Постанова

від 07.08.2024 по справі 200/7011/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 200/7011/15-ц

провадження № 61-699св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Ліквідаційна комісія Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області,

третя особа - Державна казначейська служба України в Дніпропетровській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішенняБабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2023 року у складі судді Цитульського В. І.та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Барильської А. П., Демченко Е. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Дніпропетровського МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування шкоди, у якій, з урахуванням уточненої позовної заяви від грудня 2021 року, просила суд:

- визнати недостовірною інформацію стосовно юриста Дніпропетровської міської ради ОСОБА_1 , яка була розповсюджена начальником ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 при проведенні пресконференції, яка відбулася 18 березня 2013 року та на якій були присутні представники преси і яка в подальшому була опублікована в газеті «Горожанин» НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_1 в статті «Минус два взяточника» за підписом ОСОБА_3 наступного змісту: «Последний случай взяточничества был зафиксирован в отношении юриста городского совета ОСОБА_4 , которая затребовала 12 тысяч долларов за отказ от искового заявления. Но прокурорское следствие установило дополнительные эпизоды. Суд определил ей меру наказания -лишение свободы на 9 лет»;

- зобов`язати колишнього начальника ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 після вступу рішення у законну силу на протязі 30 днів спростувати можливим засобом зазначену недостовірну інформацію стосовно юриста Дніпропетровської міської ради ОСОБА_1 , а саме: «Последний случай взяточничества был зафиксирован в отношении юриста городского совета ОСОБА_4 , которая затребовала 12 тысяч долларов за отказ от искового заявления. Но прокурорское следствие установило дополнительные эпизоды. Суд определил ей меру наказания -лишение свободы на 9 лет»;

- стягнути з Ліквідаційної комісії Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої матеріальної шкоди грошові кошти у сумі 6 154, 82 грн, на відшкодування моральної шкоди - грошові кошти у сумі 25 000,00 грн та судовий збір в розмірі 465,20 грн.

Позов мотивовано тим, що при проведенні пресконференції начальником ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 , яка відбулась 18 березня 2013 року та на якій були присутні представники преси, була розповсюджена інформація щодо позивача, яка в подальшому була опублікована в газеті «Горожанин».

Вказана інформація є неправдивою, не відповідає дійсності, а відповідно є недостовірною, та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Зазначає, що вирок суду по обвинуваченню позивача за частиною другою статті 368 КК України не ухвалювався, винною у вчиненні цього злочину вона не визнавалася.

Така поведінка ОСОБА_2 спричинила їй великий нервовий стрес, психологічний розлад, неправдива інформація стала відома знайомим позивача та багатьом людям, вона переживала душевні страждання та тяжкі вимушені зміни у її життєвих та виробничих стосунках, змінилося ставлення працівників та керівництва, змінилася ділова репутація.

Протокольною ухвалою від 20 грудня 2021 року до участі у справі залучено третю особу - Державну казначейську службу України в Дніпропетровській області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у спірних правовідносинах саме на позивача законодавець покладає обов`язок доведення фактів: поширення інформації відповідачем, порушення особистих немайнових прав, спричинення матеріальної та моральної шкоди.

Проте, як зазначив суд, позивачкою не доведено вказаних обставин, оскільки не надано жодного доказу проведення 18 березня 2013 року пресконференції за участі ОСОБА_2 .

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи апеляційної скарги про те, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2015 року у справі № 200/3624/14-ц був встановлений факт проведення прес-конференції, колегія суддів відхиляє, оскільки достатніх та достовірних доказів останнього матеріали справи не містять.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11 січня 2024 року ОСОБА_1 в системі «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішенняБабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року.

З урахуванням уточненої касаційної скарги від 05 лютого 2024 року позивачка просила суд скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

15 січня 2024 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли доповнення до касаційної скарги.

Доводи інших учасників справи

23 лютого 2024 року на адресу Верховного Суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Жукова Є. Б. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

20 березня 2024 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій остання заперечила проти доводів представника ОСОБА_2 - адвоката Жукова Є. Б. та підтримала вимоги касаційної скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

24 червня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

У газеті «Горожанін» НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_1 кореспондент ОСОБА_6 опублікувала статтю «Минус два взяточника», у якій, посилаючись на інформацію, оприлюднену начальником ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_2 , зазначила наступне: «В текущем году по горсовету это первая разработка. Последний случай взяточничества был зафиксирован в отношении юриста городского совета ОСОБА_4 , которая затребовала 12 тысяч долларов за отказ от искового заявления. Была длительная разработка, юриста задержали, арестовали, потом она была освобождена по состоянию здоровья. Но прокурорское следствие установило дополнительные эпизоды, и ОСОБА_7 арестовали. Суд определил ей меру наказания - лишение свободы на 9 лет, сейчас она в тюрьме, говорит ОСОБА_8 ».

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області, ДКС України, ТОВ «Гамма консалтинг», третя особа - газета «Горожанін», у якому з урахуванням уточненої позовної заяви просила суд інформацію, розповсюджену ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області в особі колишнього начальника ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_2 у газеті «Горожанін» НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно юриста міської ради ОСОБА_1 , визнати недостовірною та негативною; зобов`язати ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області спростувати недостовірну та негативну інформацію стосовно юриста міської ради ОСОБА_1 таким же чином, яким її було розповсюджено; зобов`язати ТОВ «Гамма консалтинг» в особі редакції газети «Горожанін» опублікувати спростування недостовірної та негативної інформації стосовно юриста міської ради ОСОБА_1 ; стягнути з ДКС України на користь позивача заподіяну матеріальну шкоду в сумі 65 216,32 грн, в тому числі матеріальну шкоду у сумі 12 131,32 грн, моральну шкоду у сумі 45 000,00 грн.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2014 року у справі № 200/3624/14-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано інформацію, розповсюджену колишнім начальником ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_2 у газеті «Горожанін» за НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно ОСОБА_1 , як юриста Дніпропетровської міської ради, щодо встановлення додаткових епізодів отримання нею хабара та визначення їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 років - недостовірною та негативною. Зобов`язано Дніпропетровське міське управління ГУМВС України у Дніпропетровській області спростувати недостовірну та неправдиву інформацію у такій формі, у якій її було розповсюджено, у газеті «Горожанін». Зобов`язано ТОВ «Гамма консалтинг» надрукувати у газеті «Горожанін» спростування недостовірної та негативної інформації щодо ОСОБА_1 , як юриста Дніпропетровської міської ради. Стягнуто із ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої їй моральної шкоди, грошові кошти у сумі 10 000,00 грн, на відшкодування матеріальної шкоди - грошові кошти у сумі 3 544,13 грн. У задоволенні позовних вимог до Державної казначейської служби України - відмовлено. У задоволенні позовних вимог у іншій частині позову - відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2015 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2014 року скасоване, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку, що при звернені до суду ОСОБА_1 невірно обрано спосіб захисту та невірно визначено коло вимог до зазначених нею відповідачів за обставин, які викладені нею в позовній заяві, оскільки ОСОБА_2 інформація в газеті «Горожанін» не розповсюджувалася, а отже неможливо визнати недостовірною інформацію розповсюджену ОСОБА_2 саме в газеті «Горожанін» у спосіб, вказаний позивачем.

При цьому суд у вказаному рішення зазначив, що «як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, при проведенні пресконференції начальником ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 , яка відбулася 18 березня 2013 року та на якій були присутні представники преси, була розповсюджена інформація стосовно юриста міської ради ОСОБА_1 , яка в подальшому була опублікована в газеті «Горожанін» НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_1 за підписом ОСОБА_3 ».

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2015 року в касаційному порядку не оскаржувалось.

Згідно з виписним епікризом, ОСОБА_1 знаходилася на обстеженні та стаціонарному лікуванні у відділенні гастроентерології ДОКЛ ім. Мечнікова з 18 по 30 жовтня 2013 року з діагнозом: виразкова хвороба, активний гастрит, ерозивний дуоденіт, хронічний калькульозний холецистит, хронічний панкреатит, хронічний коліт, дивертикульоз сигмовидної кишки. Відповідно до виписки із історії хвороби, ОСОБА_1 у період часу з 07 по 20 серпня 2013 року знаходилась на лікуванні у неврологічному відділенні ДОКЛ ім. Мечнікова, лікуючи наслідки перенесеної у 2005 році ЧМТ. Відповідно до наданих копій платіжних документів, ОСОБА_1 , з липня 2013 року, придбала ліки на лікування виявлених у неї хвороб, сплачувала для лікарні благодійні внески.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржена постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 28 Конституції України кожній особі гарантує право на повагу до її гідності, а за частиною четвертою статті 32 основного Закону кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Тож право на захист честі, гідності і ділової репутації - один з основних способів захисту Конституційних прав людини на недоторканність особистого життя. Кожен має право захищати честь, гідність і ділову репутацію в суді, крім того Конституція України передбачає судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе або членів своєї сім`ї.

Також відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Здійснення передбачених статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема, свободи дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів), пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Тобто праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За приписами статті 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (стаття 1 Закону України «Про інформацію»).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співвжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

У рішенні від 22 жовтня 2007 року в справі «Ліндон, Очаковський-Лоуренс і Жулі проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з пунктом 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свобода вираження поглядів пов`язана з «обов`язками та відповідальністю», які застосовуються до засобів масової інформації навіть щодо питань великого суспільного значення. Більше того, ці «обов`язки та відповідальність» мають особливе значення, коли йдеться про посягання на репутацію названої особи та порушення «прав інших осіб».

Незалежно від запеклості політичної боротьби, законним є намагання забезпечити дотримання мінімального рівня поміркованості та доречності, особливо, коли репутація політика, навіть контроверсійного, повинна користуватися захистом, який надається Конвенцією.

07 листопада 2017 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення в справі EGILL EINARSSON v. ICELAND,яке набуло статусу остаточного 07 лютого 2018 року,ключові висновки у якій сформульовані в контексті з`ясування того, чим за своєю суттю є звинувачення у вчиненні злочину (зґвалтування): оціночним судженням чи твердженням про факт, схиляючись до того, що навіть припустивши теоретичну можливість визначення звинувачення у вчиненні злочину як оціночного судження, воно має мати фактологічну підставу, накшталт вироку, яким засуджено особу.

Також у цьому рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що навіть спірні публічні особи, які викликали гарячі дебати своєю поведінкою та публічними коментарями, не повинні терпіти, коли їх публічно звинувачують у насильницьких злочинних діяннях, якщо такі заяви не підтверджуються фактами.

Отже, у випадку, коли щодо особи публічно висловлено заяву, яка містить пряме або опосередковане звинувачення у вчиненні злочину, що не підтверджено перевіреними фактами, це тягне за собою порушення статті 8 Конвенції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року

у справі № 904/4494/18 зроблено правовий висновок такого змісту: при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що

не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що розповсюджена начальником ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 при проведенні пресконференції, яка відбулась 18 березня 2013 року, інформація про неї, є неправдивою, не відповідає дійсності, а відповідно є недостовірною, та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачкою не доведено факту поширення недостовірної інформації, оскільки не надано жодного доказу проведення 18 березня 2013 року пресконференції за участі ОСОБА_2 .

З таким висновком суду погодитись неможливо з наступних підстав.

Згідно частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).

Аналіз змісту рішення апеляційного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року у справі № 200/3624/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського міського управлення ГУМВС України у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, ТОВ «Гамма консалтинг», третя особа - газета «Горожанін», про визнання інформації недостовірною і негативною, зобов`язання вчинити дії та відшкодування матеріальної та моральної шкоди свідчить, що вказаним рішенням встановлені обставини проведення пресконференції начальником ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 , яка відбулася 18 березня 2013 року та на якій були присутні представники преси, та розповсюдження на ній інформації стосовно юриста міської ради ОСОБА_1 , яка в подальшому була опублікована в газеті «Горожанін» №12 (382) за ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За таких обставин факт проведення 18 березня 2013 року пресконференції за участі ОСОБА_2 та поширення на ній інформації стосовно юриста міської ради ОСОБА_1 не повинен доказуватися при розгляді справи, що є предметом касаційного розгляду, оскільки такі обставини вже встановлені рішенням суду в іншій цивільній справі (№ 200/3624/14-ц), що набрало законної сили, і в цій справі бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При таких обставинах Дніпровський апеляційний суд у постанові від 19 грудня 2023 року безпідставно відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2015 року у справі № 200/3624/14-ц був встановлений преюдиційний факт проведення 18 березня 2013 року пресконференції за участі ОСОБА_2 та поширення на ній інформації стосовно юриста міської ради ОСОБА_1 .

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, відповідачі в судах попередніх інстанцій не заперечували факт проведення 18 березня 2013 року пресконференції за участі ОСОБА_2 , а останній вказував на те, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки під час проведення конференції він виступав від імені ВДСБУЗ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Вказаним обставинам апеляційний суд належної оцінки не надав, що свідчить про передчасність висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 , третя особа - Державна казначейська служба України в Дніпропетровській області, про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування шкоди, направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов