Рішення

від 07.08.2024 по справі 260/1190/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 серпня 2024 рокум. Ужгород№ 260/1190/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання Гриб А.В.,

за участю:

позивача ФОП ОСОБА_1

представника позивача Естінко Т.Е.

представника відповідача Гончарук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 серпня 2024 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 12 серпня 2024 року.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, якою просить: визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 01.02.2024 року № 9757/0716/07/РРО2864202024-ФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю у розмірі 67000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки ГУ ДПС в Закарпатській області від 07 грудня 2023 року № 9757/0716/07/РРО/2864202024-ФС відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 9757/0716/07/РРО2864202024-ФС від 01.02.2024 року. Таку постанову позивач вважає протиправною, оскільки під час проведення перевірки на робочому місці працював працівник позивача ОСОБА_2 , трудові відносини з якою належним чином оформлені трудовим договором. В той же час, якби під час перевірки була встановлена інша особа, то в акті перевірки повинно бути вказано не тільки її ім`я, але і прізвище та по батькові, та від такої особи повинні були відібрані пояснення. Відтак, на переконання позивача, відсутні будь-які докази вчинення ФОП ОСОБА_1 порушень вимог трудового законодавства.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві, просили суд їх задовольнити. Крім того, позивач у судовому засіданні зазначила, що їй невідома особа, зафіксована на фотографії, що додана до акту фактичної перевірки та зафіксоване на фотографії місце (магазин) не є місцем здійснення нею господарської діяльності.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що посадовими особами ГУ ДПС в Закарпатській області проведено фактичну перевірку, зокрема з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

26 грудня 2023 року Міжрегіональним управлінням отримано матеріали фактичної перевірки від ГУ ДПС у Закарпатській області про одержання яких листом від 28.12.2023 повідомлено позивача, що відповідає вимогам встановленим пунктом 3 Порядку № 509. Цим же листом на адресу позивача скеровано рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 28.12.2023 року № ЗК/ЗК/ДПС-9757/0716/07/РРО/ НОМЕР_1 та повідомлено про дату розгляду справи про накладення штрафу. Актом (довідкою) фактичної перевірки від 08.12.2023 року встановлено фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового (договору) контракту, а саме до кінця перевірки не представлено трудовий договір (контракт) між ФОП та продавцем в кафе (магазині) « ОСОБА_4 », що розташований за адресою; АДРЕСА_1 . Фактично за вищевказаною адресою у магазині знаходилась особа на ім`я ОСОБА_5 , яка сама в усній формі це зазначила та у вказаному магазині проводила розрахункові операції. Таким чином, відповідач зазначає, що позивач допустила працівника на ім`я ОСОБА_5 до роботи без оформлення трудового договору (контракту). З огляду на вищенаведене, 01.02.2024 року уповноваженою посадовою особою Міжрегіонального управління, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта перевірки ГУ ДПС у Закарпатській області від 08.12.2023 року, керуючись статтею 259 КЗпП України, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, вирішено накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 67000,00 грн. Відтак, оскаржена постанова по суті виявленого порушення є правомірною та обґрунтованою, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечила з мотивів, зазначених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників сторін та свідка, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.12.2023 року відповідач отримав лист ГУ ДПС у Закарпатській області від 14.12.2023 року № 11409/5/07-16-07-05-08 з копією акту фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 08.12.2023 року № 9757/0716/07/РРО/2864202024.

Актом (довідкою) фактичної перевірки від 07.12.2023 року № 9757/0716/07/РРО/ НОМЕР_1 (дата реєстрації в органі ДПС 08.12.2023 року) встановлено фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків, а саме: до кінця перевірки не представлено трудовий договір (контракт) між ФОП та продавцем в кафе (магазині) « ОСОБА_4 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Фактично за вказаною адресою у магазині знаходилась особа на ім?я ОСОБА_5 , яка власне сама в усній формі це зазначила та у зазначеному магазині проводила розрахункові операції.

Позивач відмовилася від підписання акта (довідки) про результати фактичної перевірки, що підтверджується актом № 240 від 07.12.2023 року.

За наслідками розгляду акту перевірки № 9757/0716/07/РРО/2864202024 відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача повідомлення від 28.12.2023 року № ЗХ/2/15061-23 про одержання акту перевірки, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 . Вказаним повідомленням позивачу надіслано рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

В подальшому, заступником начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Вакулою А.Я. прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 01.02.2024 року від № ЗХ/ЗК/9757/0716/07/РР2864202024-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 67000,00 грн.

Позивач не погоджуючись із постановою про накладення штрафу в розмірі 67 000 грн, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з п. 7 вказаного Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні орган.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 259 КЗпП визначено, що центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Згідно частини 2 статті 265 КЗпП, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Частиною 4 статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 80.10 статті 80, пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, якими регламентовано порядок оформлення результатів фактичної перевірки, результати такої перевірки у разі встановлення під час її проведення порушень оформлюються у формі акта, який складається та підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), є документом, що підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Відповідальність за порушення законодавства про працю, у тому числі для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачена нормами абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

Відтак, повноваження на проведення перевірки стосовно дотримання фізичними особами - підприємцями вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень (зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)) належить податковому органу відповідно до закону.

При цьому повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення шляхом накладення штрафу за законом (частина четверта статті 265 Кодексу законів про працю України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктом 8 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 передбачено, що Держпраці під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.

Таким чином, у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки, надання його Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб`єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 9901/743/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 28.04.2020 р. у справі №420/3197/19, від 21.08.2020р. у справі №822/1037/18, від 25.02.2022р. у справі №420/7851/19, в яких вказано, що відомості, викладені в акті перевірки податкового органу, підлягають перевірці та оцінці на підставі наявних доказів під час розгляду справи управлінням Держпраці. Це свідчить, що викладені в акті перевірки відомості не є беззаперечним доказом вини особи у порушенні вимог законодавства про працю, а підлягають перевірці.

Як встановлено з матеріалів справи, підставою для застосування відповідачем штрафу до позивача був акт фактичної перевірки ГУ ДПС у Закарпатській області від 08.12.2023 року № 9757/0716/07/РРО/ НОМЕР_1 , згідно якого посадовими особами ГУ ДПС в Закарпатській області встановлено фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, а саме до кінця перевірки не представлено трудовий договір (контракт) між ФОП та продавцем в кафе (магазині) « ОСОБА_4 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Фактично за вказаною адресою знаходилася особа на ім`я ОСОБА_5 , яка власне сама в усній формі це зазначила та у зазначеному магазині проводила розрахункові операції.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення наявності чи відсутності фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, фактичне виконання особою трудових функцій без оформлення трудових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В той же час, суд зазначає, що факт допуску особи до роботи без оформлення трудового договору повинен бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб`єкта господарювання, який його наймає, як трудові.

У акті, складеному за наслідками перевірки, повинні фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.

Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що даний документ є підставою для застосування фінансових санкцій та являє собою основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 року у справі №817/932/16 та від 16.04.2020 року №817/932/16.

В той же час, в акті фактичної перевірки № 9757/0716/07/РРО/ НОМЕР_1 зазначено, що в магазині знаходилася особа на ім`я ОСОБА_5 , яка в усній формі зазначила, що проводила розрахункові операції. Разом з тим, акт перевірки не містить жодної іншої інформації про вищевказану особу, окрім її імені. Письмові пояснення у вказаної особи контролюючим органом відібрані не були.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що порушення, які зафіксовано актом фактичної перевірки підтверджуються фотографіями, що були здійсненні під час проведення перевірки, оскільки акт перевірки не містить відомостей про здійснення під час перевірки фотофіксації та не зазначено, яким пристроєм здійснювалася фотофіксація, хто та де її здійснював, що має значення для визнання доказу належним згідно ст. 73 КАС України.

Із наданих відповідачем доказів фіксування проведення фактичної перевірки не можливо точно та об`єктивно ідентифікувати особу, яка на ньому зафіксована, а також визначити, яку конкретну роботу та де вона виконує.

Таким чином, надані відповідачем матеріали фотофіксації не є належними доказами по справі, адже не відображають повної інформації щодо обставин та подій справи, а також здійснені не на сертифікований пристрій, без зазначення місця, дати та часу подій, які на ньому зображені.

В той же час, судом в якості свідка допитано ОСОБА_2 , яка в судовому засіданні зазначила, що працює в ФОП ОСОБА_1 продавцем. Трудові відносини між нею та позивачем оформлені трудовим договором. Зазначила, що під час проведення фактичної перевірки перебувала на робочому місці одна. Інших осіб, які здійснювали продаж товарів не було. Також зазначила, що викликала позивача для присутності під час проведення перевірки. Посадовими особами податкового органу не здійснювалася фотофіксація під час проведення перевірки. Особа, яка зафіксована на фотографії їй не відома, та зафіксоване на фотографії місце не є магазином, в якому вона працює.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд зазначає, що відповідачем доказів на підтвердження наявності фактичних трудових відносин між позивачем та особою зазначеною в акті не надано.

Посадовими особами відповідача не встановлено та не доведено, що особа зазначена в акті на систематичній основі здійснює роботу (трудові функції) із реалізації (відпуску) споживачам товару, належного позивачу, за його дорученням (завданням), приймає від споживачів готівкові кошти і оприбутковує їх у касу позивача, здійснює для нього приймання товару від постачальників або систематично виконує для позивача будь-які інші трудові функції, які могли б слугувати підставою для висновку про наявність між ними трудових відносин, та отримує за них грошову винагороду.

Тобто, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, до суду не надано належних та достатніх доказів на підтвердження порушення ФОП ОСОБА_1 трудового законодавства та не підтверджено правомірність та законність зазначених у постанові про накладення штрафу обставин.

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 01.02.2024 року № ЗХ/ЗК/9757/0716/07/РРО2864202024-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення прийнята відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже вона є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно норм ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідачем в ході розгляду справи не доведено факту правомірності своїх дій при прийняті оскаржуваної постанови, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (м. Львів, пл. Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 44778105) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 01.02.2024 року № ЗХ/ЗК/9757/0716/07/РРО2864202024-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (м. Львів, пл. Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 44778105) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька