Рішення

від 18.07.2024 по справі 359/9012/23

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/359/521/2024

Справа № 359/9012/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В..

за участі секретаря судового засідання - Бокей А.В.,

представників відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третьої особи - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи : приватний нотаріус Київського міського нотаріальної округу Гречана Руслана Тарасівна, приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Юлія Володимирівна, ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та скасування рішень про державну реєстрацію права власності,-

встановив:

12.09.2023 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області засобами поштового зв`язку надійшла вищезазначена позовна, відповідно до якої ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 19.09.2019р., укладений між Канаан Рібал РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. та зареєстрований в реєстрі за №1171, яким відчужено земельну ділянку загальною площею 0,12 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гірська Сільська рада, кадастровий номер: 3220883200:03:002:2669;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 19.09.2019р., укладений між Канаан Рібал РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. та зареєстрований в реєстрі за №1169, яким відчужено земельну ділянку площею 0,12 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гірська сільська рада, кадастровий номер: 3220883200:03:002:2668;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.09.2019р., індексний номер: 48771205, щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку загальною площею 0,12 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гірська Сільська рада, кадастровий номер: 3220883200:03:002:2669;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.09.2019р., індексний номер: 48771052, щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку загальною площею 0,12 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гірська Сільська рада, кадастровий номер: 3220883200:03:002:2668 (т.1а.с.3-24).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 14.01.2008 між ВАТ «Комерційний банк Експобанк» та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір кредиту і забезпечення №15А. В зв`язку із невиконанням умов Кредитного договору, первісний кредитор звернувся до Городищенського районного суду Черкаської області з позовною заявою про солідарне стягнення з ОСОБА_4 , ТОВ «Автобізнес-Україна» заборгованості, яка утворилась в зв`язку із невиконанням Кредитного договору позичальником, та рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 15.10.2015 позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_4 на користь Первісного кредитора 257416,69 грн. та судовий збір в розмірі 1831,40 грн.. На виконання зазначеного рішення 09.11.2015р. було видано виконавчий лист, який було пред`явлено до виконання, вживались заходи примусового виконання, проте, в зв`язку із відсутністю майна, зареєстрованого за боржником, виконавче провадження було звершено. У подальшому було повторно пред`явлено виконавчий документ на виконання, проте рішення суду до сьогоднішнього дня не виконано.

Також зазначено, що згідно із Договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 06.03.2018 право вимоги за Кредитним договором відступлено на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», що також встановлено ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 31.01.2020 по справі №691/4648/15-ц. Станом на день звернення до суду із зазначеною позовною заявою, виконавчий документ пред`явлений на виконання приватному виконавцю виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В., яким в межах відкритого виконавчого провадження №72158666 вживаються заходи примусового виконання. Однак, через відсутність майна, зареєстрованого за боржником, вказане виконавче провадження буде завершено як і попередні. Рішення суду не буде виконано.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивачем було встановлено, що ОСОБА_6 на підставі договорів купівлі-продажу від 19.09.2019 відчужено на користь ОСОБА_5 наступне нерухоме майно: земельна ділянка площею 0,12 га, кадастровий номер: 3220883200:03:002:2668, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гірська сільська рада; земельна ділянка площею 0,12 га, кадастровий номер: 3220883200:03:002:2669, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гірська сільська рада,

Позивач вважає, що ОСОБА_4 , не виконуючи зобов`язання за Кредитним договором та розуміючи неминуче звернення первісного кредитора до суду з позовом про стягнення коштів, передбачив настання для себе негативних наслідків після ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості, у вигляді звернення стягнення на нерухоме майно та відчужив таке майно з метою уникнення від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, яке на час такого відчуження вже набрало законної сили.

ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» вважає, що договори купівлі-продажу від 19.09.2019, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. та з реєстровані в реєстрі за №1171 та №1169, укладені між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , є такими, що вчинені на шкоду кредитору та порушують законні права та інтереси ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», оскільки справжньою метою укладених правочинів було уникнення від звернення стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення боргу за рішенням суду. Вважають, що зазначені обставини є підставою для визнання укладених відповідачами договорів купівлі-продажу недійсними, оскільки їх зміст суперечить ст.ст.13, 228 ЦК України, оскільки вони спрямовані на уникнення від виконання ОСОБА_6 боргових зобов`язань та є свідченням «вжиття/використання права на зло» та направлені саме на недопущення звернення стягнення на майно ОСОБА_6 , як боржника. Посилаючись на судову практику, вважають що обраний спосіб захисту є законним та ефективним, сприятиме відновленню порушених прав позивача.

Також звертають увагу, що про відчуження відповідачем ОСОБА_4 нерухомого майна ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» стало відомо лише 11.07.2023, під час отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Вважають,що саме з цієї дати слід відраховувати перебіг позовної давності\

12.12.2023до судунадійшов відзивна позовнузаяву,поданий адвокатомКантеміром В.І.в інтересахвідповідача ОСОБА_7 (т.2а.с.1.16), відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає їх безпідставними, ознакою зловживання стороною позивача правом на звернення до суду шляхом подання безпідставного позову та приховування від суду фактичних обставин справи і наявних доказів. Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначає наступне. Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 15.10.2015 було ухвалено заочно без присутності ОСОБА_8 , який не був обізнаний про наявність боргових зобов`язань по рішенню суду. Крім того, на момент подання позовної заяви до Бориспільського міськрайонного суду Київської області, позивач вже отримав від ОСОБА_8 заяву про перегляд заочного рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 15.10.2015 року, та що ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 25 вересня 2023 року по справі № 691/464/15-ц встановлено, що ОСОБА_9 до 02.08.2023 не отримував рішення Городищенського районного суду Черкаської області, що спростовує доводи позивача про його обізнаність з таким рішенням.

Звертає увагу суду на те, що спірні земельні ділянки, які ОСОБА_4 продав 19 вересня 2019 року, належали йому на праві власності на підставі договорів купівлі-продажу, які були укладені ним 03 липня 2017 року. Тобто, як на момент виникнення боргових зобов`язань перед ПАТ «КБ «Експобанк», так і на дату винесення рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 15.10.2015 року, ОСОБА_4 не був власником спірних земельних ділянок. А, як станом на 03.07.2017 він був власником грошових коштів, за які придбав земельні ділянки, так і станом на 19.09.2019 він став власником грошових коштів, які отримав за продаж земельних ділянок.

На думку представника відповідача, у ОСОБА_8 не могло було жодного мотиву на уникнення виконання рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 15.10.2015 року шляхом навмисного відчуження спірних земельних ділянок, оскільки він набув їх у власність значно пізніше виникнення боргових зобов`язань та винесення рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 15.10.2015 року. Зазначають, що ОСОБА_4 тримав це майно у своїй власності понад два роки, що очевидно не вказує на бажання якнайшвидше позбутися цього майна з міркувань уникнення виконання рішення суд.

Звертають увагу, що позивач замовчує, що 11.08.2016 за заявою стягувача ПАТ «КБ «Експобанк» державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 51903979, яке було завершено 29.01.2019, а виконавчий документ повернуто стягувачу через відсутність майна у боржника, на яке може бути звернуто стягнення, хоча у власності ОСОБА_8 знаходилися спірні земельні ділянки, а також будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який був отриманий ним у власність 17.07.2007, та автомобіль марки Chery Amulet, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який є предметом застави згідно із умовами договору кредиту, за рахунок якого могло відбутися виконання. Проте первісний стягувач та позивач не оскаржували бездіяльність державного виконавця, а також постанову про повернення йому виконавчого документу без виконання.

Позивач лише через рік після укладення договору відступлення права вимоги звернувся до суду із заявою про заміну стягувача. У задоволенні першої такої заяви було відмовлено, а подану повторно заяву спочатку було залишено без руху. Крім того звертає увагу, що 16.01.2020 приватний виконавець Куземченко А.С. відкрив виконавче провадження №60986264 за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», та 18.02.2020 оголосив у розшук автомобіль CHERY, модель: AMULET, номерний знак НОМЕР_4 . Проте, позивач, не зважаючи на наявність зареєстрованого майна, подав заяву до про повернення виконавчого документу, не скористався можливістю погасити повністю або частково заборгованість, яка обліковувалася за ОСОБА_10 , шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Відповідач вважає, що позивач, не виконавши зі свого боку необхідних дій по погашенню заборгованості боржника, безпідставно стверджує, що відновлення становища, яке існувало до порушення, та здійснення реалізації земельних ділянок в межах виконавчого провадження є єдиною можливістю виконати рішення суду та захистити порушені права позивача. При цьому позивач ніяк не вказує, що саме заважало йому отримати довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зважаючи на можливість вільного доступу до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зауважує, позивач нічого не вказує, що відповідачка ОСОБА_5 діяла з якимось неправомірним наміром, вважає, що позовна заява побудована на припущеннях, та зміст позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» направлений на позбавлення ОСОБА_5 її власності.

Звертає увагу, що наведені позивачем правові позиції Верховного Суду у різних справах не є релевантними в спірній ситуації. Повідомляє, що ОСОБА_5 у зв`язку із розглядом справи планує понести судові витрати на правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

20.12.2023 на електронну пошту суду, а також 26.12.2023 засобами поштового зв`язку надійшла відповідь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на відзив на позовну заяву (т.2 а.с.84-100, 187-203), а також клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (т.2 а.с.206-209). Позивач зазначає, що викладені у відзиві твердження є необґрунтованими, просить розглянути справу без участі представника позивача. Вказують, що Верховний Суд в постанові від 06.10.2022р. у справі №904/624/19 зазначив, що «...договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора».

До подібних висновків (визнання недійсним фраудаторного договору до ухвалення рішення - про стягнення заборгованості) дійшов Верховний Суд в постанові від 09.02.2023р. у справі 10/12093/20. Позивач переконаний, що невиконання зобов`язання за договором, а в подальшому невиконання рішення суду підтверджує намір ОСОБА_6 на уникнення від його виконання.

Звертають увагу, що у виконавчому провадженні 903979, відкритому 11.08.2016 було встановлено, що будинок АДРЕСА_1 , в якому, був зареєстрований ОСОБА_4 , на підставі договору дарування від 26.01.2016 зареєстрований за ОСОБА_11 . Крім цього, 10.03.2015 на підставі ВП46627780 від 05.03.2015 було внесено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, яке належить ОСОБА_6 .

Позивач звертає увагу, що долучені до відзиву документи виконавчого провадження, могли бути отримані на підставі ідентифікатора доступу, що свідчить про те, що відповідач ОСОБА_4 був обізнаний про відкриття виконавчого провадження №51903979 у серпні 2016 року, оскільки мав постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.08.2016, яку і передав представнику ОСОБА_5 , інтереси яких у зазначеній справі співпадають.

Звертають увагу на неможливість виконати рішення суду за рахунок предмета застави, оскільки 15.01.2013 ОСОБА_4 надав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_12 розпоряджатись (у тому числі продавати, знімати з обліку в органах ДАІ) з правом експлуатації предмет застави. В подальшому ОСОБА_12 , довіреністю від 14.06.2013 уповноважує ОСОБА_13 та ОСОБА_14 розпоряджатись (у тому числі продавати, знімати з обліку в органах ДАЇ) з правом експлуатації предмет застави. А також, що згодом, до ПАТ «КБ «Експобанк» звернувся ОСОБА_15 , який повідомив, що предмет застави він придбав у «працівника банку ОСОБА_16 », проте кошти передав його батько ОСОБА_17 , який мав передати ці гроші працівнику ОСОБА_16 . Також ОСОБА_15 до вказаної заяви додав копію акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 17.05.2016, з якого вбачається, що предмет застави затриманий працівниками ДПС патрульної служби ГУНП на 80 км. а/д Київ-Зиам`янка. Так, за наслідками отриманої інформації, ПАТ «КБ «Експобанк» листом від 10.08.2016 просив ОСОБА_15 падати документи, що підтверджують факт купівлі предмета застави та документи, які підтверджують оплату. Вважають, що викладені докази підтверджують, що саме після затримання предмету застави ОСОБА_6 стало відомо про відкриття щодо нього виконавчого провадження. Оскільки особи, які користувались предметом застави, більше чим вірогідно, звертались до нього з цього приводу.

Вважають, що ОСОБА_4 здійснив відчуження предмета застави на користь третіх осіб вже 15.01.2013, та що така поведінка спрямована на ухилення від виконання зобов`язань.

Позивач не погоджується з тим, що пропустило строк позовної давності, оскільки до отримання довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно не знало про те, що зазначене майно було зареєстроване за ОСОБА_6 , а відповідач не повідомляв ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про наміри відчужити земельні ділянки.

18.10.2023 ОСОБА_3 подано клопотання про вступ у справу, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (т.1 а.с.166).

22.11.2023 третьою особою ОСОБА_3 подано клопотання про зупинення провадження у справі, яке ним відкликано у підготовчому засіданні 20.12.2023 (т.1 а.с.194-195, т.2 а.с.56-60).

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14.09.2023 було повернуто заяву позивача про забезпечення позову (т.1 а.с.73-74).

Ухвалою судді від 15.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та витребувано докази у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р.Т. (т.1 а.с.83-86).

Ухвалою суду від 19.10.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та стороні відповідача, ОСОБА_3 (т.1 а.с.176-178).

Ухвалою від 20.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (т.2 а.с.62).

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив розгляд справи здійснювати без участі представника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», позов підтримує просить задовольнити.

Представник відповідача Канаан Рібала адвокат Царьов М.В. у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволення заявлених вимог, надав пояснення, відповідно до яких відповідач з метою погашення заборгованості за кредитним договором передав працівникам банку предмет застави автомобіль CHERY, модель: AMULET, номерний знак НОМЕР_4 . Він не був обізнаний щодо заборгованості та ухваленого заочного рішення, а також відкриті виконавчі провадження. На момент відчуження спірного майна жодних обтяжень не було зареєстровано. Вважає, що позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду.

Представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Кантемір В.І. у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у відзиві та додаткових поясненнях, поданих через систему «Електронний суд» 30.04.2024 (т.3 а.с.104-110), звертає увагу, що відповідач є добросовісним набувачем, жодним чином не пов`язана з відповідачем Канааном Рібалом, сплатила кошти відповідно до вартості відчужуваного майна, яке перебуває у її власності протягом тривалого часу. Вважає позов безпідставним, необґрунтованим, поданим з пропуском строку позовної давності.

Третя особа ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував, надавши пояснення, що є співвласником спірного нерухомого майна, надав дружині згоду на їх укладення. Нотаріус перевірили відсутність будь-яких заборон щодо відчуження належного відповідачу Канаану Рібалу нерухомого майна. Просить відмовити у задоволенні позову.

Залучена позивачем в якості третьої особи приватний нотаріус Гречана Р.Т. у судове засідання не з`явилися, повідомлена належним чином, пояснень по суті справи не подала, направила витребувані судом за клопотанням позивача документи (т.1 а.с.95 -165).

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, додатково отримані докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 3 ст.12, ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

У судовому засіданні встановлено, що 14.01.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» та відповідачем Канаан Рібалом був укладений Договір кредиту та забезпечення №15А, згідно із умовами якого Банк надає Позичальнику кредит в сумі 20200 доларів США на умовах забезпеченості кредиту, його цільового використанні, строковості , повернення та платності (т.1 а.с.25-29).

Відповідно до умов п.2.2 Договору кредиту для забезпечення своїх зобов`язань за цим Договором Позичальник передає Банку у заставу наступне майно Позичальника разом із правом витребування його від будь-яких осіб за правочинами Позичальника: автомобіль CHERY, модель: AMULET, номерний знак НОМЕР_4 .

Крім того, відповідно до пп. 4.5.3 п.4.5 Договору кредиту позичальник зобов`язався щомісячно до 14 числа, надавати Банку можливість перевірки предмету застави в натурі надати для проведення огляду предмет застави на СТО ТОВ «Авто Бізнес Україна».

Заочним рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 15.10.2015 (справа №691/464/15-ц, провадження №2/691/210/15) було частково задоволено позов ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» (правонаступника ВАТ Комерційний банк «Експобанк») до Канаана Рібала та ТОВ «Автобізнес-Україна» та стягнуто солідарно з Канаана Рібала та ТОВ «Автобізнес-Україна» на користь ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» заборгованість за договором кредиту №15А від 14.01.2008 у розмірі 257416 гривень 69 копійок, а також судовий збір на користь держави в сумі 1831 гривні 40 копійок (т.1 а.с.30-34)

З тексту заочного рішення встановлено, що відповідач ОСОБА_4 був повідомлений про призначене судове засідання через оголошення у газеті «Урядовий кур`єр» від 02.10.2015 №183.

Крім того, згідно із ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 25.09.2023 (справа №691/464/15-ц, провадження №2-п/691/1/23), якою було залишено без задоволення заяву представника відповідача Канаан Рібала адвоката Царьова М.В. про перегляд заочного рішення, встановлено, що копію заочного рішення було отримано представником відповідача 02.08.2023.

Заочне рішення набрало законної сили та на його підставі Городищенським районним судом Черкаської області 09.11.2015 був виданий виконавчий лист №691/464/15-ц (т.1 а.с. 35-36).

Встановлено, що вказаний виконавчий лист неодноразово пред`являвся для примусового виконання та був повернутий: постановою державного виконавці Городищенського районного відділу державної виконавчої служби Статніка О.О. від 21.06.2016 (ВП №49560283) у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути накладено стягнення (т.1 а.с.37); постановою головного державного виконавця Городищенського районного відділу державної виконавчої служби Брандальського В.В. від 29.01.2019 (ВП №51903979) також з підставі відсутності майна у боржника (т.2 а.с.20); постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. від 24.11.2021 (ВП №60986264) за заявою стягувача (т.1 а.с.42-43).

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2019 року (справа №691/464/15-ц, провадження №6/691/14/19), залишеною без змін Постановою Черкаського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року, було задоволено заяву позивача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про заміну стягувача у виконавчому провадження, а саме: у виконавчому листі по цивільній справі №691/464/15-ц за позовною заявою ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_4 , ТОВ «Автобізнес-Україна» про солідарне стягнення заборгованості, виданому 09 листопада 2015 року Городищенським районним судом Черкаської області, замінено стягувача ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (т.2 а.с.44-46, 47-55).

Вказаною ухвалою Городищенський районний суд Черкаської області встановив, що 06.03.2018 ПАТ Комерційний банк «Експобанк» на підставі договору відступлення прав вимоги відступив право вимоги на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

Також встановлено, що 03.07.2017 відповідач ОСОБА_18 на підставі нотаріально посвідчених Договорів купівлі-продажу земельної ділянки, реєстровий №841 та 842 відповідно, придбав у власність дві земельні ділянки: земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2668, цільове призначення для індивідуального садівництва, вартість якої на момент купівлі-продажу була 69000 грн., та земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2669, цільове призначення для індивідуального садівництва, вартість якої на момент купівлі-продажу була 69000 грн. (т.2 а.с.98,133).

19.09.2019 відповідачами було укладено два оспорювані Договори купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. та зареєстровані в реєстрі за №№1169 та 1171, відповідно до яких ОСОБА_4 передав у власність, а ОСОБА_5 придбала у власність дві вищезазначені земельні ділянки площею по 0,12 га кожна, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, з кадастровими номерами: 3220883200:03:002:2668 та 3220883200:03:002:2669. Продаж здійснено за ціною по 90000 гривень кожна, а також за згодою чоловіка покупця ОСОБА_3 (т.1 а.с.97,133).

Земельні ділянки придбані у спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , що підтверджується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_3 за реєстровим №1168 від 19.09.2019 (т.1 а.с.121,145), про що зазначено у текстах оспорюваних договорів купівлі-продажу.

Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та щодо суб`єкта від 19.09.2019 (т.1 а.с.101, 102-103, 140,141-142) відомості про зареєстровані обтяження станом на 19.09.2019 були відсутні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20, зокрема зазначено, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Частиною третьою статті 13ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

Формулювання «зловживання правом» передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) «використовувала / використовували право на зло»; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є «вживанням права на зло». За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16 (пункт 155).

Наведене правова позиція визначає, що дії боржника мають бути направлені на шкоду кредитору, отже, в цьому випадку ОСОБА_4 щонайменше має усвідомлювати цю обставину, а його дії мають бути направлені на досягнення певної мети - приховування своїх активів від звернення на них стягнення кредитором.

Досліджені обставини справи дають суду підстави дійти висновку, що позивачем не доведено, що дії відповідача ОСОБА_6 були направлені на приховування належного йому майна від можливого звернення стягнення в процесі виконання рішення суду про стягнення заборгованості за Договором кредиту від 14.01.2008.

Так, позивачем не спростована встановлена в ухвалі Городищенського районного суду Черкаської області від 25.09.2023 (справа №691/464/15-ц, провадження №2-п/691/1/23) обставина, що відповідач ОСОБА_4 отримав заочне рішення 02.08.2023.

Відкриті виконавчі провадженні на дату укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок (19.09.2019) щодо ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за Договором кредиту від 14.01.2008 №15А були відсутні.

Встановлено, що відчужені ОСОБА_4 земельні ділянки перебували у його власності з 03.07.2017, при цьому право власності відповідача було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 03.07.2017 по 19.09.2019, про що свідчать досліджені судом вищевказані Інформаційні довідки, що містяться у нотаріальних справах нотаріуса Гречаної Р.Т. (т.1 а.с.101, 102-103, 140, 141-142).

Крім того, досліджені у судовому засіданні докази свідчать про те, що 15.01.2013 ОСОБА_4 нотаріально-посвідчив довіреність на ім`я ОСОБА_12 , якою уповноважив розпоряджатися (у тому числі продавати, знімати з обліку в органах ДАІ, проходити технічний огляд), з правом експлуатування належним йому на праві Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 автомобілем CHERY, модель: AMULET, категорія: легковий, колір: бежевий, рік виробництва: 2007, Номер кузова: НОМЕР_6 , номерний знак НОМЕР_4 (т.2 а.с.151-152). З наданих позивачем документів також встановлено, що 16.06.2016 до ПАТ «КБ «Експобанк» звернувся ОСОБА_15 , який повідомив, що предмет застави він придбав у «працівника банку ОСОБА_16 » «за чотири тисячі доларів США» (т.2 а.с.155).

Ці обставини дають суду дійти висновку, що ОСОБА_4 передав правникам первісного кредитора ПАТ «КБ «Експобанк» предмет застави, очевидно, в рахунок погашення боргу за кредитним договором. Позивач, надавши суду відповідні докази (довіреність ОСОБА_4 , заяву ОСОБА_15 , лист ПАТ КБ «Експобанк» від 10.08.2016 т.2 а.с.151-157), цю обставину належними і допустимим доказами не спростував.

Крім того, позивачем не повідомлено, з яких причин заочне рішення Городищенського районного суду, яке набрало законної сили 05.11.2015 (т.1 а.с.35) не було виконане за рахунок звернення стягнення на предмет застави, а також на відчужені відповідачем земельні ділянки, зокрема у період з 03.07.2017 по 19.09.2019 року.

Так, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_4 за Договором кредиту від 14.01.2008 року у березні 2018 року, проте, із заявою про заміну стягувача позивач звернувся до суду лише у 2019 році.

Належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_4 був обізнаний щодо цих обставин (ухвалення заочного рішення про стягнення боргу, про видачу виконавчого листа та відкриття виконавчих проваджень, про відступлення права вимоги та звернення позивача із заявою про заміну стягувача до суду) позивачем суду надано не було. Як і не надано доказів того, що ОСОБА_5 не є добросовісним набувачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що укладені відповідачами Договори купівлі-продажу земельних ділянок були вчинені на шкоду кредитору (є фраудаторними), у тому числі вчинені з порушенням вимог ст.ст. 13, 203, 228 ЦК України, що є підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів у порядку, передбаченому ст.ст. 215,216 ЦК України.

Також суд звертає увагу, що в силу вимог ч.1, ч.2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Жодного обґрунтування в частині заявленої підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними з підстав порушення публічного порядку, позивач не навів, оскільки відчужені земельні ділянки не перебували в іпотеці, на них не було звернуто стягнення у встановленому законом порядку, а тому вважати, що були порушені конституційні права позивача чи відбулося незаконне заволодіння майном, підстави вважати відсутні.

Натомість, задоволення позову, очевидно призведе до порушення прав відповідача ОСОБА_5 та третьої особи у справі ОСОБА_3 , позбавлення їх власності, набутої у встановленому законом порядку.

Крім того, позивач, звертаючись з позовом про визнання договорів недійсними, у тому числі з підстав, визначених ст.228 ЦК України, всупереч вимогам ч.2 цієї статті, яка визначає наслідки укладення правочину, що порушує публічний порядок (встановлює їх нікчемність), заявляє вимогу, про визнання договорів недійсними.

Крім того, не зважаючи на вимоги ч.3 ст. 261 ЦК України, яка визначає, що перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання, заявляє про те, що строк позовної давності позивачем не порушений і не ставить питання про його поновлення, доказів пропуску строку позовної давності з поважних причин не надає. Наведене свідчить про суперечливість і необґрунтованість доводів ТОВ «ФК « Дніпрофінансгруп».

Надаючи оцінку запереченням відповідачів щодо пропуску позивачем строку позовної давності, суд враховує вимоги ст.ст.257, 261 ЦК України, відповідно до яких з агальна позовнадавність встановлюєтьсятривалістю утри роки, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, у судовому засіданні встановлено, що постановою головного державного виконавця Городищенського районного відділу державної виконавчої служби Брандальського В.В. від 29.01.2019 (ВП №51903979) було повернуто виконавчий лист стягувачу з підставі відсутності майна у боржника (т.2 а.с.20). Станом на 29.01.2019 відбулася заміна кредитора і позивач набув право вимоги до відповідача ОСОБА_4 .

Встановлено, що на підставі ухвали Городищенського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2019 року, яка набрала законної сили 21.12.2019, відбулася заміна стягувача у виконавчому листі по цивільній справі №691/464/15-ц, (т.2 а.с.44-46).

Отже, набувши статус стягувача у виконавчому провадженні, а також будучи обізнаний щодо підстав повернення виконавчого листа згідно із постановою державного виконавця від 29.01.2019 згідно із п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними), позивач мав право та можливість перевірити відомості щодо наявності у боржника зареєстрованого майна, у тому числі шляхом вільного доступу до відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також суд звертає увагу, що в силу вимог ч.5 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Як сторона у виконавчому провадженні, позивач відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» позивач мав право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Встановлено, що 16.01.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченком А.С. за заявою стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» була винесена постанова по відкриття виконавчого провадження ВП №60986264 з примусового виконання виконавчого листа №691/464/15-ц, виданого 09.11.2015 Городищенським районним судом Черкаської області про стягнення солідарно з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором №15А від 14.01.2008 в розмірі 257416,69 грн.(т.2 а.с.27).

Постановою приватного виконавця від 18.02.2020 у цьому ж виконавчому провадженні було оголошено розшук майна боржника, а саме: автомобіль CHERY, модель: AMULET, категорія: легковий, колір: бежевий, рік виробництва: 2007, Номер кузова: НОМЕР_6 , номерний знак НОМЕР_4 (т.2 а.с.28)

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. від 24.11.2021 (ВП №60986264) за заявою стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінанс» виконавчий лист було повернуто стягувачу (т.1 а.с.42-43).

Наведене свідчить, що з моменту державної реєстрації оспорюваних правочинів (з 19.09.2019) позивач, будучи кредитором та знаючи про наявність заочного рішення та виданого виконавчого листа, міг, проте, згідно з його твердженнями, не вчинив дій, щоб отримати відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зареєстрованого за боржником Канааном Рібал нерухомим майном, тобто міг довідатися про відчуження відповідачем земельних ділянок у вересні 2019 року, але, чомусь, зробив це лише 11.07.2023 (т.1 а.с.45-51).

Зважаючи на те, що ухвала суду про заміну стягувача набрала законної сили 21.12.2019, підстав вважати, що у позивача були поважні причини для пропуску позовної давності, відсутні.

Отже, з вищевказаним позовом ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» звернулося з пропуском строку позовної давності.

Водночас, суд, дійшовши висновку про недоведеність та безпідставність заявлених позовних вимог, вважає у задоволенні позову слід відмовити саме з цих підстав.

В силу вимог ст.141 ЦПК України підстави для відшкодування понесених позивачем витрат відсутні. Представником відповідача ОСОБА_5 повідомлено про те, що докази понесених судових витрат будуть надані суду протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення суду.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст. 2, 4,12, 13, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 266, 273 ЦПК України,суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи : приватний нотаріус Київського міського нотаріальної округу Гречана Руслана Тарасівна, приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Юлія Володимирівна, ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду, або через Бориспільський міськрайонний суд Київської області, протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 29.07.2024.

Суддя: І. В. Муранова-Лесів