/к21.

Правомірність рішення № 60/51-р/к підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/12446/23 від 29 січня 2024 року, що набрало законної сили 28 лютого 2024 року відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, а також листа Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60-02/1202е від 03 квітня 2024 року, яким як стороною процесу надано та підтверджено таку інформацію.

Завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення спірного правочину відповідача - 1 полягала в тому, щоб обійти встановлені Законом України "Про публічні закупівлі" обмеження і тим самим продовжити отримувати прибуток, що порушує правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, що не сприяє розвитку добросовісної конкуренції в державі.

Відповідач - 1 усвідомлював або повинен усвідомлювати протиправність прийняття участі у процедурі відкритих торгів та укладанні договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та прагнуло настання наслідків.

Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.

Невід`ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища - результату й сукупності умов взаємодії усіх суб`єктів ринку за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загально ринкову ситуацію.

Вільне змагання суб`єктів господарювання забезпечує встановлення цін на рівні, що приводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково- технічного прогресу.

Ефективна економіка своєю чергою забезпечує високу та динамічну продуктивність капіталу як інвестиційну складову та результативність праці як соціальну складову, що є запорукою зростання загального добробуту.

Проте, порушення відповідачем - 1 законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведених ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" торгів, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України "Про публічні закупівлі", нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

Внаслідок вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Монолітторг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Високовольтне обладнання" антиконкурентних узгоджених дій, змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

Тому, дії відповідача - 1 спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору поставки № 53-122-01-20-09864 від 03 липня 2020 року не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки порушують правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносиш не сприяють, а навпаки, обмежують розвиток конкуренції у державі.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у діях відповідача - 1 вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Метою зазначених дій є саме усунення конкуренції під час проведення управлінням зазначеної закупівлі та недобросовісне отримання права на укладення договору про поставки від 03 липня 2020 року № 53-122-01-20-09864. Тому, мета дій відповідача - 1 полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

Закупівля відбулася за фактичної участі в ньому двох учасників (ТОВ "Монолітторг" та ТОВ "ТД "Високовольтне обладнання"), які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цієї закупівлі.

Отже, придбання товарів відповідачем - 2 відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цієї закупівлі її видимості.

Поведінка відповідача - 1 під час участі в тендері вочевидь не сумісна з добросовісністю та принципами здійснення державних закупівель.

Тому, заважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що договір поставки № 53-122-01-20-09864 від 03 липня 2020 року укладений за підсумками аукціону, результати якого відбулися антиконкурентні узгоджені дії всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітторг", на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Щодо застосування наслідків недійсності договору.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03 грудня 2021 року у справі № 906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст., 216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов`язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.

Аналогічний правовий висновок сформовано Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховний Суду у постанові від 23 травня 2023 року у справі № 905/77/21.

Договір поставки № 53-122-01-20-09864 від 03 липня 2020 року оспорюється з підстав невідповідності вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, а саме у зв`язку з його невідповідністю інтересам держави та суспільства за наявності умислу відповідача - 1.

Цивільний кодекс України встановлює особливі правові наслідки такої недійсності правочинів.

Так, згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України, якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як встановлено зі звіту про виконання договору про закупівлю, відповідачем - 2 на користь відповідача - 1 сплачено виконані роботи за оспорюваним договором на загальну суму 2 385 324 грн. 00 коп. з ПДВ.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітторг", маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору поставки № 53-122-01-20-09864 від 03 липня 2020 року з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, узяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого привласнило бюджетні кошти в сумі 2 385 324 грн.

Вищенаведене свідчить про наявність у відповідача - 1 умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави й суспільства, з метою отримання прибутку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1420 утворено акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Частиною 3 вказаної постанови передбачено, що товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства.

Відокремлені підрозділи державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

Так, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11 січня 2024 року акціонерне товариство "НАЕК "Енергоатом" здійснило державну реєстрацію та відповідно 11 січня 2024 року філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" акціонерного товариства "НАЕК "Енергоатом" здійснило державну реєстрацію.

Суд зазначає, що враховуючи наявність умислу лише у Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліттор" як сторони оспорюваного Договору поставки № 53-122-01-20-09864 від 03 липня 2020 року, одержані останнім за цим правочином грошові кошти в сумі 2 385 324 грн. 00 коп. повинні повернуті Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", а отримані останнім за рішенням суду кошти - стягуватися в дохід держави.

Щодо аргументів відповідача - 1 про сплив строків застосування адміністративно-господарських санкцій, суд зазначає наступне.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько- правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у ч. 2 цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Стаття 238 ГК України регулює порядок застосування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання. Так, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно- господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Види адміністративно-господарських санкцій визначає ст. 239 ГК України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов`язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання; ліквідація суб`єкта господарювання; інші адміністративно- господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

В той же час, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 208 ГК України.

У п. 2.5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наголошено, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону.

Окрім цього, слід зазначити, що відповідно до п. 2.8 вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України щодо вимог, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України, з урахуванням водночас наведеного в підпунктах 2 і 3 пункту 5 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 № 4176-УІ).

Таким чином, твердження представника відповідача про те, що визнання правочину недійсним є одним із видів адміністративно-господарських санкцій та до вказаної вимоги застосовуються строки їх застосування є безпідставним.

Суд також оцінює критично твердження відповідача - 1 про те, що сам факт вчинення відповідачем порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним, зважаючи на таке.

Як встановлено судом вище, рішенням Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06 червня 2023 року № 60/51-р/к у справі №17/60/17-рп/к.21 визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітторг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Високовольтне обладнання" вчинили порушення, встановлені пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурі закупівлі (ідентифікатор закупівлі UA-2020-03-24-004034-b).

Завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення спірного правочину відповідача - 1 полягала в тому, щоб обійти встановлені Законом України "Про публічні закупівлі" обмеження і тим самим продовжити отримувати прибуток, що порушує правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, що не сприяє розвитку добросовісної конкуренції в державі. Наявність таких намірів у відповідача - 1 є очевидним, оскільки товариство усвідомлювало або повинно було усвідомлювати протиправність прийняття участі у процедурі відкритих торгів та укладанні договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та прагнуло настання наслідків.

Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.

Невід`ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища - результату й сукупності умов взаємодії усіх суб`єктів ринку за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загально ринкову ситуацію.

Вільне змагання суб`єктів господарювання забезпечує встановлення цін на рівні, що приводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково-технічного прогресу.

Ефективна економіка своєю чергою забезпечує високу та динамічну продуктивність капіталу як інвестиційну складову та результативність праці як соціальну складову, що є запорукою зростання загального добробуту.

Проте, порушення відповідачем - 1 законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведених відповідачем - 2 торгів, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України "Про публічні закупівлі", нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

Суд зазначає, що вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Монолітторг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Високовольтне обладнання" антиконкурентних узгоджених дій, змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

Тому, дії відповідача - 1 спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору поставки № 53-122-01-20-09864 від 03 липня 2020 року не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сферіпублічних закупівель, а отже, суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки порушують правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяють, а навпаки, обмежують розвиток конкуренції у державі.

Щодо аргументів відповідачів про наявності підстав для визнання недійсним договору поставки 53 122-01-20-09864 від 03 липня 2020 року, суперечності правочину інтересам держави, судом надано оцінку вказаним обставинним вище.

Стосовно твердження відповідача - 2 про ефективності обраного способу захисту, необхідно зазначити наступне.

З аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України «Про публічні закупівлі», та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладення договору (п. 24 постанови Верховного суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 травня 2023 року № 905/77/21).

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 травня 2023 року № 905/77/21 сформовано уточнюючий, в співвідношенні з постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2021 року у справі № 906/1061/20, висновок щодо застосування норм ч. 3 ст. 215, ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України у подібних відносинах, зазначивши, що позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачений законом. Разом із тим, позовна вимога про визнання виконаного / частково виконаного договору недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного / частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Таким чином, обраний спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки включає позовні вимоги і щодо визнання недійсним договору, і щодо застосування наслідків такої недійсності, зокрема стягнення коштів.

Крім того, обраний прокурором спосіб захисту передбачений ч. 3 ст. 228 ЦК України, який передбачає, що якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, відповідно до обраного способу захисту відповідач - 2 не має повертати отриманий за спірним договором товар або його вартість (принцип двосторонньої реституції не застосовується), оскільки укладання такого договору стало можливим при наявності умислу лише у однієї зі сторін, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітторг".

Щодо тверджень відповідача - 2 про джерела фінансування закупівлі, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст. 62 ГК України підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами (ч. 2). Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності (ч. 2).

Відповідно до норми ст. 63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства, окрім інших, таких видів: державне підприємство, що діє на основі державної власності.

Вимогами ст. 65 ГУ України визначено, що управління підприємством здійснюється згідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів

Згідно аналізу ст. 22 ГК України визначено, що державні підприємства є суб`єктами господарювання, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 % чи становить величину, що забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління (ч. 1 ст. 73 ГК України). Відповідно до вимог ч. 4 ст. 73 ГУ України найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова «державне підприємство».

Згідно Статуту Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 24 лютого 2021 року дане підприємство є державним комерційним підприємством, що утворене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1996 року № 1268 "Про створення Національної енергогенеруючої компанії "Енергоатом".

Державним комерційним підприємством, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГК України, є суб`єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського віддання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 142 ГК України визначено, що прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Держава може впливати на вибір суб`єктами господарювання напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) через нормативи, податки, податкові пільги та господарські санкції відповідно до Закону (ч. 5 ст. 142 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 71 ГК України облік і звітність підприємства здійснюються відповідно до вимог ст. 19 цього Кодексу та інших нормативно-правових актів.

Нормами ст. 19 ГК України передбачено, крім іншого, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб`єктів господарювання у таких сферах, зокрема, фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб`єктами господарювання кредитних зобов`язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни.

Згідно п. 17 ч. 1 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.

Особливості відрахування державними унітарними підприємствами частини прибутку (доходу) передбачено вимогами Закону України «Про управління об`єктами державної власності», який відповідно до Конституції України визначає правові основи управління об`єктами державної власності, а також Порядком відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Суб`єктами управління об`єктами державної власності, відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" є державні підприємства.

Пунктом 22 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань забезпечують відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України порядку відрахування до Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними підприємствами, господарськими структурами.

При цьому, згідно ст. 11-1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено обов`язок державних унітарних підприємств та їх об`єднань спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, твердження відповідача - 2, щодо того, що кошти сплачені за договором № 53-122-01-20 09864 від 03 липня 2020 року не є коштами державного бюджету є безпідставними.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду.

За наслідками розгляду справи судом встановлено, що правочин - № 53-122-01-20 09864 від 03 липня 2020 року підлягає до визнання недійсним.

Також за наслідками розгляду справи суд зробив висновок про необхідність стягнення з відповідача - 1 одержаних останнім за цим правочином грошових коштів в сумі 2 385 324 грн. 00 коп. в дохід держави.

Судові витрати.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 38 807 грн. 86 коп. у зв`язку з задоволенням позову покладається на відповідачів та підлягає до стягнення на користь органу прокуратури.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним Договір поставки № 53-122-01-20-09864 від 03 липня 2020 року, укладений між Відокремленим підрозділом "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монолітторг".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітторг" (вул. Зоологічна, буд. 4А, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39719048) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34403, м. Вараш, Рівненська обл., код ЄДРПОУ: 05425046) кошти в сумі 2 385 324 (два мільйони триста вісімдесят п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн. 00 коп., а з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34403, м. Вараш, Рівненська обл., код ЄДРПОУ: 05425046) одержані нею за рішенням суду 2 385 324 (два мільйони триста вісімдесят п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн. 00 коп. стягнути в дохід держави.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітторг" (вул. Зоологічна, буд. 4А, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39719048) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077) 19 403 (дев`ятнадцять тисяч чотириста три) грн. 93 коп. судового збору.

5. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34403, м. Вараш, Рівненська обл., код ЄДРПОУ: 05425046) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077) 19 403 (дев`ятнадцять тисяч чотириста три) грн. 93 коп. судового збору.

6. Видати накази після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12 серпня 2024 року.

Суддя Войтюк В.Р.