Рішення

від 12.08.2024 по справі 910/6220/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2024Справа № 910/6220/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного оснащення "Утьос" (місто Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тривіта" (місто Київ)

про стягнення 293 882,97 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного оснащення "Утьос" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тривіта" про стягнення 293 882,97 грн, з яких: 200 000,00 грн заборгованості за договором підряду №0116/2021 від 19.11.2021, 80 800,00 грн пені, 6 447,89 грн інфляційних втрат та 6 635,08 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

19.06.2024 від відповідача надійшли пояснення, в яких він просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності до вимог про стягнення пені.

01.07.2024 від позивача надійшло підтвердження суми заборгованості відповідача.

04.07.2024 від позивача надійшли пояснення по справі.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного оснащення "Утьос" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тривіта" (замовник) було укладено договір №0116/2021 (далі - Договір), за умовами якого Замовник доручає і зобов`язується оплатити, а виконавець зобов`язується виготовити і поставити комплект технологічної оснастки КД 5002 00 000 СБ на виріб "Відро 5 дм3" КД № 5002 00 001.ОЕ, (надалі Товар) відповідно до вимог цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору його ціна встановлюється в гривнях і становить 934 500,00 грн з ПДВ.

За умовами п. 4.1. Договору оплата за Договором здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця, згідно виставленого Виконавцем рахунку в наступному порядку:

І етап - 30% ціни Договору, в якості авансового платежу, що становить 280 350,00 грн протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання Договору, тобто до 24.11.2021 включно;

II етап - 20% ціни Договору, що становить 186 900,00 грн протягом 30 календарних днів після етапу 1, тобто до 24.12.2021 включно;

ІІІ етап - 50% ціни Договору, а саме 467 250,00 грн Замовник сплачує Виконавцю протягом 10 банківських днів після приймання Товару, як остаточний розрахунок за Договором.

Згідно з п. п. 5.2., 5.3. Договору Замовник зобов`язується в 10-ти денний термін, з моменту передачі товару Виконавцем (що підтверджується товаросупровідними документами) встановити і провести випробування товару на власному обладнанні або обладнанні підрядника, і отримати придатні (товарні) зразки вироби "Відро 5 дм3" КД № 5002 00 001.ОЕ ". У разі вмотивованої відмови Замовника прийняти роботи, сторони в 10- ти денний термін складають двосторонній акт із зазначенням виявлених недоліків і методів і термінів їх усунення. Виконавець зобов`язаний за свій рахунок усунути виявлені недоліки в узгоджені сторонами терміни і направити товар для проведення повторних випробувань на адресу Замовника.

При недотриманні Замовником термінів оформлення документів, зазначених у п. п. 5.2; 5.3 цього Договору, товар вважається прийнятим Замовником в повному обсязі з належною якістю без оформлення акту здачі- приймання.

Відповідно до п. 10.3. Договору в разі прострочення оплати Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми, за кожен день прострочення.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору виконавець виставив замовнику рахунок від 19.11.2021 №265 на оплату комплекту технологічної оснастки КД 5002 00 000 СБ на виріб "Відро 5 дм3" КД № 5002 00 001.ОЕ в сумі 934 500,00 грн.

Замовник в оплату рахунку здійснив наступні платежі платіжними інструкціями: №2210 від 22.11.2021 в сумі 100 000 грн, №2227 від 24.11.2021 в сумі 100 000 грн, №2231 від 25.11.2021 в сумі 80 350 грн, №2236 від 26.11.2021 в сумі 332 600 грн.

Також, листом від 19.11.2021 вих. № 19/11/2021 Замовник просив попередню оплату, сплачену платіжним дорученням №1704 від 05.08.2021 в сумі 121 550,00 грн, вважати попередньою оплатою по договору №0116 від 19.11.2021 рах. №265 від 19.11.2021.

Таким чином, в оплату рахунку від 19.11.2021 №265 за товар Замовником здійснено платежі на загальну суму 734 500,00 грн.

Також виконавець зареєстрував податкові накладні по здійсненним господарським операціям щодо сплати замовником авансових платежів (податкові накладні №29 від 22.11.2021 на суму 100 000 грн, №33 від 24.11.2021 на суму 100 000 грн, №36 від 25.11.2021 на суму 80 350 грн, №38 від 26.11.2021 на суму 332 600 грн, розрахунок корегування №48 від 19.11.2021 з повідомлення подання пояснень №2 від 29.05.2023 на суму 121 550 грн.

Видатковою накладною № 6 від 22.03.2023 Виконавець передав, а Замовник прийняв комплект технологічної оснастки КД 5002 00 000 СБ на виріб "Відро 5 дм3" КД № 5002 00 001.ОЕ загальною вартістю 934 500 грн.

Також, Виконавець у особовому кабінеті платника податку зареєстрував податкову накладну за господарською операцією з постачання товару, після підписання сторонами видаткової накладної, податкову накладну №8 від 22.03.2023 на суму 200 000 грн, а Замовник включив до податкового кредиту суму ПДВ за зареєстрованою в ЄРПН відповідною податковою накладною.

За умовами п. 4.1. Договору Замовник повинен був здійснити протягом 10 банківських днів після приймання Товару (до 05.04.2023 включно) остаточний розрахунок, проте заборгованість за договором в сумі 200 000 грн не сплатив, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

28.03.2024 позивач поштовим відправленням 4908901571313 на адресу відповідача направив Вимогу щодо погашення заборгованості, яка повернулась без вручення отримувачу.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача за Договором становить 200 000,00 грн. Доказів сплати означеної суми чи відсутності у відповідача обов`язку з її сплати матеріали справи не містять.

При цьому відповідач у своїх поясненнях наявність даного боргу перед позивачем не спростував.

Оскільки відповідачем зобов`язання зі сплати позивачу грошових коштів належним чином в обумовлений сторонами строк не виконано, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача також 80 800,00 грн пені, 6 447,89 грн інфляційних втрат та 6 635,08 грн 3% річних.

Відповідно до п. 10.3. Договору в разі прострочення оплати Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми, за кожен день прострочення.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Оскільки відповідачем порушено грошове зобов`язання, розмір пені за таке порушення обмежено статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", тож нарахування передбаченого п. 10.3. Договору розміру такої штрафної санкції - 0,1%, є необґрунтованим.

Крім того, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак сума пені, належної до сплати відповідачем, має розраховуватися з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період заборгованості; та її нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки наданий позивачем розрахунок пені не відповідає зазначеним вимогам, суд здійснив власний перерахунок пені за Договором (за період прострочення платежу з 06.04.2023 по 05.10.2023 включно, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ), відповідно до якого обґрунтованим є нарахування пені в загальному розмірі 47 375,34 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

Суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про наявність підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог про стягнення пені, оскільки пунктом 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Частиною 3 ст. 263 ЦК України унормовано, що від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

З урахуванням наведеного, позивачем подано даний позов у межах встановлених законом строків позовної давності.

За змістом частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тривіта" (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4; ідентифікаційний код 33494831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного оснащення "Утьос" (49089, місто Дніпро, вулиця Новобудівельна, будинок 9; ідентифікаційний код 32255190) 200 000 (двісті тисяч) грн 00 коп. заборгованості, 47 375 (сорок сім тисяч триста сімдесят п`ять) грн 34 коп. пені, 6 447 (шість тисяч чотириста сорок сім) грн 89 коп. інфляційних втрат, 6 635 (шість тисяч шістсот тридцять п`ять) грн 08 коп. 3% річних та 3 125 (три тисячі сто двадцять п`ять) грн 49 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко