Рішення

від 25.07.2024 по справі 523/7703/23

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/7703/23

Провадження №2/523/781/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мурманової І.М.

за участю секретаря судових засідань - Бєлік Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 , до ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» та ОСОБА_2 про стягнення ризниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справи за позовом ОСОБА_1 до ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов обґрунтований тим, що 07.12.2022 року по вул. Семена Палія в м. Одесі сталась ДТП за участю автомобіля «БАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля «Nissan VERSA NOTE» реєстраційний номер НОМЕР_2 . Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 20.02.2023 року (справа № 523/1267/23) ОСОБА_2 , визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Представник зазначає, що 05.04.2023 року ТОВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» виплатило потерпілому страхове відшкодування у розмірі: 16 530, 57 гривень. Згідно висновку експерта № 50/22-Е товарознавчого дослідження ТЗ вартість матеріального збитку становить 38 407, 90 гривень.

Щодо моральної шкоди, представник позивача зазначив, що розмір душевних страждань родини, позивач оцінює в сумі 40 000 гривень, що пов`язано з порушенням звичайного способу життя та негативного впливу на стан здоров`я.

На підставі викладеного представник позивача просить стягнути з відповідача ТОВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» ризницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить - 21 877, 33 гривні; стягнути з відповідача ОСОБА_2 , на користь позивача витрати пов`язані з наданням експертного висновку у розмірі - 2 500 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_2 , на користь позивача маральну шкоду у розмірі: 40 000 гривень; та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача витрати з правничої допомоги та судового збору.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 08 травня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Сторонам надіслано ухвалу суду, роз`яснено про право на подання відзиву на позовну заяву тощо.

Не погоджуючись з позовними вимогами, на адресу суду 20.06.2023 року (вх. № 17061) за підписом представника директора ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача зазначив, що на підставі постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 20.02.2023 року страховик здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі: 16 530, 57 гривень, грошові кошти були перераховані на рахунок ОСОБА_3 . Розмір фактично виплаченого страхового відшкодування перевищує 1 972, 35 гривень, який встановлено за результатами експертного дослідження. Представник відповідача зазначив, що позивач ОСОБА_1 не є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування. Оскільки до страхової компанії не надано доказів на підтвердження права заявника на отримання страхового відшкодування.

На підставі викладеного представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог заявлених до відповідача ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ». До відзиву на позовну заяву представник відповідача надав документи/докази на підтвердження обставин, що в ньому викладені (а.с.82-96).

На адресу суду 10.07.2023 року (вх. № 5669) надійшла заява представника ОСОБА_3 адвоката Слаблюка Василя Миколайовича про залучення до участі в справі в якості третьої особи що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору (а.с.107).

Також, 14.07.2023 року (вх. № 19810) на адресу суду надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору про відшкодування матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовна заява третьої особи з самостійними вимогами подана представником третьої особи ОСОБА_3 адвокатом Слаблюк В.М. В обґрунтування позовних вимог представник зазначив, що 07.12.2022 року о 12:55 год. сталось ДТП, в якому винуватець ДТП ОСОБА_2 допустив порушення п.16.13 ПДР, автомобіль «Nissan VERSA NOTE» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на праві власності належить ОСОБА_3 .

Представник зазначає, що відповідач ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» повинен був відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що становить 21 877, 33 гривні, оскільки розмір заподіяної шкоди становить 38 407, 90 гривень та не перевищує ліміту відповідальності у розмірі: 160 000 гривень, який зазначений у страховому полісі.

На підставі викладеного представник третьої особи з самостійними вимогами просить: залучити ОСОБА_3 , як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги до розгляду в цивільній справі; стягнути з відповідача ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» на користь ОСОБА_3 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що становить 21 877, 33 гривні; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати пов`язані з наданням правничої допомоги у розмірі: 17 100 гривень (а.с.125-129). До позовної заяви надано докази на підтвердження позовних вимог та квитанцію про оплату судового збору.

Також, 14.07.2023 року (вх. № 19808) на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Слаблюк В.М. про прийняття до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимого (а.с.138-140).

Ухвалою суду від 12 вересня 2023 року клопотання представника ОСОБА_3 адвоката Слаблюка Василя Миколайовича про залучення до участі в справі в якості третьої особи що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору та прийняття до розгляду позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами - задоволено.

Залучено ОСОБА_3 до участі в справі за позовом ОСОБА_1 до ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору (а.с.148).

Також, ухвалою суду від 12 вересня 2024 року - прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог подану 14.07.2023 року та продовжити розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за наступними позовними вимогами: стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача витрат пов`язаних з складанням висновку експерта № 50/22-Е автотоварознавчого дослідження автомобіля у розмірі: 2 500 гривень; стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоду в розмірі: 40 000 гривень; стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі: 17 100 гривень (а.с.149-150).

На адресу суду 11.10.2023 року (вх. № 29362) за підписом представника відповідача ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» надійшов відзив на позовну заяву, згідно відзиву представник відповідача зазначив, що 05.04.2023 року страховик здійснив виплату страхового відшкодування на суму 16 530 57 грн., що за результатами вартості матеріального збитку фактично перевищує виплату на 1 972, 35 грн. Підрахунок та подальше нарахування страхового відшкодування було здійснено вчасно та відповідно до страхового законодавства. З урахуванням викладеного представник позивача просить відмовити в задоволенні позову (а.с.152-154).

В подальшому, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 травня 2024 року підготовче провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 , до ТДВ «СК«МОТОР-ГАРАНТ» та ОСОБА_2 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (а.с.180-181).

Чергове судове засідання у справі призначено на 25 липня 2024 року. Сторони до суду не з`явились.

На адресу суду 25.07.2024 року (вх. № 4998) надійшла заява за підписом представника позивача та представника третьої особи з самостійними вимогами адвоката Слаблюка В.М. щодо можливості розгляду справи у відсутність представника позивача та представника третьої особи з самостійними вимогами, згідно якої адвокат зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (ас.187-188).

Представник відповідача ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» Зикін О.В. звернувся на адресу суду з заявою про слухання справи за його відсутності, згідно поданої заяви представник зазначив, що у зв`язку територіальною віддаленістю просить розгляд справи провести за відсутності відповідача, зазначив, що відповідач позовні вимоги не визнає, та просить відмовити в задоволенні позову (а.с.158).

Відповідач ОСОБА_2 про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, на адресу суду повернулись поштові конверти з відміткою працівника поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с.160-164; 184-185).

Таким чином судом встановлено, що сторони про час та місце слухання справи повідомлені, представник позивача та третьої особи з самостійними вимогами, звернувся на адресу суду з заявою про слухання справи за його відсутності, представник відповідача також надав заяву про слухання справи за його відсутності, відповідач повідомлявся, а відтак підстав для відкладення слухання справи не встановлено.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.07.2023 року (вх. № 19808) яка прийнята судом до розгляду ухвалою суду від 12.09.2023 року позивач ОСОБА_1 просить: стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача витрати пов`язані з складанням висновку експерта № 50/22-Е автотоварознавчого дослідження автомобіля у розмірі: 2 500 гривень; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду в розмірі: 40 000 гривень; стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі: 17 100 гривень (а.с.138-140).

Щодо позовних вимог за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 до ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» та ОСОБА_2 остання просить: стягнути з ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» на свою користь різницю між фактичним розміром шкоди в страховою виплатою, що становить: 21 877, 33 гривні, та стягнути з ОСОБА_2 на свою користь витрати на правничу допомогу (а.с.125-129).

Вирішуючи заявлені позовні вимоги суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 07.12.2022 року в м. Одесі, по вул. Заболотного - Семена Палія сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «БАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля «Nissan VERSA NOTE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 .

Згідно постанови Суворовського районного суду м. від 20 лютого 2023 року (справа № 523/1267/23) ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.9-10).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля «Nissan VERSA NOTE», реєстраційний номер НОМЕР_2 - є ОСОБА_3 . Дата реєстрації: 18.02.2022р. Згідно полісу № АР/3003570 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність застрахована ТДВ «СК МОТОР-ГАРАНТ», строк дії договору з 27.08.2022 року по 26.02.2023 року.

Згідно висновку експерта № 50/22-Е товарознавчого дослідження ТЗ вартість матеріального збитку становить 38 407, 90 гривень, завданого власнику КТЗ, автомобіля «Nissan VERSA NOTE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, яка сталась 07.12.2022 року. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП КТЗ складає: 42 816, 34 грн. (а.с.14-37).

Судом встановлено, що позивач звернувся із заявою до ТДВ «СК МОТОР-ГАРАНТ» щодо відшкодування шкоди за наслідками ДТП, та ТДВ «СК МОТОР-ГАРАНТ» виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 16 530,57 грн. (а.с. 13).

Таким чином, судом встановлено, що згідно висновку експерта №50/22Е транспортно-товарознавчого дослідження вартість матеріального збитку становить 38 407,90 грн., страховик виплатив страхове відшкодування у розмірі: 16 530,57 грн., а відтак різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 21 877,33 грн.

Згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

Згідно ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Так, ст.1194 ЦК України визначає, що водій, який застрахував свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої ним шкоди зобов`язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 р. у справі № 755/18006/15-ц зазначила, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Верховний Суд у постановах від 16.12.2020 р. у справі № 462/1696/15-ц, від 16.12.2020 р. у справі № 757/13525/18-ц з врахуванням позиції ВП ВС зазначив наступне: обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика. Якщо потерпілому недостатньо сплаченого страховиком відшкодування для повного відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої 2 статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Виходячи з положень статей 16 і 23ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Відповідно до статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Очевидно, що позивачу заподіяно моральної шкоди, оскільки він переніс хвилювання у зв`язку із ДТП через пошкодження автомобіля, як зазначає позивач він змінив звичний порядок життя, кошти з сімейного бюджету були витрачені на ремонт авто, крім іншого, перебування автомобіля на ремонті створило перешкоди у вільному пересуванні по місту та по справам.

Постановою Верховного суду від 14.02.2018 року у справі № 754/1114/15-ц встановлено. що «одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа. яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною».

Враховуючи викладене, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди, судом приймається до уваги відсутність доказів на підтвердження зазначених обставин в частині обґрунтування моральної шкоди, та разом з цим, вирішуючи питання про стягнення розміру моральної шкоди, суд виходить з принципу розумності, справедливості, співмірності, та фактичних обставин справи, а саме: ігнорування відповідачем судових засідань, не з`явлення на судове засідання з розгляду справи про адміністративне правопорушення, тобто, повне відсторонення відповідача щодо обов`язків та наслідків пов`язаних зі спричинення ним майнової шкоди потерпілій особі внаслідок ДТП, а відтак, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню моральна шкода у розмірі: 20 000 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача та третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору витрат на правничу допомогу.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, суд вважає за доцільне зазначити, що позов третьої особи з самостійними вимогами, не містить вимог до відповідача ОСОБА_4 , при цьому позивач заявляє вимоги щодо стягнення саме з відповідача ОСОБА_4 на її користь витрат понесених з наданням правничої допомоги.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_3 про стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають в силу положення ст. 141 ЦПК України, оскільки судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі: 17100 грн., як таких, що позивач реально поніс та вони були неминучими.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 7, 10-13, 18, 43, 44, 76-83, 131, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1172, 1187, 1192 ЦК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ», ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) - моральну шкоду у розмірі: 20 000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) - судові витрати понесені з розглядом справи у загальному розмірі: 20 673 гривень 60 коп., що складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі: 1073 гривень 60 коп., вартості проведення експертного дослідження 2 500 гривень, та витрат на правничу допомогу у розмірі: 17100 гривень.

Позовні вимоги третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 до ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» та ОСОБА_2 про відшкодування матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» (ЄДРПОУ 31154435, юридична адреса: 69068, м. Запоріжжя, вул. Вересаєва 3) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі: 21 877,33 гривень.

В решті вимог щодо стягнення витрат на витрати на правничу допомогу у розмірі 17100 гривень. - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: