ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову в ухваленні додаткового судового рішення
22 серпня 2024 року м. Ужгород № 260/1190/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Маєцької Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, якою просить: визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 01.02.2024 року № 9757/0716/07/РРО2864202024-ФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю у розмірі 67000,00 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_1
13 серпня 2024 року до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій просить: стягнути з Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ФОП ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
20 серпня 2024 року до суду надійшла заява представника позивача про розгляд заяви за її відсутності та за відсутності позивача.
21 серпня 2024 року до суду надійшов відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому відповідач зазначає, що представником позивача не подано до суду в межах строку встановленого КАС України договору про надання правової допомоги, а також документів, які підтверджують сплату позивачем витрат на правову допомогу по акту прийняття-передачі наданих послуг від 09.08.2024 року, так як у наданій платіжній інструкції платником вказана особа, яка не є позивачем у справі. Крім того, представник позивача просив розглянути заяву в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.9 ст.205, ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд вважає можливим розглянути заяву в порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву представника позивача, суд приходить висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 2 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
За правилами частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Частиною першою статті 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 статті 134 КАС України).
Питання щодо розподілу судових витрат регулюється, зокрема, статтею 139 КАС України.
Так, згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Положеннями частини першої статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За приписами частини п`ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі та обов`язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.
Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21, у якій сформував такі загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції. Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.
У постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції об`єднаної палати Верховний Суд указав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В той же час, суд зазначає, що під час розгляду справи позивач (його представник) не зробили жодної заяви щодо необхідності розподілу судових витрат, до ухвалення у справі рішення від 07.08.2024 р. доказів на підтвердження понесення таких витрат не надали, як і не вказали причин, які унеможливлюють подання відповідних доказів до ухвалення рішення, та не повідомили про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Крім того, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
В той же час, судом встановлено, що представником позивача у строк, встановлений ч. 7 ст. 139 КАС України не надано суду договір про надання правничої допомоги. Такий договір надано позивачем вже після подання заяви про ухвалення додаткового рішення.
Крім того, на підтвердження надання юридичних послуг представник позивача надала платіжну інструкцію, платником у якій зазначена ОСОБА_2 , яка не є позивачем у справі.
З огляду на вищевикладені обставини, суд приходить висновку, що заява представника позивача про прийняття додаткового рішення по справі задоволенню не підлягає, підстави для прийняття додаткового рішення відсутні.
Відповідно до ч. 4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат відсутні, а відтак заява представника позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. В задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.Д. Маєцька
Суд | Закарпатський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.08.2024 |
Оприлюднено | 26.08.2024 |
Номер документу | 121160199 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Заява про ухвалення додаткового рішення |
Адміністративне
Закарпатський окружний адміністративний суд
Маєцька Н.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні