Ухвала

від 12.08.2024 по справі 562/1656/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відвід

12 серпня 2024 року

м. Рівне

Справа № 562/1656/22

Провадження № 22-ц/4815/1109/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Боймиструка С. В., Шимківа С. С.

розглянувши заяви суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про самовідвід у цивільній справі за апеляційною скаргою Комунального закладу «Здолбунівський геріатричний пансіонат» Рівненської обласної ради на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 липня 2024 року у справі № 562/1656/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Здолбунівський геріатричний пансіонат» Рівненської обласної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

До Рівненського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга Комунального закладу «Здолбунівський геріатричний пансіонат» Рівненської обласної ради на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 липня 2024 року у справі № 562/1656/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Здолбунівський геріатричний пансіонат» Рівненської обласної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

До відкриття апеляційного провадження у цій справі суддями ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заявлено самовідвід з тих міркувань, що існують інші обставини, які можуть викликати сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, зокрема, перебування на розгляді Вищої ради правосуддя скарги позивачки ОСОБА_1 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які входили до складу колегії з розгляду її апеляційної скарги на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 25 березня 2021 року у справі № 562/223/21, щодо якої на момент надходження апеляційної скарги у цій справі (№ 562/1656/22) рішення Вищою радою правосуддя не ухвалене.

Заяви суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підлягають до задоволення виходячи з такого.

Встановлено, що постановою Рівненського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року колегією суддів під головуванням судді ОСОБА_2 та за участю суддів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 25 березня 2021 року у справі № 562/223/21 (провадження № 22-ц/4815/809/21) за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Здолбунівський геріатричний пансіонат» Рівненської обласної ради про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальностізалишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено, залишено без змін.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені частиною першою статті 36 ЦПК України, якою встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з підпунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Приймаючи присягу, суддя бере на себе зобов`язання, зокрема, безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя.

Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Згідно з усталеною практикою Суду застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов`язаних зі спірною поведінкою судді.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» вказав, що Суд далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.

У рішенні у справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).

Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Саме така позиція відображена у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, та статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, роз`яснено, що відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях. Зловживання правом на самовідвід не допускається. У цьому контексті зловживання правом на самовідвід означає недобросовісне використання суддею незначного приводу для того, щоб уникнути розгляду справи. За змістом коментованої статті заявлення суддею самовідводу є допустимим лише у разі неможливості ухвалення суддею об`єктивного рішення у справі.

Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його упередженості» є оціночним тлумаченням, використання якого залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує.

Для того, щоб вирішити, чи є у конкретній справі правомірні підстави сумніватись у неупередженості судді, необхідно взяти до уваги й думку скаржника, яка при цьому не повинна мати вирішального значення.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

На момент заявлення цього самовідводу у Вищій раді правосуддя перебуває відкрите дисциплінарне провадження за скаргою ОСОБА_1 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Рівненського апеляційного суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за вчинення дисциплінарного проступку при розгляді справи № 562/223/21 (провадження № 22-ц/4815/809/21) за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Здолбунівський геріатричний пансіонат» Рівненської обласної ради про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Рішення Вищою радою правосуддя за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на даний час не ухвалене.

У разі переконання судді в наявності обставин, які унеможливлюють винесення ним об`єктивного рішення або обґрунтовано викликають сумнів у стороннього спостерігача в його упередженості, він зобов`язаний заявити самовідвід.

Згідно до роз`яснень ЄСПЛ у справах «Мікаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому кожен суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ`єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.

Відповідно до ч.1 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 40 ЦПК України визначено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу; суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Частиною 8 цієї статті передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на викладене і керуючись ст.ст. 36, 37, 39, 40, 41 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Заяви суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про самовідвід задовольнити.

Прийняти самовідвід суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у розгляді апеляційної скарги Комунального закладу «Здолбунівський геріатричний пансіонат» Рівненської обласної ради на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 липня 2024 року у справі № 562/1656/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Здолбунівський геріатричний пансіонат» Рівненської обласної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Справу передати в порядку ст. 41 ЦПК України для визначення складу суду без участі відведених суддів.

Головуючий Н. М. Ковальчук

Судді С. В. Боймиструк

С. С. Шимків