Постанова

від 12.08.2024 по справі 910/1714/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2024 р. Справа№ 910/1714/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024

у справі № 910/1714/24 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Простозем"

до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Простозем" (далі - позивач; ТОВ "Простозем") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київтраспарксервіс» (надалі - відповідач; КП "Київтранспарксервіс"; Комунальне підприємство; апелянт) про стягнення шкоди завданої внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції у розмірі 135 640,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем за право укладання з відповідачем договору № ДНП-2020-03/05 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.03.2020, було сплачено одноразовий платіж у розмірі 67 820,48 грн. Проте, як встановлено рішенням Антимонопольного комітету України від 15.07.2021 № 75-р/тк відповідачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві. Внаслідок цього позивач відповідно до ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", набув право на стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 135 640,96 грн., що є розміром подвійної шкоди, завданої позивачу відповідачем у зв`язку із порушенням останнім законодавства про захист економічної конкуренції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/1714/24 позовні вимоги ТОВ "Простозем" задоволено. Стягнуто з КП "Київтранспарксервіс" на користь ТОВ "Простозем" 135 640 грн 96 коп. - суми завданої шкоди та 3 028 грн - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, КП "Київтранспарксервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/1714/24 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ТОВ "Простозем" до КП "Київтранспарксервіс" про стягнення грошових коштів відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, передбачений статтею 1166 ЦК України, необхідний для настання цивільно-правової відповідальності, зокрема факт завдання відповідачем збитків, оскільки одноразовий платіж сплачений позивачем, відшкодований йому третіми особами за послуги з паркування транспортних засобів.

Відповідач вказує, що відповідно до наявних у справі доказів з особового рахунку позивача за право укладання договору № ДНП-2020-03/05 від 12.03.2020 списано одноразовий платіж у розмірі 67 820,48 грн. При цьому, ТОВ "Простозем" в своєму позові помилково наголошує, що саме ця сума є його збитками в розумінні ст.ст. 22, 1166 ЦК України, статей 224, 225 ГК України. Водночас, місцевий господарський суд, на думку відповідача, фактично не дослідив докази, якими позивач обґрунтував наявність шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між порушенням Комунального підприємства та шкодою.

На думку апелянта, здійснення ТОВ "Простозем" на користь КП «Київтранспарксервіс» за договором № ДНП-2020-03/05 від 12.03.2020 одноразового платежу у даному випадку є витратами позивача та підлягають компенсації останньому з боку клієнтів, які є споживачами послуги з паркування транспортних засобів та не може бути шкодою для ТОВ "Простозем", яку він просить стягнути в подвійному розмірі. Тому, як вважає відповідач, позивач не довів обставин завдання йому шкоди порушенням Комунальним підприємством конкурентного законодавства та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та такими збитками (шкодою) та, відповідно, не обґрунтував підстав для стягнення шкоди на його користь.

Також апелянтом вказується, що місцевий господарський суд ухвалюючи рішення, здійснив переоцінку доказів і надав при розгляді справи перевагу доказам позивача та не обґрунтував відхилення аргументів і доказів, наданих Комунальним підприємством у своєму відзиві, а саме стосовно відсутності реальних збитків позивача при поверненні одноразового платежу ТОВ "Простозем" після припинення договору № ДНП-2020-03/05 від 12.03.2020, відповідно до умов його пунктів 4.4 та 4.11.

Окремо відповідач зазначив, що місцевий господарський суд при ухваленні рішення дійшов до безпідставного висновку, що наявність рішення Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15 липня 2021 року надає позивачу підстави для стягнення з відповідача шкоди відповідно до статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки згідно з статтею 75 ГПК України вказане рішення не має преюдиційного значення для розгляду цієї справи.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі № 910/16055/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022, в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15 липня 2021 року в частині пунктів 2, 3 резолютивної частини рішення відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 22.12.2022 закрито касаційне провадження у справі № 910/16055/21 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України; касаційну скаргу в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 07 червня 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 листопада 2022 року у справі № 910/16055/21 залишено без змін.

На переконання апелянта, позивач не був стороною спору у справі № 910/16055/21, тому висновки суду першої інстанції та доводи ТОВ "Простозем" щодо встановлення під час розгляду вказаної справи наявності вини та протиправної поведінки Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» є безпідставними.

Додатково відповідач зауважив, що ухвалою від 02.04.2024 суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання КП «Київтранспарксервіс» про витребування доказів, оскільки заявником не доведено обставини, які можуть підтвердити витребувані докази або аргументи, які вони можуть спростувати. Отже, відмовляючи в задоволенні клопотання про витребування доказів місцевий господарський суд фактично відмовився здійснити дослідження цих документів, які стосуються підтвердження того, що позивачу не завдана шкода.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2024 апеляційна скарга відповідача у справі № 910/1714/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/1714/24; справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

21.06.2024 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "Простозем" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вважає останню необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Позивач вказує, що рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15.07.2021 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» визнано, що Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента; визнано дії Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», які полягають у встановленні в період з 05.03.2019 по 05.01.2021 для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов`язку зі сплати одноразового платежу за право укладення договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та забезпечувального платежу, а також штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом першим частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

Комітетом встановлено, що дії КП «Київтранспарксервіс», які полягали у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов`язків сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом першим частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку.

Також позивач зазначив, що за результатами електронного аукціону № UA-PS-2020-02-05-000038-1 по лоту «право на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький район, просп. Григоренка, 40/1, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва», який було проведено КП «Київтранспарксервіс» - 19.02.2020, ТОВ «Простозем» визнано переможцем аукціону. В оголошенні про проведення продажу через систему Prozorro.продажі, КП «Київтранспарксервіс» зазначено, що загальна ціна договору складається з двох основних компонентів: - вартості експлуатації паркувального майданчика за весь період, що підлягає оплаті на умовах договору; - одноразового платежу за право укладання договору. При цьому, одноразовий платіж за право укладання договору сплачується одноразово переможцем аукціону на користь КП «Київтранспарксервіс» впродовж 3-х банківських днів з дня підписання Протоколу електронного аукціону та не повертається у випадку непідписання або розірвання договору.

27.02.2020 ТОВ "Простозем" було сплачено на користь КП «Київтранспарксервіс» одноразовий платіж у розмірі 67 820,48 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 8 від 27.02.2020.

12.03.2020 між ТОВ «Простозем» та КП «Київтранспарксервіс» було укладено договір № ДНП-2020-03/05 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.

Позивач вважає, що з огляду на те, що КП «Київтранспарксервіс» було порушено законодавства про захист економічної конкуренції, ТОВ "Простозем" завдано збитки у вигляді втрат, пов`язаних із сплатою одноразового платежу за право укладення договору у сумі 67 820,48 грн.

За таких обставин, враховуючи ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції», позивач вважає, що обґрунтованою є вимога ТОВ "Простозем" про стягнення з КП «Київтранспарксервіс» грошових коштів у сумі 135 640,96 грн., що є розміром подвійної шкоди, завданої ТОВ «Простозем», у зв`язку із порушенням КП «Київтранспарксервіс» законодавства про захист економічної конкуренції.

Окремо позивач вказав, що господарська діяльність ТОВ «Простозем» жодним чином не стосується порушень КП «Київтранспарксервіс» вимог законодавства «Про захист економічної конкуренції» та відповідно предмету позову - стягнення штрафу у подвійному розмірі, а тому клопотання про витребування договорів, які укладались ТОВ «Простозем» із фізичними та юридичним особами - не стосуються справи і не підлягало задоволенню.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15.07.2021 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано, що Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента; визнано дії Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", які полягають у встановленні в період з 05.03.2019 по 05.01.2021 для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов`язку зі сплати одноразового платежу за право укладення договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та забезпечувального платежу, а також штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом першим частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

За зазначені порушення на відповідача накладено штраф.

Вказаним рішенням встановлено, що: «КП "Київтранспарксервіс" у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві, як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента (п. 50 рішення).

Положенням про порядок реалізації прав на експлуатацію майданчиків для паркування із застосування електронних торгів, затвердженого наказом директора КП "Київтранспарксервіс" від 06.08.2019 № 70, встановлені загальні вимоги, правила та єдиний порядок ведення роботи при застосуванні систем електронних торгів для реалізації іншим суб`єктам господарювання прав на експлуатацію майданчиків для паркування.

Відповідно до п. 5.2 зазначеного Положення, загальна вартість договору складається з двох основних компонентів: вартість експлуатації паркувального майданчика на весь період, що підлягає оплаті на умовах договору; та одноразовий платіж за право укладення договору (10% від вартості експлуатації місць для паркування).

Пунктом 56 рішення встановлено, що за інформацією КП "Київтранспарксервіс", одноразовий платіж сплачується переможцем торгів на користь КП "Київтранспарксервіс" впродовж трьох банківських днів із дня підписання протоколу про результати проведення торгів та не підлягає поверненню».

Таким чином, комітетом встановлено, що дії КП "Київтранспарксервіс", які полягали у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов`язків сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом першим частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку.

Сторонами не заперечується, що за результатами аукціону № UA-PS-2020-02-05-000038-1 по лоту: "право на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, просп. Григоренка, 40/1, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва", який було проведено відповідачем 19.02.2020, позивача визнано переможцем аукціону.

27.02.2020 позивачем було сплачено на користь відповідача одноразовий платіж у розмірі 67 820,48 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8 від 27.02.2020.

12.03.2020 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2020-03/05.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими п. 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 ст. 50 Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Посилаючись на норми ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 135 640,96 грн., що є розміром подвійної шкоди, завданої позивачу відповідачем у зв`язку із порушенням відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначав, що сторонами до підписання договору було погоджено всі істотні умови договору та позивачу були відомі та погоджені ним умови договору щодо обов`язку сплати одноразового платежу. Також рішенням комітету не було надано оцінки спірному договору. Окрім того, відповідач зазначає, що позивачем не доведено склад цивільного правопорушення для стягнення з відповідача збитків.

За встановлених фактичних обставин справи колегія суддів зазначає, що частиною 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Положеннями ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За ст. 255 ГК України збитки, заподіяні зловживанням монопольним становищем, антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб`єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, встановленому законом.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 у справі № 910/16055/21, позовні вимоги КП "Київтранспарксервіс" про визнання недійсним та скасування рішення АМКУ № 75-р/тк від 15.07.2021 в частині пунктів 2, 3 резолютивної частини рішення - залишені без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 22.12.2022 закрито касаційне провадження у справі № 910/16055/21 за касаційною скаргою КП "Київтранспарксервіс" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а касаційну скаргу в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 зі справи № 910/16055/21 - залишено без змін.

Відповідними господарськими судами встановлено, що дії КП "Київтранспарксервіс", які полягають у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві обов`язків зі сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування, забезпечувального платежу, штрафів за відмову від укладання договору або підписання актів приймання-передачі майданчиків в експлуатацію становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 4.3 укладеного між сторонами справи договору, його загальна ціна становить 746 025,28 грн., з яких вартість експлуатації паркувального майданчика за весь період, що підлягає оплаті на умовах договору - 678 204,80 грн. та одноразовий платіж за право укладення договору - 67 820,48 грн.

Однак, стягнення Комунальним підприємством суми одноразового платежу за право укладення договору є неправомірним.

Як встановлено у рішенні АМКУ та рішенні господарського суду у справі № 910/16055/21, КП "Київтранспарксервіс" застосовував передбачений договором одноразовий платіж за право укладення договору з метою одержання додаткових коштів унаслідок порушення прав суб`єктів господарювання, з якими КП "Київтранспарксервіс" укладав договори про надання в експлуатацію майданчиків для паркування.

Водночас твердження Комунального підприємства щодо відсутності заборон у ЦК України та ГК України, а також у погодженому договорі умов щодо використання платежу в розмірі 10%, не дає КП "Київтранспарксервіс" право ігнорувати норми Закону України "Про захист економічної конкуренції".

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що шкодою в даному випадку є здійснена позивачем оплата одноразового платежу за право укладення договору у розмірі 67 820,48 грн.

При цьому, протиправна поведінка відповідача у даному випадку полягає у тому, що у зв`язку із встановленням обов`язку сплати одноразового платежу за право укладення договору, останнім були порушені норми Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою полягає в тому, що внаслідок вчинення вказаних вище дій позивачем були переплачені грошові кошти.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Отже, зважаючи на те, що відповідачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (зловживання монопольним (домінуючим) становищем), суд першої інстанції, за висновками колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку, що саме через винні дії відповідача позивачу було завдано шкоду в сумі 67 820,48 грн., яка на підставі ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" повинна бути відшкодована відповідачем у подвійному розмірі, тобто у сумі 135 640,96 грн.

За наведеного, за висновками судової колегії не знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги у межах, що стосуються відсутності в діях відповідача складу правопорушення, необхідного для настання цивільно-правової відповідальності.

Щодо аргументів апелянта про те, що позивач не був стороною спору у справі № 910/16055/21, тому висновки суду першої інстанції та доводи ТОВ "Простозем" щодо встановлення під час розгляду вказаної справи наявності вини та протиправної поведінки Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» є безпідставними, - то колегія суддів вказує, що згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, оскільки Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" приймало участь у справі № 910/16055/21 у якості позивача, а обставини у справі про те, що дії КП "Київтранспарксервіс", які полягають у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві обов`язків зі сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування, забезпечувального платежу, штрафів за відмову від укладання договору або підписання актів приймання-передачі майданчиків в експлуатацію становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку, встановлені конкретно щодо КП "Київтранспарксервіс", то невмотивованими, за висновками суду апеляційної інстанції, є посилання відповідача про порушення місцевим господарським судом приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України під час розгляду справи № 910/1714/24.

Інші доводи, на які посилався відповідач під час розгляду цієї справи, залишені апеляційним господарським судом без задоволення та оцінюються критично, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову.

Стосовно посилань апелянта на безпідставну відмову в задоволенні судом першої інстанції клопотання відповідача про витребування у позивача доказів, а саме: інформації про кількість укладених договорів з паркування транспортних засобів на майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Григоренка, 40/1 з юридичними та фізичними особами за період з 12.03.2020 по 05.01.2021; копій договорів з паркування транспортних засобів на майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Григоренка, 40/1, укладених між ТОВ «Простозем» та юридичними і фізичними особами за період з 12.03.2020 по 05.01.2021, колегія суддів вказує, що за приписами ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Так, з огляду на предмет позову у цій справі щодо стягнення з відповідача шкоди на підставі ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", апеляційний господарський суд вважає вірними висновки місцевого господарського суду про те, що документи, які просив витребувати відповідач не впливатимуть на предмет доказування у цій справі.

Окремо, судова колегія зазначає, що відповідач з клопотанням про витребування доказів в межах цього апеляційного розгляду не звертався.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками колегії суддів, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, про прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення на підставі неповністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2020 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/1714/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків місцевого господарського суду.

В свою чергу, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в спростування викладених відповідачем в апеляційні скарзі доводів в цілому.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/1714/24 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс".

4. Справу № 910/1714/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков