Ухвала

від 03.07.2024 по справі 296/4292/24

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/4292/24

2-к/296/6/24

У Х В А Л А

Іменем України

03 липня 2024 рокум. Житомир

Корольовський районний суду міста Житомира в складі:

головуючого судді Шалоти К. В.,

за участю секретаря судового засідання Прохорчук Д. В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_2 адвоката Андрієвської Г. В.,

розглянувши у судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду про визнання ОСОБА_2 недієздатною та призначення опікуна, за участю заінтересованих осіб: 1) органу опіки і піклування в особі виконавчого комітету Житомирської міської ради та 2) ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ КЛОПОТАННЯ

1. 07.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду міста Житомира із клопотанням, в якому просив: (1) визнати в Україні постанову Окружного суду в м. Торунь І Цивільний відділ (Республіка Польща) від 05.04.2023 по справі №1 Ns 16/23 про встановлення тимчасовим опікуном для ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, в особі її батька - ОСОБА_5 ; (2) визнати в Україні рішення Окружного суду в м. Торунь І Цивільний відділ (Республіка Польща) від 12.09.2023 по справі №I Ns 16/23, яким визнано повністю недієздатною ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Клопотання обґрунтовувалось тим, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має інвалідність з дитинства І групи, підгрупи «А», внаслідок значних вад фізичного та психічного розвитку, ураження інтелектуально-мнестичної та емоційно-вольової сфери, у зв`язку з чим не розуміє та не усвідомлює значення своїх дій, не розмовляє, не бачить, не рухається і потребує постійного стороннього догляду та нагляду.

3. Вказується, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 16.04.2021 у справі №296/9020/20 повнолітню ОСОБА_2 визнано недієздатною та призначено її опікуном матір - ОСОБА_3 , встановлено строк дії рішення суду на два роки.

4. Зазначається, що після початку військової агресії російської федерації проти України, заявник вивіз сім`ю до Республіки Польща, під час перебування в якій строк дії рішення Корольовського районного суду м. Житомира, який ОСОБА_6 визнано недієздатною спливав, у зв`язку з чим перед іноземним судом за місцем перебування сім`ї Згурських було ініційовано звернення про визнання доньки недієздатною та призначення над нею опікуна, за результатом якого 05.04.2023 Окружним судом в м. Торунь І Цивільний відділ (Республіка Польща) по справі № I Ns 16/23 ухвалено постанову відповідно до якої встановлено тимчасовим опікуном для ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України її батька - ОСОБА_1 , яке набрало чинності 05.04.2023, а в подальшому 12.09.2023 постановлено рішення відповідно до якого ОСОБА_2 визнано повністю недієздатною внаслідок психічного розладу у формі глибокої розумової відсталості, яке набрало законної сили 21.11.2023.

5. Посилаючись на те, що сім`я заявника повернулась до України, заявник вказував на необхідності визнання рішення іноземного суду на території України для можливості захисту особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітньої недієздатної доньки ОСОБА_4 , яка внаслідок хвороби не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

ІІ. ПРОЦЕДУРА

6. 08.05.2024 ухвалою суду прийнято до розгляду клопотання заявника; залучено до участі у розгляді справи як заінтересованих осіб: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , орган опіки і піклування в особі виконкому Житомирської міської ради; доручено центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити адвоката Згурській Єлізаветі; запропоновано заінтересованим особам подати до суду заперечення проти клопотання або відмову від подання заперечень.

7. Представник органу опіки та піклування ОСОБА_7 , матір ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , а також представник ОСОБА_2 адвокат Андрієвська Г.В. подали до суду заяви про відсутність заперечень проти клопотання ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду.

8. 27.05.2024 представник заявника адвокат Згурська О.Л. подала до суду клопотання про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною донькою ОСОБА_8 .

9. Заявник та його представник адвокат Згурська О.Л. у судовому засідання клопотання про визнання рішення іноземного суду підтримали та просили призначити заявника опікуном дочки.

10. Представник ОСОБА_4 адвокат Андрієвська Г.В. у судовому засіданні клопотання заявника підтримала та проти призначення заявника опікуном дочки не заперечувала.

11. Представник органу опіки і піклування ОСОБА_7 надіслала до суду рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо можливості призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною донькою ОСОБА_2 , подала заяву про розгляд клопотання без її участі, не заперечували проти задоволення клопотання.

ІІІ. НОРМИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

12. Підстави та умови, порядок визнання та виконання рішень між державами Україна та Польща закріплено у Договорі між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який підписано 24.05.1993, ратифіковано постановою Верховної Ради №3941-XII від 04.02.1994 та набув чинності 14.08.1994 (далі - Договір між Україною і Республікою Польща).

13. Статтею 22 Договору між Україною і Республікою Польща визначено, що

- пункт 1) якщо цей Договір не передбачає інше, при обмеженні в дієздатності або в визнанні особи недієздатною компетентним є суд тієї Договірної Сторони, громадянином якої є особа, яка має бути обмежена в дієздатності або визнана недієздатною. Цей суд застосовує законодавство своєї держави;

- пункт 2) якщо суд однієї Договірної Сторони встановить, що є підстави для обмеження в дієздатності або визнанні недієздатним громадянина іншої Договірної Сторони, місцепроживання якого знаходиться на території першої Договірної Сторони, він повідомляє про це відповідний суд другої Договірної Сторони;

- пункт 3) якщо суд другої Договірної Сторони, повідомлений відповідно з пунктом 2 заявить, що надає право виконати подальші дії суду за місцем проживання цієї особи, або не висловиться протягом трьох місяців, суд за місцем проживання цієї особи може провести справу про обмеження в дієздатності або визнанні її недієздатною відповідно до законодавства своєї держави, якщо причина обмеження в дієздатності або визнанні недієздатною передбачається також законодавством тієї Договірної Сторони, громадянином якої є ця особа;

- пункт 4) у невідкладних випадках, суд, зазначений в пункті 2, може винести тимчасове розпорядження, необхідне для охорони цієї особи або її майна. Копії цих розпоряджень пересилаються відповідному суду тієї Договірної Сторони, громадянином якої є ця особа.

14. Пунктом 1 статті 48 Договору між Україною і Республікою Польща визначено, що винесені судами однієї Договірної Сторони рішення з цивільних немайнових справ, що набрали законної сили, а в справах, що стосуються батьківських прав, рішення, що не набрали законної сили, але підлягають негайному виконанню, визнаються на території іншої Договірної Сторони без проведення дій про визнання, якщо суди іншої Договірної Сторони не винесли раніше правомірного рішення в тій самій справі, або якщо не були виключно компетентні, на підставі цього Договору, а у випадку відсутності такого врегулювання в Договорі - на підставі чинного законодавства цієї Договірної Сторони.

15. Пунктом 1 статті 48 Договору між Україною і Республікою Польща встановлено, що за умов, передбачених цим Договором, Договірні Сторони визнають і виконують на своїй території рішення, винесені на території іншої Договірної Сторони, а саме:

1) рішення судів з цивільних справ;

2) рішення судів з кримінальних справ в частині, що стосується відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

16. Статтею 50 Договору між Україною і Республікою Польща передбачено, що рішення, зазначені в статті 49, підлягають визнанню і виконанню на території іншої Договірної Сторони, якщо: 1) згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої рішення було винесене, воно набрало законної сили і підлягає виконанню, а в справах, що стосуються аліментних зобов`язань, також рішення, що не набрали законної сили, але підлягають виконанню; 2) суд, який виніс рішення, був компетентним на підставі цього Договору, а в випадку відсутності такого врегулювання в Договорі - на підставі законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане; 3) сторона не була позбавлена можливості захисту своїх прав, а у випадку обмеженої процесуальної здатності - належного представництва, а зокрема, сторона, яка не прийняла участі в розгляді справи, отримала виклик в судове засідання своєчасно і належним чином; 4) справа між тими самими сторонами не була вже вирішена з винесенням рішення судом тієї Договірної Сторони, на території якої рішення судом тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, і якщо між тими самими сторонами не була раніше порушена справа в суді тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане; 5) рішення органу третьої держави між тими самими сторонами і в тій самій справі не було вже визнане або виконане на території тієї Договірної Сторони, де рішення має бути визнане і виконане; 6) при винесенні рішення застосовано законодавство відповідно з цим Договором, а у випадку відсутності такого врегулювання у Договорі - на підставі законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане.

17. Статтею 51 Договору між Україною і Республікою Польща визначено, що

- пункт 1) клопотання про визнання і виконання рішення може бути подане безпосередньо до відповідного суду тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, або також за посередництвом суду, який розглядав справу в першій інстанції;

- пункт 2) до клопотання потрібно додати: 1) рішення або його завірену копію разом з підтвердженням, що рішення набрало законної сили і підлягає виконанню, а в справах, що стосуються аліментних зобов`язань, якщо рішення не набрало законної сили, разом з підтвердженням, що воно підлягає виконанню, якщо це не витікає з самого рішення; 2) документ, який підтверджує, що сторона, відносно якої винесене рішення і яка не приймала участь у розгляді справи, отримала виклик у судове засідання своєчасно і належним чином, згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої рішення було винесене; а в випадку обмеженої процесуальної здатності сторони - документ, який підтверджує, що та сторона була представлена належним чином; 3) завірений переклад клопотання, а також документів, зазначених в підпунктах 1-2, на мову тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане.

18. Статтею 52 Договору між Україною і Республікою Польща встановлено, що

- пункт 1) визнання і виконання рішення належить до компетенції суду тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане;

- пункт 2) при розгляді справи суд обмежується перевіркою виконання умов, передбачених статтями 50 і 51;

- пункт 3) для визнання і виконання рішення застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане; це стосується також форми клопотання про визнання і виконання рішення. До клопотання про визнання і виконання рішення належить додати його копію і копію додатків для вручення учасникам справи.

ІІІ. НОРМИ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА

(А). Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню

19. Частиною першою статті 471 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

20. Частиною першою статті 472 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.

21. Частиною другою статті 472 Цивільного процесуального кодексу України до клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні; 3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

22. Відповідно до частини шостої статті 473 Цивільного процесуального кодексу України за наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

23. Згідно із частиною сьомою статті 473 Цивільного процесуального кодексу України у визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених статтею 468 цього Кодексу.

24. Статті 468 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що

- частина 1): клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

частина 2): якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: 1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; 2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи; 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; 4) якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; 6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; 8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання; 9) в інших випадках, встановлених законами України.

(Б). Розгляд справ про визнання фізичної особи недієздатною

25. Відповідно до частини першої статті 300 Цивільного процесуального кодексу України суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

26. Згідно із частиною шостою статті 300 Цивільного процесуального кодексу України строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

(В). Встановлення опіки над фізичною особою і призначення опікуна

27. Частиною першою статті 60 Цивільного кодексу України передбачено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

28. Статтею 63 Цивільного кодексу України встановлено, що опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

V. МОТИВИ СУДУ

(і) Щодо визнання рішення іноземного суду про визнання особи недієздатною

29. Встановлено, що рішення Окружного суду в м. Торунь І Цивільний відділ (Республіка Польща) від 12.09.2023 по справі №I Ns 16/23 визнано повністю недієздатною ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30. ОСОБА_1 , який є батьком ОСОБА_4 , звернувся до Корольовського районного суду міста Житомира із клопотанням про визнання вказаного рішення іноземного суду про визнання його доньки ОСОБА_4 недієздатною, до якого додав: засвідчену в установленому порядку копію рішення Окружного суду в м. Торунь І Цивільний відділ (Республіка Польща) від 12.09.2023 по справі №I Ns 16/23, про визнання якого порушується клопотання; яке містить зазначення про набрання ним законної сили з 21.11.2023; засвідчений переклад вказаного рішення іноземного суду українською мовою; копію паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 ; копію паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_4 № НОМЕР_2 ; копію свідоцтва про народження Згурської Єлізавети, серії НОМЕР_3 ; виписку із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_2 №2239.

31. Клопотання заявника про визнання рішення іноземного суду про визнання особи недієздатною подано з дотриманням порядку, встановленому статтями 464-466 Цивільного процесуального кодексу України. Додані до клопотання документи відповідають вимогам, передбаченим частиною другою статті 472 Цивільного процесуального кодексу України.

32. Заперечень заінтересованих осіб проти клопотання заявника про визнання рішення іноземного суду про визнання ОСОБА_4 недієздатною, до суду не надходило.

33. Судом перевірено дотримання умов, передбачених статтями 50 і 51 Договору між Україною і Республікою Польща для визнанню і виконання на території України рішення Окружного суду в м. Торунь І Цивільний відділ (Республіка Польща) від 12.09.2023 по справі №I Ns 16/23 та відсутність підстав для відмови у задоволенні клопотання про визнання вказаного рішення іноземного суду, передбачених Договором між Україною і Республікою Польща та статтею 468 Цивільного процесуального кодексу України.

34. За таких обставин суд вважає наявними підстави для задоволення клопотання заявника в частині визнання на території України рішення Окружного суду в м. Торунь І Цивільний відділ (Республіка Польща) від 12.09.2023 року по справі №I Ns 16/23, яким визнано повністю недієздатною ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

35. Водночас, приймаючи до уваги, що у рішенні іноземного суду, яким ОСОБА_6 визнано недієздатною не встановлено строку його дії, а положення частини шостої статті 300 Цивільного процесуального кодексу України встановлює граничний строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною у два роки, з урахуванням положення пункту 6 статті 50 Договору між Україною і Республікою Польща, за яким при винесенні рішення підлягало застосуванню законодавство відповідно з цим Договором, а у випадку відсутності такого врегулювання у Договорі - на підставі законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, Суд дійшов висновку, визнаючи рішення іноземного суду необхідно встановити строку дії такого рішення в межах граничного строку, передбаченого національним законодавством, з дати набрання рішенням іноземного суду законної сили.

(іі) Щодо визнання рішення іноземного суду про тимчасове призначення опікуна

36. Встановлено, що постановою Окружного суду в м. Торунь І Цивільний відділ (Республіка Польща) від 05.04.2023 по справі №1 Ns 16/23 встановлено тимчасовим опікуном для ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, її батька - ОСОБА_5 .

37. У поданому клопотанні ОСОБА_1 окрім визнання рішення іноземного суду про визнання його доньки ОСОБА_4 недієздатною, також просив визнати вказане вище рішення іноземного суду про встановлення заявника опікуном дочки ОСОБА_4 .

38. Двосторонніми договорами України визначено, що у справах про опіку та піклування, за загальним правилом, компетентним є орган опіки та піклування і застосовується законодавство Договірної Сторони, громадянином якої є особа, що потребує опіки або піклування (ч.1 ст. 31 Договору із Республікою Польща про правову допомогу).

39. Ці положення договорів узгоджуються із статтею 24 Закону України «Про міжнародне приватне право», згідно з якою встановлення і скасування опіки та піклування над малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, особами, цивільна дієздатність яких обмежена, регулюються особистим законом підопічного (lex personalis).

40. При цьому, Суд звертає увагу, що за законодавством України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина 1 статті 60 Цивільного кодексу України).

41. Отже, питання про встановлення опіки щодо громадянина України, який проживає в Республіці Польща і щодо якого польський суд ухвалив рішення про визнання такої особи недієздатним, вирішуватиме згідно із законодавством України український місцевий суд за місцем реєстрації громадянина України за поданням органу опіки і піклування.

42. Проте, виходячи зі змісту Договору з Республікою Польща про правову допомогу, із цього загального правила є винятки, коли тимчасово та з обмеженими повноваженнями компетенцію на прийняття заходів опіки та піклування щодо громадянина України матиме польський орган опіки і піклування, і застосованим буде не українське, а польське право.

43. Такі винятки пов`язані із терміновою необхідністю захисту прав, інтересів або майна громадян України, які проживають на території Республіки Польща і за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права або виконувати свої обов`язки.

44. Зі змісту постанови Окружного суду в м. Торунь І Цивільний відділ (Республіка Польща) від 05.04.2023 по справі №1 Ns 16/23 вбачається, що останнє прийнято у порядку пункту 4 статті 22 Договору між Україною і Республікою Польща, за яким суд, у невідкладних випадках, може винести тимчасове розпорядження, необхідне для охорони цієї особи або її майна.

45. Отже, постановою Окружного суду в м. Торунь І Цивільний відділ (Республіка Польща) від 05.04.2023 по справі №1 Ns 16/23 визначено опікуном для Згурської Єлізавети, її батька - ОСОБА_5 як виключний захід, який має тимчасовий характер, а вказане рішення польського суду прийнято без отримання подання органу опіки та піклування України.

46. За таких обставин суд вважає, що у задоволенні клопотання заявника в частині визнання на території України постанови Окружного суду в м. Торунь І Цивільний відділ (Республіка Польща) від 05.04.2023 по справі №1 Ns 16/23, якою встановлено тимчасовим опікуном для ОСОБА_4 , її батька - ОСОБА_5 , слід відмовити.

(ііі) Щодо встановлення опіки над недієздатною особою та призначення опікуна

47. Як вже зазначалося вище (див. п. 34) Суд визнав наявними підстави для задоволення клопотання заявника в частині визнання на території України рішення Окружного суду в м. Торунь І Цивільний відділ (Республіка Польща) від 12.09.2023 року по справі №I Ns 16/23, яким визнано недієздатною ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

48. За приписами статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

49. Відповідно до частини третьої статті 63 ЦК України фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

50. Після подання клопотання про визнання рішення іноземного суду заявник додатково подав клопотання про призначення його опікуном над донькою ОСОБА_8 .

51. Відповідно до подання органу опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.06.2024 №990 вбачається, що заявник ОСОБА_1 може виконувати обов`язки опікуна над донькою ОСОБА_2 у разі визнання останньої недієздатною

52. За змістом статті 55 ЦК України опіка встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів, зокрема, повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

53. Фізична особа, яка визнана недієздатною має право на опіку, який призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна.

54. Оскільки заявник ОСОБА_1 , який є батьком ОСОБА_4 , яка визнана недієздатною, виявив бажання бути її опікуном, про що подав письмове клопотання, а також враховуючи наявність позитивного висновку органу опіки та піклування та не встановлення обставин, що є перешкодою для виконання заявником обов`язків опікуна над його донькою ОСОБА_9 , яка за станом здоров`я не може самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки, суд дійшов висновку, що призначення заявника опікуном над його недієздатною донькою ОСОБА_4 відповідає інтересам підопічної та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 260, 261, 300, 464-473 Цивільного процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Клопотання ОСОБА_1 про визнання на території України рішень іноземного суду, задовольнити частково.

2. Визнати на території України рішення Окружного суду в м. Торунь І Цивільний відділ (Республіка Польща) від 12.09.2023 року по справі №I Ns 16/23 відповідно до якого визнано повністю недієздатною ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. Установити строк дії рішення Окружного суду в м. Торунь І Цивільний відділ (Республіка Польща) від 12.09.2023 року по справі №I Ns 16/23, яким визнано повністю недієздатною ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 - два роки з дня набрання цим рішенням законної сили, тобто до 21.11.2025.

4. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання на території України постанови Окружного суду в м. Торунь І Цивільний відділ (Республіка Польща) від 05.04.2023 по справі №1 Ns 16/23, якою встановлено тимчасовим опікуном для ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька - ОСОБА_5 .

5. Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном над недієздатною донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Костянтин ШАЛОТА