Постанова

від 06.08.2024 по справі 523/13908/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/656/24

Справа № 523/13908/16-ц

Головуючий у першій інстанції Середа І. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Лозко Ю.П., Стахової Н.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3

на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2021 року, ухвалене Суворовським районним судом м. Одеси у складі: судді Середи І.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 30 вересня 2016 року звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 як спадкоємиці чоловіка останньої - ОСОБА_4 про стягнення боргу в розмірі 1295500 грн, що є еквівалентом 50000 дол. США, а також судового збору в розмірі 6890,00 грн.

В обгрунтування вимог позивач вказав на те, що у 2005 році ОСОБА_4 звернувся до позивача з проханням надати в борг певну суму, на що позивач ОСОБА_1 погодився та передав ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 70000 дол. США.

27 вересня 2013 року ОСОБА_4 повернув позивачу 20000 дол. США, а решту боргу зобов`язався повернути 06 жовтня 2014 року, про що в присутності двох свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 склав розписку, в якій була вказана сума в доларах США, та дані свідки були присутні як при передачі грошей, так і при підписанні ОСОБА_4 розписки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, однак його дружина ОСОБА_2 (відповідач), знаючи про наявність боргових зобов`язань спадкодавця, не повідомила про відкриття спадщини та смерть чоловіка його кредитора - ОСОБА_1 , і 21 вересня 2016 року отримала свідоцтво про право на спадщину.

Грошова сума, яка не була повернути ОСОБА_4 , складає 50000 доларів США, що за офіційним курсом національного Банку України станом на час звернення до суду становить 1295500 грн, що є боргом спадкоємиці ОСОБА_2 перед позивачем.

Оскільки відповідач відмовляється повернути суму боргу, позивач із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на ст. 202, 203, 526, 1046, 1047, 1049, 610, 612, 192 ЦК України та на наявність у нього боргової розписки просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача суму боргу у розмірі 1295500 грн, що відповідно до офіційного курсу гривні, встановленого Національним Банком України, є еквівалентом 50000 доларів США.

Відповідачка позов не визнала, неодноразово просила про витребування доказів та проведення по справі судової почеркознавчої експертизи на предмет виконання підпису від імені ОСОБА_4 у наданій на експертизу розписці від 27 вересня 2013 року та підписаній від імені ОСОБА_4 самим ОСОБА_4 або іншою особою.

Ухвалою суду від 22 листопада 2017 року за клопотанням представника відповідача призначено у справі судову почеркознавчу експертизу на предмет виконання підпису від імені ОСОБА_4 у наданій на експертизу розписці від 27 вересня 2013 року та підписаній від імені ОСОБА_4 самим ОСОБА_4 або іншою особою, проведення її доручено експерту ОНДІСЕ, витребувано від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» оригінали документів, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

07 травня 2019 року до суду надійшов висновок експерта № 18-129, складений 29 березня 2019 року, відповідно до якого вирішити питання, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4 у наданій на експертизу розписці від 27 вересня 2013 року, складеній та підписаній від імені ОСОБА_4 самим ОСОБА_4 або іншою особою, не виявилося можливим з причин, вказаних у Дослідницькій частині висновку, зокрема, відсутністю у розпорядженні експерта достатньої кількості зразків підпису ОСОБА_4 за 2009-2013р.

Згодом відповідачка клопотала про призначення по справі додаткової експертизи.

Ухвалою суду від 15 листопада 2019 року за заявою відповідача ОСОБА_2 призначено у справі повторну судову почеркознавчу експертизу з приводу вищезазначеного, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження на час проведення дослідження зупинено.

13 липня 2020 року надійшло повідомлення від директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи № 278/279/20-32 через відсутність відомостей про попередню оплату в бухгалтерії інституту. Відповідно до п.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.01.1998 № 53/5 ухвала суду залишена без виконання, а матеріали повернуто до суду.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП НОМЕР_2 ) суму боргу у розмірі 50000 доларів США та судовий збір у розмірі 6890 грн.

Стягнення суми боргу проведено з урахуванням курсу долара США НБУ станом на день розрахунку.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 вважає оскаржуване рішення незаконним та необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповнотою судового розгляду, просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2021 року та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги є те, що ОСОБА_4 з яким вона перебувала у шлюбі та була обізнана про фінансовий стан сім`ї, не отримував жодних коштів у борг, тим більше 70 000 дол. США для придбання пасажирського круїзного лайнера, про що заявляє позивач як мету отримання зазначених грошей у борг, оскільки такий коштує мільйони і ніколи не придбався померлим. Більш того, ОСОБА_4 отримував матеріальну допомогу, як малозабезпечена особа з січня 2013 року.

Вважає, що розписка сфальсифікована, підпис підроблений та не належить ОСОБА_4 .

Судом першої інстанції проігноровано висновки експерта про те, що підпис на розписці суттєво відрізняється від вільних зразків почерку ОСОБА_4 , і що встановити, що підпис у розписці 2013 року належить ОСОБА_4 , неможливо, а суд зазначає лише, що недостатньо вільних зразків. Суд не направив експерту достатні матеріали, а саме реєстраційну справу підприємства «Станіслав 2013» та банківські документи. Вважає, що висновок експерта не підтверджує, що підпис належить ОСОБА_4 є неповним, а тому є необхідність у проведені повторної експертизи.

Крім того, вважає що покази свідка містять протиріччя доказам у справі та є недостовірними.

Вказує, що суд першої інстанції не виконав вимоги ст. 1281 ЦК України, яка регламентує строки пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, і пропуск таких є підставою для позбавлення кредитора права вимоги, а також вимог ст. 1282 ЦК України щодо обов`язкової перевірки обсягу спадкового майна та його вартості задля визначення обсягу відповідальності, а позивач не довів, що отримана спадщина дорівнює розміру боргу у 50000 дол. США, оскільки отриманий у спадщину відповідачкою будинок АДРЕСА_1 та автомобіль 1986 року явно не коштують 50000 дол США.

Відповідачка просить призначити у справі повторну судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання: чи виконаний підпис у розписці від 27 вересня 2013 року від імені ОСОБА_4 ним особисто, або іншою особою, та доручити проведення експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Справа перебувала у провадженні судді ОСОБА_7.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 28 вересня 2023 року суддя ОСОБА_7 звільнений з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Із наведених підстав справу передано до провадження судді Назарової М.В., судді учасники колегії: Заїкін А.П., Погорєлова С.О. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2023).

Розгляд справи був призначений на 14 грудня 2023 року о 10-15 год.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2023 вилучено суддів учасників колегії Заїкіна А.П., Погорєлову С.О., нові судді: Лозко Ю.П., Кострицький В.В.

Ухвалою суду від 14 грудня 2023 року призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського апеляційного суду на 26 березня 2024 року о 11-10 год.

Розгляд справи відкладено на 06 серпня 2024 року о 16-00 год у зв`язку з відпусткою головуючого судді Назарової М.В. з 19 березня по 12 квітня 2024 року.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився, надав заяву, в якій просив розглядати апеляційну скаргу у справі № 523/13108/16 без його участі, заперечує проти її задоволення у зв`язку з необґрунтованістю, просить скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Вказане не перешкоджає розгляду справи відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта вказаної норми).

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що згідно з розпискою, складеною 27 вересня 2013 року, ОСОБА_4 , цією розпискою підтверджував, що 17 березня 2005 року отримав в борг безпосередньо від ОСОБА_1 , грошові кошти в розмірі 70000,00 доларів США. 27 вересня 2013 року ОСОБА_9 повернув ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 20000 дол. США, а грошову суму в розмірі 50000 дол. США зобов`язувався повернути ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 . В розписці зазначено, що вона складена у присутності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 5).

Згідно свідоцтва про шлюб, виданого повторно 25 грудня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі Одеського міського управління юстиції, 09 грудня 1961 року відділом ДРАЦС Кілійського районного управління юстиції Одеської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_2 » (т. 1 а.с. 125).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, про що 10 жовтня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Одеського міського управління юстиції вчинено актовий запис за № 10434 та було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 117).

Відповідно до матеріалів спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сакал І.М., спадкоємцями першої черги за законом померлого ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_2 , з якою він перебував у шлюбі з 09 грудня 1961 року, та його донька, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ) (т. 1 а.с. 107-228).

ІНФОРМАЦІЯ_7 дочка померлого ОСОБА_12 відмовилася від прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька - ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_2 (а.с. 128 т. 1).

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2016 року, справа № 504/2358/16-ц, визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 :

- на житловий будинок під літ. А (що складається: з гаражу - 14,5 кв.м, з гаражу - 38,8 кв.м, кладової - 24,1 кв.м, кладової - 25,6 кв.м, веранди - 4,5 кв.м, передпокій - 4,9 кв.м, сходів - 2,7 кв.м, кладової - 3,6 кв.м, кухні - 13,7 кв.м, санвузла - 3,7 кв.м, туалету - 2,5 кв.м, житлової кімнати - 10,5 кв.м, вітальні - 29,6 кв.м, житлової кімнати - 15,6 кв.м, коридору - 7,1 кв.м, майстерні - 13,7 кв.м, котельної - 9,3 кв.м, сходів - 4,2 кв.м, вітальні - 15,7 кв.м, коридору - 15,2 кв.м, коридору - 4,0 кв.м, коридору - 2,2 кв.м, житлової кімнати - 13,9 кв.м, санвузла - 6,6 кв.м, житлової кімнати - 10,1 кв.м, житлової кімнати - 20,1 кв.м), загальною площею 316,4 кв.м, житловою площею 70,2 кв.м, господарчі будівлі і споруди літ. В - погріб, нпд - напівпідвал, пдА - підвал, а - веранда, а1 - тераси, а2 - прибудови, літ. Б - навісу, літ. Г - теплицю, Д - навіс, Е- сарай, Ж - баня, І - цистерна, ІІ - Вимощення, № 1 - Огорожу, № 2 - Огорожу, № 3 - Огорожу, № 4 - Огорожу, № 5 - Огорожу, № 6, Огорожу, № 7 - Огорожу № 8 - Огорожу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- на земельну ділянку, загальною площею 8,92 га, кадастровий номер земельної ділянки 5122781700:01:001:0110, що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район (колишня назва - Комінтернівський), Калинівська сільська рада;

- на автомобіль NISSAN PATROL, 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_5 , державний номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_6 , червоного кольору;

- на причіп ДАЧА 375, шасі № НОМЕР_7 , державний номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_8 , червоного кольору.

01 вересня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сакал І.М. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_2 в тому числі з урахуванням 1/2 частки, від якої відмовилась донька ОСОБА_12 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з: автомобіля VOLVO, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 , автомобіля марки ЗАЗ, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10 . Свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 1295 (т. 1 а.с. 199).

Згідно матеріалів спадкової справи, вартість спадкового майна - автомобіля марки ЗАЗ, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10 , 12605,28 грн (т. 1 а.с. 170), вартість автомобіля VOLVO, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 , станом на 22 квітня 2016 року становить 27841,22 грн (т. 1 а.с. 153).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06 лютого 2017 року, виданим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сакал І.М., спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 , є його дружина ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , тому з урахуванням 1/2 частки, від якої відмовилась донька ОСОБА_12 , спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з земельної ділянки, що знаходиться в Одеській області, Лиманський район, село Калинівка, площею 0,4796 га, кадастровий номер земельної ділянки:5122781700:01:001:0502. Свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 113 (т. 1 а.с. 223).

У листі від 22 серпня 2016 року № 374/02-14 приватним нотаріусом Сакал А.М. повідомлено відповідача ОСОБА_2 про не можливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на автомобіль NISSAN PATROL, кузов НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 та причіп НОМЕР_11 , шасі НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_8 , які належали ОСОБА_4 , через ненадання ОСОБА_2 документів на підтвердження факту належності вказаних авто спадкодавцю (т. 1 а.с. 189).

Тобто, ОСОБА_2 успадкувала після свого чоловіка ОСОБА_4 вищезазначене рухоме та нерухоме майно.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд виходив із належності наданої позивачем на підтвердження існування боргу у розмірі 50000 дол США оригіналу письмової розписки від імені ОСОБА_4 від 27 вересня 2013 року та обов`язку відповідачки ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, відповідати за такими борговими зобов`язаннями за рахунок спадкового майна, оскільки остання не спростувала належними та допустимими доказами того, що підпис в розписці не належить спадкодавцю.

Переглядаючи вказане рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли між позивачем ОСОБА_1 як кредитодавцем померлого ОСОБА_4 , спадкоємицею якого є дружина померлого ОСОБА_2 , до якої звернуті вимоги про повернення боргу, проти чого остання заперечує з огляду на не підписання боргової розписки її чоловіком.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей (стаття 1047 ЦК України).

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що реальним (від лататинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Так, відповідно до статті 1281 ЦК України (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 р. у справі № 522/407/15-ц наголосила на тому, що строки пред`явлення претензій кредиторів не є строками позовної давності (гл. 19 ЦК), оскільки ці строки не перериваються, не поновлюються, до них не застосовуються положення стст. 261-263 ЦК і вони підлягають застосуванню незалежно від наявності заяви сторони у справі, тобто є преклюзивними.

Разом з тим, необхідно враховувати, що оскільки зі смертю боржника зобов`язання по поверненню позики включаються до складу спадщини, то умови договору позики щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, і звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна у разі не спростовування наявності такого невиконаного зобов`язання.

Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує вимоги кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

При вирішенні спору суд має визначити обсяг відповідальності спадкоємців в межах вартості успадкованого майна, а також дотримання кредитором строків, передбачених статтею 1282 ЦК України.

Крім того, відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи, крім іншого, мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Таким чином, передбачене нормами статей 12, 13, 43, 49 ЦПК України право сторін на подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості щодо обставин, які мають значення для вирішення справи, кореспондується з обов`язком суду сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

У частині першій статті 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (частини перша та друга статті 102 ЦПК України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що закріплене у частині третій статті 83 ЦПК України правило про те, що відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву, стосується подання власне доказів, які вже існують, а не заявлення клопотань, зокрема, про призначення судової експертизи, яке спрямоване на здобуття (створення) такого доказу як висновок експерта, якого до заявлення зазначеного клопотання не існувало.

Доцільність призначення судово-технічної експертизи документів (боргових розписок) у цій справі як спосіб здобуття доказів, кореспондується з предметом заявлених вимог - стягнення заборгованості на підставі договору позики, укладеного у формі боргової розписки, автентичність яких ставилась під сумнів відповідачкою. Саме на ці аргументи відповідачка посилалась як на підставу для відмови у задоволенні позову в суді першої та апеляційної інстанції.

З огляду на невирішеність судом першої інстанції клопотання відповідачки у повному обсязі, враховуючи неотримання станом на час проведення первісної почеркознавчої експертизи за клопотанням відповідачки частину документів, які містили вільні зразки почерку покійного ОСОБА_4 , обмежитися лише посиланням на несплату відповідачкою за проведення експертизи не відповідає меті цивільного судочинства, дотриманню судом принципу змагальності сторін, передбаченого частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, забезпеченню процесуальних прав сторін, в тому числі щодо можливості отримання доказів та фактичному залишенню без виконання ухвали суду про призначення такої експертизи, оскільки первісна експертиза не дала відповіді на поставлені питання не з вини відповідачки.

Тому ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року призначено по справі повторну судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставити наступне питання: чи виконаний підпис у розписці від 27.09.2013 року від імені ОСОБА_4 , ним особисто, або іншою особою?

Згідно Висновку експерта за результатами проведення повторної судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 523/13908/16-ц від 26 червня 2023 року № 17404/23-23 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) підпис від імені ОСОБА_4 , який розміщений справа від друкованого запису « ОСОБА_4 » у Розписці від 27 вересня 2013 року, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою (а.с. 8-15 т. 3).

Вказаний доказ відповідає ознакам належності, допустимості, достатності та достовірності, встановленим ст. 77, 78, 79, 80 ЦПК України та хоча і не має заздалегідь встановленої сиди (ст. 110 ЦПК України), проте має оцінюватися судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України, тому як не спростований позивачем, який будучи обізнаним про призначенням апеляційним судом почеркознавчої експертизи, після цього жодним чином експертних висновків не виконав такого свого процесуального обов`язку.

При цьому, оскільки за згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть біти підтверджені іншими засобами доказування, отже показання свідка ОСОБА_6 за умови встановлення експертним шляхом того, що підпис у борговій розписці не належить померлому ОСОБА_4 , не є допустимим доказом.

Інших доказів існування у померлого спадкодавця ОСОБА_4 боргу перед позивачем матеріали справи не містять.

Вказане є визначальним для правильного вирішення справи.

При цьому, оскільки встановлено відсутність зобов`язання померлого перед позивачем, тому колегія суддів не застосовує передбачені частинами 2-4 статті 1282 ЦК України (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) наслідки у вигляді позбавлення права вимоги позивача через пропуск останнім преклюзивного строку.

Як не дає колегія суду оцінку і обставині не встановлення судом меж вартості майна, одержаного у спадщину як підставі відповідальності спадкомця пропорційно частці одержаного у спадщину, оскільки по справі не встановлено вказаного обов`язку.

У відповідності до частини третьої та четвертої статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи; зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Вказана невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права у відповідності до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухваленню нового рішення за доводами апеляційної скарги про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Оскільки відповідачкою, апеляційна скарга якої задовольняється, за подання такої було сплачено 10335 грн та за проведення почеркознавчої експертизи сплачено згідно платіжної інструкції 0.0.3044353551.1 від 13.06.2023 - 10754,10 грн, то такі витрати у відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з позивача на користь відповідачки пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) судові витрати у сумі 21089,10 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 09 серпня 2024 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: Ю.П. Лозко

Н.В. Стахова