Рішення

від 05.08.2024 по справі 914/960/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2024 Справа № 914/960/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, за участю секретаря судового засідання Марти Пришляк, розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи підприємця Жука Анатолія Олеговича,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр Святої Параскеви»,

про стягнення 133 917,09 грн,

та зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр Святої Параскеви»,

до відповідача: Фізичної особи підприємця Жука Анатолія Олеговича,

про визнання розірваним договір про відчуження виключних майнових прав від 27.12.2023 укладений між ФОП Жуком Анатолієм Олеговичем та ТОВ «МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР СВЯТОЇ ПАРАСКЕВИ»,

представники сторін

від позивача: Брегей І.С., ФОП Жук А.О.;

відповідач: Вавринчук О.Б.;

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Фізичної особи підприємця Жука Анатолія Олеговича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр Святої Параскеви» про стягнення 133 917,09 грн.

Ухвалою від 16.04.2024 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 20.05.2024, подальший рух справи відображено у відповідних ухвалах суд.

03.06.2024 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр Святої Параскеви» до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 914/960/24.

Ухвалою від 01.07.2024 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд по суті.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи та прийняття рішення судом 05.08.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція за первісним позовом

Позивач обґрунтовує позовні вимоги, неналежним виконанням відповідачем Договору про відчуження виключних майнових прав від 27.12.2023 у зв`язку з чим заборгованість становить133 917,09 грн.

Позиція відповідача за первісним позовом

Відповідач просив залишити позовну заяву без розгляду, оскільки позовну заяву підписано особою без повноважень.

Позиція позивача за зустрічним позовом

Позивач стверджує, що автор творів мистецтва не передав майнових прав на твори та водночас здійснив продаж виключних майнових прав третім особам. За наведених обставин просив визнати розірваним договір від 27.12.2023.

Позиція відповідача за зустрічним позовом

Відповідач стверджує, що право зустрічного позивача не порушено, а обраний спосіб захисту є неналежним.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

27 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр Святої Параскеви, як Товариством та фізичною особою - підприємцем Жуком Анатолієм Олеговичем, як Автором укладено Договір про відчуження виключних майнових прав (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Автор оплатно передає, а Товариство приймає усі виключні майнові права інтелектуальної власності на твір образотворчого мистецтва.

У пункті 1.2 Договором сторони домовились, що під твором образотворчого мистецтва (далі-Твір) у цьому Договорі розуміється створений творчою працею Автора такий об`єкт авторського права: серія робіт Автора під назвою Intersection.

Підпунктами 1.3.1 - 1.3.3 пункту 1.3 Договору сторони визначили наступні характеристики Твору: кількість - 4 шт, розмір - 98 см на 1500 см, матеріал, що використовувався для створення Твору -полотно, акрил.

Відповідно до пункту 1.4 Договору Автор передає Товариству зазначені виключні майнові права на Твір в тому числі виключне право на використання твору: - публічне сповіщення; - публічна демонстрація і публічний показ; - відчуження іншим способом третім особам. Цей перелік не є вичерпним. Використанням твору є також інші дії, встановлені чинним законом.

Згідно з пунктом 1.7 Договору виключні майнові права, зазначені у пункті 1.4 цього Договору, переходять від Автора до Товариства з моменту набрання чинності цим Договором та після оплати винагороди згідно розділу 3 Договору.

Відповідно до пункту 2.1.1 Автор зобов`язався передати Товариству виключні майнові права на використання Твору, зазначені у п. 1.4 цього Договору, в т. ч. передати у

власність Товариству Твір згідно з умовами зазначеними в п.п. 1.2, 1.3 цього Договору, в задовільномустані збереження під час підписання Сторонами цього Договору.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання фактично передавши Твір згідно з умовами зазначеними в пунктах 1.2, 1.3 Договору в задовільному стані збереження. Вказане відповідачем не спростовано.

Відповідно до пункту 3.1 Договору Сторони домовились, що за придбання майнових прав на Твір Товариство сплачує Автору винагороду в формі платежу в розмірі 4 700,00 доларів США.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що виплата винагороди здійснюється у безготівковій (готівковій) формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Автора протягом:

1) 30 календарних днів з дня підписання сторонами Договору у розмірі 1000 дол США у гривні згідно курсу продажу встановленого ТОВ МінфінМедіа (посилання: https://minfin.com/ua/ua/currency/contracts/) на день укладення даного Договору;

2) 60 календарних днів з дня підписання сторонами Договору у розмірі 1 130 дол США у гривні згідно курсу продажу встановленого ТОВ МінфінМедіа (посилання: https://minfin.com/ua/ua/currency/contracts/) на день настання платежу;

3) 90 календарних днів з дня підписання сторонами Договору у розмірі 1 360 дол США у гривні згідно курсу продажу встановленого ТОВ МінфінМедіа (посилання: https://minfin.com/ua/ua/currency/contracts/) на день настання платежу;

4) 120 календарних днів з дня підписання сторонами Договору у розмірі 1 210 дол США у гривні згідно курсу продажу встановленого ТОВ МінфінМедіа (посилання: https://minfin.com/ua/ua/currency/contracts/) на день настання платежу.

Доказів належної оплати трьох перших платежів матеріали справи не містять, на підтверджується чого первісний позивач долучає довідку АТ«А-Банк» про обіг коштів за рахунком в період з 27.12.2023 по 09.04.2024

13 березня 2024 відповідачу за первісним позовом направлено вимогу претензію (докази надсиланнядолучено до матеріалів справи). Дана претензія отримана відповідачем 18.03.2024.

Відповідач за зустрічним позовом всупереч умовам договору повернув Твір, що є предметом Договору, шляхом його відправлення на адресу первісного позивача.

З листа №180324-1 від 18.03.2024 вбачається, що ТОВ «Медичний центр Святої Параскеви» просить розірвати укладений договір від 27.12.2023 через скрутне матеріальне становище.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; твір образотворчого мистецтва - скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного дизайну,накреслення(дизайну) шрифтів) тощо.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про авторське право і суміжні права» розпоряджання майновими правами на об`єкти авторського права або об`єкти суміжних прав може здійснюватися на підставі договору про передання (відчуження) майнових прав на об`єкт авторського права або об`єкт суміжних прав. У договорі щодо розпоряджання майновими правами на об`єкт авторського права або об`єкт суміжних прав визначаються:

1) відомості, що дозволяють ідентифікувати відповідний об`єкт (назва та/або інші характерні ознаки);

2) обсяг майнових прав на відповідний об`єкт, що передаються (надаються) за договором;

3) розмір чи спосіб визначення плати (винагороди) або зазначення про безвідплатний характер договору.

Згідно вимог частини1 статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб`єкт авторського права або суміжних прав може передати (відчужити) свої майнові права на об`єкт авторського права або об`єкт суміжних прав, передбачені відповідно частиною першою статті 12, частиною першою статті 38, частиною першою статті 39, частиною першою статті 40 цього Закону будь-якій іншій особі у повному складі на території всіх держав світу або частково на окремі способи використання на території окремих держав світу, або на всі способи використання на території окремих держав світу. У разі передання (відчуження) майнових прав на об`єкт авторського права або об`єкт суміжних прав частково майнові права в обсязі, не передбаченому у договорі, є такими, що не передані (не відчужені).

Предметом договору про передання (відчуження) майнових прав на об`єкти авторського права і об`єкти суміжних прав не можуть бути об`єкти і майнові права, яких не існувало на момент укладення договору.

У пункті 34 Постанови Пленуму Верховного суду України Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав від 04.06.2010 №5 зазначено, що до договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності в частині, не врегульованій спеціальними нормами, застосовуються загальні положення про правочини (глава 16 ЦК) та про договори (глави 52 та 53 ЦК).

Враховуючи те, що в Договорі про відчуження виключних майнових прав від 27 грудня 2023року сторонами досягнутозгоди щодо всіх істотних умов, він вважається укладеним, а тому підлягає виконанню.

За приписами ст. 629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, Відповідач порушив вимоги п.п. 2.3.3, 3.1 Договору та не здійснив виплату позивачувинагороди за придбання майнових прав на Твір. Станом на момент звернення до суду настав час трьох платежів згідно п. 3.2 Договору. Доказів оплати відповідач за первісним позовом не представив, аргументів, які спростовують порушення умов договору в частині оплати не навів, факту перебування творів з моменту укладення Договору у ТОВ «Медичний центр Святої Параскеви» не спростував. На підтвердження перебування творів у відповідача за первісним позовом безпосередньо вказує той факт, що останні без належної на те підстави повернули їх автору. Договір засвідчив факт передачі творів.

Водночас, суд звертає увагу, що представниця відповідача за первісним позовом в судовому засіданні зазначило, що відповідач намагався перерахувати позивачеві кошти, однак виникли певні труднощі, що вказує на правомірність вимоги про стягнення винагороди.

За наведених обставин, відповідач за первісним позовом не спростував аргументів позивача з приводу оплати за Договором, яка станом на момент звернення до суду настала. Основна сума заборгованості, що підлягає стягненню становить 133 448,60 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року N 6-49цс12.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаютьсявід простроченої суми за весь часпрострочення.

Суд перевіривши розрахунок 3% річних встановив, що такий проведено вірно.

З приводу повноважень представника позивача за первісним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно законодавчих приписів кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено і у статті 50 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця.

При цьому правовий статус фізичної особи-підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною правоздатністю та дієздатністю, та не обмежує їх.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №910/16713/15 (провадження №12-118гс18), яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Крім того, до матеріалів справи долучено ордер №1273157 від 10.04.2024, що підтверджує повноваження представника позивача.

Розглянувши зустрічну позовну заяву та докази долучені на підтвердження позиції ТОВ «Медичний центр Святої Параскеви», суд зазначає таке.

До подання позовної заяви первісним позивачем, у відповідача за первісним позовом не виникало жодних зауважень щодо укладеного Договору, предмету договору, моменту його передачі і таке інше. Єдиним аргументом для розірвання вказаного договору, який випливає з листа ТОВ «Медичний центр Святої Параскеви» №180324-1 від 18.03.2024 є скрутне матеріальне становище контрагента. Однак підприємницька діяльність передбачає певні ризики, тому сам факт скрутного матеріального становища не може слугувати підставою для розірвання договору. Крім того вказаний лист вказує на те, що позиція викладена у зустрічній позовній заяві є надуманою, не підтверджена жодними доказами, носить виключно технічний характер, оскільки не спрямована на досягнення дійсного результату.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Автор оплатно передає, а Товариство приймає усі виключні майнові права інтелектуальної власності на твір образотворчого мистецтва.

Згідно з пунктом 1.7 Договору виключні майнові права, зазначені у пункті 1.4 цього Договору, переходять від Автора до Товариства з моменту набрання чинності цим Договором та після оплативинагороди згідно розділу 3 Договору.

У пункті 7.1 сторони домовились, що Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами і діє протягом усього життя Автора і 70 років після його смерті.

Отже, Сторонами визначено дві взаємопов`язані умови переходу виключних майнових прав зазначених у пункті 1.4 Договору від Автора до Товариства.

Перша, це з моменту набрання чинності Договором, а саме з 27 грудня 2023 року тобто дня його підписання, а друга - після оплати винагороди згідно з розділом 3 Договору.

Отже, враховуючи те, що Товариством після набрання чинності Договору не здійснено жодної виплати винагороди згідно з умовами розділу 3 Договору, таким чином переходу у власність Товариства виключних майнових прав на Твір не відбулось.

Жодних доказів на підтвердження продажу творів третім особам позивач за зустрічним позовом не надав.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише

за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках,встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

Таким чином, за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Умовами пункту 6.2 Договору передбачено, що Договір може бути розірваний за домовленістю Сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього Договору та підписується повноважними представниками Сторін, якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чиним законодавством України.

Таким чином, сторони Договору врахувавши встановлену законом свободу договору, погодили підстави та порядок припинення дії цього договору, що не суперечить вимогам статей 6, 525, 598, 627, 651 ЦК України та статей 188 ГК України.

В даному випадку позивач за зустрічним позовом заявляє позовну вимогу про визнання Договору розірваним, тобто в минулому.

Згідно частини 4 та 5 статті 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/21 зроблено висновок, що передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (частина друга статті 20 ГК України, пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнаннясудом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи -підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 2 ст. 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушенного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі N 910/6642/18).

Звертаючись до суду з вимогою щодо визнання Договору розірваним (в минулому), а не з вимогою про розірвання Договору, позивач за зустрічним позовом прагне підтвердження судом припинення прав Автора на отримання винагороди від Товариства за придбання майнових прав станом на минулу дату, водночас відповідно до абзацу другого частини другої статті 20 ГК України у цьому разі належним способом захисту мало б бути визнання відсутності права позивача за первісним позовом.

Враховуючи викладене вище, позиція позивача за зустрічним позовом з приводу істотного порушення умов Договору відповідачем за зустрічним позовом та з приводу визнання договору розірваним є щонайменше непослідовною. В листі ТОВ «Медичний центр Святої Параскеви» №180324-1 від 18.03.2024 не йде мова про істотне порушення умов Договору. Водночас, як вже згадувалось судом, відсутні докази передачі Твору третім особам. Набуття виключних майнових прав відбувається після повної оплати відповідно до умов Договору. Перелічене вказує на відсутність порушеного права позивача за зустрічним позовом, яке не було порушене, як станом на момент звернення з листом, так і станом на момент подання зустрічної позовної заяви. Вказане є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню.

Судовий збір за первісним позовом відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом. Судовий збір за зустрічним позовом залишається за позивачем.

Керуючись статтями 4, 13, 41, 45, 53, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з ТОВ Медичний центр Святої Параскеви (79019, м. Львів, вул. Софії Яблонської, 7, код ЄДРПОУ 36417058) на користь Фізичної особи підприємця Жук Анатолія Олеговича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 133 917,09 (сто тридцять три тисячі дев`ятсот сімнадцять гривень 09 копійок) грн заборгованості по авторській винагороді та 2 422,40 грн судового збору.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяГорецька З.В.