Постанова

від 10.07.2024 по справі 359/2668/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року

м. Київ

справа № 359/2668/23

провадження № 61-164св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - Державне управління справами,

відповідач - незалежна профспілка авіапрацівників державного підприємства «Зал офіційних делегацій»,

треті особи: директор державного підприємства «Зал офіційних делегацій» ОСОБА_1, первинна профспілкова організація державного підприємства «Зал офіційних делегацій» професійної спілки авіапрацівників України,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу незалежної профспілки авіапрацівників державного підприємства «Зал офіційних делегацій» на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

у справі за позовом Державного управління справами до незалежної профспілки авіапрацівників державного підприємства «Зал офіційних делегацій», треті особи: директор державного підприємства «Зал офіційних делегацій» ОСОБА_1, первинна профспілкова організація державного підприємства «Зал офіційних делегацій» професійної спілки авіапрацівників України, про визнання протиправним та скасування рішення профспілкової організації про пред`явлення вимоги про розірвання трудового договору з керівником підприємства.

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У березні 2023 року Державне управління справами (далі - ДУС) звернулось до суду із позовом до незалежної профспілки авіапрацівників державного підприємства «Зал офіційних делегацій» (далі - НПА ДП «Зал офіційних делегацій»), треті особи: директор ДП «Зал офіційних делегацій» ОСОБА_1, первинна профспілкова організація державного підприємства «Зал офіційних делегацій» професійної спілки авіапрацівників України (далі - ППО ДП «Зал офіційних делегацій» ПСАУ), про визнання протиправним та скасування рішення профспілкової організації про пред`явлення вимоги про розірвання трудового договору з керівником підприємства.

Позов мотивовано тим, що 22 лютого 2021 року позивач уклав з ОСОБА_1 контракт, на підставі якого ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ДП «Зал офіційних делегацій» на посаду директора. 07 березня 2023 року ДУС отримало вимогу НПА ДП «Зал офіційних делегацій» про розірвання трудового договору (контракту) з директором ДП «Зал офіційних делегацій» ОСОБА_1 на підставі статті 45 КЗпП України. Позивач посилається на те, що в ДП «Зал офіційних делегацій» дві профспілкові організації: НПА ДП «Зал офіційних делегацій» та ППО ДП «Зал офіційних делегацій» ПСАУ. У зв`язку з тим, що вимога про розірвання трудового договору (контракту) з директором ДП «Зал офіційних делегацій» ОСОБА_1 не була погоджена з ППО ДП «Зал офіційних делегацій» ПСАУ, звільнення його з роботи призведе до порушення прав членів цієї профспілкової організації.

Відповідно до вказаного, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення НПА ДП «Зал офіційних делегацій» про пред`явлення вимоги про розірвання трудового договору (контракту) з директором ДП «Зал офіційних делегацій» ОСОБА_1

Бориспільський міськрайонний суд Київської області рішенням від 08 червня 2023 року у складі судді Борця Є. О. у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із цим рішенням, у липні 2023 року ДУС та директор ДП «Зал офіційних делегацій» ОСОБА_1 подали апеляційні скарги.

У листопаді 2023 року до апеляційного суду надійшло клопотання ДУС про закриття провадження у справі.

Клопотання обґрунтоване тим, що у справі, що переглядається, позивач оспорює рішення профспілкового комітету про розірвання з ОСОБА_1 як з виконувачем обов`язків директора державного підприємства трудового договору (контракту) за статтею 45 КЗпП України, тому спір належить розглядати за правилами господарського судочинства. Спір, що є предметом розгляду у зазначеній справі, пов`язаний з діяльністю ДП «Зал офіційних делегацій» й управлінням ним. Наслідки його вирішення можуть впливати на трудові правовідносини з директором ДП «Зал офіційних делегацій», що не змінює корпоративного характеру такого спору.

Київський апеляційний суд ухвалою від 29 листопада 2023 року клопотання ДУС про закриття провадження у справі задовольнив.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2023 року скасував. Провадження у справі закрив.

Роз`яснив ДУС право протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що цей спір пов`язаний з діяльністю та управлінням ДП «Зал офіційних делегацій». Позивач оспорює рішення профспілкового комітету про розірвання з ним як з виконувачем обов`язків директора державного підприємства трудового договору (контракту) за статтею 45 КЗпП України, тому спір належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2024 року до Верховного Суду, НПА ДП «Зал офіційних делегацій», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Господарського суду Київської області.

29 лютого 2024 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 02 липня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 03 липня 2024 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В., Ситнік О. М.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 910/11188/17, від 26 червня2019 року у справі № 174/580/16-ц та від 11 вересня 2019 року у справі № 523/4139/17.

У касаційній скарзі зазначається, що спір у цій справі не виник між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом) у тому числі учасником, який вибув.

Висновок суду апеляційної інстанції про неможливість вирішення цього спору у порядку цивільного судочинства є помилковим.

Доводи інших учасників справи

У березні 2024 року ДУС надіслало відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення та закрити провадження у справі.

У березні 2024 року директор ДП «Зал офіційних делегацій» ОСОБА_1.надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення та залишити без змін ухвалу суду апеляційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (постанови від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21, від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 та інші).

Розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) передбачено у статті 45 КЗпП України та статті 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Разом з тим, правове регулювання питання розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення у результаті припинення трудових правовідносин.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Вказані висновки Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, зокрема, у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 08 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18.

За висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/9010/17, стаття 25 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачає, що профспілки представляють права та інтереси працівників у відносинах з роботодавцем в управлінні підприємствами, установами, організаціями, а також у ході приватизації об`єктів державної та комунальної власності, беруть участь у роботі комісій з приватизації.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Положенням про Державне управління справами, яке затверджене Указом Президента України 17 грудня 2002 року № 1180/2002 «Про Положення про Державне управління справами» (далі - Положення) передбачено, що ДУС є допоміжним органом, створеним Президентом України відповідно до пункту 28 статті 106 Конституції України, який здійснює матеріально-технічне, соціально-побутове та інше забезпечення діяльності Президента України, Ради національної безпеки і оборони України, Адміністрації Президента України та інших створених Президентом України консультативних, дорадчих та допоміжних органів і служб та в установленому порядку організаційне, транспортне, фінансове, медичне забезпечення офіційних заходів. Для виконання покладених на Державне управління справами завдань і функцій йому передані в управління об`єкти державної власності.

Відповідно до підпункту 15 пункту 4 Положення ДУС відповідно до переданих йому повноважень щодо управління державним майном погоджує в установленому порядку штатні розписи підприємств ДУС.

Керуючись підпунктом 8 пункту 10 Положення керівник ДУС призначає на посади та звільняє з посад керівників підприємств ДУС відповідно до укладених з ними контрактів.

Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону (частина шоста статті 65 ГК України).

Відповідно до частини третьої статті 63 ГК України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Особливості управління державним унітарним підприємством визначаються Законом України «Про управління об`єктами державної власності».

Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (частини перша, друга статті 73 ГК України).

Органами управління державного унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається (обирається) суб`єктом управління об`єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством, або наглядовою радою такого підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав); наглядова рада підприємства (у разі її утворення), яка в межах компетенції, визначеної статутом підприємства та законом, контролює і регулює діяльність керівника підприємства (частина шоста статті 73 ГК України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Об`єктами управління державної власності є, зокрема корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (частина перша статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності»).

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі № 1-2/2010).

Засновнику унітарного підприємства належать всі права, як суб`єкта корпоративних прав (постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 359/8573/20).

У постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 760/479/22 зазначено, що саме держава набуває і здійснює корпоративні права у державному унітарному підприємстві опосередковано через уповноважені органи управління, у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ДП «Зал офіційних делегацій» є державним унітарним підприємством, засновником та органом управління якого є ДУС.

З матеріалів справи відомо, що ДУС як засновник, тобто роботодавець директора, звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування рішення НПА ДП «Зал офіційних делегацій» про вимогу до ДУС щодо розірвання трудового договору (контракту) з директором ДП «Зал офіційних делегацій» ОСОБА_1 .

У цій справі, позивач оспорює рішення, яке було ухвалено профспілковим комітетом стосовно припинення (розірвання) трудового контракту з виконувачем обов`язки директора на державному підприємстві на підставі статті 45 КЗпП України. Право роботодавця оскаржити таке рішення до суду прямо передбачено частиною другою статті 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Сторонами у цій справі є юридичні особи, а сам спір виник з корпоративних відносин, тому має бути вирішений за процедурами господарського судочинства.

Відповідно до вказаного, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що цей спір пов`язаний з діяльністю ДП «Зал офіційних делегацій» й управлінням ним, наслідки його вирішення можуть впливати на трудові правовідносини з виконувачем обов`язків директора ДП «Зал офіційних делегацій», що не змінює корпоративного характеру такого спору.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про задоволення клопотання ДУС про закриття провадження у справі.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 910/11188/17, від 26 червня2019 року у справі № 174/580/16-ц та від 11 вересня 2019 року у справі № 523/4139/17 є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних позовних вимог та обставин справи з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу незалежної профспілки авіапрацівників державного підприємства «Зал офіційних делегацій» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. І. Грушицький Судді: І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк О. М. Ситнік