Постанова

від 31.07.2024 по справі 910/15023/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15023/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 31.07.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційні скарги Дніпровської міської ради та Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024

у справі №910/15023/21

за заявою 1) Дніпровської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Траст"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ"

2. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області 1.12.2021 звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 27 068 817,40 грн.

2.1. Вимоги кредитора обґрунтовані таким:

- станом на 22.11.2021 за боржником обліковується податковий борг по орендній платі з юридичних осіб (код бюджетної класифікації 18010600) у сумі 324 529,95 грн, а саме: податковий борг по орендній платі з юридичних осіб виник 30.01.2020 у зв`язку з несплатою платником податків самостійно задекларованого грошового зобов`язання, згідно поданої декларації від 19.02.2019 №9025417294 у сумі 314 118,10 грн;

- згідно з актом перевірки від 20.03.2020 №14449/04-36-51-30/33159964 та податкового повідомлення-рішення (форма ПС) №0044595130 від 15.05.2020 нараховано штрафну санкцію в розмірі 170 грн по строку сплати 25.06.2020;

- в автоматичному режимі нараховано пеню згідно ст. 129 Податкового кодексу України на податкове повідомлення-рішення (форма Р) №0018031404 від 14.06.2019 з 27.11.2019 по 30.01.2020 у сумі 10 241,85 грн по терміну сплати 30.01.2020;

- за ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" обліковується неузгоджені суми, які оскаржуються в судовому порядку, а саме: з орендної плати з юридичних осіб, що донараховані контролюючим органом згідно акту перевірки від 15.05.2019 №26627/04-36-14-04/33159964 та податкового повідомлення-рішення (форма Р) №0018031404 від 14.06.2019 на загальну 23 508 193,53 грн (основний платіж - 15672129,02 грн, штрафна санкція - 7836064,51 грн), а також пеня у сумі 3 236 093,97 грн, нарахована в ІКПП АІС Податковий блок в автоматичному режимі на податкове повідомлення-рішення №0018031404 від 14.06.2019 з 15.05.2019 по термін сплати 26.11.2019.

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/15023/21 від 29.08.2022, зокрема, визнано кредитором у справі № 910/15023/21 по відношенню до боржника Головне управління ДПС у Дніпровській області з грошовими вимогами на суму 4 710 грн, з яких 4 540 грн - вимоги першої черги, 170 грн - вимоги шостої черги. Відмовлено Головному управлінню ДПС у Дніпровській області у визнанні кредитором на суму 27 068 647,40 грн.

3.1. Суд встановив, що остаточними судовими рішеннями у справі № 910/14176/20 встановлено належного суб`єкта отримання плати за землю у вигляді орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:03:524:0020, яким виступає Дніпровська міська рада, та стягнуто відповідний розмір заборгованості за період з січня 2017 року по травень 2020 року з боржника саме на користь Дніпровської міської ради. Відтак, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпровській області в сумі 26 744 287,50 грн., що містять в собі нараховану боржнику плату за землю за 2018 рік за земельні ділянки кадастровий номер 1210100000:03:524:0020, 1210100000:03:054:0019 в сумі 15 672 129,02 грн., а також похідні від даної суми боргу штрафну санкцію в розмірі 7 836 064,51 грн. та пеню 3 236 093,97 грн.

3.2. Суд першої інстанції вказав, що із долучених до заяви кредитора документів не вбачається за яку саме земельну ділянку Головним управлінням ДПС у Дніпровській області нарахований податковий борг (земельний податок) у сумі 314 118,10 грн внаслідок несплати платником податків самостійно задекларованого грошового зобов`язання згідно поданої декларації від 19.02.2019 №9025417294, в якій містяться дані по обом земельним ділянкам, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у визнанні грошових вимог кредитора в цій частині.

3.3. Разом з тим, суд визнав обґрунтованими вимоги кредитора в сумі 170 грн, з віднесенням до вимог шостої черги, які виникли на підставі акту перевірки від 20.03.2020 № 14449/04-36-51-30/33159964, який складений з питань неподання податкової звітності по орендній платі за землю з юридичних осіб, а саме за результатами перевірки встановлено неподання податкової декларації по платі за землю (орендна плата за земельні ділянки комунальної або державної власності) за 2020 рік з граничним терміном подання 20.02.2020.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено частково. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 в частині відмови у визнанні грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на суму 324 359,95 грн скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення. Визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на суму 324 359,95 грн, з яких 314 118,10 грн - вимоги третьої черги задоволення, 10 241,85 грн - вимоги шостої черги. В частині решти грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 у справі № 910/15023/21 залишено без змін.

4.1. Апеляційний господарський суд погодився із висновком суду першої інстанції про відхилення грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпровській області в сумі 26 744 287,50 грн, що складаються з нарахованої плати за землю за 2018 рік за земельні ділянки кадастровий номер 1210100000:03:524:0020, 1210100000:03:054:0019 в сумі 15 672 129,02 грн, а також похідні від даної суми боргу штрафної санкції в розмірі 7 836 064,51 грн та пені в сумі 3 236 093,97 грн.

4.2. Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що самостійно задеклароване податкове зобов`язання згідно поданої декларації від 19.02.2019 №9025417294 набуло статусу податкового боргу, а відтак має бути сплачене платником податку, в даному випадку, боржником без будь-яких умов, в тому числі і тих, що зазначені судом першої інстанції. За вказаних обставин, колегія суддів визнала помилковим висновок суду першої інстанції про відхилення грошових вимог у сумі 314 118,10 грн (самостійно узгодженого) та пені і сумі 10 241,85 грн, такі вимоги підлягають визнанню у даній справі про банкрутство.

5. Постановою Верховного Суду від 04.05.2023 у цій справі касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 в частині грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в сумі 7 836 064,51 грн штрафної санкції та 3 236 093,97 грн пені у справі № 910/15023/21 скасовано. Справу № 910/15023/21 в частині розгляду грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в сумі 7 836 064,51 грн штрафної санкції та 3 236 093,97 грн пені передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 у справі № 910/15023/21 залишено без змін.

5.1. Як зазначено судом касаційної інстанції, у цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що судовими рішеннями у справі № 910/14176/20 встановлено належного суб`єкта отримання плати за землю у вигляді орендної плати за земельні ділянки, яким виступає Дніпровська міська рада, а також факт стягнення основного розміру заборгованості за період з січня 2017 по травень 2020 в сумі 54 970 759,05 грн з боржника саме на користь Дніпровської міської ради. Тож, колегія суддів Верховного Суду погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області на суму 15 672 129,02 грн нарахованої боржнику плати за землю за 2018 рік.

5.2. Щодо заявленої податковим органом штрафної санкції в сумі 7 836 064,51 грн та пені в сумі 3 236 093,97 грн на податкове повідомлення-рішення від 14.06.2019 № 0018031404 за порушення податкового законодавства, Верховний Суд зазначив, що аби дійти висновку про те, що похідна природа штрафних санкцій виключає їх стягнення на підставі того, що основна сума орендної плати стягнута на користь орендодавця (органу місцевого самоврядування), з яким укладено договір оренди, суди повинні були б послатися на конкретну норму права, але цього не зробили.

З урахуванням подвійної природи орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та специфіки публічного регулювання спірних відносин, Суд касаційної інстанції, дійшов висновку про належність вимог у частині штрафних санкцій за порушення податкового законодавства податковому органу, виходячи з його функцій з контролю за дотриманням податкового законодавства та покладення відповідальності за його порушення та природи орендної плати як різновиду земельного податку. Протилежний підхід не відповідав би духу Податкового кодексу України та меті встановлення фінансових санкцій з метою неприпустимості заниження орендарем суми орендної плати за орендовану землю.

Натомість конкретний розмір таких грошових вимог та його підтвердження відповідними доказами має бути обґрунтований податковим органом та досліджений судами з урахуванням, у даному випадку, зокрема судових рішень у справі № 910/14176/20, якими визначено розмір орендної плати за договором оренди.

У постанові суду касаційної інстанції зазначено про відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи, про те, що це перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку, що постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, як зазначив Суд касаційної інстанції, суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог заявника, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для визнання грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області до боржника в частині штрафних санкцій та пені у цій справі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. За результатами нового розгляду, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №910/15023/21 відмовлено ГУ ДПС у Дніпропетровській області у визнанні кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" на суму 11 072 158,48 грн.

6.1. Суд першої інстанції у наведеній ухвалі встановив, що оскільки остаточними судовими рішеннями у справі № 910/14176/20 встановлено належного суб`єкта отримання плати за землю у вигляді орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:03:524:0020, яким виступає Дніпровська міська рада, та стягнуто відповідний розмір заборгованості за період з січня 2017 року по травень 2020 року в сумі 54.970.759,05 гри. з боржника саме на користь Дніпровської міської ради, отже, нарахування Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області Боржнику плати за землю за 2018 рік за обома земельними ділянками кадастрові номери 1210100000:03:524:0020, 1210100000:03:054:0019 із штрафними санкціями здійснено за відсутності правової підстави, оскільки відповідним суб`єктом отримання плати за землю у вигляді орендної плати є саме орендодавець - Дніпровська міська рада.

7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №910/15023/21 залишено без змін.

7.1. Апеляційний господарський суд погодився із висновками місцевого господарського суду а також врахував, що на час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №910/15023/21 за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області набрало чинності рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 910/15023/21 (160/12673/19), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 у даній справі, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за формою "Р" від 14.06.2019 №0018031404.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. До Верховного Суду від Дніпровської міської ради надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі №910/15023/21 та ухвалити нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області на суму 11 072 158,48 грн.

8.1. На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справах №№904/5743/20, 904/1693/19, 910/8349/22.

Cкаржник також посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16 щодо визначення статусу кредитора.

Вказує, що Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду сформовано сталу практику про те, що обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство (постанови Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 925/1165/16, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18, від 09.08.2018 у справі №921/184/16-г/10, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 17.04.2019 у справі № 43/75-15/7-6).

9. Також, до Верховного Суду від Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі №910/15023/21 та ухвалити нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області у повному обсязі.

На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосували норму права без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В обґрунтування зазначеної підстави скаржник зазначає, що в межах справи №904/1693/19 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову від 15.12.2020, у пунктах 6.24 - 6.25 якої висловлено правову позицію про те, що "неузгодженість суми грошового зобов`язання" не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватись при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог.

Вказує, що на момент прийняття рішення суду першої інстанції, була відсутня постанова суду апеляційної інстанції у справі №910/15023/21 (160/12673/19), що спростовує твердження суду відносно набрання законної сили рішенням у справі №910/15023/21 (160/12673/19). Тобто, на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, рішення суду у справі №910/15023/21 (160/12673/19) не набрало законної сили та неузгоджені грошові зобов`язання в частині направлених постановою Верховного Суду від 04.03.2023 на новий розгляд (штрафна санкція - 7 836 064,51 грн та пеня - 3 236 093,97 грн) підлягали визнанню судом першої інстанції у повному обсязі.

Додатково скаржник зазначає, що постановою Верховного Суду у справі №910/15023/21 (160/12673/19) касаційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі №910/15023/21 (160/12673/19) скасовано. Провадження по справі закрито. Таким чином, відмовлені грошові вимоги в частині направлених постановою Верховного Суду від 04.03.2023 на новий розгляд (штрафна санкція - 7 836 064,51 грн та пеня - 3 236 093,97 грн) є узгодженими та підлягають визнанню у повному обсязі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

10. Відзиву не надано.

Провадження у Верховному Суді

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/15023/21 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 13.05.2024.

12. Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі №910/15023/21 та призначено до розгляду касаційну скаргу Дніпровської міської ради у справі №910/15023/21 на 31 липня 2024 року о 12:20 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/15023/21 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 14.05.2024.

14. Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі №910/15023/21.

Призначено до розгляду касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області у справі №910/15023/21 на 31 липня 2024 року о 12:20 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

Об`єднано в одне касаційне провадження, касаційні провадження за касаційними скаргами Дніпровської міської ради та Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області у справі №910/15023/21.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувані судові рішення слід скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, з огляду на таке.

16. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

17. Під час розгляду справи судами встановлено, що вимоги кредитора обґрунтовані тим, що за результатом проведеної податковим органом документальної позапланової перевірки ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" з питань повноти нарахування плати за землю за земельні ділянки, що перебувають в користуванні ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" на підставі укладених договорів оренди землі, площею 20,4710 га (кадастровий номер - 1210100000:03:054:0020) та площею 0,2055 га (кадастровий номер - 1210100000:03:054:0019) за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 (акт перевірки від 15.05.2019 №26627/04-36-14-04/33159964) встановлено, що річна сума орендної плати за землю на 2018 рік складає 19 445 224,24 грн, натомість боржником занижено суму нормативної грошової оцінки вказаних земельних ділянок в податковій декларації з плати за землю за 2018 рік на суму 15 672 129,02 грн. Вказане стало підставою для прийняття повідомлення-рішення №0018031404 від 14.06.2019 на загальну 23 508 193,53 грн, з якої: основний платіж за податковими зобов`язаннями - 15 672 129,02 грн, штрафна санкція - 7 836 064,51 грн. На підставі статті 129 Податкового кодексу України податковим органом нараховано в автоматичному режимі на податкове повідомлення-рішення №0018031404 від 14.06.2019 пеню в сумі 3 236 093,97 грн за період з 15.05.2019 по 26.11.2019.

18. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені вище дві земельні ділянки перебували в боржника в оренді на підставі укладених з Дніпропетровською (після перейменування - Дніпровською) міською радою договорів оренди.

19. Судами встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/14176/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 та постановою Верховного Суду від 13.10.2021, стягнуто з ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" на користь Дніпровської міської ради заборгованість з орендної плати за договором від 04.03.2005 за період з січня 2017 року по травень 2020 року в сумі 54 970 759,05 грн.

20. Отже, предметом касаційного оскарження у цій справі є правомірність судових рішень попередніх інстанцій щодо наявності або відсутності підстав для визнання грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області до боржника в частині нарахування штрафної санкції в розмірі 7 836 064,51 грн та пені в сумі 3 236 093,97 грн.

21. Відмовляючи у визнанні грошових вимог податкового органу в цій частині, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що такі вимоги є похідними від основної суми боргу - орендної плати.

22. Крім того, суд другої інстанції у своїй постанові послався на те, що на час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у цій справі за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області набрало чинності рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 910/15023/21 (160/12673/19), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 у даній справі, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за формою "Р" від 14.06.2019 №0018031404.

23. Проте, суд касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками, з огляду на таке.

24. Виходячи із системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з другого боку, є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Такий висновок наведено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20, 09.06.2020 у справі № 911/2685/18.

25. З аналізу норм ПК України можна зробити висновок, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка є базою оподаткування. Диспозиція статті 288 ПК України чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру). Тобто, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, ПК України вимагає, щоб річна сума платежу з орендної плати за земельну ділянку була не меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки. Аналогічний правовий висновок, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 02.12.2014 (справа № 21-274а14), 07.04.2015 (справа №21-117а15), 14.04.2015 (справа № 21-165а15), 24.04.2015 (справа № 21-131а15), постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 824/499/20-а.

26. Наведене свідчить про специфічне регулювання оренди земель державної та комунальної власності як нормами цивільного права, так і положеннями податкового законодавства.

27. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема: загальність оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу (п. 4.1.1. Податкового кодексу України); невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства (п. 4.1.3. Податкового кодексу України).

28. Відповідно до п. 191.1.2. Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу, серед іншого: контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

29. Відповідно до п. 20.1.19. Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

30. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (п. 288.7 Податкового кодексу України).

31. Згідно з п. 286.2. вказаного кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

32. Колегія суддів Верховного Суду у постанові від 04.05.2023 у цій справі зазначила: «….що аби дійти висновку про те, що похідна природа штрафних санкцій виключає їх стягнення на підставі того, що основна сума орендної плати стягнута на користь орендодавця (органу місцевого самоврядування) з яким укладено договір оренди, суди повинні були б послатися на конкретну норму права, але цього не зробили.

Суд касаційної інстанції також не вбачає такої норми, тому за загальним правилом, з урахуванням подвійної природи орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та специфіки публічного регулювання спірних відносин, слід дійти висновку про належність вимог у частині штрафних санкцій за порушення податкового законодавства податковому органу, виходячи з його функцій з контролю за дотриманням податкового законодавства та покладення відповідальності за його порушення та природи орендної плати як різновиду земельного податку. Протилежний підхід не відповідав би духу Податкового кодексу України та меті встановлення фінансових санкцій з метою неприпустимості заниження орендарем суми орендної плати за орендовану землю.»

33. Відповідно до частини 1 статті 316 ГПК вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

34. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові зазначив, що конкретний розмір таких грошових вимог та його підтвердження відповідними доказами має бути обґрунтований податковим органом та досліджений судами з урахуванням, у даному випадку, зокрема судових рішень у справі № 910/14176/20, якими визначено розмір орендної плати за договором оренди.

35. При новому розгляді суди наведеного не врахували, а також проігнорували сформовану сталу практику про те, що обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

36. Крім того, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі №904/1693/19 зазначено про те, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. Однак неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.

37. Відповідно до пункту 36.1 статті 36, пункту 37.2 статті 37 ПК України в податковому законодавстві податковий обов`язок включає в себе обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

38. Платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункти 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).

39. У пункті 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

40. Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

41. З урахуванням наведеного, можна виділити наступні етапи податкового обов`язку платника податку: виникнення об`єкту оподаткування; обчислення платником суми податкового зобов`язання; подання декларації; сплата податку у визначені податковим законодавством строки.

42. Таким чином, за добросовісного виконання платником податків наведених вище етапів податкового обов`язку, платник податків уникає наслідків порушення податкового законодавства (зокрема, покладення на нього штрафних санкцій визначених ПК України), а податковий орган, у свою чергу, може належно виконати свій обов`язок з реєстрації, перевірки та обліку платників податків тощо.

43. Водночас у випадку, коли платник податку в установлені строки не подає декларації або дані перевірок свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань та надіслати платнику податків ППР про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання.

44. Як зазначає Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області та вбачається з матеріалів справи, на момент прийняття рішення суду першої інстанції, була відсутня постанова суду апеляційної інстанції у справі №910/15023/21 (160/12673/19), що спростовує твердження суду відносно набрання законної сили рішенням у справі №910/15023/21 (160/12673/19) на момент розгляду у суді першої інстанції цієї справи.

45. Тобто, на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, рішення суду у справі №910/15023/21 (160/12673/19) не набрало законної сили та неузгоджені грошові зобов`язання в частині направлених постановою Верховного Суду від 04.03.2023 на новий розгляд (штрафна санкція - 7 836 064,51 грн та пеня - 3 236 093,97 грн) підлягали оцінці судом першої інстанції.

46. Крім того, у подальшому постановою Верховного Суду у справі №910/15023/21 (160/12673/19) касаційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі №910/15023/21 (160/12673/19) скасовано. Провадження у справі закрито.

47. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 - 47 КУзПБ податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

48. Таким чином, грошові вимоги в частині направлених постановою Верховного Суду від 04.05.2023 на новий розгляд (штрафна санкція - 7 836 064,51 грн та пеня - 3 236 093,97 грн) є такими, що підлягають оцінці господарським судом у справі про банкрутство на предмет правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

49. Оскільки, розмір таких грошових вимог та його підтвердження відповідними доказами має бути обґрунтований податковим органом та досліджений судами, у Верховного Суду відсутня процесуальної можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

51. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

52. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

53. Ураховуючи, що суди попередніх інстанцій не встановили підстав та моменту виникнення грошових вимог податкового органу до боржника щодо сплати штрафних санкцій за порушення ним вимог податкового законодавства та пені, постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи у скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

54. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог заявника, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або відсутності підстав для визнання грошових вимог Головного управління ДПС у Запорізькій області до боржника в частині грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області в сумі 7 836 064,51 грн штрафної санкції та 3 236 093,97 грн пені.

55. Враховуючи вищевикладене касаційні скарги Дніпровської міської ради та Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області

підлягають частковому задоволенню, а прийняті у справі оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

56. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Дніпровської міської ради та Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі №910/15023/21скасувати.

3. Справу №910/15023/21 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков