Рішення

від 17.12.2024 по справі 359/2668/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 359/2668/23

За позовом Державного управління справами

до Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства «Зал офіційних делегацій»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 ;

2) Первинна профспілкова організація Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» Професійної спілки авіапрацівників України,

про визнання протиправним та скасування рішення профспілкової організації про пред`явлення вимоги про розірвання трудового договору з керівником підприємства,

Суддя Антонова В.М.

Секретар судових засідань Бойченко С.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Любавська І.Р.;

від відповідача: Чугаєнко О.М.;

від третьої особи-1: Сільченко С.О.;

від третьої особи-2: не з`явився;

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

У березні 2023 року Державне управління справами (надалі позивач) звернулось до суду з позовом до Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» (надалі відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 (надалі третя особа-1), 2) Первинна профспілкова організація Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» Професійної спілки авіапрацівників України (надалі третя особа-2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» про вимогу до Державного управління справами про розірвання трудового договору (контракту) з директором Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» ОСОБА_1 , оформлене протоколом засідання Ради Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» від 27 лютого 2023 року, на підставі якого направлено відповідну вимогу від 28 лютого 2023 року № 1-28-02.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.45, 244, 246, 247 Кодексу законів про працю України, ст.1, 2, 10, 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», обґрунтовані тим що, в Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» наявні дві профспілкові організації: відповідач і третя особа-2, та звільнення з роботи директора, за вимогою лише однієї профспілкової організації (відповідача) призведе до порушення прав і інтересів членів іншої профспілкової організації (третьої особи-2), в зв`язку з тим, що така вимога про розірвання трудового договору (контракту) з директором Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» однієї профспілки (відповідача) не була погоджена з іншою профспілковою організацією (третьою особою-2).

2.Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач заперечує щодо задоволення позову та, зокрема, зазначає, що він не мав узгоджувати свої дії з іншою профспілкою, яка діє на підприємстві, стосовно прийняття ним спірного рішення, оскільки профспілки діють незалежно одна від одної та відповідач діяв виключно в інтересах своїх членів і з метою захисту їх від масових звільнень, прийняв рішення направити вимогу позивачу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником, який на його думку, порушує вимоги трудового законодавства.

Звертає увагу, що виборний орган будь-якої профспілки, що діє на підприємстві, незалежно одна від одної, наділений правом звернутись з вимогою розірвати трудовий договір з керівником, оскільки ст.45 та п.9 ч.1 ст.247 Кодексу законів про працю України чітко визначено суб`єкта, який наділений правом приймати рішення про пред`явлення вимоги до роботодавця щодо розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства виробний орган первинної профспілкової організації.

Також зазначає, що посилання позивача на висновок Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 в справі №266/4331/17 не стосується даної справи, оскільки правовідносини у вказаних справа не є подібними з даною справою.

3.Стислий виклад пояснень третьої особи-1

Третя особа-1 надав свої пояснення щодо позову та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

4.Стислий виклад пояснень третьої особи-2

Третя особа-2 надала свої пояснення щодо позову та просила задовольнити його в повному обсязі, зокрема звертає увагу, що станом на 21.11.2022 кількість працівників підприємства, членів відповідача становила 28 осіб, тоді як кількість працівників членів третьої особи-2 складала 49 осіб та кількість працівників, які не належать до жодної профспілки складала 71 осіб, рішення про направлення позивачу вимоги про розірвання контракту з керівником третьою осоою-2 не приймалось.

5.Процесуальні дії в справі

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.06.2023 в задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29.11.2023 рішення Бориспільський міськрайонного суду Київської області від 08.06.2023 скасовано та провадження в справі закрито.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06.12.2023 справу передано за підсудністю до Господарського суду Київської області для розгляду.

21.12.2023 Господарським судом Київської області отримано справу №359/2668/23.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.12.2023 прийнято справу №359/2668/23 до свого провадження, відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання в справі на 09.01.2024.

08.01.2024 від третьої особи-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

09.01.2024 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження.

09.01.2024 від відповідача надійшов відзив.

У підготовче засідання 09.01.2024 з`явився представник відповідача, інші учасники справи в засідання не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.01.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 27.02.2024.

25.01.2024 від третьої особи-1 надійшли пояснення.

26.01.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

06.02.2024 до Господарського суду Київської області суду від Верховного Суду надійшла ухвала від 01.02.2024, відповідно до резолютивної частини якої, Верховний Суд витребовує в Господарського суду Київської області матеріали справи №359/2668/23, у зв`язку з надходженням касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 29.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від12.02.2024 зупинено провадження в справі №359/2668/23 до перегляду Верховним Судом ухвали Київського апеляційного суду від 29.11.2023 у справі № 359/2668/23.

Постановою Верховного Суду від 10.07.2024 ухвалу Київського апеляційного суду від 29.11.2023 залишено без змін.

06.09.2024 матеріали справи №359/2668/23 повернулись до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2024 поновлено провадження в справі №359/2668/23 та підготовче засідання в справі №359/2668/23 призначено на 19.11.2024.

13.11.2024 від третьої особи-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 19.11.2024 з`явилися представники позивача та відповідача, інші учасники справи в засідання не з`явилися, про дату, час та місце засідання повідомлялись належним чином. У засіданні суд, із урахуванням думки представників сторін, протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання третьої особи-1 про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 19.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2024.

У судове засідання 17.12.2024 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-1, третя особа-2 в засідання не з`явилася, про дату, час та місце засідання повідомлялась належним чином.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Представник позивача та представник третьої особи-1 у судовому засіданні 17.12.2024 надали пояснення по суті позовних вимог та просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.12.2024 надав пояснення по суті заперечень та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 17.12.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до статуту Державного підприємства «Зал офіційних делегацій», затвердженого розпорядженням керівника Державного управління справами №641 від 25.11.2003 (далі - статут), засновником та органом управління Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» (далі - підприємство) є Державне управління справами (позивач).

Пунктом 3.1. статуту передбачено, що до виключної компетенції засновника відноситься, зокрема, призначення директора, погодження штатного розпису підприємства.

У підприємстві створюється одноособовий виконавчий орган директор. Директор вирішує усі питання діяльності підприємства, окрім віднесених до виключної компетенції засновника. Директор призначається засновником на підставі контракту, підзвітний йому та організовує виконання його рішень. Для організації діяльності підприємства та виконання покладених на нього завдань директор, зокрема, розробляє та затверджує штатний розклад підприємства, у встановленому порядку призначає і звільняє працівників підприємства, встановлює посадові оклади, заохочує працівників, які відзначились, накладає дисциплінарні стягнення (п.3.2. статуту).

З метою сприяння регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин та узгодження інтересів працівників і власника між адміністрацією та Радою трудового колективу Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» укладено колективний договір на 2013-2014 роки, який схвалений протоколом №1 загальних зборів трудового колективу від 06.02.2013. Після закінчення строку дії він продовжує діяти до перегляду існуючого або укладеного нового колективного договору.

Як убачається з матеріалів справи на підприємстві діють 2 профспілки, відповідач та третя особа-2.

Згідно із відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.09.2014 проведене державну реєстрації профспілки Незалежна профспілка авіапрацівників Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" (відповідач) та 14.02.2015 Первинна профспілкова організація Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" Професійної спілки авіапрацівників України" (третя особа-2).

27.01.2020 між профспілками (відповідачем та третьою особою-2) укладено угоду, відповідно до п.1 якої останні утворюють спільний представницький орган для проведення колективних переговорів і укладення на підприємстві колективного договору на 2020 - 2022 роки та подальшої співпраці щодо контролю та забезпечення виконання зобов`язань згідно положень колективного договору.

22.02.2021 позивачем укладено з ОСОБА_1 (третя особа-1) контракт №07.2-12-10, на підставі якого останній призначений на посаду директора підприємства на термін з 22.02.2021 по 21.02.2024 та виникли трудові відносини між керівником і органом управління.

Наказом директора підприємства №18/11-01/об від 18.11.2022 розпочато консультацію із спільним представницьким органом первинних профспілкових організацій, що діють на підприємстві, з метою розроблення відповідних заходів, спрямованих на пом`якшення наслідків масового вивільнення працівників підприємства на підставі пункту першого ст.40 КЗпП та зменшення чисельності вивільнених працівників шляхом визначення категорій працівників, що мають переважне право залишення на роботі при скороченні або таких, яких заборонено звільняти з ініціативи роботодавця.

У зв`язку із вказаним директором підприємства 22.11.2022 направлено обом профспілкам повідомлення за вих.№21/11-01-2022 та за вих.№21/11-02-2022 від 21.11.2022 про масове вивільнення працівників із пропозицією провести консультації.

Направлення вказаного повідомлення на адресу відповідача підтверджується описом вкладення та чеком поштового відділення №0830106442994.

Відповідно до листа підприємства за вих.№26/11-01-2022 від 26.11.2022 станом на 21.11.2022 до складу відповідача входить 28 працівників підприємства та до складу третьої особи-2 входять 49 працівників підприємства, 71 працівник не входить до складу жодної профспілкової організації.

Наказом директора підприємства (третьої особи-1) за №22/12-01/од від 22.12.2022 скорочено чисельність та штат працівників підприємства, введено в дію нову організаційно-управлінську структуру та штатний розпис погоджений позивачем.

У відповідь на повідомлення за вих.№21/11-02-2022 від 21.11.2022 відповідач листом за вих.№1-24-12 від 24.12.2022 повідомив директора підприємства свої заперечення щодо вивільнення працівників.

Рішенням засідання ради відповідача оформленого протоколом №Р-27-02 від 27.02.2023 вирішено:

1) Враховуючи порушення третьою особою-1 законодавства про працю, а саме: ст.43, 49-2, 49-4 КЗпП України, ст.22, 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ст. 53-4 ЗУ «Про запобігання корупції» на підставі ст.45 КЗпП України вимагати в позивача розірвати трудовий договір (контракт) з директором підприємства (третьою особою-1);

2) Затвердити текст вимоги відповідача розірвати трудовий договір (контракт) з директором підприємства (третьою особою-1) на підставі ст.45 КЗпП України та направити її позивачу і копію в Офіс Президента України;

3) Уповноважити голову відповідача підписати вказану вимогу.

Відповідно до вказаного протоколу, всього членів ради відповідача - 5 та присутніми на засіданні 27.02.2023 було 4 члена.

Як убачається з матеріалів справи станом на 28.02.2023 чисельність членів третьої особи-2 складала 31 працівник підприємства.

07.03.2023 позивачем отримано вимогу відповідача за вих.№1-28-02 від 28.02.2023 про розірвання трудового договору (контракту) з директором підприємства третьою особою-1 на підставі ст.45 КЗпП України.

Вказана вимога обґрунтована порушенням третьою особою-1 ст.43, 49-2 КЗпП України, ст.41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», в частині не дотримання процедури звільнення найманих працівників та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, які встановлені в рішенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.08.2021 в справі №359/4143/21, ст.49-4 КЗпП України, ст.22 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», в частині скорочення працівників і штату, призупинення трудових договорів з працівниками, в зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, введенням воєнного стану та закриття повітряного простору над Україною, що унеможливлює здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства без урахування думки профспілки. Також третьою особою-1 порушено ст.53-4 ЗУ «Про запобігання корупції», в частині звільнення голови профспілки (відповідача), яка має статус викривача корупції, що підтверджується рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.11.2021 в справі №359/6000/21.

Листом за вих.№17/03-01 від 17.03.2023 третя особа-2 повідомила позивача, що спільного рішення профспілок, які діють на підприємстві, стосовно розірвання трудового договору (контракту) з директором підприємства (третьою особою-1) на підставі ст.45 КЗпП України не приймалось, обговорення на зборах або на засіданнях профспілки питання розірвання трудового договору (контракту) з директором підприємства на підставі ст.45 КЗпП України не проводилось.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про вимогу до позивача про розірвання трудового договору (контракту) з директором Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» ОСОБА_1 (третьою особо-1), оформленого протоколом засідання Ради відповідача від 27.02.2023, на підставі якого направлено відповідну вимогу від 28.02. 2023 № 1-28-02.

Підставами позову є непогодження пред`явлення вимоги про розірвання трудового договору (контракту) з директором Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» однієї профспілки (відповідача) з іншою профспілковою організацією (третьою особою-2), що призведе до порушення прав і інтересів членів останньої.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У статті 5-1 КЗпП України зазначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) передбачено у статті 45 КЗпП України та статті 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Разом з тим правове регулювання питання розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення у результаті припинення трудових правовідносин.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтверджувала, зокрема, у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 08 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Положенням про Державне управління справами, яке затверджене Указом Президента України 17 грудня 2002 року № 1180/2002 «Про Положення про Державне управління справами» (далі - Положення) передбачено, що Державне управління справами (позивач) є допоміжним органом, створеним Президентом України відповідно до пункту 28 статті 106 Конституції України, який здійснює матеріально-технічне, соціально-побутове та інше забезпечення діяльності Президента України, Ради національної безпеки і оборони України, Адміністрації Президента України та інших створених Президентом України консультативних, дорадчих та допоміжних органів і служб та в установленому порядку організаційне, транспортне, фінансове, медичне забезпечення офіційних заходів. Для виконання покладених на позивача завдань і функцій йому передані в управління об`єкти державної власності.

Відповідно до підпункту 15 пункту 4 Положення позивач відповідно до переданих йому повноважень щодо управління державним майном погоджує в установленому порядку штатні розписи підприємств позивача.

Керуючись підпунктом 8 пункту 10 Положення керівник позивача призначає на посади та звільняє з посад керівників підприємств позивача відповідно до укладених з ними контрактів.

Як убачається з матеріалів справи Державне підприємство «Зал офіційних делегацій» є державним унітарним підприємством, засновником та органом управління якого є позивач.

22.02.2021 позивачем укладено з ОСОБА_1 (третя особа-1) контракт №07.2-12-10, на підставі якого останній призначений на посаду директора підприємства на термін з 22.02.2021 по 21.02.2024 та виникли трудові відносини між керівником і органом управління.

Рішенням засідання ради відповідача оформленого протоколом №Р-27-02 від 27.02.2023 вирішено: 1. Враховуючи порушення третьою особою-1 законодавства про працю, а саме: ст.43, 49-2, 49-4 КЗпП України, ст.22, 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ст. 53-4 ЗУ «Про запобігання корупції» на підставі ст.45 КЗпП України вимагати в позивача розірвати трудовий договір (контракт) з директором підприємства (третьою особою-1); 2. Затвердити текст вимоги відповідача розірвати трудовий договір (контракт) з директором підприємства (третьою особою-1) на підставі ст.45 КЗпП України та направити її позивачу і копію в Офіс Президента України; 3. Уповноважити голову відповідача підписати вказану вимогу.

07.03.2023 позивачем отримано вимогу відповідача за вих.№1-28-02 від 28.02.2023 про розірвання трудового договору (контракту) з директором підприємства третьою особою-1 на підставі ст.45 КЗпП України.

Спір у справі пов`язаний з діяльністю Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» й управлінням ним, наслідки його вирішення можуть впливати на трудові правовідносини з директором Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» ОСОБА_1 (третьою особо-1), що не змінює корпоративного характеру такого спору.

Вказане вище свідчить про належність даного спору саме до господарської юрисдикції.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 14.12.2022 у справі №201/909/20.

Правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються КЗпП України, Законами України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"», «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» та іншими нормативно-правовими актами.

Працівники мають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статутом професійної спілки (стаття 2, частини перша, друга статті 246 КЗпП України).

Права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами (стаття 244 КЗпП України).

Згідно зі статтею 45 КЗпП України на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно якого пред`явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

Перелік повноважень виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації передбачений статтею 247 КЗпП України, згідно з пунктом 9 якої виборний орган первинної профспілкової організації приймає рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», законодавство про працю, не виконує зобов`язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колективні договори.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди.

Отже за вказаною нормою, первинна профспілкова організація має право звернутися із відповідною вимогою лише стосовно чітко визначених порушень, які здійснює особисто керівник підприємства.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об`єднаннями громадян. Представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.

Отже, відповідач під час захисту інтересів членів профспілки зобов`язаний одночасно керуватись положеннями статуту, законодавства та колективного договору.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 14 ГПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 ГПК України). Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює стаття 75 ГПК України.

Підставами даного позову є непогодження пред`явлення вимоги про розірвання трудового договору (контракту) з директором Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» однієї профспілки (відповідача) з іншою профспілковою організацією (третьою особою-2), що призводить до порушення прав і інтересів членів останньої.

Як встановлено судом вище на підприємстві діють 2 профспілки, відповідач та третя особа-2, які мають рівні права щодо здійснення представництва та захисту прав і інтересів їх членів.

Відповідачем, пред`являючи вимогу позивачу про розірвання трудового договору (контракту) з директором Державного підприємства «Зал офіційних делегацій», позиція третьої особи-2 щодо пред`явлення такої вимоги та розірвання трудового договору з третьою особою-1 (директором) не враховувалася.

Судом враховано, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо повідомлення відповідачем третьої особи-2, тобто однієї діючої профспілки іншу діючу профспілку на одному і тому ж підприємстві, про засідання ради профспілки (відповідача) щодо наявності порушень законодавства з боку директора та необхідності пред`явлення вимоги органу управління підприємства (позивачу) щодо розірвання трудового договору з таким директором (третьою особою-1).

За наявності на підприємстві, установі, організації декількох профспілкових організацій, які здійснюють представництво і захист прав та інтересів членів профспілок, їх виборні органи на відповідному рівні договірного регулювання повинні узгоджувати свої дії за для досягнення своїх статутних цілей і завдань в питанні захисту інтересів членів своїх профспілок для уникнення можливого прийняття рішення, яке б суперечило правам та інтересам членів іншої профспілкової організації, оскільки за законом профспілки є рівними у своїх правах.

Вказаний висновок, висловлений Верховним Судом у постанові від 11.12.2019 у справі №266/4331/17, який відповідно до частини четвертої статті 263 ГПК України є обов`язковим для суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Одночасно належить зазначити, що хоч справа №266/4331/17, за результатами розгляду якої Верховним Судом викладений правовий висновок, і дещо стосується інших підстав спору, але саме вказаний правовий висновок Верховного Суду підлягає застосуванню до спірних правовідносин, адже ним безпосередньо встановлена необхідна умова для дотримання співпраці профспілок для забезпечення інтересів усіх членів профспілкових організацій.

Слід також врахувати, що така узгодженість дій профспілок не залежить від кількісного складу членів профспілки та від оцінки дій одна одної.

При цьому суд зауважує, що необхідність узгодження декількома профспілками власних дій для забезпечення інтересів їх членів у жодному разі не нівелює принцип незалежності профспілки. Доводи відповідача зводяться до власного тлумачення норм закону.

Враховуючи, що відповідач будь-яким чином незалежно від мотивів не узгоджував свої дії для прийняття рішення щодо предявлення вимоги з іншою профспілковою організацією, яка діє на Державному підприємстві «Зал офіційних делегацій», належить стверджувати про порушення вимог Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», статті 247 КЗпП України та недотримання необхідної процедури для реалізації наданого законом права на внесення вимоги про розірвання трудового договору з директором Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення відповідача щодо пред`явлення вимоги про розірвання трудового договору (контракту) з директором Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» ОСОБА_1 , оформленого протоколом від 27.02.2023, є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі РуїсТоріха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачами не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного управління справами до Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 ; 2) Первинна профспілкова організація Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» Професійної спілки авіапрацівників України про визнання протиправним та скасування рішення профспілкової організації про пред`явлення вимоги про розірвання трудового договору з керівником підприємства задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» про вимогу до Державного управління справами про розірвання трудового договору (контракту) з директором Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» ОСОБА_1 , оформлене протоколом засідання Ради Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» від 27.02.2023, на підставі якого направлено відповідну вимогу № 1-28-02 від 28.02.2023 .

3. Стягнути з Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Лютнева, будинок 10, квартира 501, ідентифікаційний код 39409042) на користь Державного управління справами (01220, місто Київ, вулиця Банкова, будинок 11, ідентифікаційний код 00037256) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 35 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 25.12.2024.

Суддя В.М. Антонова