Постанова

від 17.02.2025 по справі 520/22073/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 р. Справа № 520/22073/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 р. (ухвалене суддею Садовою М.І.) по справі № 520/22073/24

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , Ради адвокатів Донецької області , Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області у складі дисциплінарної палати, треті особи: Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури , Харківська міська рада , Національна асоціація адвокатів України , Національне агентство з питань запобігання корупції

про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 , Ради адвокатів Донецької області, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: скасувати рішення Ради адвокатів Донецької області від 18.12.2020 р. № 13 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 ; зобов`язати Раду адвокатів Донецької області анулювати свідоцтво від 27.01.2021 р. № 5999, видане ОСОБА_2 ; зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Донецької області відкрити дисциплінарне провадження щодо порушення з боку адвоката ОСОБА_2 ч. 1 ст. 19 Конституції України та п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. на основі матеріалів справи та доказів позивача ОСОБА_1 , поданих до Харківського окружного адміністративного суду; визнати протиправним здійснення адвокатської діяльності з боку посадової особи місцевого самоврядування п`ятої категорії - адміністратора відділу адміністративних послуг Слобідського району Управління адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради Тимошенко Л.В. та заборонити ОСОБА_2 займатися адвокатською діяльністю.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства Українита на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідачі ОСОБА_2 та Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Донецької області та треті особи Національне агентство з питань запобігання корупції, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури подали до суду апеляційної інстанції письмові відзиви на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скаргине підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ізст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі рішення Ради адвокатів Донецької області прийнято рішення № 13/2/17 18.12.2020 р. ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Про діяльність ОСОБА_2 як адвоката Черепухін О.В. дізнався після отримання від неї відзиву на позовну заяву 04.03.2024 р. через систему «Електронний суд» у цивільній справі № 953/825/24, що перебувала у провадженні Київського районного суду м. Харкова, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Через систему електронних декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції позивач дізнався, що ОСОБА_2 є посадовою особою органу місцевого самоврядування, у зв`язку з чим позивач вважає, що ОСОБА_2 не мала права представляти інтереси відповідача у справі № 953/825/24.

08.04.2024 р. позивач звернувся до Ради адвокатів Донецької області з дисциплінарною скаргою щодо діяльності адвоката ОСОБА_2 , яка 09.04.2024 р. Радою адвокатів направлена до Кваліфікаційної-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області у складі дисциплінарної палати.

За результатами розгляду скарги позивача листом Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області у складі дисциплінарної палати вих. № 39 від 12.04.2024 р. повідомлено про неможливість прийняття до розгляду його електронного листа як скарги на дії адвоката ОСОБА_2 , у зв`язку із тим, що така скарга не відповідає вимогам установленим Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідками його дисциплінарну відповідальність, яке затверджено Рішенням Ради адвокатів України № 120 від 30.08.2014 р., у зв`язку з чим (скарга) повернута позивачу та йому роз`яснено право повторного звернення зі скаргою.

Позивач повторно звернувся зі скаргою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області, проте, вказана скарга повернута, у зв`язку із невручення відправнику.

Не погоджуючись із здійсненням адвокатської діяльності Тимошенко Л.В. та рішенням про видачу їй свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про: скасування рішення Ради адвокатів Донецької області від 18.12.2020 р. № 13 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 ; визнання протиправним здійснення адвокатської діяльності з боку посадової особи місцевого самоврядування п`ятої категорії - адміністратора відділу адміністративних послуг Слобідського району Управління адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради Тимошенко Л.В. та заборони Тимошенко Л.В. займатися адвокатською діяльністю суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zаndv. Аustria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в подальшому КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до вимог ч.ч. 1-2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (ні) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, на вирішення адміністративного суду може бути переданий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб`єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта, а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

Разом з тим, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Для визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі тощо.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач, зокрема, не погоджується зі здійсненням адвокатом Тимошенко Л.В. її адвокатської діяльності під час розгляду в Київському районному суді м. Харкова цивільної справи № 953/825/24, у зв`язку з чим просить скасувати рішення Ради адвокатів Донецької області від 18.12.2020 р. № 13 про видачу їй свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Тобто, у спірних правовідносинах відсутній публічно-правовий спір, оскільки ОСОБА_2 не є суб`єктом владних повноважень в розумінні КАС України, так як не здійснює щодо позивача публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, та рішення про видачу ОСОБА_2 про право на заняття адвокатською діяльністю стосуються виключно її особистих інтересів та не впливає на права та обов`язки ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним закрити провадження у справі № 520/22073/24 в частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення Ради адвокатів Донецької області від 18.12.2020 р. № 13 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 ; визнання протиправним здійснення адвокатської діяльності з боку посадової особи місцевого самоврядування п`ятої категорії - адміністратора відділу адміністративних послуг Слобідського району Управління адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради Тимошенко Л.В. та заборони ОСОБА_2 займатися адвокатською діяльністю.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Ради адвокатів Донецької області анулювати свідоцтво від 27.01.2021 р. № 5999, видане ОСОБА_2 ; зобов`язання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області відкрити дисциплінарне провадження щодо порушення з боку адвоката ОСОБА_2 ч. 1 ст. 19 Конституції України та п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 5076 на основі матеріалів справи та доказів позивача ОСОБА_1 , поданих до Харківського окружного адміністративного суду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулює Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI (в подальшому Закон № 5076).

Згідно із ст. 31 Закону № 5076, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі: подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності; набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно адвоката за вчинення злочину, крім випадку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 32 цього Закону; накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю; визнання адвоката за рішенням суду недієздатним або обмежено дієздатним. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: 1) з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката; 2) з підстав, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої цієї статті, - з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду; 3) з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, - з дня прийняття кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відповідного рішення. Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 32 Закону № 5076, право на заняття адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, зокрема, у разі накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.

Частинами 1-3 статті 33 Закону № 5076 встановлено, що адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Частинами 1-2 статті 36 Закону № 5076 встановлено, що право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки. Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Згідно із ст. 37 Закону № 5076, дисциплінарне провадження складається з таких стадій: проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; порушення дисциплінарної справи; розгляд дисциплінарної справи; прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Частиною 1 статті 38 Закону № 5076 встановлено, що заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати.

Відповідно до ст. 14 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідок його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України 30.08.2014 р. № 120 (в подальшому Положення № 120), 1) Заява (скарга) подається в письмовій формі особисто заявником (скаржником) або його представником. Заява (скарга) може бути подана безпосередньо за місцезнаходженням кваліфікаційно дисциплінарної комісії адвокатури регіону або надіслана поштою (в тому числі електронною поштою із застосуванням електронного цифрового підпису). 2) У заяві (скарзі) обов`язково має бути зазначено: найменування кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, до якої подається заява (скарга); ПІБ (найменування) заявника (скаржника), посада, місце роботи для посадової та службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти; ПІБ адвоката щодо поведінки якого подається заява (скарга), поштова адреса, а також номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти, якщо такі відомі; виклад обставин, якими заявник обґрунтовує факт наявності в діях адвоката дисциплінарного проступку; вимоги заявника (скаржника). 3) На підтвердження обставин, якими обґрунтовується заява (скарга), заявник (скаржник) надає докази, а в разі неможливості зазначає докази, надання яких самостійно є неможливим, із обов`язковим зазначенням причин та прохання до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про їх витребування. 4) До заяви (скарги) додається її копія та копії всіх документів, що приєднуються до неї, для вручення адвокату щодо поведінки якого подається заява (скарга), за винятком випадку коли заява (скарга) подається електронною поштою. До заяви (скарги) також додається письмова згода на обробку персональних даних органами адвокатського самоврядування, в тому числі, збирання, зберігання, використання і поширення. 5) Заява (скарга) підписується заявником (скаржником) або його представником, із зазначенням дати її подання. У разі подання заяви (скарги) представником, у ній зазначаються ПІБ представника, його поштова адреса, а також номер засобів зв`язку та адреса електронної пошти. Одночасно з заявою (скаргою) подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника. 6) Повноваження представників мають бути посвідчені такими документами: нотаріально-засвідченою довіреністю від імені фізичної особи; довіреністю від імені юридичної особи за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, а також документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником. Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, або договором. 7) При виникненні конфлікту між адвокатами, наслідком якого є звернення одного з них зі скаргою до кваліфікаційнодисциплінарної комісії адвокатури регіону, адвокат, який ініціював звернення, зобов`язаний надати докази того, що ним вжиті заходи мирного врегулювання такого конфлікту, зокрема, документи, що свідчать про звернення останнього до Ради адвокатів регіону за робочим місцем адвоката згідно відомостей в Єдиному реєстрі адвокатів України, а стосовно адвоката іноземної держави асоціації адвокатів чи правового товариства відповідної держави. 8) Подання ради адвокатів регіону оформлене без дотримання вимог статті 14 цього Положення, повертається заявникові (скаржникові) з відповідним роз`ясненням не пізніше десяти днів від дня її надходження. 9) При поданні до КДКА скаржником, адвокатом або представником однієї зі сторін документів до заяви (скарги) (пояснень, заперечень, клопотань про долучення доказів) також додається доказ надіслання копій таких документів іншій стороні листом з описом вкладення.

Відповідно до ст. 15 Положення № 120, заява (скарга), оформлена без дотримання вимог статті 14 цього Положення, повертається заявникові (скаржникові) з відповідним роз`ясненням не пізніше десяти днів від дня її надходження.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що скарга щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та передається для перевірки відомостей, викладених в скарзі лише у разі відповідності такої скарги вимогам п. 14 Положення № 120.

Судовим розглядом встановлено, що за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на діяльність адвоката Тимошенко Л.В. листом Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області у складі дисциплінарної палати вих. № 39 від 12.04.2024 р. позивачу, із дотриманням вимог ст. 15 Положення № 120, повернуто скаргу та роз`яснено, що його скарга не відповідає вимогам ст. 14 Положення № 120.

Також судовим розглядом встановлено, що повторна скарга позивача на діяльність адвоката ОСОБА_2 , яка направлялася ним до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області не отримана адресатом.

Тобто, станом на дату звернення ОСОБА_1 із позовом у цій справі (06.08.2024 р.) у відповідача Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області відсутні скарги позивача на діяльність адвоката ОСОБА_2 , які не розглянуті Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Донецької області, у зв`язку з чим відсутнє порушення його права щодо розгляду відповідачем його скарги, що є підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області відкрити дисциплінарне провадження щодо порушення з боку адвоката ОСОБА_2 ч. 1 ст. 19 Конституції України та п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 5076 на основі матеріалів справи та доказів позивача ОСОБА_1 , поданих до Харківського окружного адміністративного суду, та позовної вимоги про скасування рішення Ради адвокатів Донецької області від 18.12.2020 р. № 13 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 , оскільки, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 32 Закону № 5076, анулювання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю можливе лише у разі накладення на адвоката дисциплінарного стягнення.

Крім того, Законом № 5076 не передбачена можливість відкриття кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури дисциплінарного провадження відносно адвоката на підставі матеріалів адміністративної справи за відсутності особистого звернення заінтересованої особи до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зі скаргою на діяльність такого адвоката.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 необґрунтована, у зв`язку з чим необхідно відмовити в її задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, відповідно до ст. ст. 315, 317 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 р. та ухвалити постанову, якою: закрити провадження у справі № 520/22073/24 в частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення Ради адвокатів Донецької області від 18.12.2020 р. № 13 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 ; визнання протиправним здійснення адвокатської діяльності з боку посадової особи місцевого самоврядування п`ятої категорії - адміністратора відділу адміністративних послуг Слобідського району Управління адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради Тимошенко Л.В. та заборони Тимошенко Л.В. займатися адвокатською діяльністю; відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Ради адвокатів Донецької області анулювати свідоцтво від 27.01.2021 р. № 5999, видане ОСОБА_2 , та зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Донецької області відкрити дисциплінарне провадження щодо порушення з боку адвоката Тимошенко Л.В. ч. 1 ст. 19 Конституції України та п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 5076 на основі матеріалів справи та доказів позивача ОСОБА_1 , поданих до Харківського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст. ст. 9, 238, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 р. по справі № 520/22073/24 - скасувати.

Ухвалити постанову, якою закрити провадження у справі № 520/22073/24 в частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення Ради адвокатів Донецької області від 18.12.2020 р. № 13 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 та про визнання протиправним здійснення адвокатської діяльності з боку посадової особи місцевого самоврядування п`ятої категорії - адміністратора відділу адміністративних послуг Слобідського району Управління адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради Тимошенко Людмилою Володимирівною та заборони ОСОБА_2 займатися адвокатською діяльністю.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Ради адвокатів Донецької області анулювати свідоцтво від 27.01.2021 р. № 5999, видане ОСОБА_2 , та зобов`язання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області відкрити дисциплінарне провадження щодо порушення з боку адвоката ОСОБА_2 ч. 1 ст. 19 Конституції України та п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. на основі матеріалів справи та доказів позивача ОСОБА_1 , поданих до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова в частині закриття провадження у справі набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, в інішій частині постанова набирає законної сили з дати її прийняття не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич