Ухвала

від 12.08.2024 по справі 520/22073/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

12 серпня 2024 року Справа № 520/22073/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Садова М.І., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ради адвокатів Донецької області, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, Харківська міська рада, Національна асоціація адвокатів України, Національне агентство з питань запобігання корупції про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить:

- скасувати рішення Ради адвокатів Донецької області №13 від 18.12.2020 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Раду адвокатів Донецької області анулювати свідоцтво № 5999 від 27.01.2021 видане ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Донецької області відкрити дисциплінарне провадження щодо порушення з боку адвоката ОСОБА_2. ч. 1 ст. 19 Конституції України та п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 на основі матеріалів справи та доказів позивача ОСОБА_1 поданих до Харківського окружного адміністративного суду;

- визнати протиправним здійснення адвокатської діяльності з боку посадової особи місцевого самоврядування п`ятої категорії - адміністратора відділу адміністративних послуг Слобідського району Управління адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради ОСОБА_2 та заборонити ОСОБА_2 займатися адвокатською діяльністю у зв`язку з порушенням ч. 1 ст. 19 Конституції України та п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р.

Вважаю, що цей адміністративний позов необхідно залишити без руху, з огляду на таке.

Згідно з ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд зазначає, що предметом розгляду у даній справі є скасування рішення №13 від 18.12.2020 Ради адвокатів Донецької області про надання права ОСОБА_2 займатися адвокатською діяльністю та анулювання свідоцтва № 5999 від 27.01.2021 виданого ОСОБА_2 Радою адвокатів Донецької області. Зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Донецької області відкрити дисциплінарне провадження щодо порушення з боку адвоката ОСОБА_2 та визнати протиправним здійснення адвокатської діяльності з боку посадової особи місцевого самоврядування п`ятої категорії - адміністратора відділу адміністративних послуг Слобідського району Управління адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради ОСОБА_2 та заборонити ОСОБА_2 займатися адвокатською діяльністю.

Пунктом 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як убачається з адміністративного позову, оспорюване рішення про надання права ОСОБА_2 займатися адвокатською діяльністю було прийнято у 2020 році, а свідоцтво адвоката видано 27.01.2021.

Позивачем адміністративний позов подано до суду 06.08.2024 через підсистему "Електронний суд", тобто з порушенням встановленого ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку.

До адміністративного позову позивачем додано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, згідно з якого заявник просить визнати наведені у заяві причини пропуску такого поважними та поновити пропущений строк. Позивач обґрунтовує поважність причин пропуску строку обставинами про те, що вперше дізнався про діяльність ОСОБА_2 як адвоката 07.03.2024 через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему "Електронний суд", отримавши відзив на позовну заяву про відшкодування моральної та матеріальної шкоди у справі № 953/816/24. Надалі, 07.03.2024 позивач через систему електронних декларацій НАЗК дізнався, що ОСОБА_2 також є державним службовцем - посадовою особою місцевого самоврядування п`ятої категорії. Її діяльність із суміщення двох робіт порушує законодавство України, зокрема, ч. 1 ст. 19 Конституції України та п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Позивач зазначає, що до 07.03.2024 він не знав про діяльність ОСОБА_2 як адвоката і державного службовця, тому не міг подати своєчасно свій позов. Звернення до суду відбулося після того, як діяльність ОСОБА_2 щодо незаконного суміщення державної служби та адвокатства почала порушувати права позивача та його дитини. Позивач вважає, що зазначені причини є обґрунтованими для поновлення строків звернення до адміністративного суду, керуючись ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 19 Конституції України, ст. 160, ч. 6 ст. 161, ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши подану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд вважає викладені в ній доводи такими, що не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, з огляду на таке.

Відповідно до правової позиції викладеної у Верховного Суду від 31.05.2023 (справа № 160/9356/22) поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Згідно з правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023 (справа №990/154/22) порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Також Верховний Суд зазначив, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що позивач дізнався про адвоката ОСОБА_2. 07.03.2024, хоч насправді це відбулось 04.03.2024, що підтверджено доданими позивачем документами по справі № 953/816/24. Однак чим таке знання про особу представника, яка подала відзив на позов у справі № 953/816/24, порушило права та законні інтереси позивача суду не наведено, а відтак наведені обставини не підтверджують факт, коли особа дізналась про порушення своїх прав, як і не викладено даних які саме права чи інтереси позивача були порушені оспрюваним рішенням, адже подання відзиву на позов, що є правом сторони у даній категорії справ, не свідчить про таке. Окрім цього, повноваження представника у справі № 953/816/24 установлює суд у провадженні якого перебуває відповідна справа.

З огляду на викладене приходжу висновку що обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску звернення до суду із адміністративним позовом не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому такі причини суд визнає неповажними.

Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відтак позивачу необхідно навести інші поважні підстави для поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з ч. 8 ст. 94 КАС України іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, визначених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Позивачем на підтвердження обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надано письмові докази (іноземний офіційний документ) - Kollektiv beskyttelse; Kvittering; довідки які викладені іноземною мовою без офіційного перекладу на державну мову, та не легалізовані у встановленому порядку у разі такої необхідності.

Окрім цього, позивачем до позовної заяви не долучено жодних доказів які б підтверджували обставини викладені у адміністративному позові та на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно з ч.7 ст. 161 КАС України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Проте, усупереч ч. 7 ст. 161 КАС України позивачем до позову не подано ані оригіналу чи копії рішення Ради адвокатів Донецької області №13 від 18.12.2020, ані свідоцтва № 5999 від 27.01.2021 видане ОСОБА_2 , ані клопотання про витребування цього рішення, яке потрібно було подати разом із адміністративним позовом.

Відтак позивачу необхідно надати до суду оригінал та/або копію оспорюваного рішення.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві, зокрема, зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Із адміністративного позову убачається, що вимоги позивача звернені до відповідачів: ОСОБА_2 , Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області та Ради адвокатів Донецької області.

Проте позивач у прохальній частині позовної заяви не звертає позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 . У разі вірного зазначення відомостей про відповідача у позовній заяві - ОСОБА_2 , позивачу необхідно викласти обставини, якими обґрунтовує свої вимоги до вказаного відповідача із зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, а також дані яким чином вказаний відповідач порушує його права чи інтереси у сфері публічно-правових відносних, виходячи із змісті позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовні заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до ст. 26 цього Кодексу позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Підстав для застосування положень виключної підсудності у відповідності до ст. 27 КАС України суд не встановив.

Позивач у адміністративному позові зазначає адресу проживання: АДРЕСА_1 . Позивач будь-яких обставин обрання територіальної юрисдикції у відповідності до ст. 25 чи ст. 26 КАС України у адміністративному позові не наводить та судом не встановлено із поданих до позову документів, що унеможливлює суд визначити положення щодо територіальної юрисдикції цієї справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин приходжу переконання, що оскільки адміністративний позов подано без додержання вимог ст. ст. 160, 161 КАС України, а відтак такий необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху у відповідності до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ради адвокатів Донецької області, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, Харківська міська рада, Національна асоціація адвокатів України, Національне агентство з питань запобігання корупції про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу строк протягом десяти днів з вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява буде вважатись не поданою та повертається заявнику зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. І. Садова