Рішення

від 12.08.2024 по справі 821/837/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 821/837/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом багатогалузевого підприємства «Фауна» до Геніченської районної державної адміністрації про скасування розпоряджень та рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

Багатогалузеве підприємство "Фауна" звернулося до суду з адміністративним позовом до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- скасувати розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 12.04.2017 № 177 "Про розробку детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве";

- скасувати розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 12.04.2017 № 184 "Про затвердження детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве".

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що дані розпорядження не відповідають вимогам чинного законодавства, що регулює використання земель уздовж морів, державним санітарним та будівельним нормам, а саме, ст. 60, 62, 122 Земельного кодексу, ст. 88, 90 Водного кодексу, ст. 4, 6, 8, 15 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", п. 3.2 Державних санітарних норм, ст. 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки порушують права громадян, підприємств, установ та організацій з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя та захисту природного середовища. Зазначає, що території, вказані в даних розпорядженнях, межують з територією приватного підприємства "Фауна", а також входять в прибережну захисну смугу, в межах якої, згідно ст. 60 ЗК та ст. 88 ВК передбачено обмеження господарської діяльності, зокрема, і щодо будівництва індивідуальних дачних об`єктів. На звернення позивача від 10.05.2017 № 15 та від 26.05.2017 Генічеська РДА листом від 13.05.2017 № 02/21-302/871 повідомила, що на дану територію розроблено проект землеустрою, яким передбачено встановлення прибережної захисної смуги шириною 100 м. Позивач вважає, що Генічеська РДА не наділена повноваженнями змінювати встановлений Законом розмір прибережної захисної смуги, який становить 2 км від урізу води.

26.06.2017 року від Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області надійшли заперечення на позовну заяву в обґрунтування яких зазначено, що Рішенням від 22.05.2009 № 478 Генічеської районної ради затверджено проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря на території Щасливцівської та Стрілківської сільських рад Генічеського району Херсонської області. Оскільки проект розроблений державним підприємством "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут" в період з 2006 по 2009 року, то застосовуються норми ст. 60 ЗКУ, які діяли на момент розроблення технічної документації, де зазначено, що межі прибережних захисних смуг встановлюються за окремими проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації. А тому, відповідач вважає, що на підставі проекту землеустрою можна встановлювати розмір прибережної захисної смуги в 100 м. Оскаржуване розпорядження від 12.04.2017 № 184 затверджує розроблений детальний план частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве площею 2 га для індивідуального дачного будівництва. Розпорядженням від 12.04.2017 № 177 передбачено розробку детального плану частини території площею 6 га для індивідуального дачного будівництва. Відповідно до п. 3 ст. 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями з урахуванням вимог містобудівної документації. Стверджує, що оскаржувані розпорядження прийняті Генічеською РДА на підставі, в межах наданих їй повноважень та у спосіб, що не суперечить чинному законодавству.

Заяви чи клопотання від сторін не надходили.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 позов задоволено. Скасовано розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 12.04.2017 № 177 "Про розробку детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве". Скасовано розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 12.04.2017 № 184 "Про затвердження детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве".

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 11.08.2020 постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24.04.2024 року касаційну скаргу Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області задоволено частково. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі № 821/837/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно Розпорядження Голови Верховного Суду від 18.03.2022 року № 11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)» територіальна підсудність справ Херсонського окружного адміністративного суду визначена за Одеським окружним адміністративним судом.

14.05.2024 року справа № 821/837/17 за результатами автоматизованого розподілу була передана для розгляду судді Одеського окружного адміністративного суду Бутенку А.В.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 року прийнято до провадження справу №821/837/17 за позовом багатогалузевого підприємства "Фауна" до Геніченської районної державної адміністрації про скасування розпоряджень та рішення; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 18.06.2024 року о 12:30 год.; зобов`язано Геніченську районну державну адміністрацію опублікувати оголошення про оскарження розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 12.04.2017 № 177 "Про розробку детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве", розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 12.04.2017 № 184 "Про затвердження детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве" у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений, у порядку, встановленому статтею 264 КАС України.

У судове засідання призначене на 18.06.2024 року о 12.30 год. учасники справи не прибули, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАСУ неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч.9 ст.205 КАСУ якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

У зв`язку із знаходженням судді Бутенка А.В. у відпустці з 24.06.2024 року по 09.08.2024 року, справа розглядається 12.08.2024 року.

Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Обставини справи.

Рішенням від 22.05.2009 № 478 Генічеської районної ради затверджено проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря на території Щасливцівської та Стрілківської сільських рад Генічеського району Херсонської області.

Проект розроблений державним підприємством "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут" в період з 2006 по 2009 року.

Згідно пояснювальної записки проект землеустрою розроблений на підставі розпорядження Херсонської облдержадміністрації від 27.09.2006 № 953 та у відповідності з вимогами Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою КМУ від 08.05.1996 № 486, Водного та Земельного кодексів, Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж території природно-заповідного фонду іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, затвердженого Постановою КМУ від 25.08.2004 № 1094.

21.11.2006 були підписані акти узгодження меж прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря на територіях Щасливцівської та Стрілківської сільських рад Генічеського району Херсонської області.

Проект землеустрою був погоджений Головним державним санітарним лікарем Херсонської області (висновок №02-1/13-400 а від 26 липня 2007), управлінням містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Херсонської обласної державної адміністрації (№8-1990/2 від 20.08.2007), Державною екологічною інспекцією Азовського моря (висновок № 05/505 від 08.04.2008), Обласною інспекцією охорони пам`яток історії та культури управління культури і туризму Херсонської обласної державної адміністрації(висновок №967 від 15.08.2009), Державним Комітетом України із земельних ресурсів (висновок від 18.08.2008 № 810-08 із виправленням зауважень 16.04.2009)

Розпорядженням голови Геніченської районної державної адміністрації Херсонської області від 12.04.2017 № 177 передбачено розробку детального плану частини території Щасливцівської сільської ради за межами населеного пункту с. Щасливцеве, орієнтовною площею 6 га для індивідуального дачного будівництва.

Розпорядженням голови Геніченської районної державної адміністрації Херсонської області від 12.04.2017 № 184 затверджено детальний план частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве площею 2 га для індивідуального дачного будівництва.

Частина території Щасливцівської сільської ради за межами населеного пункту с. Щасливцеве, орієнтовною площею 6 га для індивідуального дачного будівництва знаходиться в межах прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря на територіях Щасливцівської та Стрілківської сільських рад Генічеського району Херсонської області меншої двох кілометрів від урізу води.

Земельна ділянка, якою користується Багатогалузеве підприємство "Фауна" межує із частиною території, яка згідно детального плану частини території Щасливцівської сільської ради за межами с. Щасливцеве площею 2 га визначена для індивідуального дачного будівництва та знаходиться в межах встановленої Законом, прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Джерела права й акти їх застосування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі Закон № 3038-VI), планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.

Положеннями ст. 19 Закону № 3038-VI передбачено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів.

Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Детальний план території за межами населеного пункту розглядається і затверджується відповідною районною державною адміністрацією протягом 30 днів з дня його подання.

Згідно ст.122 Земельного кодексу України (далі ЗК України) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, серед іншого, для індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до п. «б» ч.1 ст.58 ЗК України до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Аналогічні положення визначено і статтею 4 Водного кодексу України.

Частиною 1 ст. 60 ЗК України передбачено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Згідно з ст. 61 ЗК України та ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до ст.88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Статтею 90 Водного кодексу України передбачено, що у межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року №486 затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них (далі Порядок №486), пунктами 4, 5 якого передбачено, що у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 Водного кодексу України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Згідно п. 10, п.11 Порядку №486 на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови. Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою; межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Згідно з п. 2.9. Порядку №486 погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 №434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50-54 Закону України «Про землеустрій».

Висновки суду.

Аналіз наведених норм свідчить про те, законодавець зобов`язує користувача чи власника земель, що знаходяться в прибережній захисній смузі враховувати встановлені обмеження як при відсутності землевпорядної документації так і при її розробці. А відтак, проектно - технічна документація може бути розроблена тільки з урахуванням визначеної законодавством межі та розміру прибережної захисної смуги і жодні обґрунтування щодо її зменшення не можуть бути прийнятними, крім випадків визначених в Земельному та Водному кодексах України.

Орхуська конвенція ратифікована Законом України № 832-ХІV від 06.07.1999, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

Водночас відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості у процесі ухвалення рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні [(згідно із Настановами щодо впровадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік)]. Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

Приписи нормативно-правових актів усіх рівнів щодо принципів, правил, вимог, обов`язків різноманітних суб`єктів, що стосуються утримання диких тварин, на усіх правових титулах (в усіх формах власності чи користування), в неволі чи в напіввільних умовах, є "національним законодавством, що стосується навколишнього середовища" у значенні пункту 3 статті 9 Орхуської конвенції. Порушення приписів цих нормативно-правових актів може бути предметом судового оскарження відповідно до статті 9 Орхуської конвенції.

З огляду на важливість реального захисту довкілля, неприпустимим є обмежене тлумачення чинного законодавства України, частиною якого є Орхуська конвенція, стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки.

Відтак право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі №826/3820/18.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10 травня 2011 року у справі "Дубецька та інші проти України" (заява № 30499/03) дійшов висновку, що "п. 105. Посилаючись на свою судову практику, Суд зазначає, що ні стаття 8, ні будь-які інші положення Конвенції не гарантують права на охорону природного екологічного середовища як такого (див. рішення у справі "Кіртатос проти Греції", заява №41666/98, пункт 52, ECHR 2003-VI). Також жодного питання не виникне, якщо оскаржувана шкода є незначною у порівнянні з небезпекою навколишнього середовища, притаманною життю в кожному сучасному місті. Однак може мати місце небезпідставна скарга за статтею 8 там, де екологічна небезпека досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїм житлом, мати приватне чи сімейне життя. Оцінка такого мінімального рівня є відносною і залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність та тривалість шкідливого впливу та його фізичний чи психологічний вплив на здоров`я або якість життя особи."

Принципи, які застосовуються до оцінки відповідальності держави за статтею 8 Конвенції в екологічних справах, загалом схожі незалежно від того, чи розглядається справа з точки зору прямого втручання, чи позитивного обов`язку регулювати приватну діяльність (див. рішення у справі "Хеттон та інші проти Сполученого Королівства" (Hatton and Others v. the United Kingdom) [ВП], заява № 36022/97, пункт 98, ECHR 2003VIII, та рішення у справі "Фадєєва проти Росії" (Fadeyeva v. Russia).

Європейський суд з прав людини звертає увагу, що у справах, що стосуються екологічних питань, державі мають надаватися широкі межі розсуду та можливість вибору між різними способами та засобами дотримання своїх зобов`язань. Основне питання Суду полягає в тому, чи вдалось державі дотримати справедливого балансу між конкуруючими інтересами осіб, що зазнали впливу, та суспільства в цілому (див. рішення у справі "Хеттон та інші проти Сполученого Королівства" (Hatton and Others v. the United Kingdom), пп. 100, 119 та 123).

Верховний Суд України у постановах від 22.04.2015 № 6-52цс15, від 01.07.2015 №6-184цс15 дійшов висновку, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них».

Тобто, сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

Водночас, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не може свідчити про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розмір і межі встановлено законом, а тому такі земельні ділянки, що належали до земель водного фонду, не можуть бути передані у приватну власність (ст. 83 ЗК України) (постанова Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі N3-52гс14).

Зазначені правові позиції щодо встановлення прибережної захисної смуги навіть за відсутності відповідного проекту землеустрою було підтримано Верховим Судом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц; постанова Касаційного господарського суду від 25.04.2018 у справі №904/5974/16; постанова Касаційного адміністративного суду від 05.06.2019 у справі №806/3602/15).

Судом встановлено, що Генічеська РДА Херсонської області посилається на те, що: «на момент розроблення Державним підприємством «Херсонський науково-дослідний та проектний інститут» проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги та затвердження його рішенням ХХХІ сесії Генічеської районної ради V скликання від 22.05.2009р. №478, в Земельному кодексі України була відсутня норма про встановлення межі прибережної захисної смуги в розмірі 2 км, у зв`язку з чим встановлено ширину прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря на території Щасливцівської та Стрілківської сільських рад Генічеського району 100 метрів. При прийнятті розпоряджень №177 від 12.04.2017р. «Про розробку детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с.Щасливцеве» та №184 від 12.04.2017р. «Про затвердження детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с.Щасливцеве» Генічеська РДА Херсонської області обґрунтовано врахувала межі прибережної захисної смуги, визначені проектом землеустрою, затвердженим у встановленому законодавством порядку».

Суд не приймає до уваги такі посилання відповідача, оскільки відсутність визначення розміру цієї смуги в ЗК України не звільняє уповноважений орган від дотримання норм інших законодавчих актів, зокрема, Водного кодексу України, статтею 88 якого передбачалося, що уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

На користь такого висновку свідчать також положення ст.47 Закону України «Про землеустрій», в редакції 2003 року, якою передбачалося, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення розробляються згідно з законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них

Варто зазначити, що вимоги Земельного кодексу України та Водного кодексу України мають більшу юридичну силу аніж рішення органів місцевого самоврядування. А відтак, у разі встановлення або збільшення на законодавчому рівні меж прибережних захисних смуг, при прийнятті на місцях уповноваженими органами будь-яких рішень, що стосуються відповідних територій, мають враховуватися саме норми законодавства, а не рішення органу місцевого самоврядування, які не відповідають такому законодавству (є застарілими).

Таким чином, оскільки станом на дату прийняття відповідачем оскаржуваних розпоряджень імперативними нормами Земельного та Водного кодексів встановлено вимогу, що прибережна захисна смуга уздовж моря виділяється шириною не менше двох кілометрів від урізу води, тому при встановленні меж прибережної захисної смуги згідно з проектом землеустрою, ширина такої прибережної смуги в будь-якому випадку не повинна бути меншою, ніж встановлено законодавством, навіть і у випадку, якщо проектом передбачено інше.

При прийнятті оскаржуваних розпоряджень Генічеська РДА Херсонської області, на думку суду, необґрунтовано врахувала затверджений в 2009 році проект землеустрою прибережної захисної смуги, який станом на 12.04.2017р. не відповідав імперативним вимогам ст.60 ЗК України та ст.88 ВК України.

Саме по собі існування не скасованого рішення Генічеської районної ради від 22.05.2009р. № 478, яким затверджено проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря на території Щасливцівської та Стрілківської сільських рад Генічеського району Херсонської області шириною 100м замість законодавчо визначеного 2 км., на думку колегії суддів, не є достатнім обґрунтуванням правомірності прийнятих відповідачем розпоряджень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Генічеською районною державною адміністрацією допущено порушення вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги багатогалузевого підприємства «Фауна» підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Геніченської районної державної адміністрації Херсонської області на користь багатогалузевого підприємства «Фауна» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3200,00 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов багатогалузевого підприємства «Фауна» (вул. Національної Гвардії України, буд 9, кв. 10, м.Генічеськ, Херсонська область,75500, код ЄДРПОУ 22743782) до Геніченської районної державної адміністрації Херсонської області (вул. Центральна, 5, м. Генічеськ, Херсонська область, 75500, код ЄДРПОУ 04060045) про скасування розпоряджень та рішення задовольнити.

2. Скасувати розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 12.04.2017 № 177 "Про розробку детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве".

3. Скасувати розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 12.04.2017 № 184 "Про затвердження детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве".

4. Стягнути з Геніченської районної державної адміністрації Херсонської області (код ЄДРПОУ 04060045) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь багатогалузевого підприємства "Фауна" (код ЄДРПОУ 22743782) витрати зі сплати судового збору у сумі 3200 (три тисячі двісті) гривень.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

СуддяА.В. Бутенко