Рішення

від 09.08.2024 по справі 380/20910/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2024 року м. Львівсправа № 380/20910/23

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, стягнення заподіяної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (Позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (Відповідач-1), Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (Відповідач-2), в якому просить:

- витребувати у відповідачів заяву ОСОБА_1 щодо призначення їй щомісячної адресної допомоги, що була подана у 2015 році; рішення про призначення ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги, що було прийняте у 2015 році; рішення про припинення виплати ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги, що було прийняте у 2015 році; відомості про те, з яких саме підстав було припинено виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги у 2015 році; рішення про перерахунок і виплату ОСОБА_1 допомоги з 01 квітня 2022 року по 30 вересня 2022 року; рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 допомоги після 30 вересня 2022 року; рішення пре перерахунок допомоги, на підставі якого було прийняте рішення про утримання надміру виплачених сум допомог; ті інші індивідуально-правові акти, заяви, довідки тощо, що містяться в справах Сихівського, Франківського відділів СЗ про надання ОСОБА_1 допомоги;

- визнати протиправним та скасувати рішення Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про припинення виплати ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, що було прийняте у 2015 році;

- визнати протиправним та скасувати рішення Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про утримання надміру виплачених сум допомоги від 31 березня 2023 року № 51330-185457;

- визнати протиправною бездіяльність Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01 квітня 2023 року до моменту прийняття рішення судом;

- стягнути з Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради кошти на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю у розмірі 30 000 (тридцяти тисяч) гривень.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що з 16 квітня 2015 року є внутрішньо переміщеною особою. Зазначає, що у період з 2015 року по 24 лютого 2022 року вона мала право на отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, однак таке її право було порушено незаконним рішенням відповідача-2 про припинення виплати цієї допомоги, прийнятим у 2015 році. Так, на момент взяття позивачки на облік внутрішньо переміщених осіб позивачка вже активно шукала роботу за сприянням Львівського міського центру зайнятості, а на роботу її було прийнято менше ніж за три місяці після взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. Тобто, строк працевлаштування, після якого припиняється виплата допомоги, не сплив. Інших підстав для припинення виплати допомоги не було. Отже, рішення про припинення позивачці допомоги, прийняте у 2015 році було незаконним.

Надалі у жовтні 2022 року відповідач-2 провів перерахунок та призначив позивачці виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 2000,00 грн, донарахував її суми з 01 квітня 2022 року по 30 вересня 2022 року, які виплатив позивачці. Усього позивачці було донараховано 12000 грн допомоги, яка надалі виплачувалася у розмірі 2000,00 грн щомісячно до березня 2023 року. Після цього, відповідач-1 прийняв рішення про утримання надміру виплачених сум допомог від 31 березня 2023 року № 51330-185457, відповідно до якого підлягає поверненню сума переплати у розмірі 20000,00 грн, у зв`язку з чим, починаючи з 01 квітня 2023 року, відбувалося утримання коштів з виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на дитину позивачки, а виплату допомоги на саму позивачку було припинено. Позивачка вважає таке рішення незаконним, оскільки воно було прийняте на підставі незаконного рішення щодо припинення виплати допомоги у 2015 році, порушує право позивачки як внутрішньо переміщеної особи на отримання допомоги на проживання. Позивачка стверджує, що є добросовісним набувачем та ніколи не подавала неправдивих відомостей, що могло б призвести до незаконної виплати їй допомоги.

На підставі викладеного позивачка вважає, що рішення про утримання надміру виплачених сум допомог від 31 березня 2023 року № 51330-185457 є протиправним. Будь-яке подальше утримання зазначених коштів має бути припинене, а раніше утримані суми допомоги (у розмірі 20000,00 грн) мають бути виплачені позивачці. Крім того, має бути виплачена допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01 квітня 2023 року по сьогодні у повному обсязі, тобто 2000,00 грн щомісячно, усього 10000,00 грн, а також така повинна виплачуватися і надалі. Отже, заподіяна протиправними рішенням відповідачів шкода становить усього 30000,00 грн та має бути відшкодована.

Зважаючи на наведене просить позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача-1 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-1 вказує, що позивачка пропустила шестимісячний строк звернення до суду з позовною вимогою щодо оскарження рішення про припинення виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам з 2015 року. Жодних поважних причини пропуску такого строку, за яких він міг би бути поновлений, позивачка не зазначила.

По суті спору відповідач-1 зазначає, що рішенням відповідача-2 від 20 жовтня 2014 року позивачці було призначено грошову допомогу на період з 15 жовтня 2014 року по 14 квітня 2015 року в сумі 1326,00 грн щомісячно. Рішенням відповідача-2 від 22 грудня 2014 року позивачці було призначено грошову допомогу на період з 01 листопада 2014 року по 14 грудня 2014 року в сумі 1326,00 грн щомісячно; з 15 грудня 2014 року по 14 лютого 2015 року у сумі 1105,00 грн щомісячно; з 15 лютого 2015 року по 14 квітня 2015 року у сумі 884,00 грн. Рішенням відповідача-2 від 31 грудня 2014 року позивачці було призначено грошову допомогу на період з 01 січня 2015 року по 14 лютого 2015 року в сумі 1768,00 грн щомісячно; з 15 лютого 2014 року по 14 квітня 2015 року у сумі 884,00 грн. Рішенням відповідача-2 від 22 травня 2015 року позивачці було призначено грошову допомогу на період з 24 квітня 2015 року по 23 жовтня 2015 року в сумі 884,00 грн щомісячно. Рішенням відповідача-2 від 15 червня 2017 року позивачці було призначено грошову допомогу на період з 19 травня 2017 року по 18 листопада 2017 року в сумі 884,00 грн щомісячно. Рішенням комісії, утвореної при Сихівській районній адміністрації м. Львова з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, від 19 жовтня 2018 року позивачці вирішено призначити грошову допомогу. Рішенням комісії, утвореної при Сихівській районній адміністрації м. Львова з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, від 24 квітня 2019 року позивачці вирішено призначити грошову допомогу. Рішенням комісії, утвореної при Сихівській районній адміністрації м. Львова з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, від 17 лютого 2020 року позивачці вирішено призначити грошову допомогу. Отже, у періоди з 24 квітня 2015 року по 23 жовтня 2015 року, з 19 травня 2017 року по 18 липня 2017 року, з 07 вересня 2018 року по 06 березня 2019 року, з 15 квітня 2019 року по 14 жовтня 2019 року, з 19 лютого 2020 року по 18 серпня 2020 року позивачка отримувала грошову допомогу лише на доньку. Протягом 2016 року та 2021 року із заявами про отримання грошової допомоги позивачка не зверталася.

Відповідач-1 зазначає, що рішенням відповідача-2 від 20 жовтня 2022 року позивачці призначено грошову допомогу на період з 01 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року в розмірі 5000,00 грн щомісячно. Також позивачці відповідачем-2 за період з 01 квітня 2022 року по 30 листопада 2022 року виплачено грошову допомогу за період з 01 квітня 2022 року по 30 листопада 2022 року в розмірі 5000,00 грн щомісячно. 06 грудня 2022 року позивачку взято на облік як внутрішньо переміщену особу у Франківському відділі соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради. 30 листопада 2022 року позивачка звернулася до відповідача-1 із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Після перевірки особової справи позивачки спеціалісти відповідача-1 встановили, що позивачці було неправомірно виплачено допомогу внутрішньо переміщеним особам, оскільки права на її виплату відповідно до абзацу сьомого пункту 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 (далі - Порядок № 332), позивачка не мала. Відтак 31 березня 2023 року відповідач-1 прийняв рішення № 51330-185457 про утримання надміру виплачених сум допомог у розмірі 20000,00 грн. З травня 2023 року утримується сума з допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, наданої на доньку позивачки, в розмірі 20% щомісячно. Станом на 01 листопада 2023 року сума переплати становить 15200,00 грн.

Відповідач-1 підсумовує, що у спірних правовідносинах він діяв у межах повноважень, визначених Порядком № 332, а тому в задоволенні позову просить відмовити повністю.

Відповідач-2, належним чином повідомлений про відкриття спрощеного позовного провадження у справі, відзиву на позовну заяву не подав. Частиною шостою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На спростування доводів відповідача-1, викладених у відзиві на позовну заяву, позивачка подала відповідь на відзив, у якій вказує, зокрема на неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку забезпечити реалізацію громадянином свого конституційного права на соціальний захист. Зауважує, що вимога про визнання протиправним та скасування рішення про припинення виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам з 2015 року є фактично похідною вимогою від трьох інших, оскільки забезпечує можливість правильного вирішення справи із дотриманням законності без вирішення суті самого спору. Крім того, порушення соціальних прав позивачки є триваючим порушенням. Позивачка зауважує, що стаття 1215 Цивільного кодексу України має вищу юридичну силу, ніж Порядок № 332. Відповідач-1 у відзиві не довів наявності розрахункової помилки, а також недобросовісності з боку позивачки, які б призвели до спірної переплати. Відповідач-2 міг та зобов`язаний був знати про працевлаштування позивачки.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 11 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 19 вересня 2023 року у задоволенні клопотання представника позивачки від 13 вересня 2023 року про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру відмовлено.

Ухвалою суду від 19 вересня 2023 року продовжено ОСОБА_1 встановлений судом процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви в частині подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі, який становить 2361,92 грн, або заяви про звільнення від сплати судового збору чи зменшення його розміру разом з доказами, які належними чином підтверджують тяжкий майновий стан позивачки.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2023 року клопотання представника позивачки від 29 вересня 2023 року про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру задоволено частково; зменшено визначену ухвалою судді від 11 вересня 2023 року суму належного до сплати ОСОБА_1 суму судового збору за подання нею позову у справі № 380/20910/23, який становить 2361,92 грн, на 50 відсотків, встановивши її у розмірі 1180,96 грн.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2023 року продовжено ОСОБА_1 встановлений судом процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви в частині подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі, який становить 1180,96 грн.

Ухвалою судді від 17 жовтня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; клопотання представника позивачки про витребування доказів задоволено частково; витребувано у Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради належним чином засвідчену копію особової справи ОСОБА_1 .

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до довідки від 15 жовтня 2014 року № 1333000044 ОСОБА_1 взято на облік осіб, переміщених з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Згідно із листом Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 14 серпня 2023 року № 260301/6304 ОСОБА_1 перебувала на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб Сихівського відділу соціального захисту з 16 квітня 2015 року по 05 грудня 2022 року.

15 жовтня 2014 року позивачка звернулася до органу соціального захисту Сихівського району м. Львова із заявою про призначення грошової допомоги для покриття витрат на проживання та оплату житлово-комунальних послуг.

Рішенням Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 20 жовтня 2014 року про призначення допомог переміщеним особам на проживання позивачці призначено допомогу на проживання з 15 жовтня 2014 року по 14 квітня 2015 року.

07 травня 2014 року позивачка звернулася до органу соціального захисту Сихівського району м. Львова із заявою про призначення грошової допомоги для покриття витрат на проживання та оплату житлово-комунальних послуг. У заяві в графі «Місце роботи та час, з якого особа працює» зазначила, що не працює, звільнена 25 жовтня 2014 року.

Рішенням Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 22 травня 2015 року про призначення допомог переміщеним особам на проживання позивачку не включено до розрахунку суми допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 212; допомогу призначено лише на доньку позивачки - ОСОБА_2 .

05 травня 2022 року позивачка звернулася до органу соціального захисту Сихівського району м. Львова із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам для себе та своєї доньки.

Рішенням Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 20 жовтня 2022 року про призначення допомоги переміщеним особам на проживання (вид перерахунку: перерахунок в межах терміну призначення) позивачці призначено допомогу на проживання з 01 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Відповідно до довідки від 30 листопада 2022 року № 1330-5002370238 ОСОБА_1 взято на облік внутрішньо переміщених осіб Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради з 06 грудня 2022 року.

Листом від 27 березня 2023 року № 260308/3467 Сихівський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради повідомив Франківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про те, що за період з квітня 2022 року по вересень 2022 року позивачці виплачено допомогу на проживання в розмірі 3000,00 грн щомісячно. В жовтні 2022 року проведено перерахунок допомоги за жовтень 2022 року у розмірі 5000,00 грн та донараховано з 01 квітня 2022 року по 30 вересня 2022 року 2000,00 грн щомісячно на загальну суму 12000,00 грн.

Листом від 10 травня 2023 року № 260308/4410 Сихівський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради передав особову справу ОСОБА_1 до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.

29 березня 2023 року та 06 квітня 2023 року Франківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради видав повідомлення №№ 260309-1592, 260309-1789, яким повідомив позивачку про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до абзацу сьомого пункту 3 Порядку № 332.

31 березня 2023 року Франківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради прийняв рішення № 51330-185457 про утримання надміру виплачених сум допомог, яким установлено, що «сума переплати 20000 грн 0 коп. згідно з довідкою Франківський ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР Майкут М.-М.С. утворилася за період з 01.04 по 2023 року. У зв`язку із Переплата в результаті перерахунку сума переплати 20000,00 грн підлягає поверненню ОСОБА_1 . У разі ненадходження від отримувача допомоги коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення утримувати переплату в розмірі 20% пенсії щомісячно починаючи з 01.04.2023 до повного погашення».

Позивачка, уважаючи протиправною поведінку відповідачів, яка стосується припинення їй виплати (невиплати), а також утримання надміру виплачених сум допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, звернулася з цим позовом до суду.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Стосовно доводів відповідача-1 про пропуск позивачкою шестимісячного строку звернення до суду з позовною вимогою щодо оскарження рішення про припинення виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам з 2015 року суд відзначає таке.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, за загальним правилом, установленим статтею 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи передбачено шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд відзначає, що спір у цій справі стосується соціального захисту позивачки.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64 Конституції України).

Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень - пенсійним органом, органом соціального захисту тощо. У разі, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, насамперед, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.

Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд у разі визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. Своєю чергою, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

Суд також ураховує, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати, здійснення соціальних виплат тощо).

Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. Своєю чергою, відлік строків для звернення до суду (у разі незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.

Під час застосування строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ належить ураховувати, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, насамперед, з боку держави.

Неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист підтверджується також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов`язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов`язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов`язок держави перед громадянином - 6 місяцями.

Тож, з огляду на підстави та предмет позову суд з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 635/7878/16-а, доходить переконання про відсутність підстав для застосування у межах спірних правовідносин шестимісячного строку звернення до суду з позовною вимогою щодо оскарження рішення про припинення виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам з 2015 року, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати гарантоване Конституцією та Законами України право позивачки на соціальний захист.

По суті спору суд зазначає таке.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про припинення виплати ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, що було прийняте у 2015 році, суд враховує таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок № 505; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 505 цей Порядок визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога).

Абзацом першим пункту 2 Порядку № 505 визначено, що грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції або змушені були покинути своє постійне місце проживання в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, і перемістилися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 505 грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім`ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї).

Загальна сума допомоги на сім`ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім`ї та не може перевищувати 2 400 гривень.

Якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім`ї або інформацією компетентного органу.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки всіх членів сім`ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період.

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

За змістом абзаців першого, другого пункту 7 Порядку № 505 якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України чи в районах проведення антитерористичної операції, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов`язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування.

Пунктом 12 Порядку № 505 визначено, що виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі:

подання уповноваженим представником сім`ї заяви про припинення виплати грошової допомоги;

надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім`ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України чи в районах проведення антитерористичної операції, але фактично не працюють;

зняття з обліку особи, яка переміщується;

виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім`ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

Аналіз вищезазначених норм вказує, що якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, передбачену Порядком № 505, є особи працездатного віку, які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється зовсім.

Суд встановив, що рішенням відповідача-2 від 20 жовтня 2014 року позивачці як внутрішньо переміщеній особі призначено допомогу на проживання з 15 жовтня 2014 року по 14 квітня 2015 року.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 від 09 березня 2004 року позивачці 26 листопада 2014 року Львівським міським центром зайнятості розпочато виплату допомоги з безробіття. 02 липня 2015 року позивачку прийнято на роботу провідним бухгалтером відділення обліково-операційного та фінансового, фінансово-економічного відділу Військово-медичного клінічного центру Західного регіону.

Отже, позивачка працевлаштувалася 02 липня 2015 року.

Ураховуючи те, що виплату допомоги на проживання позивачці призначено з 15 жовтня 2014 року, а працевлаштувалася вона 02 липня 2015 року, тобто більш ніж протягом двох місяців з дня призначення виплати допомоги, то відповідач-1 правомірно припинив виплату позивачці на наступний період грошової допомоги відповідно до пункту 7 Порядку № 505.

До того ж, за змістом абзацу другого пункту 7 Порядку № 505 особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов`язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування.

У своїй заяві від 07 травня 2014 року про призначення грошової допомоги для покриття витрат на проживання та оплату житлово-комунальних послуг, адресованій відповідачу-1, у графі «Місце роботи та час, з якого особа працює» позивачка зазначила, що не працює, звільнена 25 жовтня 2014 року.

Тобто, звернувшись із заявою про виплату допомоги на проживання на наступний шестимісячний період, після закінчення попереднього шестимісячного періоду, за який позивачці відповідна грошова допомога виплачувалася, позивачка все ще не була працевлаштована, що вона й підтвердила у своїй заяві.

Твердження позивачки про те, що на момент взяття її на облік внутрішньо переміщених осіб вона вже активно шукала роботу за сприянням Львівського міського центру зайнятості, а на роботу її було прийнято менше ніж за три місяці після взяття на такий облік, тобто строк працевлаштування, після якого припиняється виплата допомоги, не сплив, суд оцінює критично позаяк відповідно до пункту 7 Порядку № 505 встановлений строк працевлаштування обчислюється з дня призначення виплати грошової допомоги, а не з дня взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, як помилково вважає позивачка.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про те, рішення відповідача-2 про припинення виплати позивачці грошової допомоги на проживання у 2015 році є правомірним, підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Отже, розглядувана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про утримання надміру виплачених сум допомоги від 31 березня 2023 року № 51330-185457 суд враховує таке.

22 березня 2022 року набрав чинності Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення).

З дати набрання чинності Порядком № 332 попередній Порядок № 505 втратив чинність.

Пунктом 11 Порядку № 332 визначено, що у разі неправомірного або повторного отримання внутрішньо переміщеною особою допомоги на проживання за певний період суми виплаченої допомоги повертаються особою добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення.

Повернення одержувачами коштів виплаченої їм допомоги проводиться на рахунок Мінсоцполітики, відкритий в органах Казначейства.

У разі повернення коштів одержувачем допомоги на рахунок Мінсоцполітики заява про повторне її перерахування одержувачу не розглядається.

Повернуті кошти Мінсоцполітики використовує з дотриманням вимог бюджетного законодавства.

Суд встановив, що 31 березня 2023 року Франківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради прийняв рішення № 51330-185457 про утримання надміру виплачених сум допомог, яким установлено, що «сума переплати 20000 грн 0 коп. згідно з довідкою Франківський ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР Майкут М.-М.С. утворилася за період з 01.04 по 2023 року. У зв`язку із Переплата в результаті перерахунку сума переплати 20000,00 грн підлягає поверненню ОСОБА_1 . У разі ненадходження від отримувача допомоги коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення утримувати переплату в розмірі 20% пенсії щомісячно починаючи з 01.04.2023 до повного погашення».

Оцінюючи вказане рішення відповідача-1 на предмет його відповідності вимогам Порядку № 332 суд зазначає таке.

За змістом пункту 11 Порядку № 332 суми виплаченої допомоги повертаються особою добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення у разі неправомірного або повторного отримання внутрішньо переміщеною особою допомоги на проживання за певний період.

Отже, пункт 11 Порядку № 332 імперативно визначає лише два способи повернення сум отриманої допомоги на проживання за певний період: такі виплачуються особою добровільно або ж за вимогою органу соціального захисту населення.

Пункт 11 Порядку № 332 не визначає такого способу повернення сум отриманої допомоги на проживання як утримання їх з сум грошової допомоги, що призначена іншому члену сім`ї отримувача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач прийняв рішення про утримання надміру виплачених сум допомоги від 31 березня 2023 року № 51330-185457, яке суперечить чинному на момент його прийняття законодавству, тому таке рішення є неправомірним, з огляду на що його належить визнати протиправним та скасувати.

Водночас суд, оцінюючи оскаржуване рішення, не перевіряє правомірність чи неправомірність отриманих позивачкою сум допомоги на проживання, її (не)добросовісність, наявність рахункової помилки з боку відповідача-2, оскільки вказані обставини з огляду на прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, яке не було передбачене чинним на час його прийняття законодавством, не впливають на висновок суду про протиправність такого рішення, наслідком чого є його скасування.

Отже, розглядувану позовну вимогу належить задовольнити.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01 квітня 2023 року до моменту прийняття рішення судом суд враховує таке.

Порядок № 332 (тут у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога) (пункт 1).

Згідно з абзацом першим пункту 2 Порядку № 322 допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.

За змістом пункту 3 Порядку № 322 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 р. включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 р. включно, надається починаючи з березня 2022 року.

Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг». Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р., крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, після 24 лютого 2022 року.

Отже, Порядок № 322 встановив вимогу, згідно із якою допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року, крім тих осіб, які:

- станом на 01 березня 2022 року отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до Порядку № 505, або

- які повторно перемістилися з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, після 24 лютого 2022 року.

Як слідує з матеріалів справи позивачка перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа до 24 лютого 2022 року та станом на 01 березня 2022 року не отримувала щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання відповідно до Порядку № 505.

Отже, позивачка на підставі абзацу сьомого пункту 3 Порядку № 332 не набула права на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Саме тому відповідач-1 повідомленнями від 29 березня 2023 року № 260309-1592 та від 06 квітня 2023 року 260309-1789 повідомив позивачку про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до абзацу сьомого пункту 3 Порядку № 332.

У позовній заяві позивачка вказує, що увесь час із 2015 року по 24 лютого 2022 року вона мала право на виплату допомоги на проживання (відповідно до Порядку № 505). Однак її право було порушене незаконним рішенням відповідача-2 про припинення виплати допомоги на проживання у 2015 році. Таке незаконне рішення призвело до того, що станом на 24 лютого 2022 року вона не отримувала допомоги на проживання, що як наслідок спричинило порушення її права на отримання такої допомоги вже відповідно до Порядку № 332.

Оцінюючи такий довід позивачки суд відзначає, що вище, суд вирішуючи відповідну вимогу позивачки, визнав, що рішення відповідача-2 про припинення виплати позивачці грошової допомоги на проживання у 2015 році є правомірним. Тож з огляду на це покликання позивачки на своє право на отримання допомоги на проживання з 2015 року по 24 лютого 2022 року у зв`язку із протиправністю, на її думку, рішення, яким цю виплату у 2015 році було припинено, є неналежними. Після правомірного припинення виплати у 2015 році допомоги на проживання, передбаченої Порядком № 505, позивачка таку допомогу більше не отримувала.

За наведених обставин суд не знаходить правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо невиплати позивачці допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01 квітня 2023 року.

Отже, розглядувана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю у розмірі 30000 (тридцяти тисяч) гривень, суд відзначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з доводами позовної заяви до суми 30000,00 грн, яка заявлена позивачкою як шкода, завдана їй протиправною поведінкою (рішеннями) відповідача-1, входять:

- 20000,00 грн - сума допомоги на проживання (переплата), яка утримується згідно з рішенням про утримання надміру виплачених сум допомог від 31 березня 2023 року № 51330-185457;

- 10000,00 грн - сума допомоги на проживання, яку, на переконання позивачки, відповідачу належало їй виплачувати з 01 квітня 2023 року по серпень 2023 року (до дати звернення з позовом до суду): 5 місяців х 2000,00 грн щомісячно = 10000,00 грн.

Аналіз підстав виникнення вказаних сум дає підстави дійти висновку, що такі суми не є шкодою, завданою позивачці незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади у розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України, а фактично є сумами допомоги на проживання, частину з яких позивачка отримала (20000,00 грн), а стосовно іншої частини (10000,00 грн) вважає, що має право на неї.

Суд зазначає, що вище суд, вирішуючи відповідну позовну вимогу позивачки, визнав протиправним та скасував рішення відповідача-1 про утримання надміру виплачених сум допомог від 31 березня 2023 року № 51330-185457. Скасування цього рішення і призведе до належного відновлення порушених цим рішенням прав позивачки. До того ж позивачка не надала доказів того, що сума 20000,00 грн повністю стягнута з неї відповідачем-1, адже у відзиві на позовну заяву відповідач-1 повідомляє, що станом на 01 листопада 2023 року сума переплати становить 15200,00 грн тобто з 20000,00 грн стягнуто лише 4800,00 грн. Крім цього, вказана сума стягнута не з позивачки, а з коштів, які виплачуються як допомога на проживання для її доньки.

Щодо суми 10000,00 грн, то вище суд вказав, що правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо невиплати позивачці допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01 квітня 2023 року відсутні. З урахуванням цього права вимагати від відповідача вказану суму за період з 01 квітня 2023 року по серпень 2023 року (до дати звернення з позовом до суду) позивачка не набула.

Отже, розглядувана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із правилами статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання цього позову до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 2254,56 грн, відтак, ураховуючи часткове задоволення позову судом, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, рішення якого визнано протиправним та скасовано, на користь позивачки належить стягнути 1073,60 грн сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (вул. Генерала Чупринки, 85, м. Львів, 79044), Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (проспект Червоної Калини, 66, м. Львів, 79012) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, стягнення заподіяної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 31 березня 2023 року № 51330-185457 про утримання надміру виплачених сум допомог.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1073,60 сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 09 серпня 2024 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна