Постанова

від 06.08.2024 по справі 460/3227/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 460/3227/18

адміністративне провадження № К/9901/20537/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання Змієвська А.С.,

за участю представника позивача Гоч Н.М.,

представника відповідача Фінкевича В.Г.,

розглянув у судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Колективного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Зоря», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Державної казначейської служби України у Рівненському районі Рівненської області про стягнення коштів за простроченою заборгованістю за бюджетною позичкою, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Колективного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Зоря» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 (головуючий суддя - Судова-Хомюк О.Ю., судді: Коваль Р.Й., Шинкар Т.І.) у справі №460/3227/18.

встановив:

У грудні 2018 року Головне управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області) звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Зоря» (далі - КСП «Агрофірма «Зоря») кошти за простроченою заборгованістю за бюджетною позичкою в сумі 212 106 849,38 грн, в тому числі - основний борг - 195 504 150,49 грн, пеня - 16 602 698,89 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

КСП «Агрофірма «Зоря» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.06.2019.

Ухвалою судді Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 06.09.2020 ОСОБА_1 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КСП «Агрофірма «Зоря» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі №460/3227/18.

У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 02.07.2024 №2006/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» здійснено повторний автоматизований розподіл судових справ.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Ухвалою Верховного Суду від 25.07.2024 прийнято справу №460/3227/18 до провадження та призначено до касаційного розгляду у судовому засіданні на 06.08.2024 об 11 год 30 хв.

В обґрунтування доводів касаційної скарги КСП «Агрофірма «Зоря» посилається на те, що у 2004 році орган державної податкової служби в особі ДПІ у Рівненському районі вже звертався до КСП «Агрофірма «Зоря» з аналогічним позовом, і рішенням господарського суду Рівненської області від 21.12.2004 у справі №2/305, яке набрало законної сили, відмовлено в позові з мотивів пропуску останнім строку позовної давності та існування цивільних правовідносин. Вказує, що податковий орган у даній справі звернувся з аналогічними вимогами про стягнення тієї ж заборгованості в розмірі 6104049,59 євро за курсом станом на грудень 2018 року.

Також зазначає, що позивачем не надано суду первинних документів, якими було б підтверджено виконання Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов`язань на суму 212106849,38 грн, а відповідно підстав виникнення та існування боргу у відповідача перед державою.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

23.10.1992 між Укрексімбанком та Агрофірмою «Зоря» укладено кредитний договір №11/02-63, предметом якого (з урахуванням Доповнення від 01.09.1993, Доповнення від 23.10.1993, Доповнення від 23.10.1993, Доповнення від 24.02.1995, Доповнення від 12.04.1995, Доповнення від 25.05.1995, Доповнення від липня1996) стало надання кредиту в сумі 31 334 720 німецьких марок на оплату 80% ціни контракту від 22.10.1992, укладеного між ErnstKomrowskiCo та Агрофірмою «Зоря»

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 №414 затверджені Заходи щодо відшкодування витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов`язань Кабінету Міністрів України, серед яких з метою повернення коштів кредиту у сумі 31334720 німецьких марок, наданих Агрофірмі «Зоря», передбачено: укладання договору застави з Укрексімбанком; укладання угоди з Мінфіном про відшкодування витрат державного бюджету; укладання засновницької (інвестиційної) угоди з іноземним інвестором; у разі невиконання зазначених заходів - подання до арбітражного суду позову щодо звернення стягнення заборгованості перед бюджетом на майно боржника.

04.10.1997 між Агрофірмою «Зоря», Державним експортно-імпортним банком України та Спільним українсько-англійським підприємством ЗАТ «АД-Зоря» укладена Угода про перевід боргу, згідно з пунктом 2.1. статті 2 якої Агрофірма «Зоря» переводить на Спільне українсько-англійське підприємство ЗАТ «АД-Зоря» частину свого боргу, який виник за Кредитною угодою від 23.10.1992 № 11/02-63 у розмірі основної суми 18800832 марок ФРН, строк сплати якої ще не настав, та суми відсотків та комісійних, які нараховуються згідно з Кредитною угодою від 23.10.1992 № 11/02-63. Також, на підставі пункту 2.6. статті 2 Угоди про перевід боргу Агрофірма «Зоря» зобов`язувалася погасити заборгованість перед державним бюджетом на суму 11700000 марок ФРН до кінця 1998 року згідно з окремою угодою між Агрофірмою «Зоря» та Міністерством фінансів України, укладеною відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 №414.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.12.1997 №703-р голову правління Укрексімбанку уповноважено підписати від імені Кабінету Міністрів України угоду з Агрофірмою «Зоря» про переведення боргу на Спільне підприємство «АД-Зоря», що складається з основної суми 18800832 німецьких марок та відсотків і комісії, а також заборгованості до державного бюджету в сумі 4923535 німецьких марок, а Міністра фінансів України уповноважено підписати угоду про відшкодування до кінця 1998 року Агрофірмою «Зоря» витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов`язань Кабінету Міністрів України в сумі 11700000 німецьких марок.

16.12.1997 між Міністерством фінансів України та Агрофірмою «Зоря» укладена Кредитна угода, предметом якої стало надання кредиту в сумі 11700000 німецьких марок, що надаються шляхом виконання кредитором зобов`язань позичальника по погашенню та обслуговуванню іноземного кредиту, строк виконання якого настав 01.07.1997, у зв`язку з виконанням Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов`язань по кредитному договору від 23.10.1992 №11/02-63 на суму 31334720 німецьких марок.

УДКС України у Рівненському районі Рівненської області, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №174, скеровано на адресу ГУ ДФС у Рівненській області подання від 22.11.2018 №20 для здійснення до АФ «Зоря» заходів щодо стягнення простроченої заборгованості основного боргу, пені станом на 01.11.2018 у сумі основного боргу 19 504 150,49 грн., пені 16 602 698,89 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №174 затверджений Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі - Порядок №174).

Наведений Порядок регламентує, зокрема, дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб`єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993 - 1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993 - 1998 роках.

Відповідно до підпунктів 3, 4, 5, 9 пункту 2 Порядку №174, боржник - суб`єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов`язань за такою угодою; бюджетна позичка/фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993 - 1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги; заборгованість за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - зобов`язання перед державою, що виникають у суб`єкта господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги; прострочена заборгованість за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - заборгованість боржника перед державою за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками тощо), не погашена у строк, визначений угодою про надання бюджетної позички / фінансової допомоги.

Згідно з пунктами 6, 9, 10 Порядку №174, облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані. Кошти, що надходять до бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, зараховуються органами Державної казначейської служби на рахунки, відкриті згідно з бюджетною класифікацією. Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою. З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

У пункті 15 Порядку №174 встановлено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Крім того, відповідно до пункту дев`ятого статті 17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Зі змісту пункту 14 Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами Державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 № 74/194, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за N 436/6724, вбачається, що щомісяця, до кінця місяця, що настає за звітним, територіальні органи Казначейства надають у паперовому вигляді відповідним територіальним органам Міндоходів подання за формою згідно з додатком 1 до Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № № 174, щодо: простроченої заборгованості перед державним бюджетом за бюджетними позичками, фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, на суму заборгованості з основного боргу, відсотків та пені, нарахованої на таку заборгованість, станом на 1-е число поточного місяця у національній валюті з обов`язковим зазначенням кодів бюджетної класифікації, на які повинні зараховуватись суми простроченої заборгованості за кожним її видом; простроченої заборгованості перед державним бюджетом за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, заборгованості з основного боргу, відсотків, плати за надання гарантій та пені, нарахованої на таку заборгованість, станом на 1-е число поточного місяця у національній валюті та валюті кредиту з обов`язковим зазначенням кодів бюджетної класифікації, на які повинні зараховуватись суми простроченої заборгованості за кожним її видом.

У підпункті 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право, зокрема, стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом першим підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції виходив з того, що сама по собі Кредитна угода від 16.12.1997, укладена між Агрофірмою «Зоря» та Міністерством фінансів України, не є достатнім доказом в розумінні статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджує наявність у відповідача простроченої заборгованості за бюджетною позичкою у розмірі: 19 504 150,49 грн - основного боргу та 16 602 698,89 грн пені.

Так, предметом Кредитної угоди було надання кредиту в сумі 11700000 німецьких марок, а з 01.01.1999 після переходу на євро німецька марка перестала бути самостійною валютою і залишалися законним платіжним засобом лише до 01.01.2002. На сьогоднішній день Національний банк України не встановлює офіційний курс української гривні до німецької марки. Позивач ні в позові, ні в додатках до нього, не навів жодного обґрунтованого розрахунку конвертації суми основного боргу за Кредитною угодою від 16.12.1997 в гривню. Що стосується пені, то в матеріалах справи відсутній будь-який документ, який би підтверджував підстави її нарахування. Ні періоду нарахування, ні відсоткової ставки, ні валюти, яка використана для нарахування пені позивачем не повідомлено, а відтак перевірити розрахунок нарахованої відповідачу суми пені суд не може.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що в ході судового розгляду справи позивачем не доведено обставини, наявність яких зумовлює можливість стягнення з відповідача спірної суми коштів у вигляді простроченої заборгованості за бюджетною позичкою та пені.

Отже, за висновком суду першої інстанції, звертаючись з вказаним позовом до суду, позивач не забезпечив доказову базу, зокрема не довів обставин існування у відповідача простроченої заборгованості за бюджетною позичкою, не обґрунтував її розмірів, та не дотримався встановленої законом процедури, яка передує безпосередньо зверненню до суду.

Позивачем під час апеляційного перегляду справи до матеріалів справи було долучено наступні документи: Акт про результати перевірки по питаннях інвентаризації імпортного майна, закупленого за рахунок іноземних кредитів в АФ «Зоря» - т.ІІ а.с. 156, Довідки Відділення Державного казначейства України у Рівненському районі Рівненської області про надання розрахунків перед державним бюджетом в розмірі основного боргу та пені- т.ІІ а.с. 157-162, відповідь Міністерства фінансів України від 06.04.2020 з долученою інформаційною довідкою про стан заборгованості Агрофірми «Зоря» перед державним бюджетом за Кредитною угодою від 23.10.1992 №11/02-63, кредитну угоду від 16.12.1997, розрахунок пені КСП «Агрофірма «Зоря» за іноземним кредитом, залученим під державну гарантію за період з 01.01.1999 по 09.01.2000 станом на 01.06.2020, відповідь Державної казначейської служби України від 19.06.2020 з долученням копій меморіальних ордерів, що підтверджують переказ валютних коштів АТ «Укрексімбанк» як фінансовим агентом із супровдження кредиту - т.ІІІ. а.с. 48-132).

Суд апеляційної інстанції дослідив надані документи та дійшов висновку, що ці докази спростовують висновки, покладені судом першої інстанції в основу прийнятого судового рішення.

Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що долучений до матеріалів справи Акт звірки відшкодування державному бюджету заборгованості за кредитом станом на 01.12.1999, підтверджує отримання коштів Агрофірмою «Зоря» та засвідчує направлення коштів на погашення заборгованості відповідача перед державним бюджетом у 1993-1997 роки, а також відшкодування Агрофірмою «Зоря» витрат державного бюджету з погашення та обслуговування кредиту згідно з Угодою 23.10.1992 між Укрексімбанком та Агрофірмою «Зоря» укладено кредитний договір №11/02-63 ( т.ІІІ а.с. 111-114, 48-132).

Вважав, що долучений до матеріалів справи примірник угоди від 23.10.1992 року засвідчує про укладення між Укрексімбанком та Агрофірмою «Зоря» кредитного договору №11/02-63, предметом якого (з урахуванням Доповнення від 01.09.1993, Доповнення від 23.10.1993, Доповнення від 23.10.1993, Доповнення від 24.02.1995, Доповнення від 12.04.1995, Доповнення від 25.05.1995, Доповнення від липня1996,) стало надання та отримання відповідачем кредиту в сумі 31 334 720 німецьких марок на оплату 80% ціни контракту від 22.10.1992, укладеного між ErnstKomrowskiCo та Агрофірмою «Зоря» (т.І, а.с. 13-26). В подальшому 04.10.1997 між Агрофірмою «Зоря», Державним експортно-імпортним банком та Спільним підприємством ЗАТ «АД-Зоря» укладений договір про перевід частини боргу, який засвідчує створення спільного підприємства ЗАТ «АД-Зоря», одним із засновників якого виступає Агрофірма «Зоря». З вказаного періоду розподіляється розмір повернення бюджетної допомоги щодо Агрофірма «Зоря» та ЗАТ «АД-Зоря», що фінансується на виконання двосторонньої кредитної угоди від 23.10.92, яка укладена між Державним експортно-імпортним банком України та банком «Кредитанштальт фюр Відерауфбау», Франквурт-на-Майні, ФРН, в рамках Базової угоди від 06.05.1992.

Суд дійшов висновку про наявність простроченої бюджетної заборгованості, що надавалась та була отримана Агрофірмою «Зоря» на поворотній основі за кредитною угодою №11/02-63 від 23.10.1992 у розмірі основного боргу - 6 104 049,59 EUR та пені, що становить 16 602 698,89 грн. Вказані суми підтверджуються за результатом спільної інвентаризації, проведеної органами ДФС України, Міністерством фінансів України та Державним казначейської служби України станом 01.01.2019.

Надаючи оцінку таким висновкам суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з наступного.

Сторонами не заперечується укладання між Укрексімбанком та Агрофірмою «Зоря» кредитного договору від 23.10.1992 №11/02-63, предметом якого (з урахуванням Доповнення від 01.09.1993, Доповнення від 23.10.1993, Доповнення від 23.10.1993, Доповнення від 24.02.1995, Доповнення від 12.04.1995, Доповнення від 25.05.1995, Доповнення від липня1996 року) стало надання кредиту в сумі 31 334 720 німецьких марок на оплату 80% ціни контракту від 22.10.1992, укладеного між ErnstKomrowskiCo та Агрофірмою «Зоря».

Вирішуючи даний спір суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент звернення з позовними вимогами позивачем зазначається про наявність у відповідача простроченої заборгованості за бюджетною позичкою в сумі 212 106 849, 38 грн., що складається з основного боргу у розмірі 195 504 150, 49 грн. та розміру пені, що становить 16 602 698,89 грн., що підлягає стягненню з Колективного підприємства Агрофірма «Зоря» на рахунки Державної казначейської служби України.

За наслідками дослідження наданих під час апеляційного розгляду даної справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність простроченої бюджетної заборгованості, що надавалась та була отримана Агрофірмою «Зоря» на поворотній основі за кредитною угодою №11/02-63 від 23.10.1992 у розмірі основного боргу - 6 104 049,59 EUR та пені, що становить 16 602 698,89 грн.

Однак такий висновок є передчасним, оскільки суд не дослідив, чи дійсно надані документи підтверджують наявність суми заборгованості в розмірі, заявленому позивачем у даному позові до стягнення.

Так, звертаючись з даним позовом про стягнення з КСП «Агрофірма «Зоря» коштів за простроченою заборгованістю за бюджетною позичкою в сумі 212 106 849,38 грн, ГУ ДФС у Рівненській області не обґрунтував та документально не підтвердив стягнення заборгованості саме в такому розмірі. Зокрема, не наведено обґрунтованого розрахунку конвертації валюти при визначенні суми основного боргу та відповідно пені. Не вбачається таких розрахунків і з наданих до суду апеляційної інстанції документів.

Відповідач в свою чергу заявляв про наявність позову про стягнення податковим органом цієї ж суми податкового боргу, про що також вказано у касаційній скарзі.

Зокрема, КПС «Агрофірма «Зоря» посилається на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2008 у справі №2/305, копія якої наявна в матеріалах справи (т.І, а.с. 70-74) відповідно до якої встановлено:

«Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2005 у справі №2/305 рішення господарського суду Рівненської області від 21.12.2004 скасовано, стягнуто з Агрофірми «Зоря» 43886853,98 грн. заборгованості по кредитній угоді від 16.12.1997.

Вищий господарський суд України ухвалою від 22.03.2006 керуючись розділом VII «Прикінцевих та перехідних положень» Кодексу адміністративного судочинства України, статті 86 ГПК України касаційну скаргу арбітражного керуючого - ліквідатора Агрофірми «Зоря» разом із справою №2/305 надіслав Вищому адміністративному суду України за підвідомчістю.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27.10.2008 відкрив касаційне провадження, а ухвалою суду від 19.09.2007 закрив касаційне провадження за касаційною скаргою Агрофірми «Зоря» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2005, касаційну скаргу разом зі справою повернув Вищому господарському суду України за підвідомчістю, мотивуючи тим, що спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер, оскільки вони засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників, жоден з яких не уповноважений здійснювати управлінські адміністративні функції стосовно іншого в рамках укладеної кредитної угоди.

Таким чином, ВАСУ прийшов до висновку, що даний спір не є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2008 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2005 у справі №2/305 скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд до Львівського апеляційного господарського суду».

За наслідками нового апеляційного розгляду, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2008 у справі №2/305, рішення господарського суду Рівненської області від 21.12.2004 залишено без змін, а апеляційну скаргу Рівненської об`єднаної державної податкової інспекції без задоволення (т.І, а.с. 70-74).

Однак, у даній справі, суд апеляційної інстанції, вважаючи про наявність підстав для стягнення коштів, не врахував наявність вказаного судового рішення.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Для цього Кодекс адміністративного судочинства України покладає на суд обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з`ясування всіх обставин справи. У тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову випливає з такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з`ясування всіх обставин справи, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції не встановлено в повному обсязі фактичні обставини по справі для правильного вирішення справи, не надано оцінку належну оцінку доводам та доказам сторін, а тому висновок про задоволення позову є передчасним.

Виходячи з положень частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції на підставі статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв`язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного, достовірного з`ясування та правильного вирішення цього спору.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 250, 341, 344, 349, 353, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Зоря» - задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі №460/3227/18 - скасувати.

Справу №460/3227/18 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова