Ухвала

від 08.08.2024 по справі 910/5933/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.08.2024Справа № 910/5933/24Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши заяву Заступника Генерального прокурора Мустеци Ігоря Васильовича в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей про забезпечення позову у справі № 910/5933/24

За позовом Заступника Генерального прокурора Мустеци Ігоря Васильовича в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерейдо Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛЛІОНАРЕ КАЗІНО КОМПАНІ»про стягнення 187 087 107,92 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін: від позивача: не з`явився;від відповідача: прокурор:не з`явився; Штін Д.С.ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/5933/24 за позовом Заступника Генерального прокурора Мустеци Ігоря Васильовича (далі також - прокурор) в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (далі також - позивач, КРАІЛ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛЛІОНАРЕ КАЗІНО КОМПАНІ» (далі також - відповідач) відповідно до якого прокурор просить стягнути до Державного бюджету України заборгованість з плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у сумі 176 160 000,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 6 245 227,23 грн та 3% річних в розмірі 4 681 880,69 грн.

Відповідно до ухвали суду від 21.05.2024 відкрито провадження у справі № 910/5933/24 та призначено підготовче засідання на 27.06.2024.

17.05.2024 до суду від прокурора надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої він просить:

- накласти арешт на грошові кошти ТОВ «БІЛЛІОНАРЕ КАЗІНО КОМПАНІ» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «БІЛЛІОНАРЕ КАЗІНО КОМПАНІ», у межах суми позовних вимог на загальну суму 187 087 107,92 гривні;

- накласти арешт на належну ОСОБА_1 частку у розмірі 100 % у статутному капіталі ТОВ «БІЛЛІОНАРЕ КАЗІНО КОМПАНІ» номінальною вартістю 31 000 000 грн лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності;

- заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «БІЛЛІОНАРЕ КАЗІНО КОМПАНІ» (вул. Маршала Тимошенка, буд. 21, корпус 3, м. Київ, 04212, код ЄДРПОУ 43457293) та / або державну реєстрацію змін до відомостей про ТОВ «БІЛЛІОНАРЕ КАЗІНО КОМПАНІ» (вул. Маршала Тимошенка, буд. 21, корпус 3, м. Київ, 04212, код ЄДРПОУ 43457293), що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних із входженням до складу учасників.

17.06.2024 від позивача надійшли відповідь на відзив та письмові заперечення проти закриття.

Прокурор, у свою чергу, 17.06.2024 надав відповідь на відзив, а 21.06.2024 долучив письмові заперечення проти закриття.

26.06.2024 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

З метою всебічного та повного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечення рівності та змагальності сторін, суд вирішив відкласти підготовче засідання відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України на 08.08.2024.

Прокурор, на виконання вимог суду, 30.07.2024 долучив до справи додаткові письмові пояснення щодо порушення інтересів держави та необхідності їх захисту, підстав їх представництва прокурором в суді. Також, у письмових поясненнях викладено доводи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, до початку підготовчого засідання, 07.08.2024 відповідачем подано письмові заперечення проти заяви про забезпечення позову.

Позивач та відповідач явку уповноважених представників у підготовче засідання 08.08.2024 не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Прокурор безпосередньо в підготовчому засіданні 08.08.2024 надав усні пояснення стосовно заяви про забезпечення позову, проти відкладення підготовчого засідання не заперечував.

Проте, у підготовчому засіданні суд наголосив на встановлених законодавством строках розгляду заяв про забезпечення позову. Крім того, підставою для відкладення підготовчого засідання 27.06.2024 було, зокрема, отримання від прокурора додаткових пояснень стосовно необхідності вжиття заходів забезпечення.

Прокурор підтримав необхідність вирішення заяви про забезпечення позову саме в даному підготовчому засіданні.

Суд відмовляє позивачу в задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи з огляду на недоведення поважних причин неявки.

Крім того, судом розглянуто заяву відповідача про відкладення, яку мотивовано неможливістю прибути в підготовче засідання через перебування представника на лікарняному.

З огляду на наявні в матеріалах справи фактичні дані, у тому числі подані відповідачем письмові заперечення, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача у підготовче засідання 08.08.2024 не перешкоджає вирішенню заявлених у справі клопотань. Суд відмовляє відповідачу у відкладенні підготовчого засідання.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає за необхідне звернути увагу на такі обставини.

Положеннями ст. 138 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) передбачено, що заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати декілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Позивач має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення ефективності судового рішення.

На обґрунтування заяви прокурор посилається, зокрема, на наступне:

- відповідно до інформації, отриманої від ГУ ДПС у м. Києві, ТОВ «БІЛЛІОНАРЕ КАЗІНО КОМПАНІ» до контролюючого органу фінансова звітність як обов`язковий додаток до декларації з податку на прибуток підприємства за 2022- 2023 роки не подавалась;

- наявних у ТОВ «БІЛЛІОНАРЕ КАЗІНО КОМПАНІ» грошових коштів недостатньо для захисту інтересів позивача, що унеможливить здійснення належного захисту майнових прав та законних інтересів позивача та виконання судового рішення (в разі задоволення позову);

- існують ґрунтовні, об`єктивні підстави вважати, що відповідач взагалі може не виконати наявні перед позивачем грошові зобов`язання;

- основною метою звернення прокурора із цією заявою про забезпечення позову є захист і відновлення порушених прав та інтересів держави, адже організатор азартних ігор ТОВ «БІЛЛІОНАРЕ КАЗІНО КОМПАНІ» протягом тривалого часу не виконує грошове зобов`язання, встановлене законом, унаслідок чого утворилась заборгованість на велику суму у розмірі 187 087 107,92 гривні.

Відповідач проти заяви про забезпечення позову заперечував у повному обсязі та наголошував у своїх письмових поясненнях на такому:

- додаткові пояснення прокурора дублюють текст позовної заяви та заяви про забезпечення позову, жодного нового та/або додаткового обґрунтування не містять;

- прокурор, нехтуючи приписами ст. 137 ГПК України, просить суд накласти арешт на майно, що належить не відповідачу, а особі, яка взагалі не є учасником даної справи, при цьому, прокурор також просить суд взагалі обмежити права та інтереси третіх осіб.

- заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та, зокрема не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи;

- зі змісту заяви вбачається, що жодних доказів на підтвердження того, що відповідач приймає які-небудь заходи щодо відчуження належних йому грошових коштів та\або майна, прокурором не надано.

Суд наголошує, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписами статей 73, 74, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

У позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

Можливість обмеження права розпоряджання рахунком установлено ст. 1074 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду. Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Наразі, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не має можливості повною мірою оцінити та обґрунтувати дійсну наявність порушення інтересів держави у спірних правовідносинах відповідачем.

Факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань чи неналежного його виконання не є встановленим і підлягає доведенню під час вирішення справи по суті та саме по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Більше того, обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, що прокурором (заявником) та позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами існування обставин, які є підставами для накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Так, наведені заявником обставини не свідчать про те, що грошові кошти та майно, наявне у ТОВ «БІЛЛІОНАРЕ КАЗІНО КОМПАНІ» можуть зникнути, зменшитися за кількістю, так само як і не доведено, що останнім вчиняються будь-які дії, спрямовані на ухилення виконання рішення суду у даній справі (у випадку його задоволення).

Щодо вимоги про накладення арешту на частку ОСОБА_1 в статутному капіталі ТОВ «БІЛЛІОНАРЕ КАЗІНО КОМПАНІ», то необхідно звернути увагу на таке.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом (частина 2 статті 83 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно частин 1-3 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Статтею 9611 ЦК України визначено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Так, згідно положень пункту 1 частини 1 статті 115 ЦК України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Як вбачається з доводів прокурора (заявника), відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань статутний капітал ТОВ «БІЛЛІОНАРЕ КАЗІНО КОМПАНІ» становить 31 000 000 грн, 100 % статутного капіталу у розмірі 31 000 000 грн належить ОСОБА_1 .

Згідно з висновком незалежної аудиторської фірми ТОВ «АКГ «Бентамс аудит» про результати проведеної перевірки документів щодо підтвердження повноти формування статутного капіталу ТОВ «БІЛЛІОНАРЕ КАЗІНО КОМПАНІ» від 29.03.2021, статутний капітал ТОВ «БІЛЛІОНАРЕ КАЗІНО КОМПАНІ» сформований грошовими коштами на суму тридцять один мільйон гривень та достовірно відображений у фінансовій звітності.

При цьому, враховуючи предмет даного спору та визначених прокурором його учасників, вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі безпосередньо впливає на права (в тому числі і корпоративні) та обов`язки третіх осіб, які не є учасниками даного судового процесу ( ОСОБА_1 ).

Відповідно до ч. 10 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.

Згідно з ч. 9 ст. 137 ГПК України, суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу.

Таким чином, накладення арешту на корпоративні права та заборона вчиняти дії, вносити зміни до статутного капіталу можливі лише у випадку, якщо предметом спору є безпосередньо дані корпоративні права (акції, частки).

Предметом спору у справі є стягнення заборгованості, а не вирішення спору про право власності на частку у статутному капіталі відповідача.

В даному випадку суд не вбачає підстав та застосування заходів забезпечення позову, які безпосередньо стосуються засновників (учасників) відповідача, оскільки ТОВ «БІЛЛІОНАРЕ КАЗІНО КОМПАНІ» несе відповідальність виключно в межах належного йому майна.

Суд зазначає, що заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/508/18 від 09.11.2018).

Однак, з наданих прокурором доказів не вбачається за можливе встановити, що відповідач вчиняє або має намір вчинити реєстраційні дії з метою внесення змін до установчих документів ТОВ «БІЛЛІОНАРЕ КАЗІНО КОМПАНІ».

Більше того, прокурором не доведено, яким чином вчинення реєстраційних дій щодо ТОВ «БІЛЛІОНАРЕ КАЗІНО КОМПАНІ» перешкоджатиме виконанню рішення у справі в разі задоволення позову про стягнення заборгованості.

При вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити з законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 ГК України), а тому заявлений захід забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на частки та заборони здійснювати реєстраційні дії не є співмірними та логічно пов`язаними з предметом спору, адже може призвести до обмеження корпоративних прав засновників відповідача та може мати для товариства негативні наслідки, в тому числі заважатиме здійсненню господарської діяльності, зокрема, з метою отримання прибутку.

Вказане свідчить про неврахування прокурором під час подання заяви співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть відбутися в результаті невжиття цих заходів.

Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача та прокурора, які повинні доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Заступника Генерального прокурора Мустеца Ігоря Васильовича в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей про забезпечення позову.

Керуючись приписами ст. ст. 120, 137, 138, 140, 219, 220, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Заступника Генерального прокурора Мустеци Ігоря Васильовича в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей про забезпечення позову відмовити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано - 13.08.2024

Суддя Ю.О.Підченко