Ухвала

від 12.08.2024 по справі 386/1012/24

ГОЛОВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 386/1012/24

Провадження № 2-а/386/12/24

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

12 серпня 2024 року смт. Голованівськ

Суддя Голованівського районного суду Кіровоградської області Гут Ю. О.

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 ,який дієв інтересах ОСОБА_2 ,звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, шляхом направлення 09.08.2024 засобами поштового зв`язку позову, який надійшов до суду 12.08.2024.

В позові просив поновити строк для оскарження постанови №162 від 23.07.2024 , винесеної ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , якою ОСОБА_2 було притягнуто до адмінвідповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; скасувати постанову №162 від 23.07.2024 , винесеної ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , якою ОСОБА_2 було притягнуто до адмінвідповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; викликати в судове засідання та допитати ОСОБА_4 ; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В заяві представник позивача зазначив, що 02.08.2024 позивач дізнався про те, що відповідач склав відносно нього постанову, якою був притягнути до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн за нібито вчинене правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Ззаначив, що з метою отримання копії постанови брат позивача ОСОБА_4 не отримав копію постанови , а лише вимушений був її сфотографувати на мобільний телефон 08.08.2024 , після чого зробив фотокопію постанови, а також вказана постанова була завірена рідписом ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 лише 02.08.2024 так як останній перебував у відпустці і зазначена постанова не могла бути завірена 23.07.2024 підписом вказаної посадової особи .

Відповідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.

За змістом частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Також слід враховувати, що частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює, зокрема можливість оскарження постанов про притягнення до адміністративної, є Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Положеннями ст. 287 КУпАП передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 288 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Таким чином, ст. 287 КУпАП встановлено спеціальний строк протягом якого за загальним правилом особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності має право оскаржити в суді постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatismutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «PerezdeRadaCavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. theUnitedKingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип resjudicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Як вбачається з додатків до позову, позивач отримав копію оскаржуваної постанови 23.07.2024, тобто в день її постановлення та звернувся до суду лише 09.08.2024, в позові вказує, що про постановлення вказаної постанови дізнався 02.08.2024, однак не вказує звідки йому стало відомо та не надав доказів того, що йому стало відомо про дану подію саме 02.08.2024.

Тому суд позбавлений можливості встановити чи пропущено на момент звернення до суду з даним позовом встановлений 10-денний строк для оскарження постанови.

Крім того,представником позивачав порушенняс.2ст.65КАСУ заявляючи клопотання про виклик свідка, не зазначив обставини, щодо яких він може дати показання.

При цьому, судом відзначається, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до документів, які мають бути до неї додані, КАС України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. (ч. 2 ст. 169 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 169, 241, 243, 248, 256 КАС України, суддя

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,про скасуванняпостанови посправі проадміністративне правопорушення- залишити без руху, надавши представнику позивача строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 КАС України.

Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: Гут Ю. О.