Постанова

від 12.08.2024 по справі 727/5949/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2024 року м. Чернівці Справа № 727/5949/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Лисака І.Н.,

суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.,

секретар: Собчук І.Ю.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: комунальне підприємство «Центр культури та дозвілля імені Тараса Шевченка»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: директор комунального підприємства «Центр культури та дозвілля імені Тараса Шевченка» - Шумілова-Лисякова М.,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 червня 2024 року, постановлену під головуванням судді Слободян Г.М., -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовною заявою про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.2-6).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано не поданою та повернуто позивачу.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою сторона позивача просить суд апеляційної інстанції таку скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вказує, що оскаржувана ухвала постановлена з грубим порушенням норм процесуального права, оскільки позивач на час постановлення узвали про повернення не отримала ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху.

Крім того, представник апелянта стверджує, що не отримувала ухвали суду про залишення позовної заяви без руху через особистий кабінет в системі «Електронний суд».

Провадження №22-ц/822/787/24

Звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів належного вручення ні позивачу, ні її представнику копії ухвали суду, а про наявність такої ухвали стало відомо при ознайомленні з матеріалами справи тільки 22.07.2024 року, що підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Визнаючи позовну заяву не поданою та повертаючи таку, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув зазначені в ухвалі суду від 14.06.2024 року про залишення позовної заяви без руху недоліки у визначений судом строк.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається наступне.

11.06.2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім іншого, представник позивача вказала про наявність електронного кабінету (а.с.2-6).

14.06.2024 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці позовну заяву залишено без руху з підстав, викладених в її мотивувальній частині (а.с.7).

Згідно супровідного листа від 17.06.2024 року суд направив ОСОБА_1 копію ухвали про залишення позовної заяви без руху (а.с.8).

Однак, в матеріалах справи відсутні докази її отримання (вручення) позивачу.

Надалі, ухвалою від 28.06.2024 року Шевченківський районний суд м. Чернівці позовну заяву ОСОБА_1 визнав не поданою та повернуто (а.с.9), оскільки недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14.06.2024 року про залишення позовної заяви без руху, позивачем не усунуті.

Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

За змістом п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до частини 1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В силу ч.2 ст.185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з ч.3 ст.185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Частиною 1 ст.258 ЦПК України визначено види судових рішень. Зокрема, судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.

Згідно з ч.5 ст.272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч.6 ст.272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч.11 ст.272 ЦПК України).

Разом з тим, в даному випадку, копія ухвали суду про залишення позовної заяви без руху була надіслана позивачу рекомендованим листом за адресою реєстрації, при тому, що в позові було обумовлено про те, що ОСОБА_1 є ВПО та проживає в АДРЕСА_1 .

Також, судом не враховано, що з 05.10.2021 року офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішення Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 визначено наступне.

В п.10 Положення визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

Відповідно до п.17 підрозділу 1 розділу III Положення особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом ix надсилання до Електронного кабінету таких осіб a6o в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

Згідно п.24 Положення підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Пунктом 37 Положення обумовлено, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

При цьому, навіть за відсутності номеру будинку та/або квартири у відомостях про адресу позивача, позовна заява містить поштову адресу представника позивача, яка і була підписантом позовної заяви, так і відомості про наявність у представника Електронного кабінету.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 року у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Однак, матеріали справи не містять доказів про направлення представнику позивача на «Електронний кабінет» копії судового рішення про залишення позову без руху.

Таким чином, повернення позовної заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише у тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилася з її змістом, але ухилилася від виконання вимог, указаних в ухвалі, про що зазначено у правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 у справі №751/3840/15-ц.

В постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі №474/402/20 зазначено також, що сам по собі факт, що апеляційний суд надсилав на зазначену в апеляційній скарзі адресу поштову кореспонденцію, не може вважатись підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження, оскільки неотримання особою, яка подала апеляційну скаргу, копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху виключає можливість усунення цією особою зазначених у ній недоліків скарги в установлений судом строк. Наслідком цього є усунення особи від права на апеляційне оскарження, що є неприпустимим.

Схожі за змістом висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17.

Тобто, за наведеного вище можна дійти висновку, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи/електронний кабінет, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08 квітня 2010 року у справа «Меньшакова проти України» (Заява №377/02) у п.52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».

У справі «Мушта проти України» (Заява №8863/06) від 18 листопада 2010 року в п.32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про повернення заяви, не врахував, що позивач не ухилявся від виконання вимог ухвали про усунення недоліків, а просто не мав можливості вчасно виконати її через неотримання копії цієї ухвали, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.259, 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 червня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.Н. Лисак

Судді: М.І. Кулянда

О.О. Одинак