Постанова

від 12.08.2024 по справі 910/18924/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2024 р. Справа№ 910/18924/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Палія В.В.

Вовка І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024

у справі № 910/18924/23 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ембіем Юкрейн»

до 1) Офісу Генерального прокурора

2) Служби безпеки України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Дата Консалтинг»

про стягнення 13 843,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ембіем Юкрейн» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора (відповідач-1) та Служби безпеки України (відповідач-2) про стягнення 13 843,00 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16.12.2021 прокурором Офісу Генерального прокурора було проведено обшук, в межах кримінального провадження № 120190000000000374 від 24.04.2019, в ході якого вилучено майно, що належить позивачу та було орендовано в останнього ТОВ "Дата Консалтинг", поряд з цим, частина вилученого майна не повернута ні позивачу, ні третій особі, у зв`язку з чим позивачем заявляються вимоги про відшкодування вартості втраченого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 (суддя Удалова О.Г.) відкрито провадження у справі № 910/18924/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАТА КОНСАЛТИНГ", а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 по справі №910/18924/23 позов задоволено частково. Стягнуто з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ембіем Юкрейн» 12 837,00 грн. майнової шкоди.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем доведено неправомірність дій відповідача-2, що полягають у невиконанні обов`язків з повернення вилученого майна, наявність шкоди у розмірі 12 837,00 грн., визначеної виходячи з вартості неповернутого майна, та причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача-2 і заподіяною позивачу шкодою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 по справі № 910/18924/23, 01.05.2024 Офіс Генерального прокурора звернувся з апеляційною скаргою б/н від 01.05.2024, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/18924/23 у частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Ембіем Юкрейн» відмовити.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що (1) судом першої інстанції не враховано, що позивачем не надано належних і достатніх доказів на підтвердження того, що зазначене вище неповернуте майно належить саме ТОВ «Ембіем Юкрейн», при цьому із наданих останнім доказів на підтвердження вартості вказаного майна неможливо встановити, що такі стосуються аналогічного майна; (2) зважаючи на те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12019000000000374 здійснювалось Головним слідчим управлінням Національної поліції України, а вилучене у вказаному кримінальному провадженні майно передано для огляду та зберігання оперативному підрозділу Служби безпеки України, суд дійшов помилкового висновку про те, що в межах спірних правовідносин Офіс Генерального прокурора був відповідальним за зберігання речових доказів і втрата частини вилученого майна відбулася з вини Офісу Генерального прокурора.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2024, матеріали апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Палій В.В., Вовк І.В.

06.05.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18924/23.

30.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду супровідним листом № 910/18924/23/3035/24 від 29.05.2024 надійшли матеріали справи №910/18924/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/18924/23, ухвалено справу № 910/18924/23 за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/18924/23 розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

17.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника «Ембіем Юкрейн» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги позивача заперечує, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.11.2021 у справі № 757/62955/21-к, 16.12.2021 прокурором Офісу Генерального прокурора проведено обшук за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 136, поверх 2, в межах кримінального провадження № 120190000000000374 від 24.04.2019, в ході якого вилучено майно, що належить позивачу та яке орендоване у останнього ТОВ "Дата Консалтинг", а саме: мобільний телефон Samsung серійний номер НОМЕР_2, IMEI № 1 НОМЕР_4, IMEI № 2 НОМЕР_1, системний блок THIN CLIENT серійний номер № SU757978 з наліпкою № 1, монітор BENQ ET-0038-NA серійний номер ETX8906350026, з наліпкою 100FX.0020, з наліпкою № 25 та з наліпкою № 1, монітор Samsung серійний номер CWBKH4TN800596A з наліпкою № 4, системний блок Thin Client серійний номер № SU758007 з наліпкою № 305 та з наліпкою № 5.

На підтвердження факту набуття позивачем майна в кримінального провадження № 120190000000000374 від 24.04.2019 позивачем надано суду: (1) договір купівлі продажу, укладений між Бобирем М.В. (продавець) та позивачем (покупець) від 17.11.2021 № 7 (позиції 3, 15 п. 4.1 вказаного договору); (2) прибуткову накладну № 78 від 18.11.2021; (3) акт прийому-передачі від 18.11.2021; (4) договір купівлі-продажу № 10 від 14.12.2021; (5) прибуткову накладну № 86 від 15.12.2021; (6) акт прийму-передачі від 15.12.2021.

Вказане майно на підставі договору № 5 оренди та обладнання від 01.12.2021 передано третій особі, що підтверджується актом прийому-передачі № 1 від 01.12.2021 та актом прийому-передачі № 2 від 15.12.2021.

У проведенні окремих слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 120190000000000374 від 24.04.2019 брали участь співробітники Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України.

Вилучене під час проведення в межах вищевказаного кримінального провадження обшуку майно перебувало у Департаменті контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України.

04.08.2022 слідчим ГСУ НП України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 12019000000000374, уповноваженою особою ДКІБ СБУ Шапошніковим Ю.В. складено акт прийому-передачі майна від 03.03.2023, за яким передано ТОВ «Дата Консалтинг» вилучене 16.12.2021 під час обшуку майно, крім: (1) мобільного телефону Samsung серійний номер НОМЕР_2, IMEI № 1 - НОМЕР_4, IMEI № 2 - НОМЕР_1 ; (2) монітору BENQ серійний номер ETX8906350026 з наліпкою 100FX.0020, з наліпкою № 25 та з наліпкою № 1; (3) системного блоку THIN CLIENT серійний номер SU757978 з наліпкою № 1; (4) монітору Samsung серійний номер CWBKH4TN800596A з наліпкою № 4; (5) системного блоку THIN CLIENT серійний номер SU758007 з наліпкою № 305 та з наліпкою № 5.

Вилучене майно не було повернуто у зв`язку з необхідністю додаткового часу для відшукання вищевказаних речей як залишку.

Вказані обставинами відповідачами не заперечується.

Означене підтверджується відсутністю відповідних позначок на акті прийому-передачі майна від 03.03.2023, складаного між уповноваженою особою Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України та представником третьої особи (ТОВ "Дата Консалтинг") (п. 22, 50, 56-58, 60 акту).

За фактом неповернення частини вилученого майна на підставі ст. 214 КПК України Головним слідчим управлінням СБ України розпочато досудове розслідування за № 22022000000000568, яке на даний час триває.

На підтвердження визначення розміру завданої ТОВ «Ембіем Юкрейн» шкоди до суду представлено: договір від 11.07.2023 № 11-07-2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Валур Груп" (виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дата Консалтинг" (замовником/третя особа у даній справі); рахунок на оплату № 01 від 11.07.2023 на суму 5500,00 грн; звіт про незалежну оцінку майна, складений ТОВ "Валур Груп", згідно з яким вартість збитків в результаті втрати майна, яке не було повернуто позивачу, становить 13 843,00 грн.

На підставі викладеного вище, позивач просить стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача майнову шкоду в розмірі 13 843,00 грн. Крім того, позивач просить відшкодувати 5500,00 грн. послуг з незалежної оцінки майна.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Предметом судового розгляду у цій справі є вимога про стягнення з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України майнової шкоди, завданої позивачу неповерненням вилученого під час обшуку майна на підставі статей 22, 1166, 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 ГК України, чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 Цивільного кодексу України).

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків/шкоди.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Матеріали справи свідчать, що 16.12.2021 прокурором Офісу Генерального прокурора проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.11.2021 у справі № 757/62955/21-к, за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 136, поверх 2, в межах кримінального провадження № 120190000000000374 від 24.04.2019, в ході якого вилучено майно, що належить позивачу та яке орендоване у останнього ТОВ «ДАТА КОНСАЛТИНГ», а саме: мобільний телефон Samsung серійний номер НОМЕР_2, IMEI № 1 НОМЕР_4, IMEI № 2 НОМЕР_1, системний блок THIN CLIENT серійний номер № SU757978 з наліпкою № 1, монітор BENQ ET-0038-NA серійний номер ETX8906350026, з наліпкою 100FX.0020, з наліпкою № 25 та з наліпкою № 1, монітор Samsung серійний номер CWBKH4TN800596A з наліпкою № 4, системний блок Thin Client серійний номер № SU758007 з наліпкою № 305 та з наліпкою № 5.

Вилучене під час проведення в межах вищевказаного кримінального провадження обшуку майно перебувало у Департаменті контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України.

04.08.2022 слідчим ГСУ НП України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 12019000000000374.

03.03.2023 уповноваженою особою ДКІБ СБУ Шапошніковим Ю.В. складено акт прийому-передачі майна за яким передано ТОВ «Дата Консалтинг» вилучене 16.12.2021 під час обшуку майно, крім: (1) мобільного телефону Samsung серійний номер НОМЕР_2, IMEI № 1 - НОМЕР_4, IMEI № 2 - НОМЕР_1; (2) монітору BENQ серійний номер ETX8906350026 з наліпкою 100FX.0020, з наліпкою № 25 та з наліпкою № 1; (3) системного блоку THIN CLIENT серійний номер SU757978 з наліпкою № 1; (4) монітору Samsung серійний номер CWBKH4TN800596A з наліпкою № 4; (5) системного блоку THIN CLIENT серійний номер SU758007 з наліпкою № 305 та з наліпкою № 5.

У статті 16 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 167 Кримінального процесуального кодексу України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

У частині четвертій статті 168 цього Кодексу унормовано, що після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104, визначено правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно до пункту 27 Порядку схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1 - 26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

Пунктом 6 Порядку № 1104 визначено, що у разі закриття слідчим, дізнавачем, прокурором кримінального провадження питання про речові докази вирішується у відповідній постанові слідчого, дізнавача, прокурора.

Відповідно до ст. 169 Кримінального процесуального кодексу України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

При цьому закон (ч. 4 ст. 168 Кримінального процесуального кодексу України) покладає на уповноважену службову особу, якою в даному випадку є працівники відповідача-2, забезпечити схоронність тимчасово вилученого майна, порядок якого врегульовано Кабінетом Міністрів України.

З огляду на положення наведених норм, а також статей 16, 168 Кримінального процесуального кодексу України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 за №1104, обов`язок належно зберігати тимчасово вилучене майно та негайно повернути його після скасування ухвали про накладення арешту на майно прямо передбачений чинним законодавством.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів повернення позивачу майна, вилученого під час обшуку 16.12.2021, внаслідок чого таке майно було втрачено, що є порушенням ст. 169 КПК України

Вказана неправомірна поведінка відповідача-2 призвела до завдання позивачу шкоди у вигляді вартості неповернутого (втраченого) майна.

Належність позивачу втраченого майна (монітору BENQ серійний номер ETX8906350026, системного блоку THIN CLIENT серійний номер SU757978, монітору Samsung серійний номер CWBKH4TN800596A, системного блоку THIN CLIENT серійний номер SU758007) підтверджується договором купівлі продажу від 17.11.2021 № 7, прибутковою накладною № 78 від 18.11.2021, актом прийому-передачі від 18.11.2021, договором купівлі-продажу № 10 від 14.12.2021, прибутковою накладною № 86 від 15.12.2021 та актом прийму-передачі від 15.12.2021.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів позивачем не доведено факту придбання ним мобільного телефону Samsung, серійний номер НОМЕР_2 , IMEI № 1 НОМЕР_4, IMEI № НОМЕР_3 .

Норми статті 1192 Цивільного кодексу України надають потерпілому право вибору способу відшкодування шкоди. При розгляді спору про відшкодування шкоди шляхом покладення на особу обов`язку відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, полагодити пошкоджену річ тощо) слід серед іншого встановити можливість відшкодування шкоди в натурі винною особою.

Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частинами першою, другою статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна людина, права і свободи якої викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

Право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном передбачено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Отже, позивачем належним чином доведене порушення його прав з боку відповідача-2, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з держави України за рахунок Державного бюджету України майнової шкоди в сумі 12 837,00 грн.

Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів та встановлених судом обставин.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 року залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 року у справі № 910/18924/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 року у справі № 910/18924/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 910/18924/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.08.2024.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді В.В. Палій

І.В. Вовк