Рішення

від 13.08.2024 по справі 367/3426/15-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/3426/15-ц

Провадження №2/367/18/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

07 серпня 2024 року м.Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області, в складі:

головуючого судді Чернової О.В.,

за участю секретаря Шпильового Р.О.,

представників позивачів ОСОБА_1

ОСОБА_2

представника відповідача СТ «Бучанка» Жабен Л.І.

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду в м.Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Садівницького товариства «Бучанка», ОСОБА_3 , треті особи: Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області, ОСОБА_6 , про визнання рішення загальних зборів недійсними, визнання загальних зборів такими, що не відбулися, визнання нової редакції Статуту недійсною, припинення протиправних дій, витребування майна,-

ВСТАНОВИВ:

27.05.2015 року ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулисядо судуіз позовноюзаявою доСадівницького товариства«Бучанка» провизнання рішеннязагальних зборівнедійсними,визнання загальнихзборів такими,що невідбулися.

17.10.2022 року судом було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Садівницького товариства «Бучанка», ОСОБА_3 , треті особи: Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області, ОСОБА_6 про визнання рішення загальних зборів недійсними, визнання загальних зборів такими, що не відбулися, визнання нової редакції Статуту недійсною, припинення протиправних дій, витребування майна зі зміненим предметом позову.

Остаточно позивачі просили:

- визнати недійсним і нікчемним рішення загальних зборів СТ «Бучанка» від 19.05.2012 року про затвердження нової (зміненої) редакції Статуту, а загальні збори СТ «Бучанка» від 19.05.2012 року такими, що не відбулися;

- визнати недійсною нову (змінену) редакцію Статуту СТ «Бучанка» із резолюцією про затвердження від 19.05.2012 року, в тому числі із послідуючими змінами;

- визнати рішення загальних зборів СТ «Бучанка» від 31.05.2014 року про обрання головою СТ «Бучанка» ОСОБА_3 недійсним, а загальні збори СТ «Бучанка» від 31.05.2014 року такими, що не відбулись;

- припинити дії із протиправного використання печатки шляхом витребування у ОСОБА_3 майна у вигляді круглої печатки та кутового штампу Садівницького товариства «Бучанка» й заборонити ОСОБА_3 використовувати круглу печатку і кутовий штамп Садівницького товариства «Бучанка» у будь-якому вигляді, витребувані печатки передати попередньому голові Садівницького товариства «Бучанка» ОСОБА_6 .

В обґрунтування позову зазначили, що позивачі ОСОБА_7 і ОСОБА_8 безспірно є членами СТ «Бучанка» смт.Гостомель Київської області, проте їх було позбавлено права брати участь в управлінні, оскільки 19.05.2012 року загальні збори СТ «Бучанка» було проведено із порушеннями. А саме, за відсутності кворуму, на зборах проводилося лише обговорення Статуту, але згодом виявилося, що було виготовлено рішення загальних зборів про затвердження Статуту.

Щодо членства в СТ «Бучанка» ОСОБА_5 зазначили, що остання користується з 1998 року земельною ділянкою і розташованим на ній незареєстрованим садовим будинком за адресою АДРЕСА_1 , який був побудований до 1992 року членом СТ «Бучанка» ОСОБА_9 , та який уступив свої права на садовий будинок ОСОБА_5 .. Вказане право ОСОБА_5 на садовий будинок є предметом іншого судового розгляду.

Щодо членства в СТ «Бучанка» ОСОБА_4 зазначили, що останній з середини 90-х років користується земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 , оскільки ОСОБА_10 уступила свої права члена СТ ОСОБА_4 . З цього приводу також існує судовий спір із ОСОБА_11 .

Крім того, вимоги про недійсність Статуту та його окремих положень обґрунтовують порушенням ним прав та інтересів позивачів, затвердженням його на зборах 19.05.2012 року за відсутності кворуму та завчасного повідомлення про порядок денний зборів, внаслідок чого в Статуті, зареєстрованому 25.04.2013 року, містяться положення, які суперечать законодавству України, принципу верховенства права і деякі його положення є дискримінаційними.

Станом на кінець 2016 року в редакції Статуту вказано, що СТ це об`єднання власників землі, у той час, як позивачі ОСОБА_7 , ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не є власниками землі.

Отже, вказане положення Статуту є дискримінаційним, таким, що не відповідає чинному законодавству і меті, яка зазначена у статуті, зокрема, захист законних інтересів членів, якими можуть бути і не власники земельних ділянок, а користувачі, тобто пункт 1.1 суперечить п.3.1. Статуту. Ті громадяни, хто не отримав у власність чи у користування земельну ділянку, або ті, хто приєдналися до товариства згодом, а не об`єдналися у момент об`єднання, за Статутом не є і не можуть бути членами СТ «Бучанка». Як випливає зі змісту п.3.2. Статуту, не може бути членом СТ той, кому ще не надана земельна ділянка, але буде надана згодом.

При цьому, всі позивачі мають земельні ділянки, однак щодо двох позивачів тривають судові спори. Тому редакція Статуту поставила позивачів, які не є власниками земельних ділянок в СТ, в умови, в яких позивачі, особливо ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , постійно зазнають обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

Крім того, є неприпустимими положення п.5.12.1 Статуту щодо накладання штрафу, яке вирішує правління СТ, та суперечливими і такими, що не відповідають законодавству України пункти 3.3., 3.4.1., 3.4.3., 3.4.7., 3.4.8., 3.4.10., 3.4.11., 3.4.12., 7.1. Статуту.

Також зазначили про порушення в частині проведення реєстрації Статуту СТ «Бучанка», який затверджений 07.09.1981 року, вважаючи його таким, що не є зареєстрованим.

Зазначили, що таким чином 19.05.2012 року загальні збори СТ «Бучанка» у кількості 52 осіб, протиправно керуючись незареєстрованим Статутом 1982 року, який не мав юридичної сили, розглядали проєкт нового Статуту, тому при вирішенні даного спору слід керуватися положеннями Закону України «Про кооперацію» 2003 року.

Щодо права на звернення до суду із цим позовом, посилаючись на преюдиціальність судового рішення, яку має бути створено для інших справ, зазначили, що позивачі періодично проживали з 1998 року до нині і мають і надалі проживати в СТ «Бучанка», мають достатні та триваючі зв`язки із конкретними місцями в СТ «Бучанка», однак положення Статуту обмежують їх у правах і свободі вибору місця проживання, гіпотетичне наступне виселення їх з відповідного житла через редакцію Статуту, який було прийнято з порушеннями, є невиправданим втручанням відповідачів СТ «Бучанка» і ОСОБА_3 в приватну сферу позивачів, порушенням їх прав на повагу до житла.

Позивач ОСОБА_7 в письмових поясненнях від 28.10.2015 року (т.2 а.с.99-100) та в письмовій заяві від 22.02.2023 року підтримав позовні вимоги, просив розглядати справу за його відсутності.

Позивач ОСОБА_8 в письмових поясненнях від 28.10.2015 року підтримав позовні вимоги (т.2 а.с.101-102), в заяві від 27.08.2020 року просив проводити розгляд справи без його участі.

Під час судового розгляду представником відповідача СТ «Бучанка» адвокатом Жабен Л.І. було подано відзив на позовну заяву (т.7 а.с.65-71), в якому заперечила проти задоволення позовних вимог у зв`язку із відсутністю факту порушення особистих прав позивачів. Зазначила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є членами СТ «Бучанка», а ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , хоча і являються членами СТ «Бучанка», проте ніхто із них ані в позовній заяві, ані в доданих ними письмових документах не зазначають які саме права, свободи та інтереси безпосередньо позивачів були порушені СТ «Бучанка» прийняттям оспорюваних ними рішень загальних зборів. Крім того, аналогічні позовні вимоги були предметом розгляду в справі №826/7947/14, в якій було відмовлено у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_3 в письмових запереченнях (т.8 а.с.121) просила відмовити у задоволенні позову, зазначила, що позивачами-членами СТ «Бучанка» ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не зазначено, які саме їх права, свободи, інтереси порушені. Позивачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не є членами СТ «Бучанка» та не мають права висувати сумніви щодо рішень загальних зборів і законності Статуту товариства, оскільки їх права жодним чином не порушені.

Третя особа ОСОБА_6 12.10.2022 року подав заяву, в якій позов не визнав, зазначив, що Хованські ніколи не були членами СТ «Бучанка», статут і СТ «Бучанка» було зареєстровано 10.01.1983 року. Просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області 01.07.2024 року подав заяву про розгляд справи за відсутності представника, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

02.06.2015 року ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області було відкрито провадження в даній справі.

11.02.2020 року ухвалою суду було постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено по справі підготовче засідання.

30.11.2023 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 16.04.2024 року задоволено заяву про самовідвід судді Кравчук Ю.В.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2024 року справу передано судді Черновій О.В.

Ухвалою судді Чернової О.В. від 23.04.2024 року справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою суду від 22.07.2024 року було залучено до участі в цивільній справі №367/3426/15-ц в якості правонаступника позивача ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_12 , та в якості правонаступника позивача ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 .

В судове засідання правонаступники позивачів ОСОБА_7 ОСОБА_13 і ОСОБА_8 ОСОБА_12 не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином.

Правонаступником позивача ОСОБА_8 ОСОБА_12 засобами поштового зв`язку було подано заяву, в якій остання просила закрити провадження у справі, зазначивши, що не має претензій до відповідачів, статуту та рішень зборів. З огляду на не зазначення підстав для закриття провадження у справі та неявки в судове засідання, судом вказану заяву залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 07.08.2024 року відповідно довимог положеньп.1ч.1ст.255ЦПК України закритопровадження всправі вчастинівимог ОСОБА_7 ,правонаступником якогоє ОСОБА_13 , ОСОБА_8 ,правонаступником якогоє ОСОБА_12 до Садівницького товариства «Бучанка», ОСОБА_3 , треті особи: Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області, ОСОБА_6 про визнання рішення загальних зборів недійсними, визнання загальних зборів такими, що не відбулися, визнання нової редакції Статуту недійсною, припинення протиправних дій, витребування майна підлягає закриттю, із роз`ясненням права звернення до суду в порядку господарського судочинства

В судовому засіданні представники позивачів ОСОБА_5 і ОСОБА_4 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позові та письмових поясненнях, вступному слові (т.8 а.с.182-191), додатково зазначили, що Статут був прийнятий за відсутності кворуму, суперечить законодавству, оскільки в ньому зазначено, що членами СТ є власники земельних ділянок. До суду в інші справи надавалися Статути з різним змістом. ОСОБА_5 ОСОБА_14 вважають, що вони є членами СТ, вони мали книжку члена СТ і платили членські внески, вони подавали заяви про вступ в СТ в 1990 х роках, натомість рішення про прийняття їх в члени СТ відсутнє. У них немає довіри до керівництва СТ. У ОСОБА_5 є технічний паспорт на садовий будинок в СТ «Бучанка», але їй перешкоджає ОСОБА_15 в набутті права на земельну ділянку і будинок, який їй був проданий у 1997 році Рожківським, але права не були оформлені. Про вказане право наявні судові спори.

В судовому засіданні представник відповідача СТ «Бучанка» адвокат Жабен Л.І. проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково пояснила, що права позивачів не порушені, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не є і не були членами СТ і не можуть оспорювати Статут і рішення СТ. ОСОБА_7 і ОСОБА_8 є членами СТ, проте в позовній заяві не зазначили які саме їх права порушені. Аналогічні позовні вимоги цих же позивачів розглядалися ОАСК, в позові було відмовлено. Голова СТ «Бучанка» ОСОБА_15 неодноразово вже була переобрана головою СТ. ОСОБА_4 в 2012 році пред`являв позов до Щербатої щодо права на земельну ділянку, проте в позові було відмовлено. ОСОБА_5 також юридично не оформила право на земельну ділянку в СТ, рішенням суду їй відмовлено.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_15 проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні, підтримуючи позицію і заперечення представника відповідача СТ «Бучанка». Додатково пояснила, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 були членами СТ «Бучанка», та були присутні на загальних зборах СТ, не заперечували проти прийнятих рішень. Сім`я ОСОБА_5 ОСОБА_14 не має будь-яких прав на земельні ділянки в СТ, не є його членами, вони подавали заяви про вступ в СТ, але їм було відмовлено. Вказане підтверджено судовими рішеннями. Належна Рожківському земельна ділянка на праві користування після його смерті не переоформлена на спадкоємців, які після вступу в члени СТ матимуть право далі нею розпоряджатися.

Суд, вислухавши доводи сторін та їх представників, дослідивши письмові докази, дійшов наступного.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.06.2014 року, 03.06.2019 року Садівницьке товариство «Бучанка», ідентифікаційний код юридичної особи 37076054, організаційно-правова форма садівниче товариство, засновники: Державне підприємство «Державний науково-дослідний, проектно-конструкторський і проектний інститут вугільної промисловості «УкрНДІпроект», вид діяльності: 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів, керівник ОСОБА_3 з 15.04.2010 року, дата державної реєстрації, дата та номер запису в ЄДР про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу: 10.01.1983, 22.04.2013 року (т.6 а.с.29-30, 40-42).

10.09.1981 року загальними зборами садоводів інституту «УкрНДІпроект» і ОЕЗ затверджено Статут товариства садоводів «Бучанка» інституту УКРНДІпроект і ОЕЗ Міністерства вугільної промисловості СРСР (т.6 а.с.174-187, т.1 а.с.98-123).

Відповідно до рішення Виконкому Києво-Святошинської районної ради народних депутатів Київської області №22 від 10.01.1983 року зареєстровано садове товариство інституту «УкрНДІпроект» і дослідно-експериментального заводу Міністерства вугільної промисловості СРСР та затверджено проект колективного саду прийнятий загальними зборами статут товариства (т.1 а.с.135).

Відповідно до копії протоколу №4 загальних зборів СТ «Бучанка» від 19.05.2012 року рішенням загальних зборів було затверджено Статут СТ «Бучанка» з урахуванням змін і доповнень. За вказане рішення проголосували 46 із 52 присутніх осіб (т.1 а.с.19-23).

Згідно протоколу №13 загальних зборів СТ «Бучанка» від 08.06.2013 року було внесено зміни до Статуту СТ, доповнено розділами 7, 8 (т.6 а.с.208-209).

Згідно протоколу загальних зборів СТ «Бучанка» від 05.11.2016 року було внесено зміни до Статуту СТ, доповнено розділ 7 пунктом 7.7. (т.6 а.с.225).

З наданої суду копії реєстраційної справи СТ «Бучанка» вбачається подання 22.04.2013 року документів для проведення державної реєстрації Садівницького товариства «Бучанка» та в подальшому змін до установчих документів (т.6 а.с.165-242).

Так, державну реєстрацію змін до установчих документів було проведено 25.04.2013 року, 11.06.2013 року, 05.06.2014 року, 15.11.2016 року (т.6 а.с.40-42, 192-198, 211-219).

ОСОБА_3 обиралася головою СТ «Бучанка» 15.05.2010 року згідно копії протоколу №1 засідання правління СТ «Бучанка», 31.05.2014 року відповідно до копії протоколу звітно-виборчих зборів членів садівничого СТ «Бучанка», 02.06.2018 року відповідно до копії протоколу звітно-виборчих зборів членів садівничого СТ «Бучанка» (т.6 а.с.173, т.1 а.с.240-243, т.6 а.с.39).

Рішенням загальних зборів членів СТ «Бучанка» відповідно до протоколу від 23.05.2015 року підтверджено довіру ОСОБА_3 виконувати обов`язки і бути головою СТ «Бучанка», підтверджено Статут СТ «Бучанка», затверджений загальними зборами 19.05.2012 року (т.4 а.с.3-10).

Відповідно до Списку членів Садівницького товариства «Бучанка» членами СТ є ОСОБА_8 власник ділянки АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 власник ділянки АДРЕСА_4 , ОСОБА_11 власник ділянки АДРЕСА_2 . Крім того, зазначено, що ОСОБА_9 був користувачем ділянки АДРЕСА_1 , помер у 2002 р., власність СТ (т.3 а.с.193-197, т.5 а.с.285-331).

Право власності на земельні ділянки ОСОБА_11 також підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (т.5 а.с.171).

На замовлення ОСОБА_5 28.12.2021 року виготовлено технічний паспорт на садовий будинок в СТ «Бучанка» по АДРЕСА_1 (т.7 а.с.235-242).

Відповідно до Статуту Садівницького товариства «Бучанка», затвердженого 19.05.2012 року, із наступними змінами, Садівницьке товариство «Бучанка» - це добровільне об`єднання, на основі членства громадян власників землі, яка складається із земель загального користування, що знаходяться у колективній власності членів товариства та із земель, які знаходяться у приватній власності членів товариства, що підтверджується державними актами, та із земельних ділянок землекористувачів (п.1.1.).

Метою Товариства є ведення садівництва та городництва на власних земельних ділянках, захист законних прав інтересів членів Товариства (п.2.1.).

Розділом 3 Статуту визначено членство у Товаристві, зокрема п.3.1.-3.4.1., 3.4.3.-3.4.7. визначено: членами Товариства є громадяни України, які виявили бажання об`єднатись у Товариство і які рішенням Гостомельської селищної Ради отримали у приватну власність чи в користування земельні ділянки для садівництва. Членом Товариства може бути громадянин, що досягнув 16-ти років, якому надана земельна ділянка, що знаходиться в межах територіального розташування Товариства, та який виявив бажання брати участь у здійсненні мети і видів його діяльності, зазначених Статутом Товариства. Вважати, що виявленням наміру бути членом Товариства є: одержання громадянином України права власності на земельну ділянку чи на її користування, яка пройшла державну реєстрацію та розташована на території Товариства «Бучанка» чи межує з її територією. В разі придбання земельної ділянки за договором купівлі-продажу, дарування, міни, спадщини громадянин автоматично становиться членом Товариства. Датою вступу до Товариства вважається дата прийняття рішення правління про прийняття особи, яка подала заяву про вступ. Власник чи користувач земельної ділянки протягом 10 днів з дня набуття ними права власності земельною ділянкою чи її користування, що розміщена на території Товариства, окрім письмової заяви на вступ до Товариства, зобов`язані надати правлінню Товариства необхідні відомості для обліку землеволодінь у Товаристві. Рішення правління Товариства про прийняття даної особи до Товариства підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Копія Рішення загальних зборів підписується головою правління та завіряється печаткою, видається на руки новому члену, що являється підтвердженням його членства в Товаристві та надається йому членська книжка.

У випадку смерті члена Товариства право користування земельною ділянкою зберігається за членами сім`ї і надається право на вступ до Товариства одному із членів сім`ї за згодою інших членів сім`ї або згідно рішення суду про спадщину (п.3.4.8.).

Розділом 4 Статуту закріплені права членів Товариства, зокрема, брати участь у загальних зборах Товариства, у разі відсутності члена Товариства може приймати участь з правом голосу його довірена особа (член сім`ї) за дорученням. Обирати та бути обраним до органів управління. Брати участь у господарській діяльності Товариства.

Розділом 6 Статуту визначені органи управління Товариством і контролю, зокрема, вищим органом управління Товариства є загальні збори членів Товариства. Чергові загальні збори Товариства скликаються правлінням або головою правління у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени Товариства повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. Рішення загальних зборів вважається правочинним, якщо за нього проголосувало 75% складу присутніх, кількість яких повинна бути не менше 40 осіб.

Загальні збори Товариства розглядають та вирішують наступні питання, зокрема: а) затверджують Статут Товариства, вносять в нього зміни та доповнення, приймають інші рішення щодо діяльності Товариства; б) обирають правління Товариства та ревізійну комісію; д) заслуховують та затверджують рішення правління про прийняття нових членів у Товариство (п.6.5.).

У перервах між загальними зборами Товариства управління всією його діяльністю здійснюється правлінням Товариства, яке обирається на 4 роки в кількості 5 осіб. Очолює правління голова, повноваження якого визначаються Статутом і обирається загальними зборами на 4 роки (п.6.6.).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2014 року в справі №826/7947/14, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015 року, 18.06.2015 року, та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.05.2017 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 до Головного управління статистики у Київській області, Державного реєстратора Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Борозенця Олександра Вікторовича, Державного реєстратора Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Скоріної Олени Миколаївни, треті особи Головне управління юстиції у Київській області, Садівницьке товариство Бучанка про визнання протиправними дій державного реєстратора щодо реєстрації змін до установчого документу Статуту СТ Бучанка і скасування їх державної реєстрації від 11 червня 2013 року №13571050003003206; визнання протиправними дій державного реєстратора щодо реєстрації змін до установчого документу Статуту СТ Бучанка і скасування їх державної реєстрації від 25 квітня 2013 року №13571050002003206; визнаня протиправними дій щодо внесення 22 квітня 2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про юридичну особу СТ Бучанка, керівника, й визнання недійсною виписки від 07 травня 2013 року № 468892 серії АА з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видану державним реєстратором Борозенцем О.В.; скасування здійсненої 22 квітня 2013 року державної реєстрації СТ Бучанка, розташованого в смт.Гостомель Києво-Святошинського району Київської області; зобов`язання ГУ статистики у Київській області виключити з ЄДРПОУ дані про СТ Бучанка, розташоване в смт.Гостомель Києво-Святошинського району Київської області.

Правове регулювання діяльності садівничих товариств відбувалося відповідно до Типового статуту садівницького товариства, затвердженогопостановою Ради Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок від 02 грудня 1986 року N 416(далі - Типовий статут).

Згідно з пунктом 4 Типового статуту основним завданням садівницького товариства є організація колективного саду і використання його членами товариства для виробництва фруктів, ягід, овочів та іншої сільськогосподарської продукції, а також створення умов для культурного проведення вільного часу трудящими та їх сім`ями, зміцнення здоров`я, залучення до праці підлітків.

За пунктом 25 цього Типового статуту кошти садівницького товариства утворюються зі вступних, членських і цільових внесків членів товариства та інших надходжень відповідно до чинного законодавства. Вступні внески витрачаються при вирішенні організаційних питань товариства. Членські та цільові внески витрачаються відповідно до прибутково-видаткових кошторисів товариства.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону СРСР від 26 травня 1988 року №8998-XI "Про кооперацію в СРСР" у системі соціалістичної кооперації функціонують кооперативи двох основних типів: виробничі і споживчі.

Виробничі кооперативи здійснюють виробництво товарів, продукції, робіт, а також надання платних послуг підприємствам, організаціям, установам і громадянам. Вони створюються і діють для виробництва, заготівлі, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, виробів виробничо-технічного призначення, виготовлення товарів народного споживання, збирання і переробки вторинної сировини і ділових відходів виробництва, ремонту і обслуговування техніки, виробничого, шляхового і житлово-цивільного будівництва, роздрібної торгівлі і громадського харчування, побутового обслуговування, організації культурного дозвілля, медичної допомоги, надання правових, транспортно-експедиційних, науково-дослідних, проектних, конструкторських, впроваджувальних, спортивно-оздоровчих та інших послуг, а також у сферах рибальства, рибництва і виробництва рибної продукції, заготівлі деревини, видобутку корисних копалин, інших природних ресурсів та в інших галузях господарської діяльності.

Діяльність таких кооперативів ґрунтується на особистій трудовій участі їх членів.

Споживчі кооперативи задовольняють потреби своїх членів та інших громадян у торговельному і побутовому обслуговуванні, а також членів кооперативів у житлі, дачах і садових ділянках, гаражах і стоянках для автомобілів, у соціально-культурних та інших послугах. Крім зазначених функцій, споживчі кооперативи можуть також розвивати різноманітну виробничу діяльність, тобто бути кооперативами змішаного типу.

Закон №8998-XIне застосовується у зв`язку з прийняттямЗакону України від 10 липня 2003 року №1087-IV "Про кооперацію"(далі -Закон №1087- IV).

У справі, що розглядається, спір стосується, зокрема, визнання недійсним протоколу загальних зборів товариства про затвердження статуту в новій редакції та обрання голови правління.

Позивачі на обґрунтування позовних вимог посилаються наЗакон №1087- IV, яким визначено особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами, які за напрямами діяльності можуть бути, зокрема, садово-городніми.

З набранням чинностіЗаконом №1087-IVсадівничі товариства отримали можливість здійснити реєстрацію такої юридичної особи, як обслуговуючого кооперативу.

Законодавство про кооперацію ґрунтується на нормахКонституції УкраїниіЦК України, цього Закону, інших нормативно-правових актах з питань кооперації (стаття 5 Закону №1087-IV).

Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимогГК України, інших законодавчих актів (стаття 94 цього Кодексу).

Формою ведення садівництва згідно зістаттею 35 Земельного кодексу України(далі -ЗК України) є садівницькі товариства.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року №97затверджено Державний класифікатор України "Класифікація організаційно-правових форм господарювання" (далі - КОПФГ).

У КОПФГ було враховано організаційно-правові форми, передбачені на час його прийняття законодавством, а саме: виробничий, обслуговуючий, споживчий кооператив, громадська організація, а такої форми, як садівниче товариство, передбачено не було.

На сьогодні садове товариство згідно з чинним законодавством України може створюватися у двох організаційно-правових формах: як кооператив і як громадська організація.

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва в межах своїх повноважень надав роз`яснення, зокрема, від 11 жовтня 2004 року №6978 та від 21 лютого 2006 року №1339 про порядок реєстрації садівничого (садового) товариства.

А 21 жовтня 2009 року Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва зробив висновок №12819, у якому вказав, що садівничі товариства можуть створюватися як об`єднання громадян.

У цих роз`ясненнях визнано, що садівничі товариства є обслуговуючими кооперативами і саме ця організаційно-правова форма більше відповідає меті створення садівничого товариства.

Згідно зістаттею 2 Закону №1087-IVобслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворений шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою здійснення ними господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 % від загального обороту кооперативу.

Можна стверджувати, що використання для ведення садівництва, городництва та дачного господарства організаційно-правової форми споживчого або обслуговуючого кооперативу як юридичної особи, утвореної фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (стаття 1 Закону №1087-IV), відповідає суті вказаної діяльності.

Відповідно достатті 1 Закону №1087-IVкооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

Устатті 3 цього Законувказано, що метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану (статті 6 цього Закону).

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Устатті 8 Закону №1087-IVпередбачено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

А стаття 12 указаного Закону перераховує основні права члена кооперативу, серед яких: участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб.

Відповідно достатті 15 Закону №1087-IVвищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

Устатті 16 цього Законувказано, що виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу.

Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.

Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років.

Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталустатті 63 ГК Українивідносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності. Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Відповідно достатті 94 ГК Українигосподарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цьогоКодексу, інших законодавчих актів.

За змістом положень статей2,6,9 Закону України "Про кооперацію"кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Відповідно достатті 167 ГК Україникорпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Відповідний правовий висновок викладений у наведених вище постановах Великої Палати Верховного Суду, Касаційного господарського суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Згідно зістаттею 99 ЦК Українизагальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Можна зробити висновок, що кооперація є одним із різновидів господарської діяльності, здійснюваної у формі кооперативу, правовідносини з питань участі членів кооперативу в управлінні кооперативом та обранні органу управління належать до юрисдикції суду і не є внутрішньою діяльністю кооперативу.

Устатті 124 Конституції Українипередбачено, шо правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

За відсутності такої вказівки будь-які обмеження доступу до суду є недопустимими і суперечать як міжнародним зобов`язанням України, яка ратифікувала Конвенцію, так і конституційним засадам, що визначено уРішенніКонституційного СудуУкраїни №15-рп/2002від 09липня 2002рокуу справі№1-2/2002за конституційнимзверненнямТовариства зобмеженою відповідальністю"Торговийдім "КампусКоттон клаб"щодоофіційного тлумаченняположення частинидругоїстатті 124Конституції України(справапро досудове врегулювання спорів).

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею5ЦПК України,здійснюючи правосуддя,суд захищаєправа,свободи таінтереси фізичнихосіб,права таінтереси юридичнихосіб,державні тасуспільні інтересиу спосіб,визначений закономабо договором.У випадку,якщо законабо договірне визначаютьефективного способузахисту порушеного,невизнаного абооспореного права,свободи чиінтересу особи,яка звернуласядо суду,суд відповіднодо викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10ЦПК Українивизначено,що судпри розглядісправи керуєтьсяпринципом верховенстваправа.Суд розглядаєсправи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першою статті15, частиною першою статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені упостановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, провадження №14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, провадження №12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, провадження №14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц, провадження №14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі №925/642/19, провадження №12-84гс20 та інших).

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2022 року у справі №914/2350/18 (914/608/20) (провадження №12-83гс21) зауважила, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі №466/2293/16-ц (провадження №61-40705св18) вказано, що, вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов`язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб`єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належать до спорів, що виникають з корпоративних відносин. Судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Разом із цим не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень (постанова Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №569/9355/17, провадження №61-47309св18).

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, суд не має підстав для задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його учасники, які були учасниками на дату прийняття рішення, що оскаржується. Вимоги учасника товариства про визнання недійсним рішення органу управління товариства не підлягають задоволенню, якщо на момент його прийняття позивач ще не набув права власності на акції чи частку в статутному капіталі товариства, оскільки його корпоративні права не могли бути порушеними.

У постанові Верховного Суду від 30 квітня 2022 року у справі №924/497/19 зазначено, що зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2018 року у справі №910/21845/16, вирішуючи господарський спір, наголосив на тому, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

У частині четвертійстатті 263 ЦПК Українивизначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік проти України, №15123/03, § 45, 6 грудня 2007 року).

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України", N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судом встановлено, що позивачі ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не є і не були членами Садівницького товариства «Бучанка», позивачами ані в позовній заяві, ані під час судового вирішення справи не зазначено які саме права, свободи та інтереси безпосередньо позивачів порушено відповідачами при затвердженні Статуту СТ та при проведенні загальних зборів і прийнятті рішень про затвердження Статуту та обрання голови правління СТ.

Щодо набуття прав позивачами ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на земельні ділянки, розташовані в СТ «Бучанка», існують інші судові спори.

Створення преюдиції для інших судових спорів є неприпустимим.

Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першоїстатті 4 ЦПК України(справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечатьКонституціїі законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Крім того, в постанові ОП КЦС ВС №638/2304/17 від 05.09.2019 року звернуто увагу, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.

Відповідно до статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першоюстатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки під час вирішення справи не встановлено факту порушення прав позивачів, наявність чи відсутність порушень чинного законодавства з боку відповідачів не впливає безпосередньо на права, свободи та інтереси позивачів та не створює безпосередньо для позивачів обов`язків, а тому відсутні підстави для поновлення порушеного права, отже суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог та відмовляє в їх задоволенні.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.12,13,19,78,81-83,89,141,247, 263,265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Садівницького товариства «Бучанка», ОСОБА_3 , треті особи: Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області, ОСОБА_6 про визнання рішення загальних зборів недійсними, визнання загальних зборів такими, що не відбулися, визнання нової редакції Статуту недійсною, припинення протиправних дій, витребування майна, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач 1: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 .

Позивач 2: ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідач 1: Садівницьке Товариство «Бучанка», код ЄДРПОУ 37076054, місцезнаходження за адресою: Київська область, Бучанський район, смт.Гостомель, вулиця Ворошилова, будинок 1.

Відповідач 2: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_7 .

Третя особа1 : Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області, код ЄДРПОУ 05408846, місцезнаходження за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Шевченка, 2а.

Третя особа 2: ОСОБА_6 , АДРЕСА_8 .

Повний текст рішення виготовлено 13.08.2024 року.

Суддя: О.В. Чернова