Ухвала

від 08.08.2024 по справі 902/543/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" серпня 2024 р. Справа № 902/543/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому підготовчому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Жмеринської окружної прокуратури (23100, Вінницька область, місто Жмеринка, вулиця Національна, будинок 6А, ідентифікаційний код юридичної особи 02909909)

в інтересах держави в особі:

позивача - Міністерства освіти і науки України (01135, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 38621185)

до відповідача - Приватного підприємства "Конкурент" (23000, Вінницька область, Жмеринський (Барський) р-н, місто Бар, вулиця Арсенальна (Червоноармійська), будинок 9, ідентифікаційний код юридичної особи 13299348)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Кузьминецький професійний аграрний ліцей Вінницької області (23040, Барський р-н, Вінницька обл., село Кузьминці, вулиця Студентська, будинок, 30, ідентифікаційний код 02539743).

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації (21050, Вінницька обл., місто Вінниця(з), вулиця Оводова Миколи, будинок, 33, ідентифікаційний код 43960389)

про стягнення 751 950,00 гривень

за участю:

прокурора Суходоля М.В., згідно посвідчення

представника позивача не з`явився

представника відповідача адвокат Воловодівський І.В., згідно ордеру

представника третьої особи-1 Яворський С.Б., керівник

представника третьої особи-2 Годованюк А.О., у порядку самопредставництва

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 08.05.2024 року надійшла позовна заява № 52/1-717вих-24 від 01.05.2024 (вх. № 558/24 від 08.05.2024) керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Приватного підприємства "Конкурент", у якій прокурор просить стягнути з відповідача на користь Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області заборгованість за договором про надання безоплатної бази для проведення навчання та виробництва сільськогосподарської продукції № 22 від 10.03.2023 у розмірі 751 950,00 гривень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2024 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 13.05.2024 судом постановлено позовну заяву № 52/1-717вих-24 від 01.05.2024 (вх. № 558/24 від 08.05.2024) керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України залишити без руху із встановленням прокурору строку та способу усунення недоліків позовної заяви.

До суду від прокурора 24.05.2024 надійшла заява про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою від 29.05.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №902/543/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 02.07.2024 о 10:00 год.

04.06.2024 до суду від Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області надійшли додаткові пояснення у справі № б/н від 04.06.2024 (вх. № 01-34/5832/24).

06.06.2024 до суду від Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації надійшли додаткові пояснення у справі № б/н від 05.06.2024 (вх. № 01-34/5909/24).

18.06.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позов № б/н від 18.06.2024 (вх. № 01-34/6325/24), у якому міститься також клопотання Приватного підприємства "Конкурент" про залишення позову без розгляду.

У підготовчому засіданні 02.07.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засідання у справі № 902/543/24 до 12:00 25.07.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

10.07.2024 до суду від Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області надійшли додаткові пояснення у справі № б/н від 10.07.2024 (вх. № 01-34/7136/24).

25.07.2024 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив № 52/1-113/вих-24 від 23.07.2024 (вх. № 01-34/7570/24).

За наслідком судового засідання 25.07.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви у підготовчому засідання у справі № 902/543/24 до 14:30 08.08.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

05.08.2024 до суду від прокурора надійшли пояснення №52/1-1174вих-24 від 30.07.2024 (вх. № 01-34/7887/24).

На визначену судом дату у судове засідання з`явилися прокурор, представник відповідача та представники третіх осіб. Представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином ухвалою від 30.07.2024 про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав викладене у відзиві на позовну заяву клопотання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ЦК України та просив його задовольнити.

Прокурор щодо вказаного клопотання заперечив з підстав, зазначених у поданих суду запереченнях та у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду просив відмовити.

Представники третіх осіб підтримали позицію прокурора та у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду просили відмовити.

З метою ухвалення процесуального рішення щодо заявленого відповідачем клопотання, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час виходу.

Після виходу з нарадчої кімнати, судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши клопотання Приватного підприємства "Конкурент" про залишення позову прокурора без розгляду, судом враховано таке.

Обгрунтовуючи клопотання про залишення позову без розгляду відповідач зазначає, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області, як державного закладу, прокурором визначено порушення прав саме ліцея, як суб`єкта господарювання, а не держави в особі Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації, який мав би права набути статусу позивача в силу організації органів влади в системі освіти України. З урахуванням відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави відповідач зазначив, що позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати та просив залишити позов без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

Прокурор у поданих до суду запереченнях проти клопотання відповідача про залишення позову без розгляду зазначив, що твердження відповідача є помилковими. Прокурор обгрунтовано звернувся з цим позовом до суду.

За твердженням прокурора органом уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в силу положень Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту", Закону України "Про управління об`єктами державної власності", положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою КМУ 16.10.2014 № 630 є Міністерство освіти і науки України, до повноважень якого, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері професійної (професійно-технічної) освіти, належить управління державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих йому закладів професійної (професійно-технічної) освіти у порядку, встановленому законодавством, а також здійснення управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління. Також прокурором зауважено про дотримання при поданні позову порядку встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відтак прокурор вважає доводи відповідача викладені у клопотанні необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У клопотанні відповідач просить залишити позов прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

Пунктом 2 частини 1 статті 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно з частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Відкриваючи провадження у цій справі, судом встановлено відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам статей 162, 164 ГПК України. Недоліків цієї заяви в частині відсутності обґрунтування прокурором підстави для здійснення представництва інтересів держави суд не виявив і позовну заяву прокурора як з цих, так і з інших підстав без руху не залишив.

У пункті 54 постанови від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18.

Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі судом враховано таке.

Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У статті 53 ГПК України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункті 80 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з абзацами 1, 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Здійснивши аналіз абзацу 1 частини третьої статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Прокурор здійснює представництво держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Процедура, передбачена абзацами третім та четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Тобто залишення позову прокурора без розгляду після відкриття провадження у справі стосується виключно випадків, коли прокурор правильно визначив орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах в обраний прокурором спосіб, проте не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 05.10.2021 у справі № 925/1214/19.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Прокурором зазначено, що "суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині забезпечення своєчасного виконання зобов`язань взятих ПП "Конкурент" перед навчальним закладом, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та яке здійснює державний нагляд (контроль) у сфері освіти з метою реалізації єдиної державної політики в цій сфері та спрямований на забезпечення інтересів суспільства щодо належної якості освіти та освітньої діяльності. Ненадходження до навчального закладу коштів за користування відповідачем земельними ділянками за твердженнями прокурора негативним чином впливає на його дохідну частину, зокрема, на видатки з освітнього процесу. Оскільки, право державної власності захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів, кожне порушення закону та несплата за використання об`єкту державної власності є порушенням державних інтересів, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокуратури.

У клопотанні про залишення позову без розгляду відповідач посилається на те, що ліцей, на користь якого просить прокурор стягнути кошти не є органом державної влади та не являється суб`єктом владних повноважень, прокурором не доведено бездіяльності контролюючого органу (Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації) та не дотримано порядку звернення з позовною заявою передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Як уже було зазначено, положеннями частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вирішуючи питання, чи було дотримано прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме чи було надано позивачу розумного строку для самостійного звернення за захистом порушеного права, суд також звертається до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі 914/1577/19 під час вирішення аналогічного питання. У наведеній постанові зазначено, що: "суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин, які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:

- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

- інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;

- отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій) необхідних для здійснення представництва в суді.

При цьому, якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов`язано саме зі з`ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду. Водночас якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом". Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 927/172/21, від 28.06.2022 у справі № 916/1283/20, від 13.09.2022 у справі № 910/14844/21.

Судом взято до уваги, що статтею 7 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері професійної (професійно-технічної) освіти, належать зокрема управління державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих йому закладів професійної (професійно-технічної) освіти у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 1 положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою КМУ 16.10.2014 № 630 (далі - Положення) Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

В силу положень статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" Міністерство освіти і науки України, як центральний орган виконавчої влади (уповноважений орган управління) відноситься до суб`єктів управління об`єктами державної власності.

Відповідно до пунктів 7, 11, 38 ч. 1 ст.6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" Міністерство освіти і науки України як уповноважений орган управління має повноваження щодо проведення моніторингу фінансової діяльності, зокрема виконання показників фінансових планів підприємств, що належать до сфери їх управління та вживають заходів до поліпшення їх роботи; ведення обліку об`єктів державної власності, що перебувають в її управлінні, здійснення контролю за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів та виконання інших передбачених законодавством функцій з управління об`єктами державної власності.

До повноважень Міністерства освіти і науки України належать повноваження здійснення управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління (пункт 89 Положення).

Як вбачається із матеріалів справи прокуратурою здійснювалося листування з Міністерством освіти і науки України з питань захисту майнових інтересів держави, а саме Міністерства освіти і науки України як органу, який уповноважений на розпорядження земельними ділянками, що перебувають в оперативному управлінні Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області.

Листом № 1/5531-24 від 01.04.2024 Міністерство освіти і науки України проінформувало окружну прокуратуру про відсутність інформації щодо укладення між ліцеєм і ПП "Конкурент" договору № 22 від 10.03.2023 про надання безплатної бази для проведення навчання та виробництва сільськогосподарської продукції, а також про те, що заходи, спрямовані на забезпечення дотримання вимог законодавства, Міністерство не вживало та зазначило, що у разі наявності підстав, Міністерство просить вжити заходів, спрямованих на захист інтересів держави, для стягнення заборгованості із залученням департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації.

Із матеріалів справи вбачається, що Міністерство освіти та науки України надаючи відповідь прокурору на його звернення, свою позицію щодо порушення інтересів держави не висловила, про наміри самостійно звернутися з позовом чи провести перевірку щодо виявлених прокуратурою фактів не заявила, водночас не спростувала й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства. Такі дії були оцінені прокурором як бездіяльність.

Листом № 52/1-713вих-24 від 01.05.2024 адресованим Міністерству освіти і науки України Жмеринською окружною прокуратурою повідомлено, що з метою вжиття заходів представницького характеру, встановлено обставину виникнення заборгованості за користування земельними ділянками, що належить на праві постійного користування Кузьминецькому професійному аграрному ліцею Вінницької області та повідомлено відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір окружної прокуратури звернутись до Господарського суду Вінницької області із позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до приватного підприємства "Конкурент", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Кузьминецький професійний аграрний ліцей Вінницької області, Департамент гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості за договором № 22 про надання безоплатної бази для проведення навчання та виробництва сільськогосподарської продукції від 10.03.2023 у розмірі 751 950,00 гривень.

Таким чином, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави компетентним органом, яким не було вжито заходів щодо захисту інтересів держави, про що було повідомлено прокуратуру відповідними листами (тобто навів підставу для представництва інтересів держави), зазначив про встановлення обставин порушення зобов`язань зі сплати заборгованості за договором укладеним щодо користування земельними ділянками, що належать на праві оперативного управління Кузьминецькому професійному аграрному ліцею Вінницької області право на розпорядження якими належить Міністерству освіти і науки України, чим обґрунтував порушення інтересів держави (тобто навів підстави для звернення з позовом) та повідомив про намір звернутися з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України.

Положеннями частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач в інтересах якого прокурор звернувся із позовом, щодо заявлених позовних вимог не заперечив, що свідчить про те, що суб`єктом владних повноважень наявність підстав для представництва держави в особі компетентного органу не оскаржується.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України у цій справі та відповідно про відсутність правових та фактичних підстав для залишення позову прокурора без розгляду, у зв`язку з чим клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Конкурент" про залишення позову без розгляду, що міститься у відзиві № б/н від 18.06.2024 (вх. № 01-34/6325/24 від 18.06.2024).

2. Згідно зі статтею 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

3. Відповідно до вимог частини 1 статті 255 ГПК України ухвала окремо від рішення суду першої інстанції оскарженню не підлягає.

4. Примірник ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повний текст ухвали складено 13.08.2024 року.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - Жмеринській окружній прокуратурі; zhmerynka@vin.gp.gov.ua;

3-7 - Вінницькій обласній прокуратурі, позивачу, відповідачу, третім особам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.