Постанова

від 12.08.2024 по справі 902/231/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12 серпня 2024 року Справа № 902/231/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Світоч"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.03.2024

(ухвалене о 12:44 год. у м. Вінниця, повний текст складено 01.04.2024)

у справі №902/231/24 (суддя Тварковський А.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл-Ікс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Світоч"

про стягнення 566 792 грн 59 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Гуртовенко Р.М.;

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойл-Ікс" звернулося із позовом до Господарського суду Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Світоч" про стягнення 566 792 грн 59 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки нафтопродуктів №ОПТ61 від 01.05.2022 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, у зв`язку із чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі : 406 850 грн.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 143 511 грн 38 коп. пені, 11 166 грн 3% річних та 5 265 грн 21 коп. інфляційних втрат.

Господарський суд Вінницької області рішенням від 26.03.2024 у справі № 902/231/24 позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл-Ікс" 406 850 грн - основного боргу; 10 199 грн 47 коп. 3% річних; 5 265 грн 21 коп. інфляційних втрат; 99 644 грн 03 коп. пені та 6 263 грн 52 коп - витрат на сплату судового збору. Відмовив в частині стягнення з відповідача 966 грн 53 коп. 3% річних та 43 867 грн 35 коп.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено поставку позивачем відповідачу товару, за який останній розрахувався частково і станом на дату ухвалення рішення у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 406 850 грн.

Крім того, перевіряючи розрахунки відсотків річних та інфляційних втрат, суд вказав, що нарахування 3% річних підтверджується в сумі 10 199 грн 47 коп., що на 966 грн 53 коп. є меншою, аніж заявлено позивачем, а обґрунтованість нарахування пені підтверджується в сумі 99 644 грн 03 коп., що на 43 867 грн 35 коп. є меншою від заявленої.

Щодо розрахунку позивача в частині інфляційних втрат, то суд вказав, що він перебуває в межах розрахунку суду.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 525, 526, 527, 530, 538, 546, 549, 610, 611, 612, 625, 627, 632, 655, 664,693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Світоч" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 26.03.2024 у справі № 902/231/24 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Світоч" 10 199 грн 47 коп. 3% річних, 99 644 грн 03 коп. пені, та ухвалити в цій частині нове рішення, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Світоч" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл-Ікс" 10 100 грн 27 коп. 3% річних, 98 077 грн 15 коп. - пені.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем та судом першої інстанції допущені помилки при обрахунку 3 % річних та інфляційних втрат.

За позицією скаржника розмір 3% річних становить 10 100 грн 27 коп., а пені - 98 077 грн 15 коп.

Вважає, що розмір нарахованих 3% річних підлягає зменшенню на 99 грн 20 коп., пені на 1 566 грн 88 коп., у зв`язку із чим оскаржене рішення у частині стягнення таких сум підлягає скасуванню.

Позивач подав суду письмові пояснення в яких вважає, що апеляційна скарга є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Вказує, що скаржник в апеляційній скарзі не заперечує ні щодо розміру суми основної заборгованості, яка у відповідача виникла перед позивачем на підставі Договору поставки нафтопродуктів №ОПТ61 від 01.05.2022, ні щодо решти фактичних обставин справи, встановлених в рішенні суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним розрахунком пені та 3% річних. На думку ТОВ "Ойл-Ікс" при ухваленні рішення суд першої інстанції вірно розрахував суму неустойки і 3% річних.

Тому, позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

В судове засідання Північно-західного апеляційного господарського суду 23.07.2024 з`явився представник позивача.

Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання.

При наданні пояснень представником позивача щодо апеляційної скарги, судом установлено, що представник не обізнаний зі змістом самої апеляційної скарги, зокрема, її доводами та вимогами, а самою стороною позивача не подано відзиву чи пояснень щодо апеляційної скарги.

Тому, Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.07.2024 розгляд справи відклав на 12.08.2024 о 10:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні 12.08.2024 заявив, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання 12.08.2024 представник відповідача не з`явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить довідка про доствку електронного листа (а. с. 101), а також те, що явка представників сторін та третіх осіб в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково та частково скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в позові відмовити, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 01.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойл-Ікс" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Світоч" (Покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів №ОПТ61 (далі Договір, а. с. 10-12), відповідно до п. 1.1. якого за цим Договором Постачальник зобов`язаний передати у власність Покупцю нафтопродукти (надалі - "Товар"), а Покупець зобов`язується своєчасно прийняти Товар і оплатити його на умовах цього Договору.

Поставка окремих партій Товару здійснюється на підставі цього Договору, у відповідності до Заявки-замовлення Покупця (Додаток № 1 до Договору), оформленої і надісланої на електронну пошту Постачальника (п. 1.2. Договору).

Згідно із п. 4.3. Договору Покупець здійснює оплату за отриманий Товар (партію товару) не пізніше 3 (трьох) банківських днів від дати видаткової накладної, або за попередньою оплатою.

Пунктом 5.3. Договору сторони узгодили, що у випадку прострочення Покупцем терміну оплати за товар, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати. У випадку прострочення Покупцем оплати за товар понад 20 (двадцять) календарних днів, Покупець сплачує додатково одноразовий штраф у сумі 20% (двадцяти відсотків) від вартості парії товару, за яку утворилася заборгованість.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2023 включно, за умови повного розрахунку між Сторонами (п. 9.1. Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 1 046 855 грн, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими та товарно-транспортними накладними (а. с. 9, 14-17):

- видаткова накладна №Тал00001963 від 02.05.2023 на суму 323 405 грн з ПДВ (ТТН №РТал00001963 від 02.05.2023);

- видаткова накладна №Тал00002060 від 10.05.2023 на суму 166 600 грн з ПДВ (ТТН №РТал00002060 від 10.05.2023);

- видаткова накладна №Тал00002198 від 12.05.2023 на суму 167 620 грн з ПДВ (ТТН №РТал00002198 від 12.05.2023);

- видаткова накладна №Тал00002201 від 12.05.2023 на суму 70 380 грн з ПДВ (ТТН №РТал00002201 від 12.05.2023);

- видаткова накладна №Тал00002251 від 18.05.2023 на суму 318 850 грн з ПДВ (ТТН №РТал00002251 від 18.05.2023).

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Світоч" здійснило часткову оплату за Договором в розмірі 640 005 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №106 від 01.05.2023 на суму 323 405 грн; №159 від 10.05.2023 на суму 166 600 грн; №179 від 19.05.2023 на суму 100 000 грн; №362 від 17.10.2023 на суму 50 000 грн (а. с. 18-27).

Позивач звертався до відповідача із претензією №б/н від 15.02.2024 про сплату 406 850 грн основного боргу, однак доказів реагування відповідачем на таку претензію матеріали справи не містять (а. с. 13).

Враховуючи, що відповідач у повній мірі не оплатив поставлений позивачем товар, то останній звернувся до суду із цим позовом.

Також, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відносно меж апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що скаржник фактично оскаржує рішення Господарського суду Вінницької області від 26.03.2024 у справі № 902/231/24 в частині стягнення 99 грн 20 коп. 3% річних та 1 566 грн 88 коп. пені, з підстав їх невірного нарахування, то апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах цих вимог.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, судом першої інстанції встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар на суму 1 046 855 грн, за який відповідач розрахувався частково- на суму 640 005 грн, а доказів погашення заборгованості в сумі 406 850 грн на дату прийняття рішення матеріали справи не містять.

Крім того, за період прострочення відповідачем зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення, зокрема інфляційні втрати у розмірі 5 265 грн 21 коп., розмір яких перебуває в межах розрахунку суду першої інстанції.

Проти вказаного, не заперечує ні позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойл-Ікс", ні відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Світоч"

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із п. 4.3. Договору Покупець здійснює оплату за отриманий Товар (партію товару) не пізніше 3 (трьох) банківських днів від дати видаткової накладної, або за попередньою оплатою.

Вище вказано, що позивач поставив відповідачу товар, а саме, згідно: видаткової накладної №Тал00001963 від 02.05.2023 на суму 323 405 грн з ПДВ; видаткової накладної №Тал00002060 від 10.05.2023 на суму 166 600 грн з ПДВ; видаткової накладної №Тал00002198 від 12.05.2023 на суму 167 620 грн з ПДВ; видаткової накладної №Тал00002201 від 12.05.2023 на суму 70 380 грн з ПДВ; видаткової накладної №Тал00002251 від 18.05.2023 на суму 318 850 грн з ПДВ.

В свою чергу, за поставки котрі відбулися згідно видаткових накладних №Тал00001963 від 02.05.2023, №Тал00002060 від 10.05.2023 відповідач розрахувався своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, платіжними інструкціями №№ 106, 159 (а. с. 21 -23, 26-27).

Крім того, за отриманий товар, згідно видаткової накладної №Тал00002251 від 18.05.2023 відповідач розрахувався частково на суму 150 000 грн, що вбачається із платіжних інструкцій №№ 179, 362 та зазначених у них призначень платежів (а. с. 18-19, 23-25).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Світоч" має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Ойл-Ікс" у загальному розмірі 406 850 грн, а саме:

- 167 620 грн за товар поставлений згідно видаткової накладної №Тал00002198 від 12.05.2023;

- 70 380 грн за товар поставлений згідно видаткової накладної №Тал00002201 від 12.05.2023;

- 168 850 грн залишок неоплаченого товару, котрий поставлений згідно видаткової накладної №Тал00002251 від 18.05.2023.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, заявлені до стягнення суми відсотків річних необхідно розрахувати такими періодами та на такі суми: для поставки 12.05.2023 з 18.05.2023 (п. 4.3. Договору та перебіг банківських днів у травні 2023 року) до 29.02.2024 (дата подання позовної заяви) на суму 238 000 грн; для поставки 18.05.2023 з 24.05.2023 (п. 4.3. Договору та перебіг банківських днів у травні 2023 року) по 16.10.2023 (переддень сплати відповідачем грошових коштів у сумі 50 000) на суму 218 850 грн (з урахуванням сплати 19.05.2023 відповідачем 100 000 грн), а з 17.10.2023 до 29.02.2024 на суму 168 850 грн.

Перевіривши правильність нарахування 3 % відсотків річних за вказаними поставками, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що загальний розмір 3 % річних, котрий підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 10 141 грн 89 коп., а саме:

- 5 630 грн 55 коп. за поставку 12.05.2023;

- 4 511 грн 34 коп. за поставку 18.05.2023.

Щодо стягнення пені, апеляційний господарський суд вказує таке.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що у випадку прострочення Покупцем терміну оплати за товар, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати. У випадку прострочення Покупцем оплати за товар понад 20 (двадцять) календарних днів, Покупець сплачує додатково одноразовий штраф у сумі 20% (двадцяти відсотків) від вартості парії товару, за яку утворилася заборгованість.

З огляду на умови Договору, здійсненні позивачем поставки, проведенні відповідачем платежі, пеню слід розрахувати за такі періоди та на такі суми: для поставки 12.05.2023 з 18.05.2023 (п. 4.3. Договору та перебіг банківських днів у травні 2023 року) до 17.11.2023 (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) на суму 238 000 грн; для поставки 18.05.2023 з 24.05.2023 (п. 4.3. Договору та перебіг банківських днів у травні 2023 року) по 16.10.2023 (переддень сплати відповідачем грошових коштів у сумі 50 000) на суму 218 850 грн (з урахуванням сплати 19.05.2023 відповідачем 100 000 грн), а з 17.10.2023 до 23.11.2023 (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) на суму 168 850 грн.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 98 835 грн 08 коп. пені, а саме:

- 52 751 грн 23 коп. за поставки 12.05.2023;

- 46 083 грн 85 коп. за поставку 18.05.2023.

Підсумовуючи вищевикладене обґрунтованими та такими, що підлягають до стягнення із відповідача на користь позивача є суми 3 % річних у розмірі 10 141 грн 89 коп. та пені у розмірі 98 835 грн 08 коп., а в стягненні 1 024 грн 11 коп. 3 % річних та 44 676 грн 30 коп. пені слід відмовити за безпідставністю.

В той же час, місцевий господарський суд не враховував наведене, зокрема необхідність окремого розрахунку відсотків річних та пені на кожну окрему поставку, з врахуванням оплат, здійснених відповідачем та періодів нарахувань.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника підтверджуються матеріалами справи.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи (п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи вказане, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Світоч", скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 26.03.2024 у справі №902/231/24 в частині стягнення з відповідача 808 грн 95 коп. пені та 57 грн 58 коп. 3 % річних та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Світоч" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 26.03.2024 у справі №902/231/24 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Світоч" 808 грн 95 коп. пені та 57 грн 58 коп. 3 % річних та розподілу судових витрат.

Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В решті рішення Господарського суду Вінницької області від 26.03.2024 у справі №902/231/24 залишити без змін, виклавши п. п. 2, 3 його резолютивної частини в редакції:

"2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Світоч" (23223, Україна, Вінницький р-н, Вінницька обл., село Зарванці, вулиця Екологічна, будинок, 45, код 41998515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл-Ікс" (10001, Україна, Житомирська обл., місто Житомир, вулиця Івана Сльоти, будинок, 49, код 39981303) - 406 850 грн основного боргу, 10 141 грн 89 коп. 3% річних, 5 265 грн 21 коп. інфляційних втрат; 98 835 грн 08 коп. пені та 6 253 грн 31 коп. судового збору за подання позовної заяви.

3. У стягненні з відповідача 1 024 грн 11 коп. 3% річних та 44 676 грн 30 коп. пені відмовити, у зв`язку з чим витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 548 грн 20 коп. залишити за позивачем.".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл-Ікс" (10001, Україна, Житомирська обл., місто Житомир, вулиця Івана Сльоти, будинок, 49, код 39981303) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Світоч" (23223, Україна, Вінницький р-н, Вінницька обл., село Зарванці, вулиця Екологічна, будинок, 45, код 41998515) - 2 362 грн 29 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Вінницької області видати наказ на виконання цієї постанови.

5. Справу № 902/231/24 надіслати Господарському суду Вінницької області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "13" серпня 2024 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.