Ухвала

від 12.08.2024 по справі 916/5502/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/5502/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючої), Ємця А. А. та Малашенкової Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду Одеської області від 14.02.2024 та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024

за позовом Товариства

до Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України

про стягнення 184 969,74 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство 25.07.2024 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 14.02.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 у справі № 916/5502/23 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України.

Згідно з частинами п`ятою та сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у цій справі було подано у 2023 році, де відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року був визначений у розмірі 2 684, 00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є стягнення 184 969,74 грн заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договорами постачання теплової електроенергії в частині оплати вартості наданих відповідачу послуг, а, отже, ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 14.02.2024, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 08.07.2024 у цій справі, позов Товариства задоволено частково; стягнуто з Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на користь Товариства 39 356,53 грн заборгованості та 472,28 грн витрат зі сплати судового збору; в решті позову відмовлено.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах "а", "б", "в" та "г" цієї ж норми.

Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник зазначає, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики та має виняткове для нього значення в частині що стосується здійснення повноважень органів місцевого самоврядування в питаннях, що стосується теплопостачання та щодо питання нарахування, оплати та перерахунку за постачання теплової енергії у відповідності відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про органи місцевого самоврядування", Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019. №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022).

Також касаційна скарга містить посилання на те, що господарськими судами розглядались інші справи, позивачем в яких було Товариство, однак за результатами розгляду яких висновки, наведені у судових рішеннях, були іншими, ніж у даній справі.

Наведене, на думку скаржника, підпадає під дію підпунктів "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та може бути підставою для перегляду цієї справи в касаційному порядку.

Верховний Суд виходить з того, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

З огляду на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

Однак скаржник, вказуючи на фундаментальне значення цієї справи, не навів обґрунтованих доводів та не надав жодних доказів кількісного та якісного виміру наявності питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Водночас колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому посилання скаржника на наявність інших аналогічних спорів за участю Товариства не доводить неоднакового застосування судом одних і тих самих норм матеріального права, а свідчить лише про наявність у цих справах різних встановлених істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були ухвалені відповідні судові рішення.

У зв`язку з цим наведені в касаційній скарзі доводи та зміст оскаржуваних рішень у цій справі також не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для скаржника.

Інші доводи скаржника зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Разом з тим незгода скаржника із судовим рішенням не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги, яка подана на судове рішення у малозначній справі, належність якої до категорії малозначних була передбачуваною, також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію

Водночас Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, тому що в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Отже, в касаційній скарзі скаржником належним чином не обґрунтовано та не доведено обставин, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення господарського суду Одеської області від 14.02.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 у цій справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись частиною п`ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" на рішення господарського суду Одеської області від 14.02.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 у справі № 916/5502/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова