Постанова

від 09.10.2024 по справі 910/11893/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. Справа№ 910/11893/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Вовка І.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 09.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Медичні закупівлі України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024(повний текст складено 16.08.2024)

у справі № 910/11893/23(суддя -Павленко Є.В.)

за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал"

про стягнення 1 391 340, 60 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Медичні закупівлі України" (далі - підприємство, позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" (далі - товариство, відповідач) про стягнення з 1 391 340,60 грн штрафу за договором про закупівлю від 25 листопада 2022 року № 09/582-11/2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 22.08.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Державне підприємство "Медичні закупівлі України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/11893/23, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що суд першої інстанції не вірно трактує положення Договору, оскільки в п.8.3.2. Договору не має фрази «порушення відповідачем строку поставки продукції», натомість в п.8.3.2. Договору зазначається «не здійснено поставку продукції у межах відповідного календарного року та при цьому не надано замовнику за 45 (сорок п`ять) календарних днів до закінчення відповідного календарного року Банківську гарантію забезпечення повернення попередньої оплати».

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що з урахуванням дати підписання Договору 25.11.2022, на виконання пункту 3.6. Договору, останній день надання Постачальником Банківської гарантії є 09.12.2022 включно.

Апелянт зазначає, що обов`язок із виконання договору припиняється згідно ч. 3 ст. 615, ч. 3 ст. 622, ч. 2 ст. 653 ЦКУ), однак, ч. 2 ст. 615 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Оскільки Відповідач порушив взятий на себе обов`язок, одностороння відмова Позивача від Договору не звільняє Відповідача від відповідальності, встановленої у п.8.3.2. Договору.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Вовк І.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11893/23 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/11893/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

05.09.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/11893/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/11893/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/11893/23. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 09.10.2024.

17.09.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що визначений строк поставки не забороняє відповідачу здійснити поставку в будь-який інший строк до 31.03.2023р. та стверджує, що таким строком може бути і кінець 2022 року, а відтак оскільки до кінця 2022 року відповідач не здійснив поставку та не надав банківську гарантію до 09.12.2022р. (або до кінця 2022 року), Відповідач несе відповідальність передбачену п.8.3.2 договору

Відповідач вмотивовує відзив тим, що договір визначив зобов`язання Відповідача з поставки у строк до 31.03.2023 року то аргументи позивача про здійснення поставки до кінця 2022 року суперечить ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1., п. 4.2, п.п. 4.4.1, п.п. 4.4.3 Договору та не підтверджуються доказами у справі

Відповідач вказує, що позивач ототожнює дату укладення договору (25.11.22р.) з датою оприлюднення закупівлі (28.10.2022) або ще, як варіант, з датою визначення переможця (11.11.2022), та підсумовує, що фактична дата укладення Договору за 37 днів до закінчення календарного року спростовує висновок суду першої інстанції, що «обов`язок надання гарантії передбачений п 8.3.2 договору, виходить за межі періоду (дати), коли було укладено Договір»

В обґрунтування відзиву відповідач вказує, що ним не порушено строк надання банківської гарантії, що припадає відповідно до п. 8.3.2. Договору на 17.11.2022 року коли ще не був укладений спірний Договір або на 17.11.2023 рік, який Відповідач вже не може порушити у зв`язку із розірванням Договору позивачем 30.12.2022 року в односторонньому порядку.

07.10.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Державного підприємства "Медичні закупівлі України" надійшла заява про розгляд справи № 910/11893/23 за відсутності представника ДП «МЕДЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ».

У судове засідання, що відбулось 09.10.2024 з`явився представник відповідача, надав свої пояснення щодо суті спору та просив задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах. Позивач в судове засідання не з`явився, своїх представників не направив, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується інформацією з системи «Електронний суд».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25 листопада 2022 року між Підприємством та Товариством (у порядку, передбаченому Законом України "Про публічні закупівлі") укладено договір про закупівлю № 09/582-11/2022, відповідно до умов якого останнє взяло на себе зобов`язання поставити позивачу фармацевтичну продукцію - антирабічний імуноглобулін (людський) 150 МО, 200 МО, 300 МО, 1 500 МО; код ДК 021:2015 - 33600000-6, номер оголошення про проведення процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID:UA-2022-10-28-011047-a), а Підприємство - прийняти цю продукцію й оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим правочином.

Предметом договору є продукція, асортимент, ціна та кількість якої вказується в специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною зазначеної угоди (пункт 1.2. договору).

Пунктами 2.1., 2.2. вищевказаного правочину визначено, що поставка продукції здійснюється відповідно до Incoterms 2020. Поставка продукції відбувається на умовах DAP - склад замовника (на території України).

Згідно з пунктом 2.4. договору право власності на продукцію переходить від постачальника до замовника після прийняття продукції в пункті призначення та підписання видаткової накладної та/або акта приймання продукції згідно з розділом 6 цього договору.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.3., 3.4. та 3.6. даної угоди загальна ціна продукції складає 6 956 703,00 грн без ПДВ. Ціна за одиницю продукції вказується у специфікації. Розрахунок здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування замовником коштів на поточний банківський рахунок постачальника. Оплата продукції за цим договором здійснюється на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати, якщо інше не передбачено цією угодою. Попередня оплата здійснюється замовником протягом 90 календарних днів з дня надання постачальником забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії та за умов дотримання постачальником вимог, визначених пунктами 3.6- 3.10. цього договору. Постачальник протягом 14-ти календарних днів з дати укладання договору зобов`язаний надати замовнику забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії, наданої обслуговуючим банком постачальника, вказаним у пункті 16 цього правочину. Сума банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати повинна дорівнювати загальній ціні продукції, визначеній у пункті 3.1. договору. Наданий постачальником оригінал безвідкличної та безумовної банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати повинен бути виконаний у формі автентичного повідомлення системою SWIFT та/або на паперовому носії з урахуванням примірної форми згідно з додатком 4 до договору.

За пунктом 4.1. договору постачальник зобов`язався здійснити поставку продукції у строк до 31 березня 2023 року включно. Поставка продукції здійснюється однією або окремими партіями.

У розділі 5 договору сторони визначили, що постачальник не менше ніж за 10 робочих днів до дати запланованої відправки продукції в пункт призначення зобов`язаний надати замовнику засобами електронної пошти скановані копії документів (рахунок-фактуру, сертифікат якості, пакувальний лист та інші). Протягом 3-х робочих днів після отримання документів, зазначених у пункті 5.1. договору, замовник перевіряє копії наданих постачальником документів та підтверджує свою готовність прийняти поставку або надає зауваження.

Відповідно до пункту 15.3. договору підставою для його дострокового розірвання є порушення з боку постачальника умов розділу 7 зазначеного правочину та/або істотне порушення однією із сторін своїх зобов`язань за цією угодою. У цьому випадку сторона, яка ініціює розірвання договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону. Розірвання договору допускається лише за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до цього договору, крім випадків, передбачених підпунктом 15.3.1., за яким одностороння відмова, припинення зобов`язань та розірвання договору з боку замовника вчиняється з письмовим повідомленням про це постачальника і не потребує узгодження сторін у разі: порушення постачальником умов розділів 3- 7 договору та/або істотне порушення постачальником своїх зобов`язань за договором; прийняття судового рішення про визнання постачальника банкрутом; недотримання постачальником умов санкційних застережень, передбачених у додатку 5 до цього договору; непроведення платежу з рахунку замовника, відкритого в органі казначейства, у межах бюджетного періоду, у якому укладено договір. Даний правочин вважається розірваним в односторонньому порядку з наступного календарного дня після направлення замовником письмового повідомлення постачальнику про розірвання договору. Сума попередньої оплати за недопоставлену продукцію, перерахована замовником постачальнику, підлягає поверненню на рахунок замовника протягом 10-ти календарних днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику про розірвання договору.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що він вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов`язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє до 30 квітня 2023 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань, у тому числі в частині штрафних санкцій і поставки продукції, - до повного виконання.

Судом встановлено, що позивач, керуючись приписами підпункту 15.3.1. вказаного правочину, листом від 30 грудня 2022 року № 05/4631-12/2022 проінформував Товариство про розірвання цього договору в односторонньому порядку. У вказаному листі зазначено, що укладений між сторонами договір вважається розірваним з наступного календарного дня після направлення цього повідомлення. Підставою для розірвання цього правочину зазначено порушення відповідачем пункту 3.6. договору, - ненадання забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії. Належні докази направлення Товариству даного листа містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що 17 січня 2023 року та 5 липня 2023 року позивач звернувся до Товариства з претензіями № 05/336-01/2023 та № 05/3982-07/2023 відповідно про сплату останнім штрафних санкцій на підставі пунктів 8.1., 8.3.2., 8.4. договору в розмірі 20% від вартості непоставленої продукції - 1 391 340,60 грн. Вказані претензії були залишені відповідачем без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Медичні закупівлі України", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 525 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Аналогічні положення містить стаття 221 ГК України, згідно з якою кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов`язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов`язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов`язання перед кредитором. У разі якщо кредитор не виконав дій, зазначених у частині першій цієї статті, за погодженням сторін допускається відстрочення виконання на строк прострочення кредитора.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За умовами пункту 8.2. договору, у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) продукції, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від ціни продукції, строк поставки якої порушено, за кожен день прострочення або ціни непереданої (несвоєчасно переданої, повернутої) продукції, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки продукції понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від ціни продукції, строк поставки якої порушено. При цьому, відібрані зразки серій продукції для проведення лабораторного аналізу не вважаються непоставленими (неприйнятими).

У підпункті 8.3.2. пункту 8.3. вказаного правочину сторони погодили, що у разі якщо постачальником не здійснено поставку продукції у межах відповідного календарного року та при цьому не надано замовнику за 45 календарних днів до закінчення відповідного календарного року банківську гарантію забезпечення повернення попередньої оплати з метою здійснення замовником попередньої оплати, з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2 цього договору, стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції (пункт 8.3.2. вказаного правочину).

З системного тлумачення вказаних пунктів договору вбачається, що підпункт 8.3.2. вказаного правочину містить пряме посилання на положення пункту 8.2. цієї ж угоди, які стосуються відповідальності постачальника за порушення строку поставки або непередачі відповідної продукції. Тобто, підпункт 8.3.2. пункту 8.3. договору встановлює додаткову відповідальність Товариства за невиконання ним основного зобов`язання з поставки товару.

При цьому, підставою для застосування додаткової відповідальності у вигляді штрафу, передбаченої підпунктом 8.3.2. пункту 8.3. договору, є одночасне існування таких умов: порушення Товариством строку поставки продукції та ненадання Товариством Підприємству за 45 календарних днів до закінчення відповідного календарного року банківської гарантії.

Поряд із цим, відповідно до чистини 1 статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

За змістом пункту 4.1. договору Товариство зобов`язалося здійснити поставку продукції за укладеним між сторонами правочином у строк до 31 березня 2023 року включно.

Докази внесення сторонами змін до пункту 4.1. договору щодо строку поставки продукції, погодження сторонами іншого строку поставки, докази направлення позивачем відповідачу заявки на поставку продукції в порядку пункту 4.5. договору з визначенням іншого строку поставки, ніж той, що був передбачений у пункті 4.1. вказаного правочину, у матеріалах даної справи відсутні.

Враховуючи погоджений сторонами строк поставки товару, у розумінні пункту 8.3.2. договору "календарним роком" є саме 2023 рік. Вказаний пункт договору містить умову про ненадання банківської гарантії за 45 календарних днів до закінчення відповідного календарного року. Тобто, у разі визначення календарного року як 2022 року, враховуючи дату укладання відповідного правочину - 25 листопада 2022 року, обов`язок відповідача щодо надання гарантії буде виходити за межі періоду (дати), коли було укладено договір.

Суд першої інстанції правомірно відхиляє як необґрунтовані посилання позивача на те, що виділення бюджетних коштів на придбання обумовленого договором товару передбачалося лише у 2022 році, оскільки Підприємством не надано жодних належних і допустимих доказів того, що відповідна бюджетна програма КПКВК 2301400 "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру", на виконання якої укладено спірний правочин, була схвалена відповідним розпорядником коштів лише до кінця 2022 року.

Матеріали справи також не містять доказів закріплення (виділення у бюджеті) коштів під фінансування договору саме до кінця 2022 року, як і відсутність фінансування згаданої програми у 2023 році та неможливість здійснення попередньої оплати позивачем у цей рік.

Суд також враховує те, що умовами спірного договору терміни виконання обов`язків сторін щодо надання банківської гарантії, а також здійснення попередньої оплати визначені в днях - 14 днів та 90 днів відповідно. Договір не містить застереження про те, що ці дії мають бути вчинені сторонами до кінця 2022 року, адже строк поставки продукції чітко встановлено - до 31 березня 2023 року. При цьому, з урахуванням дати проведення аукціону та дати укладення договору визначений 90-денний строк внесення попередньої оплати спливає саме у 2023 році.

Суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що підставою для стягнення з відповідача штрафу, передбаченого підпунктом 8.3.2. договору, є одночасне настання двох обставин: нездійснення Товариством поставки продукції в межах 2023 календарного року та ненадання позивачу за 45 календарних днів до закінчення 2023 року банківської гарантії.

При цьому, окремої міри відповідальності у вигляді штрафу чи пені за ненадання постачальником замовнику банківської гарантії сторони в спірному правочині не погоджували.

Вказана правова позиція щодо тлумачення умов укладеного між сторонами аналогічного за змістом договору викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 11 липня 2024 року в справі № 910/11897/23.

30 грудня 2022 року позивач проінформував відповідача про розірвання укладеного між ними договору в односторонньому порядку з наступного календарного дня після направлення відповідного повідомлення.

За пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Про зміну або розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Підпунктом 15.3.1. договору передбачено, що одностороння відмова, припинення зобов`язань та розірвання цього правочину з боку замовника вчиняється із письмовим повідомленням про це постачальника і не потребує узгодження сторін, зокрема, у разі порушення постачальником умов розділів 3- 7 цього договору та/або істотне порушення постачальником своїх зобов`язань за даною угодою.

Згідно з частиною 3 статті 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини 2 статті 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Припинення договору має наслідком припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 19 квітня 2021 року в справі № 910/11131/19.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що з 31 грудня 2022 року зазначений договір у силу статті 651 ЦК України є розірваним, а зобов`язання сторін - припиненими. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і представниками сторін під час розгляду справи не заперечувались.

В свою чергу, в матеріалах справи відсутні заявки Підприємства та адресовані Товариству повідомлення, передбачені пунктами 5.1. та 5.2. договору, на постачання обумовленої договором продукції у строк до 31 грудня 2022 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що строк виконання Товариством зобов`язання з поставки обумовленої договором продукції на час розірвання вказаного правочину Підприємством - 31 грудня 2022 року, не настав.

Інших обставин, які вказували на порушення Товариством своїх зобов`язань за договором, та які є підставою для стягнення з відповідача спірної суми неустойки, Підприємством у позові не наведено, матеріали справи таких доказів не містять.

Оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами факту прострочення або неналежного виконання Товариством своїх зобов`язань за договором, правові підставі для нарахування штрафних санкцій, передбачених пунктом 8.3. та підпунктом 8.3.2. договору, відсутні.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволені позовних вимог Державного підприємства "Медичні закупівлі України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" про стягнення з 1 391 340,60 грн штрафу за договором про закупівлю від 25.11.2022 року № 09/582-11/2022.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/11893/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Медичні закупівлі України" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/11893/23 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 16.10.2024

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

І.В. Вовк