Постанова

від 11.12.2024 по справі 914/960/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2024 р. Справа №914/960/24

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Скрипчук О.С.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка учасників справи:

від позивача: Жук А.О., Брегей І.С.;

від відповідача: Оприск Л.Є.,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр Святої Параскеви" б/н від 23.08.2024

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.08.2024, суддя Горецька З.В, м. Львів

у справі №914/960/24

за позовом фізичної особи - підприємця Жука Анатолія Олеговича

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр Святої Параскеви"

про стягнення 133 917,09 грн.,

та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр Святої Параскеви"

до відповідача фізичної особи - підприємця Жука Анатолія Олеговича

про визнання розірваним договір про відчуження виключних майнових прав від 27.12.2023 укладений між ФОП Жуком Анатолієм Олеговичем та ТОВ "Медичний центр Святої Параскеви"

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа - підприємця Жук Анатолій Олегович, звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр Святої Параскеви" про стягнення 133 917,09 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги, неналежним виконанням відповідачем договору про відчуження виключних майнових прав від 27.12.2023 у зв`язку з чим заборгованість становить 133 917,09 грн.

Позивач посилається на ст. ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України та ЗУ «Про авторські права».

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.06.2024 прийнято зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр Святої Параскеви" до спільного розгляду з первісним позовом у справі.

Позивач стверджує, що автор творів мистецтва не передав майнових прав на твори та водночас здійснив продаж виключних майнових прав третім особам. За наведених обставин просив визнати розірваним договір від 27.12.2023.

Позивач посилається на ст. ст. 610, 611, 651 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Господарський суд Львівської області рішенням від 05 серпня 2024 року у справі №914/960/24 первісний позов задовольнив. Стягнув з ТОВ "Медичний центр Святої Параскеви" на користь Фізичної особи - підприємця Жук Анатолія Олеговича 133 917,09 (сто тридцять три тисячі дев`ятсот сімнадцять гривень 09 копійок) грн заборгованості по авторській винагороді та 2 422,40 грн судового збору; в задоволенні зустрічного позову відмовив.

Місцевий господарського суд зазначив, що сторонами було укладено договорі та досягнуто всіх істотних умов, в наслідок неналежного виконання договору у відповідача утворилась заборгованість.

В частині зустрічного позову, суд першої інстанції, відмовив за безпідставністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

26 серпня 2024 року до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр Святої Параскеви" на рішення Господарського суду Львівської області від 05 серпня 2024 року у справі№914/960/24.

Апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, при цьому зазначає наступне:

- позивачем не доведено і судом першої інстанції не встановлено існування Твору і відповідно існування майнових прав Позивача на нього станом на 27 грудня 2023 року;

- суд помилково прийшов до висновку про те, що Договір про відчуження виключних майнових прав від 27 грудня 2023 року є укладеним;

- суд не встановив факт створення Позивачем за первісним позовом Твору і передачу ним Відповідачу за первісним позовом на виконання Договору такого Твору образотворчого мистецтва як серія робіт під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1".

- оскільки Договір про відчуження виключних майнових прав від 27 грудня 2023 року є не укладеним, відсутня заборгованість за договором.

Апелянт просить рішення Господарського суду Львівської області від 05.08.2024 року у справі №914/960/24 за первісним позовом скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову; рішення Господарського суду Львівської області від 05.08.2024 року у справі №914/960/24 за зустрічним позовом скасувати в мотивувальній частині; стягнути з Фізичної особи - підприємця Жук Анатолія Олеговича на користь ТОВ "Медичний центр Святої Параскеви" заявлені судові витрати.

Позивач за первісним позовом заперечив доводи апелянта, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зазначив у відзиві, що погоджується з висновками суду першої інстанції.

У судовому засіданні, представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, навів доводи аналогічні викладеним у ній, просив таку задоволити.

У свою чергу, представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

27 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр Святої Параскеви" як Товариством та фізичною особою - підприємцем Жуком Анатолієм Олеговичем, як Автором укладено Договір про відчуження виключних майнових прав (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Автор оплатно передає, а Товариство приймає усі виключні майнові права інтелектуальної власності на твір образотворчого мистецтва.

У пункті 1.2 Договором сторони домовились, що під твором образотворчого мистецтва (далі-Твір) у цьому Договорі розуміється створений творчою працею Автора такий об`єкт авторського права: серія робіт Автора під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Підпунктами 1.3.1 - 1.3.3 пункту 1.3 Договору сторони визначили наступні характеристики Твору: кількість - 4 шт, розмір -98 см на 1500 см, матеріал, що використовувався для створення Твору - полотно, акрил.

Відповідно до пункту 1.4 Договору Автор передає Товариству зазначені виключні майнові права на Твір в тому числі виключне право на використання твору: - публічне сповіщення; - публічна демонстрація і публічний показ; - відчуження іншим способом третім особам. Цей перелік не є вичерпним. Використанням твору є також інші дії, встановлені чинним законом.

Згідно з пунктом 1.7 Договору виключні майнові права, зазначені у пункті 1.4 цього Договору, переходять від Автора до Товариства з моменту набрання чинності цим Договором та після оплати винагороди згідно розділу 3 Договору.

Відповідно до пункту 2.1.1 Автор зобов`язався передати Товариству виключні майнові права на використання Твору, зазначені у п. 1.4 цього Договору, в т. ч. передати у власність Товариству Твір згідно з умовами зазначеними в п.п. 1.2, 1.3 цього Договору, в задовільному стані збереження під час підписання Сторонами цього Договору.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання фактично передавши Твір згідно з умовами зазначеними в пунктах 1.2, 1.3 Договору в задовільному стані збереження. Вказане відповідачем не спростовано.

Відповідно до пункту 3.1 Договору Сторони домовились, що за придбання майнових прав на Твір Товариство сплачує Автору винагороду в формі платежу в розмірі 4 700,00 доларів США.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що виплата винагороди здійснюється у безготівковій (готівковій) формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Автора протягом:

1) 30 календарних днів з дня підписання сторонами Договору у розмірі 1000 дол США у гривні згідно курсу продажу встановленого ТОВ "МінфінМедіа" (посилання: https://minfin.com/ua/ua/currency/contracts/) на день укладення даного Договору;

2) 60 календарних днів з дня підписання сторонами Договору у розмірі 1 130 дол США у гривні згідно курсу продажу встановленого ТОВ "МінфінМедіа" (посилання: https://minfin.com/ua/ua/currency/contracts/) на день настання платежу;

3) 90 календарних днів з дня підписання сторонами Договору у розмірі 1 360 дол США у гривні згідно курсу продажу встановленого ТОВ "МінфінМедіа" (посилання: https://minfin.com/ua/ua/currency/contracts/) на день настання платежу;

4) 120 календарних днів з дня підписання сторонами Договору у розмірі 1 210 дол США у гривні згідно курсу продажу встановленого ТОВ "МінфінМедіа" (посилання: https://minfin.com/ua/ua/currency/contracts/) на день настання платежу.

Доказів належної оплати трьох перших платежів матеріали справи не містять, на підтверджується чого первісний позивач долучає довідку АТ "А-Банк" про обіг коштів за рахунком в період з 27.12.2023 по 09.04.2024.

13 березня 2024 відповідачу за первісним позовом направлено вимогу - претензію (докази надсилання долучено до матеріалів справи). Дана претензія отримана відповідачем 18.03.2024.

Відповідач за зустрічним позовом всупереч умовам договору повернув Твір, що є предметом Договору, шляхом його відправлення на адресу первісного позивача.

З листа №180324-1 від 18.03.2024 вбачається, що ТОВ "Медичний центр Святої Параскеви" просить розірвати укладений договір від 27.12.2023 через скрутне матеріальне становище.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; твір образотворчого мистецтва - скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного дизайну, накреслення (дизайну) шрифтів) тощо.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" розпоряджання майновими правами на об`єкти авторського права або об`єкти суміжних прав може здійснюватися на підставі договору про передання (відчуження) майнових прав на об`єкт авторського права або об`єкт суміжних прав. У договорі щодо розпоряджання майновими правами на об`єкт авторського права або об`єкт суміжних прав визначаються:

1) відомості, що дозволяють ідентифікувати відповідний об`єкт (назва та/або інші характерні ознаки);

2) обсяг майнових прав на відповідний об`єкт, що передаються (надаються) за договором;

3) розмір чи спосіб визначення плати (винагороди) або зазначення про безвідплатний характер договору.

Згідно вимог частини 1 статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єкт авторського права або суміжних прав може передати (відчужити) свої майнові права на об`єкт авторського права або об`єкт суміжних прав, передбачені відповідно частиною першою статті 12, частиною першою статті 38, частиною першою статті 39, частиною першою статті 40 цього Закону будь-якій іншій особі у повному складі на території всіх держав світу або частково на окремі способи використання на території окремих держав світу, або на всі способи використання на території окремих держав світу. У разі передання (відчуження) майнових прав на об`єкт авторського права або об`єкт суміжних прав частково майнові права в обсязі, не передбаченому у договорі, є такими, що не передані (не відчужені).

Предметом договору про передання (відчуження) майнових прав на об`єкти авторського права і об`єкти суміжних прав не можуть бути об`єкти і майнові права, яких не існувало на момент укладення договору.

У пункті 34 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" від 04.06.2010 №5 зазначено, що до договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності в частині, не врегульованій спеціальними нормами, застосовуються загальні положення про правочини (глава 16 ЦК) та про договори (глави 52 та 53 ЦК).

Як вбачається зі змісту Договору про відчуження виключних майнових прав від 27 грудня 2023 року, він містить усі умови передбачені частиною 2 статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Умовами Договору Сторони не встановили окремого оформлення приймання- передачі Твору від Автора до Товариства, виходячи з матеріалів справи, на момент набрання чинності Договору (його підписання) картини уже перебували у Товариства.

Відсутні докази, що позивач за зустрічним позовом, протягом дії Договору, звертався до первісного позивача із вимогами, щодо невиконання ним будь-яких умов договору, в тому числі і щодо не передачі Твору.

Дослідивши договір про відчуження виключних майнових прав від 27 грудня 2023 року, колегія суддів встановила, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, він вважається укладеним, а тому підлягає виконанню. Доводи апелянта про не укладення договору не відповідають обставинам справи та спростовуються вищенаведеним.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідач порушив вимоги п.п. 2.3.3, 3.1 Договору та не здійснив виплату позивачу винагороди за придбання майнових прав на Твір. Згідно п. 3.2 Договору.

На спростування доводів апеляційної скарги щодо відсутності доказів авторства позивача на Твір , апеляційний суд зазначає.

У частинах першій, другій статті 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Частина перша статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» відносить до об`єктів авторського права твори у галузі науки, літератури і мистецтва.

Згідно з статтею 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору.

За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору (стаття 421 ЦК України).

Частиною третьою статті 426 ЦК України передбачено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 435 ЦК України суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Статтею 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Захист особистих немайнових і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством (статті 50, 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Порушником авторських і (або) суміжних прав можуть бути будь-які учасники цивільних відносин, що визначені в статті 2 ЦК України, які своїми діями (бездіяльністю) порушують особисті немайнові і (або) майнові права суб`єктів авторських прав і (або) суміжних прав.

Вирішуючи справу щодо захисту авторських прав, суд виходить з того, що за закріпленим у господарському процесуальному законодавстві принципом доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права, факт його порушення відповідачем і діями відповідача, який заперечує проти позову, і зобов`язаний довести відсутність порушень авторський прав, дотримання ним вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права»

Отже, авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчою працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об`єктивної форми з урахуванням суті твору (зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею.

Відповідно до частин першої, третьої статті 442 ЦК України твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації.

Відповідачем не надано доказів на спростування авторства Жуком Анатолієм Олеговичем , чи доказів, які б свідчили про правомірне використання ним спірної фотографії.

Отже, з урахуванням дії в авторському праві презумпції авторства, така особа не повинна доводити презумпцію авторства, оскільки зазначене презюмується.

Основна сума заборгованості, що підлягає стягненню становить 133 448,60 грн.

Апелянтом не оскаржувалась до суду апеляційної інстанції сума заборгованості та сума штрафних санкцій.

Щодо заперечень апелянта, стосовно мотивувальної частини рішення, щодо відмови в зустрічному позові, колегія суддів зазначає наступне.

Апелянт, просить змінити мотивувальну частину рішення, оскільки вважає, що Договір про відчуження виключних майнових прав від 27 грудня 2023 року є неукладеним, що не відбувся, оскільки сторони не досягнули згоди за істотною умовою - предмету договору, тобто сторони не вступили у договірні правовідносини і цей Договір не породив жодних юридичних наслідків, тому, відповідно відсутні підстави для його розірвання.

З такими твердженнями апелянта колегія не погоджується, як вбачається з постанови, колегія суддів вже надала оцінку договору та визнала його укладеним, отже доводи апелянта, щодо зміни мотивувальної части рішення є безпідставними.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Львівської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр Святої Параскеви" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.08.2024 у справі №914/960/24 - залишити без змін

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.12.2024

Головуючий суддя Бойко С. М.

Судді Бонк Т.Б.

Скрипчук О. С.