Рішення

від 01.08.2024 по справі 910/11893/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2024Справа № 910/11893/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" про стягнення 1 391 340,60 грн,

за участю представників:

позивача: Мальцева С.С.;

відповідача: Вапельника С.Д.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2023 року Державне підприємство "Медичні закупівлі України" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" (далі - Товариство) 1 391 340,60 грн штрафу за договором про закупівлю від 25 листопада 2022 року № 09/582-11/2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 липня 2023 року було відкрито провадження у справі № 910/11893/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21 березня 2023 року. Крім того, цією ухвалою провадження в справі було зупинено в зв`язку з направленням до Міністерства юстиції України документів для їх передачі дипломатичними каналами компетентному органу Республіки Польща та вручення Товариству. Також запропоновано позивачу здійснити переклад даної ухвали, позовної заяви разом з доданими до неї документами, а також запиту про правову допомогу на польську мову та надати нотаріально завірені у встановленому законом порядку переклади вказаних документів у трьох примірниках до суду в строк до 15 жовтня 2023 року.

9 жовтня 2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання від 6 жовтня 2023 року № 03/5960-10/2023 про продовження на 60 діб процесуального строку для надання суду нотаріально засвідченого перекладу на польську мову: ухвали Господарського суду міста Києва від 31 липня 2023 року в справі № 910/11893/23, позовної заяви разом з доданими до неї документами, а також запиту про правову допомогу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2023 року в задоволенні вказаного клопотання Підприємства відмовлено.

12 жовтня 2023 року через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від цієї ж дати, у якому Товариство заперечувало проти задоволення позовних вимог та зазначило, що порушення ним вимог пункту 3.6. договору не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з невиконанням зобов`язання щодо поставки продукції, оскільки такому зобов`язанню відповідача передувало інше зустрічне зобов`язання позивача - здійснити оплату обумовленого вказаним правочином товару, яке Підприємством було припинене шляхом розірвання укладеного між сторонами договору. На думку відповідача, застосування пункту 8.3.2. договору можливе тільки при одночасному порушенню Товариством двох умов укладеного між сторонами правочину: непоставка продукції у межах календарного року, тобто до 31 грудня 2023 року, або іншої дати, узгодженої між сторонами в додаткових угодах до договору; ненадання замовнику за 45 календарних днів до закінчення календарного року (2023 рік) банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати, тобто до 17 листопада 2023 року. У свою чергу, серед істотних умов договору сторони не встановили штрафну санкцію та її розмір за порушення зобов`язання відповідача з надання забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії. У відзиві відповідач підтвердив, що належним чином поінформований про наявність судового провадження в Господарському суді міста Києва та про відсутність необхідності здійснення перекладу процесуальних документів у справі на польську мову, оскільки головою правління та співзасновником (учасником) Товариства з часткою в 91 % від статутного капіталу товариства є громадянка України Ебейд Наталія Іванівна, яка вільно володіє державною мовою та розуміє зміст процесуальних документів.

18 жовтня 2023 року через загальний відділ канцелярії суду від Підприємства надійшла відповідь на відзив від 16 жовтня 2023 року № 03/6178-10/2023, у якій позивач вказав, що оскільки закупівля обумовленого договором товару здійснювалася за кошти державного бюджету і їх виділення розпорядником для таких цілей відбувається виключно у межах одного бюджетного року, тобто року укладання відповідного правочину, останнім днем надання Підприємством банківської гарантії за умовами пунктів 3.6. та 8.3.2. договору про закупівлю від 25 листопада 2022 року № 09/582-11/2022 є 9 грудня 2022 року включно. У зв`язку з тим, що відповідачем не було надано в установлений договором строк банківської гарантії, позивач був змушений розірвати вказаний правочин в односторонньому порядку.

19 жовтня 2023 року через загальний відділ канцелярії суду від Підприємства надійшло клопотання про вручення відповідачу документів через його повноважного представника.

26 жовтня 2023 року через загальний відділ канцелярії суду від Товариства надійшли заперечення від цієї ж дати, у яких відповідач навів свої аргументи на спростування доводів Підприємства, викладених у відповіді на відзив.

Підготовче засідання, призначене на 21 березня 2024 року, не відбулося в зв`язку з перебуванням судді Павленка Є.В. у відпустці в період з 18 березня 2024 року по 26 березня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 березня 2024 року поновлено провадження у справі № 910/11893/23 та призначено підготовче засідання на 18 квітня 2024 року.

У підготовчому засіданні 18 квітня 2024 року судом оголошено перерву до 23 травня 2024 року.

У підготовчому засіданні 23 травня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви до 20 червня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 червня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті на 17 липня 2024 року.

У судовому засіданні 17 липня 2024 року оголошено перерву до 1 серпня 2024 року.

У судовому засіданні 1 серпня 2024 року представник Підприємства підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в цьому судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2022 року між Підприємством та Товариством (у порядку, передбаченому Законом України "Про публічні закупівлі") укладено договір про закупівлю № 09/582-11/2022, відповідно до умов якого останнє взяло на себе зобов`язання поставити позивачу фармацевтичну продукцію - антирабічний імуноглобулін (людський) 150 МО, 200 МО, 300 МО, 1 500 МО; код ДК 021:2015 - 33600000-6, номер оголошення про проведення процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID:UA-2022-10-28-011047-a), а Підприємство - прийняти цю продукцію й оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим правочином.

Предметом договору є продукція, асортимент, ціна та кількість якої вказується в специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною зазначеної угоди (пункт 1.2. договору).

Пунктами 2.1., 2.2. вищевказаного правочину визначено, що поставка продукції здійснюється відповідно до Incoterms 2020. Поставка продукції відбувається на умовах DAP - склад замовника (на території України).

Згідно з пунктом 2.4. договору право власності на продукцію переходить від постачальника до замовника після прийняття продукції в пункті призначення та підписання видаткової накладної та/або акта приймання продукції згідно з розділом 6 цього договору.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.3., 3.4. та 3.6. даної угоди загальна ціна продукції складає 6 956 703,00 грн без ПДВ. Ціна за одиницю продукції вказується у специфікації. Розрахунок здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування замовником коштів на поточний банківський рахунок постачальника. Оплата продукції за цим договором здійснюється на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати, якщо інше не передбачено цією угодою. Попередня оплата здійснюється замовником протягом 90 календарних днів з дня надання постачальником забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії та за умов дотримання постачальником вимог, визначених пунктами 3.6- 3.10. цього договору. Постачальник протягом 14-ти календарних днів з дати укладання договору зобов`язаний надати замовнику забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії, наданої обслуговуючим банком постачальника, вказаним у пункті 16 цього правочину. Сума банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати повинна дорівнювати загальній ціні продукції, визначеній у пункті 3.1. договору. Наданий постачальником оригінал безвідкличної та безумовної банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати повинен бути виконаний у формі автентичного повідомлення системою SWIFT та/або на паперовому носії з урахуванням примірної форми згідно з додатком 4 до договору.

За пунктом 4.1. договору постачальник зобов`язався здійснити поставку продукції у строк до 31 березня 2023 року включно. Поставка продукції здійснюється однією або окремими партіями.

У розділі 5 договору сторони визначили, що постачальник не менше ніж за 10 робочих днів до дати запланованої відправки продукції в пункт призначення зобов`язаний надати замовнику засобами електронної пошти скановані копії документів (рахунок-фактуру, сертифікат якості, пакувальний лист та інші). Протягом 3-х робочих днів після отримання документів, зазначених у пункті 5.1. договору, замовник перевіряє копії наданих постачальником документів та підтверджує свою готовність прийняти поставку або надає зауваження.

Відповідно до пункту 15.3. договору підставою для його дострокового розірвання є порушення з боку постачальника умов розділу 7 зазначеного правочину та/або істотне порушення однією із сторін своїх зобов`язань за цією угодою. У цьому випадку сторона, яка ініціює розірвання договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону. Розірвання договору допускається лише за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до цього договору, крім випадків, передбачених підпунктом 15.3.1., за яким одностороння відмова, припинення зобов`язань та розірвання договору з боку замовника вчиняється з письмовим повідомленням про це постачальника і не потребує узгодження сторін у разі: порушення постачальником умов розділів 3- 7 договору та/або істотне порушення постачальником своїх зобов`язань за договором; прийняття судового рішення про визнання постачальника банкрутом; недотримання постачальником умов санкційних застережень, передбачених у додатку 5 до цього договору; непроведення платежу з рахунку замовника, відкритого в органі казначейства, у межах бюджетного періоду, у якому укладено договір. Даний правочин вважається розірваним в односторонньому порядку з наступного календарного дня після направлення замовником письмового повідомлення постачальнику про розірвання договору. Сума попередньої оплати за недопоставлену продукцію, перерахована замовником постачальнику, підлягає поверненню на рахунок замовника протягом 10-ти календарних днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику про розірвання договору.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що він вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов`язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє до 30 квітня 2023 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань, у тому числі в частині штрафних санкцій і поставки продукції, - до повного виконання.

Судом встановлено, що позивач, керуючись приписами підпункту 15.3.1. вказаного правочину, листом від 30 грудня 2022 року № 05/4631-12/2022 проінформував Товариство про розірвання цього договору в односторонньому порядку. У вказаному листі зазначено, що укладений між сторонами договір вважається розірваним з наступного календарного дня після направлення цього повідомлення. Підставою для розірвання цього правочину зазначено порушення відповідачем пункту 3.6. договору, - ненадання забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії. Належні докази направлення Товариству даного листа містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що 17 січня 2023 року та 5 липня 2023 року позивач звернувся до Товариства з претензіями № 05/336-01/2023 та № 05/3982-07/2023 відповідно про сплату останнім штрафних санкцій на підставі пунктів 8.1., 8.3.2., 8.4. договору в розмірі 20% від вартості непоставленої продукції - 1 391 340,60 грн. Вказані претензії були залишені відповідачем без задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 525 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Аналогічні положення містить стаття 221 ГК України, згідно з якою кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов`язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов`язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов`язання перед кредитором. У разі якщо кредитор не виконав дій, зазначених у частині першій цієї статті, за погодженням сторін допускається відстрочення виконання на строк прострочення кредитора.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За умовами пункту 8.2. договору, у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) продукції, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від ціни продукції, строк поставки якої порушено, за кожен день прострочення або ціни непереданої (несвоєчасно переданої, повернутої) продукції, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки продукції понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від ціни продукції, строк поставки якої порушено. При цьому, відібрані зразки серій продукції для проведення лабораторного аналізу не вважаються непоставленими (неприйнятими).

У підпункті 8.3.2. пункту 8.3. вказаного правочину сторони погодили, що у разі якщо постачальником не здійснено поставку продукції у межах відповідного календарного року та при цьому не надано замовнику за 45 календарних днів до закінчення відповідного календарного року банківську гарантію забезпечення повернення попередньої оплати з метою здійснення замовником попередньої оплати, з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2 цього договору, стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції (пункт 8.3.2. вказаного правочину).

З системного тлумачення вказаних пунктів договору вбачається, що підпункт 8.3.2. вказаного правочину містить пряме посилання на положення пункту 8.2. цієї ж угоди, які стосуються відповідальності постачальника за порушення строку поставки або непередачі відповідної продукції. Тобто, підпункт 8.3.2. пункту 8.3. договору встановлює додаткову відповідальність Товариства за невиконання ним основного зобов`язання з поставки товару.

При цьому, підставою для застосування додаткової відповідальності у вигляді штрафу, передбаченої підпунктом 8.3.2. пункту 8.3. договору, є одночасне існування таких умов: порушення Товариством строку поставки продукції та ненадання Товариством Підприємству за 45 календарних днів до закінчення відповідного календарного року банківської гарантії.

Поряд із цим, відповідно до чистини 1 статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

За змістом пункту 4.1. договору Товариство зобов`язалося здійснити поставку продукції за укладеним між сторонами правочином у строк до 31 березня 2023 року включно.

Докази внесення сторонами змін до пункту 4.1. договору щодо строку поставки продукції, погодження сторонами іншого строку поставки, докази направлення позивачем відповідачу заявки на поставку продукції в порядку пункту 4.5. договору з визначенням іншого строку поставки, ніж той, що був передбачений у пункті 4.1. вказаного правочину, у матеріалах даної справи відсутні.

Відтак, враховуючи погоджений сторонами строк поставки товару, у розумінні пункту 8.3.2. договору "календарним роком" є саме 2023 рік. Такий висновок також узгоджується з тим, що вказаний пункт договору містить умову про ненадання банківської гарантії за 45 календарних днів до закінчення відповідного календарного року. Тобто, у разі визначення календарного року як 2022 року, враховуючи дату укладання відповідного правочину - 25 листопада 2022 року, обов`язок відповідача щодо надання гарантії буде виходити за межі періоду (дати), коли було укладено договір.

При цьому, суд відхиляє як необґрунтовані посилання позивача на те, що виділення бюджетних коштів на придбання обумовленого договором товару передбачалося лише у 2022 році, оскільки Підприємством не надано жодних належних і допустимих доказів того, що відповідна бюджетна програма КПКВК 2301400 "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру", на виконання якої укладено спірний правочин, була схвалена відповідним розпорядником коштів лише до кінця 2022 року. Матеріали справи також не містять доказів закріплення (виділення у бюджеті) коштів під фінансування договору саме до кінця 2022 року, як і відсутність фінансування згаданої програми у 2023 році та неможливість здійснення попередньої оплати позивачем у цей рік.

Суд також враховує те, що умовами спірного договору терміни виконання обов`язків сторін щодо надання банківської гарантії, а також здійснення попередньої оплати визначені в днях - 14 днів та 90 днів відповідно. Договір не містить застереження про те, що ці дії мають бути вчинені сторонами до кінця 2022 року, адже строк поставки продукції чітко встановлено - до 31 березня 2023 року. При цьому, з урахуванням дати проведення аукціону та дати укладення договору визначений 90-денний строк внесення попередньої оплати спливає саме у 2023 році.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що підставою для стягнення з відповідача штрафу, передбаченого підпунктом 8.3.2. договору, є одночасне настання двох обставин: нездійснення Товариством поставки продукції в межах 2023 календарного року та ненадання позивачу за 45 календарних днів до закінчення 2023 року банківської гарантії. При цьому, окремої міри відповідальності у вигляді штрафу чи пені за ненадання постачальником замовнику банківської гарантії сторони в спірному правочині не погоджували.

Вказана правова позиція щодо тлумачення умов укладеного між сторонами аналогічного за змістом договору викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 11 липня 2024 року в справі № 910/11897/23.

Як встановлено судом, 30 грудня 2022 року позивач проінформував відповідача про розірвання укладеного між ними договору в односторонньому порядку з наступного календарного дня після направлення відповідного повідомлення.

За пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Про зміну або розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Підпунктом 15.3.1. договору передбачено, що одностороння відмова, припинення зобов`язань та розірвання цього правочину з боку замовника вчиняється із письмовим повідомленням про це постачальника і не потребує узгодження сторін, зокрема, у разі порушення постачальником умов розділів 3- 7 цього договору та/або істотне порушення постачальником своїх зобов`язань за даною угодою.

Згідно з частиною 3 статті 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини 2 статті 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Припинення договору має наслідком припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 19 квітня 2021 року в справі № 910/11131/19.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що з 31 грудня 2022 року зазначений договір у силу статті 651 ЦК України є розірваним, а зобов`язання сторін - припиненими. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і представниками сторін під час розгляду справи не заперечувались.

Судом також встановлено, що в матеріалах справи відсутні заявки Підприємства та адресовані Товариству повідомлення, передбачені пунктами 5.1. та 5.2. договору, на постачання обумовленої договором продукції у строк до 31 грудня 2022 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що строк виконання Товариством зобов`язання з поставки обумовленої договором продукції на час розірвання вказаного правочину Підприємством - 31 грудня 2022 року, не настав.

Інших обставин, які вказували на порушення Товариством своїх зобов`язань за договором, та які є підставою для стягнення з відповідача спірної суми неустойки, Підприємством у позові не наведено, матеріали справи таких доказів не містять.

Оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами факту прострочення або неналежного виконання Товариством своїх зобов`язань за договором, правові підставі для нарахування штрафних санкцій, передбачених пунктом 8.3. та підпунктом 8.3.2. договору, відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість даного позову, у зв`язку з чим останній задоволенню не підлягає.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, не прийняті судом до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову Підприємства слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення: 12 серпня 2024 року.

СуддяЄ.В. Павленко