Постанова

від 29.10.2024 по справі 753/9232/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №753/9232/22 Головуючий у І інстанції - Трусова Т.О.

апеляційне провадження №22-ц/824/16017/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 02 серпня 2024 року

у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Д'яченка Євгенія Станіславовича про примусове проникнення до майна боржника, -

установив:

18 липня 2024 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Д`яченко Є.С. звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з поданням про примусове проникнення до майна боржниці ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , для проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

На обґрунтування подання зазначив, що у нього на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь Адвокатського бюро «Прагнум» Віталія Бобриньова» заборгованості за договором про надання правової допомоги та судового збору.

В рамках виконавчого провадження накладено арешт на кошти боржниці на рахунках в банківських установах, проте стягнутих коштів недостатньо для виконання рішення суду.

Водночас, боржниця є власницею квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , на яку постановою приватного виконавця від 11 червня 2024 року накладено арешт.

З метою проведення виконавчих дій з опису та арешту майна боржниці 27 червня 2024 року приватний виконавець здійснив вихід за вказаною адресою, проте доступ до квартири йому не надали, на неодноразові дзвінки двері не відчинили.

Тоді ж, приватному виконавцю стало відомо, що фактично квартирою володіє та користується сім`я Длугачів.

28 червня 2024 року від боржниці ОСОБА_2 надійшла заява про задоволення вимог стягувача за рахунок реалізації вищевказаної квартири, що передбачено ч. 5 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження».

01 липня 2024 року приватний виконавець надіслав боржниці та подружжю Длугачів повідомлення про проведення виконавчих дій 10 липня 2024 року.

10 липня 2024 року приватним виконавцем здійснено вихід за адресою квартири, проте доступ до квартири йому не надали, на неодноразові дзвінки та стуки двері не відчинили.

Подання також мотивоване тим, що примусове проникнення до належного боржниці об`єкта нерухомого майна зумовлене необхідністю проведення виконавчих дій з опису й арешту майна з метою повного виконання рішення суду та захисту інтересів стягувача.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02 серпня 2024 року, подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Д`яченка Є.С. про примусове проникнення до майна боржника задоволено.

Надано дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Д`яченку Є.С. примусово проникнути до майна боржника ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 857131480380), для проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку, оскільки вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 приватний виконавець намагається здійснити опис та арешт з подальшим виставленням на прилюдні торги квартири.

Як свідчить витяг з кримінального провадження №12016100050008273, невстановлені особи, використовуючи завідомо підроблені документи, перереєстрували право власності на квартиру, після чого остання кілька разів була відчужена.

У ОСОБА_1 наявний оригінал свідоцтва про право власності на квартиру, що, відповідно підтверджує незаконність неодноразового відчуження квартири та необхідність повернення її законному власнику.

У вищевказаному кримінальному провадженні Шевченківським районним судом м. Києва на квартиру було накладено арешт, який в подальшому було знято, але квартира до цих пір є речовим доказом у кримінальному провадженні.

ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_3 визнані потерпілими, квартира залишається переданою на відповідальне зберігання ОСОБА_3 .

Кінцевий володілець квартири - ОСОБА_2 жодного разу не з`являлась в квартирі, її ніхто ніколи не бачив.

Натомість ОСОБА_1 утримує квартиру, починаючи з 2003 року сплачує комунальні послуги за квартиру.

Останнім часом, ОСОБА_2 здійснює дії, направлені на легалізацію її нібито перебування у квартирі.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 зазначена як власник квартири в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проте, зважаючи на незаконність вибуття квартири з власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є фіктивним власником.

Згідно Інформації з ДРРП від 16 жовтня 2023 року, ОСОБА_2 має у власності ще одну квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,25 га., а також житловий будинок на ній в Кагарлицькому районі Київської області.

Проте, стягувачем звертається стягнення лише на квартиру, а на інше майно ОСОБА_2 відсутні будь-які претензії у стягувача, що може свідчити про зловмисну змову між стягувачем та ОСОБА_2 з метою позбавлення ОСОБА_1 , будь-яких прав на квартиру.

Крім цього, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року по справі №756/8736/24 за заявою ОСОБА_1 до подання позовної заяви було частково забезпечено позовні вимоги ОСОБА_1 шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію прав на майно та їх обтяжень», в тому числі нотаріусам, вчиняти проведення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно квартири.

Департамент державної реєстрації КМДА вказана ухвала була заведена в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

У вказаній ухвалі зазначено, що між сторонами дійсно виник спір з приводу нерухомого майна, що подальше відчуження квартири може призвести до ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову, та, як наслідок, подальшого порушення прав ОСОБА_1 , до нових спорів між особами, за якими було зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомого майна, та ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції при винесенні ухвали не врахував наявну судову заборону та неможливість переоформлення квартири на нового власника у разі її продажу з прилюдних торгів в процедурі виконавчого провадження, можливість подальшого відчуження квартири та те, що ОСОБА_2 є фіктивним власником квартири, а ОСОБА_1 - законним власником, у якої є оригінал свідоцтва про право власності.

Вважає, що приватним виконавцем передчасно подано клопотання про примусове входження, оскільки ОСОБА_1 повідомлення виконавця про доступ до квартири не отримувала та не знала про наявність відкритого виконавчого провадження та необхідність здійснити огляд квартири.

Просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 02 серпня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Д'яченка Є.С. про примусове проникнення до майна боржника.

На вказану апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Д`яченко Є.С. подав відзив, який обґрунтовував тим, що у нього на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь Адвокатського бюро «Прагнум» Віталія Бобриньова» заборгованості за договором про надання правової допомоги та судового збору.

В рамках виконавчого провадження накладено арешт на кошти боржниці на рахунках в банківських установах, в межах суми заборгованості у зведеному виконавчому провадженні.

Станом на 15 липня 2024 року, коштів на рахунках боржника недостатньо для виконання рішення суду.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено наявність запису про право власності боржника - ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що свідоцтво про право власності на квартиру за вказаною вище адресою станом на 02 жовтня 2024 року, не підтверджує право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру.

11 червня 2024 року приватним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника - спірної квартири.

27 червня 2024 року об 19:00 год. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Д`яченком Є.С. здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , проте доступ виконавцю не наданий, на неодноразові дзвінки ніхто двері не відчинив, про що складено відповідний акт приватного виконавця.

Одночасно, 27 червня 2024 року в ході розмови в кабінеті адміністратора (консьєржа) будинку, приватного виконавця повідомлено, що фактично володіє та користується спірною квартирою сім`я Длугачів: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, первісним власником квартири була ОСОБА_1 , яка фактично продовжує володіти та користуватися квартирою.

28 червня 2024 року надійшла заява боржника ОСОБА_2 про задоволення вимог стягувача за рахунок реалізації квартири.

01 липня 2024 року Адвокатським бюро «Прагнум Віталія Бобриньова» подана заява про відсутність заперечень проти вказаної заяви боржника.

01 липня 2024 року приватним виконавцем направлено повідомлення про проведення виконавчих дій на 10 липня 2024 року о 19:00 год. боржнику ОСОБА_2 , та особам, які імовірно фактично володіють та користуються квартирою - ОСОБА_3 та ОСОБА_1

10 липня 2024 року об 19:00 год приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Д`яченком Є.С. з метою проведення виконавчих дій здійснено вихід до спірної квартири, проте доступ до квартири не був наданий, на неодноразові дзвінки та стуки у двері ніхто не відчинив, про що складено відповідний акт виконавця.

З метою належного та об`єктивного виконання рішення суду у справі №753/9232/22, проведення виконавчих дій з опису майна, подальшої оцінки та реалізації в ході примусового виконання рішення, у зв`язку з відсутністю у виконавця доступу до квартири, 17 липня 2024 року приватний виконавець звернувся до суду з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до житла.

02 серпня 2024 року Дарницьким районним судом м. Києва задоволено вказане подання.

05 серпня 2024 року приватним виконавцем направлено повідомлення про проведення виконавчих дій на 2 серпня 2024 року боржнику ОСОБА_2 та особам, які імовірно фактично володіють та користуються квартирою - ОСОБА_3 та ОСОБА_1

21 серпня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Д`яченком Є.С. здійснено вихід за спірною квартирою.

При цьому, ОСОБА_3 в добровільному порядку надано доступ до квартири для проведення виконавчих дій з опису майна боржника, у зв`язку з чим, заходи примусового входження до квартири на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 02 серпня 2024 року не здійснювалось.

За результатами проведення виконавчих дій 21 серпня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Д`яченком Є.С. винесена постанова про опис та арешт майна боржника - квартири АДРЕСА_4 .

Просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 02 серпня 2024 року залишити без змін.

Крім цього, відзив на апеляційну скаргу подала і ОСОБА_2 , який обґрунтовувала тим, що всі аргументи апелянта є хибними і надуманими.

Всі вони зводяться до заперечення права власності ОСОБА_2 на квартиру.

Одночасно з цим, ці заперечення лише голослівні, апелянт не спростував той факт, що ОСОБА_2 придбала квартиру за договором купівлі-продажу №403 від 11 квітня 2017 року у ТОВ «Ліхт Інвест» та що право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно саме за ОСОБА_2 Реєстраційний номер об`єкта: 857131480.

Зазначає, що вона є власником квартири і боржником у виконавчому провадженні, а отже лише вона визначає юридичну долю свого майна та лише вона може надати дозвіл приватному виконавцю зайти до квартири для здійснення виконавчих дій.

Звертає увагу на те, що апелянт підміняє предмет оскарження, адже ним оскаржено ухвалу суду першої інстанції про надання дозволу на примусове проникнення до житла, але фактично всі доводи апеляції стосуються оспорення права власності ОСОБА_2 на квартиру.

Вважає, що оскаржувана ухвала є законною та прийнята судом з дотриманням положень ЦПК України.

Просила суд, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 02 серпня 2024 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні приватного виконавця Д`яченка Є.С. перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року у цивільній справі №753/9232/24 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Адвокатського бюро «Прагнум» Віталія Бобриньова» заборгованості за договором про надання правової допомоги, інфляційних втрат і трьох процентів річних в загальному розмірі 2550738,54 грн та судового збору в розмірі 19130,55 грн.

На виконання постанови приватного виконавця від 15 травня 2024 року про накладення арешту на грошові кошти боржниці в банках та інших фінансових установах стягнуто грошові кошти в розмірі 4975,02 грн, що підтверджується обліковою карткою на зведене виконавче провадження.

Згідно даних, отриманих приватним виконавцем з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 є власницею кількох об`єктів нерухомого майна, серед яких чотирикімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 857131480380).

11 червня 2024 року приватний виконавець виніс постанову про накладення арешту на належне боржниці нерухоме майно, у тому числі і на вказану квартиру.

27 червня 2024 року приватним виконавцем за участі понятих було здійснено вихід за вказаною адресою з метою проведення виконавчих дій з опису й арешту майна боржниці, проте доступ до квартири не було надано, на неодноразові дзвінки та стуки двері не відчинили, що зафіксовано в акті приватного виконавця.

Згідно з викладеними у поданні поясненнями приватного виконавця тоді ж йому стало відомо, що фактично квартирою володіє та користується подружжя Длугачів.

28 червня 2024 року боржниця ОСОБА_2 звернулась до приватного виконавця із заявою, у якій, зокрема запропонувала задовольнити вимоги стягувача за рахунок реалізації квартири.

Стягувач не заперечував проти вказаної заяви, про що зазначив у своїй заяві від 01 липня 2024 року.

Листами від 01 липня 2024 року приватний виконавець повідомив сторін виконавчого провадження, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про те, що 10 липня 2024 року о 19-00 год. ним будуть проводитись виконавчі дії з опису квартири, та просив надати до неї доступ.

10 липня 2024 року приватним виконавцем за участі понятих було здійснено вихід за адресою квартири, проте провести виконавчі дії не вдалося, оскільки доступ до квартири не надано, на неодноразові дзвінки та стуки двері не відчинили, про що складено акт приватного виконавця.

Постановляючи ухвалу про задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Д`яченка Є.С. про примусове проникнення до майна боржника, суд першої інстанції керувався наявністю у боржниці ОСОБА_2 невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням; великого розміру цих зобов`язань; надання боржницею пропозиції щодо реалізації квартири, що обумовлює обов`язок виконавця провести її опис, та вичерпання приватним виконавцем усіх можливостей проведення цієї виконавчої дії без порушення права на недоторканість житла.

Вважав, що приватним виконавцем вчинявся комплекс дій, спрямованих на виконання рішення суду, зокрема було звернуто стягнення на грошові кошти боржниці, які містяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, яких виявилось недостатньо для виконання рішення суду, та неодноразово здійснювались виходи за місцем розташування запропонованої боржницею для реалізації квартири, проте внаслідок перебування квартири у фактичному володінні та користуванні подружжя Длугачів, які відмовились надати до неї доступ, приватний виконавець позбавлений можливості вчинити дії щодо опису арештованого майна.

Проте, з висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.

Суд при вирішенні спірного питання враховує пропорційність втручання в особисті права людини, з метою дотримання відповідного балансу між приватним та суспільним інтересом.

Примусове проникнення до житла є крайнім заходом при проведенні виконавчих дій і може застосовуватися лише за тих обставин, коли виконавець вичерпав усі можливі шляхи для забезпечення виконання судового рішення, які передбачені ЗУ «Про виконавче провадження».

Ухвала суду про проникнення до володіння боржника має бути вмотивована, що вказує на те, що суб`єкт такого подання має надати суду належні, допустимі, достовірні докази, що свідчать про те, що виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до володіння боржника.

Також, виконавець має надати докази, які підтверджують перешкоджання вільному доступу виконавця до володіння боржника.

Вирішуючи питання про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника, суд повинен встановити, що боржник повідомлений про наявність виконавчого провадження, отримав повідомлення про необхідність бути присутнім при проведенні виконавчих дій та встановити обставини вчинення перешкод у проведенні виконавчих дій.

Виконавець може звертатись до суду з поданням про примусове проникнення до володіння особи лише у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань під час примусового виконання рішення суду.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження отримання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вимоги про вчинення виконавчих дій.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те що виконавцю не було надано доступу для огляду майна не відповідає обставинам справи та наявним у ній доказам.

Крім цього, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_3 добровільно надав виконавцю доступ до квартири для здійснення опису та арешту майна боржника, про що зазначив виконавець у відзиві на апеляційну скаргу, що свідчить про факт добровільного вчинення виконавчих дій.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що він не вчиняв жодних дій для перешкоджання здійсненню державним виконавцем опису та арешту майна боржника заслуговують на увагу, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні подання.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дарницькогорайонного суду м. Києва від 02 серпня 2024 року скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Д'яченка Євгенія Станіславовича про примусове проникнення до майна боржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 15 листопада 2024 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба