Постанова
від 07.08.2024 по справі 876/61/23
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 876/61/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «Лєк-Віл»

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023

у справі № 876/61/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ»

про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду спеціально створеного для розгляду конкретного спору у складі судді Венської О.О. від 19.06.2023 у третейській справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «Лєк-Віл»

про стягнення дебіторської заборгованості та штрафних санкцій.

Представники сторін у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце були повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

До Третейського суду спеціально створеного для розгляду конкретного спору (далі - Третейський суд) звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БаДМ» (далі - ТОВ «БаДМ», позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма Лєк-Віл» (далі - ТОВ «Фармацевтична фірма «Лєк-Віл», відповідач) про стягнення дебіторської заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки № 2747 від 05.03.2015.

Підставою передачі спору на розгляд Третейського суду стала наявність в пункті 10.1 договору поставки № 2747 від 05.03.2015 умови, відповідно до якої сторони домовились, що всі спори, які випливають з цього договору або у зв`язку з ним, у тому числі, але не обмежуючись - спори про визнання договору дійсним чи недійсним, укладеним чи не укладеним, підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення третейського суду, що створений для вирішення конкретного спору.

В пунктах 10.2 та 10.3 вказаного договору сторони домовились, що кількісний склад третейського суду, створеного для вирішення конкретного спору, буде складатися із одного судді; сторони обирають суддею Венську О.О.

Ухвалою Третейського суду спеціально створеного для розгляду конкретного спору у складі судді Венської О.О. від 02.06.2023 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження; запропоновано ТОВ «Фармацевтична фірма «Лєк-Віл» надати відзив на позовну заяву, копію ухвали направлено позивачеві та відповідачеві; постановлено, що засідання відбудеться 19.06.2023 без виклику сторін.

ТОВ «Фармацевтична фірма «Лєк-Віл» надало відзив по господарській справі, що знаходиться в провадженні Третейського суду, в якому заперечувало проти позовних вимог, просило в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Третейського суду спеціально створеного для розгляду конкретного спору у складі судді Венської О.О. від 19.06.2023 позов ТОВ «БаДМ» задоволено. Стягнуто з ТОВ «Фармацевтична фірма «Лєк-Віл» на користь ТОВ «БаДМ» суму основного боргу за договором поставки № 02747 від 05.03.2015 в розмірі 454482,52 грн, штраф в розмірі 30% від суми боргу в розмірі 136 344, 75 грн та судові витрати в розмірі 6 000 грн.

На адресу Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ «БаДМ» надійшла заява про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду від 19.06.2023.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023 заяву ТОВ «БаДМ» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду у складі третейського судді Венської О.О. від 19.06.2023 у справі за позовом ТОВ «БаДМ» до ТОВ «Фармацевтична фірма «Лєк-Віл» про стягнення дебіторської заборгованості та штрафних санкцій задоволено. Видано наказ на примусове виконання рішення від 19.06.2023 Постійно діючого третейського суду у складі третейського судді Венської О.О. про стягнення з ТОВ «Фармацевтична фірма «Лєк-Віл» на користь ТОВ «БаДМ» суму основного боргу за договором поставки № 02747 від 05.03.2015 в розмірі 454 482, 52 грн, штраф в розмірі 30% від суми боргу в розмірі 136 344, 75 грн та судові витрати в розмірі 6 000 грн, витрати по сплаті судового збору за розгляд заяви про видачу судового наказу на виконання рішення третейського суду в сумі 1 342,00 грн.

Ухвала суду мотивована відсутністю підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення Третейського суду у цій справі, які передбачені статтею 355 ГПК України та частиною шостою статті 56 Закону України «Про третейські суди», а саме: рішення Третейського суду є чинним, докази його скасування відсутні; рішення не містить способів захисту прав, які не передбачені законами України; суд не вирішував питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі; справа, у якій прийнято рішення, підвідомча третейському суду; склад третейського суду відповідає вимогам закону; докази того, що склад Третейського суду не відповідав вимогам статей 16 - 19 Закону України «Про третейські суди» суду не надано.

Окрім того зазначено, що відповідачем рішення добровільно виконане не було, заявник з заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення звернувся в межах установленого законом строку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

До Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ТОВ «Фармацевтична фірма «Лєк-Віл» на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023 у справі № 876/61/23, в якій (з урахуванням виправленої апеляційної скарги) скаржник просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023; ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «БаДМ» у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду.

Відповідач вважає, що при постановленні ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023 у справі № 876/61/23 про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду порушені процесуальні права відповідача, а саме:

- неналежне повідомлення про дату та час розгляду заяви ТОВ «БаДМ» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості;

- ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023 в порушення вимог статті 356 ГПК України не вірно визначено третейський суд, у відповідності до якого видано судовий наказ про стягнення заборгованості з відповідача, а суддя Венська О.О. не є суддею цього суду.

Посилаючись на приписи пункту 3 частини 3 статті 277 ГПК України скаржник зазначає, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Узагальнений виклад позиції іншого учасника справи

ТОВ «БаДМ» подало відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Фармацевтична фірма «Лєк-Віл», в якому заперечує проти її доводів та вимог, просить залишити в силі ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023, а апеляційну скаргу - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції

За правилами пункту 11 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 ГПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами 2, 3 цієї статті. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

За змістом частини другої статті 253 ГПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Аналогічна норма міститься в частині другій статті 253 зазначеного кодексу.

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи за результатами розгляду заяв про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Предметом апеляційного оскарження у справі є ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023 про видачу наказу на примусове виконання рішення від 19.06.2023 Третейського суду, створеного для вирішення конкретного спору, у складі судді Венської О.О.

Звертаючись з апеляційною скаргою на вказану ухвалу суду відповідач в якості підстави для скасування посилається на пункт 3 частини третьої статті 277 ГПК України, а також вказує про невірне найменування і складу третейського суду, який прийняв рішення, що свідчить про невідповідність оскаржуваної ухвали положенням статті 356 ГПК України.

Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування норм процесуального права Касаційний господарський суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, 3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

У питання визначення належного способу повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 07.06.2024 у справі №904/1273/23, до закінчення розгляду якої був зупинений розгляд цієї справи № 876/61/23.

У вказаній справі об`єднана палата ВС зазначила, що процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції (що відповідає часу постановлення ухвали судом першої інстанції у цій справі), передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених п.37 гл.2 розд.ІІІ Положення про ЄСІТС.

Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених п.10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

В свою чергу при розгляді вказаної справи об`єднаною палатою Касаційного господарського суду в порядку частини четвертої статті 300 ГПК України було взято до уваги висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №454/1883/22.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі №454/1883/22 зробила висновок, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.

Також Велика Палата Верховного Суду наголосила, що надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 242 ГПК України. В розумінні процесуального закону надіслання судового рішення на електронну пошту за адресою, зазначеною заявником в його процесуальних заявах, поданих до суду (позовна заява, апеляційна та/або касаційна скарга, заяви/клопотання), в яких наявне прохання про надіслання копій процесуальних документів на електронну пошту, яка не є офіційною, не може вважатися належним врученням та підтверджувати день вручення.

Якщо суд надіслав рішення на електронну адресу, яку зазначив учасник справи, це можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу. Однак це не звільняє суд від обов`язку надіслати учаснику справи повне рішення у спосіб, встановлений процесуальним законом.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що:

- Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.08.2023 прийняв до розгляду заяву ТОВ «БаДМ» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду від 19.06.2023 та призначив розгляд справи в судовому засіданні на 31.08.2023;

- вказана ухвала про прийняття від 23.08.2023 згідно довідки про доставку електронного листа була надіслана ТОВ «Фармацевтична фірма «ЛЄК-ВІЛ» на його електронну адресу (а.с. 49);

- згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення, вказана ухвала від 23.08.2023 надіслана сторонам на їх адреси, в тому числі відповідачу, 24.08.2023 та отримана останнім 05.09.2023 (а.с. 59),

- у судове засідання 31.08.2023 представник ТОВ «Фармацевтична фірма «Лєк-Віл» не з`явився, причини неявки не повідомив та заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Суд першої інстанції визнав за можливе розглянути заяву позивача за відсутності представника відповідача, вказавши про повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання належним чином.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції.

Верховний Суд акцентує, що процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, було передбачено два способи надсилання судового рішення учаснику справи, а саме: (1) у паперовій формі шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та (2) в електронній формі до Електронного кабінету учасника справи.

Отже, у розумінні приписів статті 242 ГПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції), наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа на електронну адресу ТОВ «Фармацевтична фірма «ЛЄК-ВІЛ» сама по собі не свідчить про вручення ухвали суду першої інстанції у визначеному процесуальним законом порядку.

Наведене, як і наявність у відповідача зареєстрованого Електронного кабінету, залишилось поза увагою апеляційного господарського суду, який помилково вважав належним повідомленням сторони про дату, час та місце розгляду справи шляхом надсилання ухвали про призначення розгляду справи на електронну адресу відповідача, вказану у заяві позивача, не з`ясувавши при цьому, чи є ця електронна адреса ТОВ «Фармацевтична фірма «ЛЄК-ВІЛ» його офіційною адресою.

При цьому, залишились не з`ясованими апеляційним судом обставини належного повідомлення відповідача у паперовій формі про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення йому рекомендованого повідомлення про вручення ухвали від 23.08.2023 про призначення розгляду справи на 31.08.2023. Адже суд не встановлював наявність відомостей про вручення (доставлення) ухвали суду учаснику справи у розписці про вручення.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає та надає відповідні докази (копії конверта АТ «Укрпошта» рекомендованих поштових відправлень, скріншотів рекомендованих поштових відправлень з сайту АТ «Укрпошта») на підтвердження того, що ухвала від 23.08.2023 надіслана йому судом 24.08.2024, тобто за шість днів до судового засідання, та отримана ним 05.09.2023, після судового засідання (а.с. 87-88), що позбавило його можливості взяти участь у судовому засіданні. Вказане підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення (а.с. 59).

Наведене свідчить про те, що апеляційний господарський суд не виконав свого процесуального обов`язку щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду заяви позивача про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду, у зв`язку з чим відповідача було позбавлена можливості реалізувати свої права у цій справі.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 277 ГПК України).

Таким чином, під час розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду у цій справі суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час і місце засідання суду, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення згідно з пунктом 3 частини третьої статті 277 ГПК України.

Щодо повноважень судді Венської О.О. колегія суддів зазначає таке.

Положеннями статті 16 Закону України «Про третейські суди» визначено, що у третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний та персональний склад третейського суду.

Формування складу третейського суду в третейській угоді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами (частина перша статті17 Закону України «Про третейські суди».

Вимоги до третейських суддів визначено в статті 18 Закону України "Про третейські суди", відповідно до якої третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору. Третейськими суддями не можуть бути: особи, які не досягли повноліття, та особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; особи, які не мають кваліфікації, погодженої сторонами безпосередньо чи визначеної у регламенті третейського суду; особи, які мають судимість; особи, визнані в судовому порядку недієздатними; судді судів загальної юрисдикції або Конституційного Суду України.

Як вбачається з матеріалів справи, у пунктах 10.1 - 10.3 розділу 10 договору поставки № 02747 від 05.09.2015 сторони домовились, що всі спори, що випливають з цього договору або у зв`язку з ним, в тому числі але не обмежуючись - спори про визнання договору дійсним чи недійсним, укладеним чи не укладеним, підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення третейському суду, що створений для вирішення конкретного спору. Сторони домовились, що кількісний склад третейського суду, створеного для вирішення конкретного спору, буде складатися з одного судді. Сторони обирають суддею Венську Оксану Олександрівну.

Таким чином, рішення третейський суд, створений для розгляду конкретного спору у складі судді Венської О.О., диплом про юридичну освіту НОМЕР_2, від 19.06.2023, прийнято Третейським судом, сформованим на підставі розділу 10 Договору поставки № 02747 від 05.09.2015.

Вказане свідчить про відсутність підстав для висновку про невідповідність третейського судді Венської О.О. вимогам до третейських суддів, встановленим статтею 18 вказаного Закону.

Технічна описка в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023 по справі № 876/61/23 про видачу наказу на примусове виконання рішення від 19.06.2023 третейського суду створеного для вирішення конкретного спору у складі судді Венської О.О. із помилковим зазначення Постійно діючого третейського суду у складі третейського судді Венської О.О., не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Щодо розгляду по суті поданої позивачем заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду від 19.06.2023 з огляду на встановлені статтею 269 ГПК України межі розгляду справи суд апеляційної інстанції, зазначає про таке.

Згідно з положеннями статті 351 ГПК України питання видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 56 Закону України "Про третейські суди".

Порядок розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду визначений статтею 354 ГПК України, згідно з частиною 3 якої при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

Відповідно до статті 355 ГПК України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Аналогічні положення щодо підстав відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа передбачені частиною 6 статті 56 Закону України "Про третейські суди".

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Підвідомчість справ третейським судам врегульована статтею 6 Закону України "Про третейські суди", в якій наведений перелік справ, які не можуть розглядати третейські суди.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 5, частини 1 статті 12 Закону України "Про третейські суди" спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді). Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів. У третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду (частини 1, 2, 4 статті 16 Закону України "Про третейські суди").

Дослідивши надані учасниками справи докази та матеріали третейської справи, Верховний Суд вбачає, що предметом спору в зазначеній третейській справі є стягнення з відповідача на користь позивача дебіторської заборговності та штрафних санкцій в розмірі 590 827,27 грн внаслідок неналежного виконання умов договору поставки № 02747 від 05.03.2015.

Тобто спір виник між сторонами з господарських правовідносин, що не належать до переліку справ, які не можуть розглядати третейські суди відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про третейські суди". Відповідний спосіб захисту прав (законних інтересів) передбачений частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України.

В пункті 10.1 договору поставки № 02747 від 05.03.2015 сторони домовились, що всі спори, які випливають з цього договору або у зв`язку з ним, в тому числі, але не обмежуючи спори про визнання договору дійсним чи недійсним, укладеним чи не укладеним, підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення третейському суду, що створений для вирішення конкретного спору.

Отже, зазначений спір переданий сторонами на розгляд третейського суду шляхом вчинення третейського застереження безпосередньо в пункті 10.1 договору поставки № 02747 від 05.03.2015,

Пунктами 10.2, 10.3., 10.4. договору передбачено, що сторони домовились, що кількісний склад третейського суду, створеного для вирішення конкретного спору, буде складатися із одного судді; сторони обирають суддею Венську Оксану Олександрівну, контактний телефон НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1; місце розгляду спору - м.Дніпропетровськ, вул. Харківська, буд. 5, оф. 11-а.

На дату розгляду цієї справи судом не встановлено, а в матеріалах справи відсутні докази недійсності укладеного сторонами договору (в цілому або їх окремих частин).

Відтак, справа, у якій прийнято рішення, підвідомча третейському суду. Склад третейського суду відповідає вимогам закону. Докази того, що склад третейського суду не відповідав вимогам статей 16 - 19 Закону України «Про третейські суди» суду не надано.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов`язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно зі статті 327 ГПК України та пункту 1-1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є наказ.

Відповідно до частини другої статті 352 ГПК України заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.

Доказів виконання ТОВ «Фармацевтична фірма «Лек-Віл» вказаного рішення Третейського суду станом на момент звернення ТОВ «БаДМ» із заявою про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Третейського суду та на момент розгляду цієї заяви матеріали справи №876/61/23 не містять.

Підсумовуючи наведене, виходячи з встановлених обставин справи та вказаних норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи не містять доказів наявності обставин, визначених статтею 355 ГПК України та частиною шостою статті 56 Закону України "Про третейські суди" як підстави для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на виконання рішення Третейського суду.

Встановивши відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 ГПК України та частиною шостою статті 56 Закону України «Про третейські суди», враховуючи, що рішення Третейського суду добровільно не виконано, Верховний Суд виходячи з меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції згідно зі статтею 269 ГПК України, дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ «БаДМ» та видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду створеного для вирішення конкретного спору у складі судді Венської О.О. від 19.06.2023 у справі за позовом ТОВ «БаДМ» до ТОВ «Фармацевтична фірма «Лєк-Віл» про стягнення дебіторської заборгованості та штрафних санкцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з частиною першою статті 277 ГПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою

Враховуючи викладене вище, Верховний Суд дійшов висновків про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду та прийняття нового рішення про задоволення заяви ТОВ «БаДМ» про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду.

Керуючись статтями 253, 269, 275, 277, 282 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «Лєк-Віл» задовольнити частково.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023 у справі № 876/61/23 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду створеного для вирішення конкретного спору у складі судді Венської О.О. від 19.06.2023 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «Лєк-Віл» про стягнення дебіторської заборгованості та штрафних санкцій, задовольнити.

4. Видати наказ на примусове виконання рішення третейського суду створеного для вирішення конкретного спору у складі судді Венської О.О. від 19.06.2023.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «Лєк-Віл» (вул. Доценка, буд.25, м.Чернігів, 14032, код в ЄДРПОУ 14242793), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» (вул. Панікахи, буд.2, м. Дніпро, 49040, код в ЄДРПОУ: 31816235) суму основного боргу за договором поставки № 02747 від 05.03.2015 в розмірі 454 482, 52 грн, штраф в розмірі 30% від суми боргу в розмірі 136 344, 75 грн та судові витрати в розмірі 6 000 грн, витрати по сплаті судового збору за розгляд заяви про видачу судового наказу на виконання рішення третейського суду в сумі 1 342,00 грн.

5. Доручити Центральному апеляційному господарському суду видати наказ на виконання цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Картере В.І.

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення07.08.2024
Оприлюднено13.08.2024
Номер документу120939924
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —876/61/23

Судовий наказ від 02.10.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Верхогляд Тетяна Анатоліївна

Постанова від 07.08.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Огороднік К.М.

Ухвала від 09.07.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Огороднік К.М.

Ухвала від 08.12.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Верхогляд Тетяна Анатоліївна

Ухвала від 07.11.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Верхогляд Тетяна Анатоліївна

Ухвала від 01.11.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Огороднік К.М.

Ухвала від 05.10.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Огороднік К.М.

Ухвала від 25.09.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Огороднік К.М.

Ухвала від 31.08.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Березкіна Олена Володимирівна

Ухвала від 23.08.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Березкіна Олена Володимирівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні