Ухвала

від 02.08.2024 по справі 753/9232/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9232/22

провадження № 6/753/682/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О.,

секретар судового засідання Лузова І. В.

учасники справи:

заявник - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Д`яченко Євгеній Станіславович,

представник заявника - ОСОБА_1 ,

стягувач - Адвокатське бюро «Прагнум» Віталія Бобриньова»,

представник стягувача - Некрасов О. С.,

боржник - ОСОБА_2 ,

представник боржника - ОСОБА_3 ,

заінтересовані особи - 1. ОСОБА_4 , 2. ОСОБА_5 ,

представник заінтересованої особи 2 - ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Д`яченка Євгенія Станіславовича про примусове проникнення до майна боржника,

В С Т А Н О В И В:

18.07.2024 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Д`яченко Євгеній Станіславович (далі також - приватний виконавець Д`яченко Є. С., приватний виконавець) звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до майна боржниці ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , для проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

На обґрунтування подання зазначив, що у нього на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь Адвокатського бюро «Прагнум» Віталія Бобриньова» заборгованості за договором про надання правової допомоги та судового збору. В рамках виконавчого провадження накладено арешт на кошти боржниці на рахунках в банківських установах, проте стягнутих коштів недостатньо для виконання рішення суду. Водночас боржниця є власницею квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (далі також - квартира, об`єкт нерухомого майна), на яку постановою приватного виконавця від 11.06.2024 накладено арешт. З метою проведення виконавчих дій з опису та арешту майна боржниці 27.06.2024 приватний виконавець здійснив вихід за вказаною адресою, проте доступ до квартири йому не надали, на неодноразові дзвінки двері не відчинили. Тоді ж приватному виконавцю стало відомо, що фактично квартирою володіє та користується сім`я ОСОБА_4. 28.06.2024 від боржниці ОСОБА_2 надійшла заява про задоволення вимог стягувача за рахунок реалізації вищевказаної квартири, що передбачено частиною п`ятою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження». 01.07.2024 приватний виконавець надіслав боржниці та подружжю ОСОБА_4 повідомлення про проведення виконавчих дій 10.07.2024. 10.07.2024 приватним виконавцем здійснено вихід за адресою квартири, проте доступ до квартири йому не надали, на неодноразові дзвінки та стуки двері не відчинили.

Подання мотивоване тим, що примусове проникнення до належного боржниці об`єкта нерухомого майна зумовлене необхідністю проведення виконавчих дій з опису й арешту майна з метою повного виконання рішення суду та захисту інтересів стягувача.

За правилом, закріпленим у частині другій статті 439 ЦПК України, суд розглядає подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Незважаючи на те, що вказана норма не містить вказівки на необхідність надіслання виконавцем копії подання сторонам виконавчого провадження та іншим заінтересованим особам, приватний виконавець Д`яченко Є. С. при зверненні до суду з поданням відповідно до положень частини другої статті 183 ЦПК України надіслав копію подання та додатків до нього стягувачу, боржнику, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Отже з урахуванням факту обізнаності вказаних осіб про надходження до суду подання і його предмет, обставини перебування належного боржниці об`єкта нерухомого майна у володінні та користуванні осіб, які не є боржниками у виконавчому провадженні, та з огляду на відсутність у ЦПК України положень, які б прямо забороняли суду повідомляти сторони та заінтересованих осіб про розгляд такого подання, суд визнав доцільним повідомити про розгляд подання не лише його ініціатора, а й сторін виконавчого провадження та фактичних володільців належної боржниці квартири.

На думку суду зазначений порядок розгляду цього конкретного подання відповідає інтересам усіх учасників цього судового провадження, завданню цивільного судочинства, його загальним засадам та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в контексті права на справедливий суд.

В судовому засіданні представник приватного виконавця подання підтримав пославшись на наведені у ньому обставини та обґрунтування.

Представники стягувача та боржника вважали подання обґрунтованим, просили його задовольнити.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_6 заперечував проти задоволення подання посилаючись на те, що квартира у незаконний спосіб вибула з власності ОСОБА_5 і за ланцюжком відчужень в кінцевому результаті перейшла до ОСОБА_2 , на цей час в суді розглядається цивільна справа про витребування квартири з чужого незаконного володіння, у якій вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти щодо квартири будь-які реєстраційні дії, натомість АБ «Прагнум» Віталія Бобриньова» штучно створило судовий спір та отримало рішення суду, виконання якого порушить права ОСОБА_5 як законного власника квартири.

Заінтересована особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого суд відмовив.

Заслухавши учасників справи та дослідивши копії матеріалів виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (статті 124, 129 Конституції України, стаття 18 ЦПК України).

Конституційний принцип обов`язковості виконання рішення суду реалізується, зокрема, на стадії виконавчого провадження, яке являється завершальною стадією судового провадження, спрямованою на реальне поновлення порушених прав.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 2 цього Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенство права; обов`язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об`єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Статтею 10 Закону № 1404-VIII визначено, що заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

За приписами статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна (частина перша статті 50 Закону № 1404-VIII).

Процедура звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, врегульована нормою статті 53 Закону № 1404-VIII.

Згідно з цією нормою виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З метою ефективної реалізації покладених на виконавця завдань щодо здійснення заходів примусового виконання рішень Закон № 1404-VIII наділяє його широкими повноваженнями (правами), зокрема правом звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб, та право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення (пункти 13, 4 частини третьої статті 18).

Відповідно до частини першої статті 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Стаття 30 Конституції України гарантує недоторканість житла, що полягає у забороні проникати до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 8 Конвенції ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (стаття 18 Конвенції).

З огляду на зазначене можна дійти висновку, що обмеження конституційного права особи на недоторканість житла можливе лише у тих випадках, коли цього вимагають суспільні інтереси, пов`язані, зокрема із захистом прав і законних інтересів інших членів суспільства, а відтакпроникнення у житло на стадії виконавчого провадження має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Саме тому законодавець поклав вирішення питання про примусове проникнення до житла на суд, який має здійснювати провадження у цивільних справах виходячи з завдання та основних засад цивільного судочинства та ураховувати при цьому розумний баланс між приватними та публічними інтересами.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) принцип справедливого (розумного) балансу полягає у тому, що у випадку протиставлення конкретного приватного інтересу іншому інтересу, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), а і приватним, повинне існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Судом установлено, що в провадженні приватного виконавця Д`яченка Є. С. перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13.09.2022 у цивільній справі № 753/9232/24 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Адвокатського бюро «Прагнум» Віталія Бобриньова» заборгованості за договором про надання правової допомоги, інфляційних втрат і трьох процентів річних в загальному розмірі 2 550 738,54 грн та судового збору в розмірі 19 130,55 грн.

На виконання постанови приватного виконавця від 15.05.2024 про накладення арешту на грошові кошти боржниці в банках та інших фінансових установах стягнуто грошові кошти в розмірі 4 975,02 грн, що підтверджується обліковою карткою на зведене виконавче провадження.

Згідно даних, отриманих приватним виконавцем з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 є власницею кількох об`єктів нерухомого майна, серед яких чотирикімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: НОМЕР_3).

11.06.2024 приватний виконавець виніс постанову про накладення арешту на належне боржниці нерухоме майно, у тому числі і на вказану квартиру.

27.06.2024 приватним виконавцем за участі понятих було здійснено вихід за вказаною адресою з метою проведення виконавчих дій з опису й арешту майна боржниці, проте доступ до квартири не було надано, на неодноразові дзвінки та стуки двері не відчинили, що зафіксовано в акті приватного виконавця.

Згідно з викладеними у поданні поясненнями приватного виконавця тоді ж йому стало відомо, що фактично квартирою володіє та користується подружжя ОСОБА_4.

28.06.2024 боржниця ОСОБА_2 звернулась до приватного виконавця із заявою, у якій, зокрема запропонувала задовольнити вимоги стягувача за рахунок реалізації квартири.

Стягувач не заперечував проти вказаної заяви, про що зазначив у своїй заяві від 01.07.2024.

Листами від 01.07.2024 приватний виконавець повідомив сторін виконавчого провадження, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що 10.07.2024 о 19-00 год. ним будуть проводитись виконавчі дії з опису квартири, та просив надати до неї доступ.

10.07.2024 приватним виконавцем за участі понятих було здійснено вихід за адресою квартири, проте провести виконавчі дії не вдалося, оскільки доступ до квартири не надано, на неодноразові дзвінки та стуки двері не відчинили, про що складено акт приватного виконавця.

Наведене дає підстави вважати, що приватним виконавцем вчинявся комплекс дій, спрямованих на виконання рішення суду, зокрема було звернуто стягнення на грошові кошти боржниці, які містяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, яких виявилось недостатньо для виконання рішення суду, та неодноразово здійснювались виходи за місцем розташування запропонованої боржницею для реалізації квартири, проте внаслідок перебування квартири у фактичному володінні та користуванні подружжя ОСОБА_4, які відмовились надати до неї доступ, приватний виконавець позбавлений можливості вчинити дії щодо опису арештованого майна.

Заявленою приватним виконавцем метою примусового проникнення до квартири є проведення її опису, а відтак наявність спору про право власності на квартиру та існування ухвали суду про заборону вчиняти щодо квартири реєстраційні дії не мають значення для вирішення цього подання.

Не заслуговують на увагу і доводи представника заінтересованої особи щодо штучного характеру спору, у якому суд ухвалив рішення, оскільки це рішення ніким не оскаржене, не скасоване та набрало законної сили.

Отже виходячи з сукупності установлених фактів та обставин, а саме: наявності у боржниці ОСОБА_2 невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням; великого розміру цих зобов`язань; надання боржницею пропозиції щодо реалізації квартири, що обумовлює обов`язок виконавця провести її опис, та вичерпання приватним виконавцем усіх можливостей проведення цієї виконавчої дії без порушення права на недоторканість житла, суд визнає обгрунтованими доводи подання про наявність визначених законом підстав для примусового проникнення до квартири.

За міркуванням суду втручання у право на житло у даній конкретній ситуації є цілком виправданим, оскільки здійснюється згідно із законом, покликане забезпечити дотримання принципу обов`язковості судового рішення - одного з основоположних принципів цивільного судочинства, та є об`єктивно необхідним для здійснення виконавчого провадження.

До того ж суд ураховує, що у випадку добровільного виконання заінтересованими особами цієї ухвали істотного порушення їх прав не відбудеться та будь-яких збитків вони не понесуть.

Керуючись статтями 439, 258-261, 353ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Д`яченка Євгенія Станіславовича про примусове проникнення до майна боржника задовольнити.

Надати дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Д`яченку Євгенію Станіславовичу примусово проникнути до майна боржника ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: НОМЕР_3), для проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя:

Повна ухвала складена 14.08.2024.