Ухвала

від 12.08.2024 по справі 542/1496/24

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1496/24

Провадження № 2-з/542/10/24

У Х В А Л А

Іменем України

12 серпня 2024 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Шарової-Айдаєвої О.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Панченко Олени Олександрівни, про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2024 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 , адвоката Панченко Олени Олександрівни, про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до набрання чинності рішенням у даній справі у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 5324086200:00:026:0022, місце розташування: Полтавська область, Полтавський район, Тростянецька сільська рада категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею земельної ділянки 4,1313 га.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, представник заявника вказала на необхідність забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення кредитором спадкодавця суми заборгованості по договору позики в сумі, еквівалентній 4000,00 доларів США, що на дату подання позову становить 163938 грн 80 коп. оскільки на даний час відповідач борг не погасив.

Мотивуючи своє заяву про забезпечення позову, представник плозивача зазначала, що відповідач не отримав свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, відповідно право власності на спадкове майно у вигляді земельної ділянки з кадастровим 5324086200:00:026:0022, місце розташування: Полтавська область, Полтавський район, Тростянецька сільська рада, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею земельної ділянки 4,1313 га. не оформлене та не зареєстроване за останнім.

Поряд з цим вважала що забезпечення позову у обраний нею спосіб є ефективною гарантією захисту прав позивача, що забезпечить виконання майбутнього рішення суду.

Вважала, що указаний нею вид забезпечення позову узгоджується з предметом та підставами позову, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Також акцентовано увагу на тому, що вжиття указаного виду забезпечення позову не порушує права власника спірного майна щодо користування цим майном та лише обмежує право вільного розпоряджання таким нерухомим майном, залишаючи при цьому права володіння та користування на час розгляду справи.

Цей захід забезпечення, на думку представника позивача, унеможливлює вчинення будь-яких дій щодо відчуження майна, вчинення нотаріальних та реєстраційних дій щодо майна.

Суд, дослідивши матеріали заяви, приходить до наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини 6 статті 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Частиною 7 статті 153 ЦПК України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, судом встановлено, що матеріали заяви не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а містять лише посилання в заяві на потенційну (імовірну) можливість отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц Верховний Суд зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Із заяви про забезпечення позову вбачається, що ОСОБА_1 , як кредитор спадкодавця просить стягнути із спадкоємця позичальника - ОСОБА_3 суму заборгованості за договором позики, що еквівалентна 4000 дол. США.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 до набрання чинності рішенням у даній справі у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 5324086200:00:026:0022, представник позивача вказує на існування імовірності отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину, що в подальшому може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Водночас представником позивача, не наведено у заяві фактів, які б давали підстави стверджувати про можливі недобросовісні дії з боку відповідача щодо порушення інтересів позивача.

З матеріалів позову та заяви про забезпечення позову вбачається, що відповідач не оформив право власності на зазначену земельну ділянку, отже і вчиняти дії щодо її відчуження він позбавлений можливості. Доказів того, що відповідач має намір відчужити таку земельну ділянку, або вчиняє дії, спрямовані на її реалізацію, матеріали заяви про забезпечення позову також не містять.

Саме лише посилання в заяві на імовірність ускладнення або унеможливлення виконання рішення у разі задоволення позову за відсутності його забезпечення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Слід врахувати, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача.

Зважаючи на фактичні обставини, викладені у заяві, враховуючи відсутність доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, та доказів того, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання судового рішення, за відсутності обґрунтування щодо співмірності заходу забезпечення заявленим позовним вимогам, заява про забезпечення позову задоволена бути не може.

Отже, у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 151-153, 260, 261 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представникапозивача ОСОБА_1 ,адвоката ПанченкоОлени Олександрівни,про забезпеченняпозову шляхомзаборони ОСОБА_3 до набраннячинності рішенняму справівчиняти будь-діїщодо відчуженняземельної ділянкиз кадастровим номером 5324086200:00:026:0022 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва