Постанова

від 31.10.2024 по справі 910/6220/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2024 р. Справа№ 910/6220/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тривіта"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024

у справі № 910/6220/24 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного оснащення "Утьос"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тривіта"

про стягнення 293 882,97 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного оснащення "Утьос" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тривіта" (відповідача) про стягнення 293 882,97 грн, з яких: 200 000,00 грн заборгованості за договором № 0116/2021 від 19.11.2021, 80 800,00 грн пені, 6447,89 грн інфляційних втрат та 6635,08 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати за виконані роботи та поставку товару.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі № 910/6220/24 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тривіта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного оснащення "Утьос" 200 000,00 грн заборгованості, 47 375,34 грн пені, 6447,89 грн інфляційних втрат, 6635,08 грн 3% річних та 3125,49 грн судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тривіта" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі № 910/6220/24 в частині стягнення 47 375,34 грн пені, 6447,89 грн інфляційних втрат та 6635,08 грн 3% річних. В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних не врахував, що згідно умов п. 7.1 договору, відповідач звільнений від відповідальності за часткове невиконання своїх договірних зобов`язань через настання обставин непереборної сили, а саме у зв`язку з веденням на території України воєнного стану.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач посилається на те, що відповідачем не було надано позивачу сертифікату Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин, які б свідчили про неможливість виконання відповідачем зобов`язань за договором № 0116/2021 від 19.11.2021.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6220/24 на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 05.09.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024, апеляційну скаргу у справі № 910/6220/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тривіта" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі № 910/6220/24 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

До Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі № 910/6220/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тривіта" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі № 910/6220/24. Вирішено апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

19.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного оснащення "Утьос" (виконавцем, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тривіта" (замовником, відповідачем) було укладено договір № 0116/2021 (надалі - договір), за умовами якого п. 1.1 якого замовник доручає і зобов`язується оплатити, а виконавець зобов`язується виготовити і поставити комплект технологічної оснастки КД 5002 00 000 СБ на виріб "Відро 5 дм3" КД № 5002 00 001.ОЕ, (надалі - товар) відповідно до вимог цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору його ціна встановлюється в гривнях і складає 934 500,00 грн з ПДВ.

Оплата за договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця, згідно виставленого виконавцем рахунку в наступному порядку:

І етап - 30% ціни договору, в якості авансового платежу, що складає 280 350,00 грн протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання договору, тобто до 24.11.2021 включно;

II етап - 20% ціни договору, що складає 186 900,00 грн протягом 30 календарних днів після етапу 1, тобто до 24.12.2021 включно;

ІІІ етап - 50% ціни договору, а саме 467 250,00 грн замовник сплачує виконавцю протягом 10 банківських днів після приймання товару, як остаточний розрахунок за договором (п. 4.1 договору).

Згідно з п.п. 5.2, 5.3 договору замовник зобов`язується в 10-ти денний термін, з моменту передачі товару виконавцем (що підтверджується товаросупровідними документами) встановити і провести випробування товару на власному обладнанні або обладнанні підрядника, і отримати придатні (товарні) зразки вироби "Відро 5 дм3" КД № 5002 00 001.ОЕ ".

У разі вмотивованої відмови замовника прийняти роботи, сторони в 10-ти денний термін складають двосторонній акт із зазначенням виявлених недоліків і методів і термінів їх усунення. Виконавець зобов`язаний за свій рахунок усунути виявлені недоліки в узгоджені сторонами терміни і направити товар для проведення повторних випробувань на адресу замовника.

При недотриманні замовником термінів оформлення документів, зазначених у п.п. 5.2; 5.3 цього договору, товар вважається прийнятим замовником в повному обсязі з належною якістю без оформлення акту здачі - приймання.

Відповідно до п. 10.3 договору в разі прострочення оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми, за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач виставив відповідачу рахунок від 19.11.2021 № 265 на оплату комплекту технологічної оснастки КД 5002 00 000 СБ на виріб "Відро 5 дм3" КД № 5002 00 001.ОЕ в сумі 934 500,00 грн.

В свою чергу, відповідач в оплату рахунку здійснив наступні платежі за платіжними інструкціями: № 2210 від 22.11.2021 в сумі 100 000 грн, № 2227 від 24.11.2021 в сумі 100 000 грн, № 2231 від 25.11.2021 в сумі 80 350 грн, № 2236 від 26.11.2021 в сумі 332 600 грн.

Також, листом від 19.11.2021 вих. № 19/11/2021 відповідач просив попередню оплату, сплачену ним за платіжним дорученням: № 1704 від 05.08.2021 в сумі 121 550,00 грн, вважати попередньою оплатою по договору № 0116 від 19.11.2021 за рахунком № 265 від 19.11.2021.

Таким чином, в оплату рахунку від 19.11.2021 № 265 за товар відповідачем було здійснено платежі на загальну суму 734 500,00 грн.

При цьому, позивач зареєстрував податкові накладні по здійсненним господарським операціям щодо сплати замовником авансових платежів (податкові накладні: № 29 від 22.11.2021 на суму 100 000,00 грн, № 33 від 24.11.2021 на суму 100 000,00 грн, № 36 від 25.11.2021 на суму 80 350,00 грн, № 38 від 26.11.2021 на суму 332 600,00 грн, розрахунок корегування № 48 від 19.11.2021 з повідомлення подання пояснень № 2 від 29.05.2023 на суму 121 550,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що видатковою накладною № 6 від 22.03.2023 позивач передав, а відповідач прийняв комплект технологічної оснастки КД 5002 00 000 СБ на виріб "Відро 5 дм3" КД № 5002 00 001.ОЕ загальною вартістю 934 500,00 грн.

Також, позивач у особовому кабінеті платника податку зареєстрував податкову накладну за господарською операцією з постачання товару, після підписання сторонами видаткової накладної, податкову накладну № 8 від 22.03.2023 на суму 200 000,00 грн, а відповідач включив до податкового кредиту суму ПДВ за зареєстрованою в ЄРПН відповідною податковою накладною.

За умовами п. 4.1. договору відповідач повинен був здійснити протягом 10 банківських днів після приймання товару (до 05.04.2023 включно) остаточний розрахунок.

Проте заборгованість за договором в сумі 200 000,00 грн відповідач не сплатив, що зумовило звернення позивача до суду першої інстанції з даним позовом про стягнення 293 882,97 грн, з яких: 200 000,00 грн заборгованості за договором № 0116/2021 від 19.11.2021, 80 800,00 грн пені, 6447,89 грн інфляційних втрат та 6635,08 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі № 910/6220/24 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тривіта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного оснащення "Утьос" 200 000,00 грн заборгованості, 47 375,34 грн пені, 6447,89 грн інфляційних втрат, 6635,08 грн 3% річних та 3125,49 грн судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзив, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Предметом розгляду в апеляційній інстанції є законність стягнення розрахованих позивачем та стягнутих судом першої інстанції розміру пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання.

За таких обставин дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 80 800,00 грн пені, 6447,89 грн інфляційних втрат та 6635,08 грн 3% річних.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції інстанції, що сума пені, належної до сплати відповідачем, має розраховуватися з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період заборгованості.

За таких обставин зроблений судом першої інстанції перерахунок пені за договором (за період прострочення платежу з 06.04.2023 по 05.10.2023 включно, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ), є обґрунтованим в частині нарахування позивачем пені в загальному розмірі 47 375,34 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про правильність нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат.

Посилання відповідача про те, що він на підставі п. 7.1 договору звільнений від відповідальності за часткове невиконання своїх договірних зобов`язань через настання обставин непереборної сили, а саме у зв`язку з веденням на території України воєнного стану, колегією суддів оцінюється критично, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За змістом ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 25.01.2022 № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідно до п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання свої зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що виникли після укладення договору та які сторони не могли передбачити в момент його укладення: пожежа, повінь, землетрус та інші стихійні лиха, війна, різного роду військові дії, блокада, ембарго та інші заборонні заходи з боку органів державної влади та управління, страйк. Інші обставини, які виникли не з вини сторін, але мають вплив на встановлені цим договором терміни виконання зобов`язань.

Згідно п. 7.3 договору сторона, для якої виникли обставини непереборної сили, повинна негайно, але не пізніше 10 днів, сповістити іншу сторону про настання і/або припинення форс-мажорних обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання і/або припинення форс-мажорних обставин позбавляє сторону, щодо якої вони виникли права посилатися на них.

Доказом настання і/або припинення обставин непереборної сили є документ виданий Торгово - промисловою України (п. 7.4 договору).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Наступними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і триває на момент вирішення даного спору по суті.

При цьому, судова колегія зауважує на тому, що у матеріалах справи відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України про факт настання у відповідача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), як це було передбачено п. 7.4 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

У апеляційній скарзі, відповідач посилався на те, лист Торгово-промислової плати України "Всім кого це стосується" від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено, що військова агресія рф проти України є форс-мажорною обставиною.

Судова колегія вважає, що вказаний вище лист Торгово-промислової плати України фактично не свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між введенням військового стану, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № 0116/2021 від 19.11.2021.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами у розумінні ст.cт. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору, які б були підставою для звільнення відповідача від сплати пені, інфляційних втрат та 3% річних.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача суми 47 375,34 грн пені, 6447,89 грн інфляційних втрат, 6635,08 грн 3% річних є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню в наведеній частині.

Виходячи з вищевикладеного, доводи скаржника по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Відтак, суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому Північний апеляційний господарський суд вважає рішення суду першої інстанції в частині стягнення 47 375,34 грн пені, 6447,89 грн інфляційних втрат, 6635,08 грн 3% річних є законним та обґрунтованим, отже, підстави для його скасування відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тривіта" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі № 910/6220/24 - без змін.

Матеріали справи № 910/6220/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко