Ухвала

від 12.08.2024 по справі 914/1383/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

УХВАЛА

12.08.2024 Справа № 914/1383/24

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., за участю секретаря судового засідання Шевчук О. О., розглянувши матеріали

клопотання:Товариства з обмеженою відповідальністю « 1000 Дрібниць», м. Львів,про:розстрочення виконання рішення (вх. № 2913/24 від 02.08.2024) у справі за позовом: Фізичної особи підприємця Рудницького Юлія Ігоровича, м. Львів,до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю « 1000 Дрібниць», м. Львів,про:стягнення заборгованості у розмірі 436400,00 грн.За участю представниківстягувача:не з`явився,боржника:не з`явився.Встановив

Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Долінська О. З.) від 26.06.2024 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ТзОВ « 1000 Дрібниць» на користь ФОП Рудницького Ю. І. 400000,00 грн основної заборгованості, 16400 грн - пені, 20000,00 грн - штрафу та 3273,00 грн - витрат на сплату судового збору, задоволено клопотання позивача від 26.06.2024 р. про повернення 50% судового збору у відповідності до ч. 1 ст. 130 ГПК України, повернуто ФОП Рудницькому Ю. І. з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3273,00 грн, cплачений при подані позову згідно з платіжною квитанцією ID 2308-3357-7252-6270 від 28.05.2024 на суму 6546,00 грн.

На примусове виконання даного рішення судом 18.07.2024 видано відповідний наказ.

02 серпня 2024 року боржником подано клопотання (вх. № 2913/24), в якому заявник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 у даній справі на 3 (три) календарних роки рівними платежами.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи від 02.08.2024 розгляд, поданого клопотання розподілено судді Трускавецькому В. П. у зв`язку з перебуванням судді Долінської О. З. у відпустці.

Ухвалою від 05.08.2024 судом прийнято подане клопотання до розгляду у судовому засіданні на 12.08.2024 та встановлено сторонам строк до 09.08.2024 для подання пояснень по суті такого клопотання.

09 серпня 2024 року стягувачем подано заперечення проти розстрочення виконання рішення (вх. № 19914/24).

У судове засідання з розгляду клопотання 12.08.2024 сторони не забезпечили явку повноважних представників та не повідомили суду причин такої неявки.

Відповідно до частини 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України заява про встановлення або зміну способу або порядок виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

З урахуванням вищезазначених норм законодавства, подання стягувачем письмових нормативно обґрунтованих заперечень щодо клопотання та за відсутності поважних причин для відкладення судового засідання, суд вважає за необхідне здійснювати розгляд клопотання про розстрочення виконання рішення суду у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 12.08.2023 підписано вступну та резолютивну частини ухвали без їх проголошення.

Обґрунтування боржника.

Боржник зазначає, що у нього досі у повному обсязі наявна заборгованість перед ФОП Рудницьким Ю. І. Така ситуація склалася у зв`язку із складним фінансовим становищем. Боржник не може виконати рішення у повному обсязі без здійснення розстрочення суми заборгованості, а тому просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 у даній справі на 3 (три) календарних роки рівними платежами.

Заперечення стягувача.

Стягувач заперечує проти розстрочення виконання рішення суду, зазначаючи, що заява боржника не підтверджена жодними доказами, носить формальний характер та свідчить лише про його ухилення від виконання такого рішення суду.

Позиція суду.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно з зазначеною нормою, надання заявникові розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання розстрочки, проте визначальним фактором при її наданні є винятковість цих випадків, особливий характер обставин справи, що здійснюють об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Наведена боржником у клопотанні про розстрочку виконання рішення обставина, а саме складне фінансове становище, не є тією обставиною, що істотно ускладнює виконання рішення або роблять його неможливим, тим більше, за відсутності доказів, що підтверджують таку обставину.

Відповідач, як особа, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, враховуючи принципи, закріплені в ст. 6 Цивільного кодексу України, взяла на себе відповідні зобов`язання (оплатити, поставлені товари), і об`єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов`язань за Договором.

Згідно з положеннями ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (п.1, абз.4 ст.44 Господарського кодексу України).

Обставини недодержання своїх обов`язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16.

Водночас, суд вважає, що сам по собі важкий фінансовий стан, в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для розстрочення виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання (відповідача).

Відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», способів виконання рішення суду.

У відповідності до положень чинного законодавства, боржнику можуть належати не лише отримані доходи, а й майно - суто нерухомі та рухомі речі - будівлі, споруди, земельні ділянки, засоби виробництва, активи, грошові кошти, цінні папери, майнові права, тощо.

Докази на підтвердження відсутності у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення у рахунок погашення боргу, заявником всупереч приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано.

Належними доказами відсутності коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, зокрема є довідки про рух коштів за період з моменту виникнення заборгованості по теперішній час; інвентаризаційні відомості, що містять інформацію про його майнові активи (рухоме, нерухоме майно, основні засоби виробництва на яке можливо звернути стягнення), які заявником до матеріалів справи не представлено.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, на виконання судового рішення у справі відповідач повинен повернути позивачу належне останньому майно (грошові кошти), тому подальше невиконання остаточного судового рішення буде прямим порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Складне фінансове становище ТзОВ « 1000 Дрібниць», яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення з огляду на те, що господарська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання на власний ризик.

Судом також не встановлено наявності інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Крім того, суд зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, в той час, як боржник просить суд розстрочити виконання рішення на 3 (три) календарних року.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що наведені обставини, на які посилається відповідач, не є винятковими та такими, що відповідають визначеним в ст. 331 Господарського процесуального кодексу України обставинам, за наявності яких надається розстрочка виконання рішення. Заявником не доведено, яким чином вони ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З огляду на вищенаведене, суд відмовляє у задоволенні клопотання ТзОВ « 1000 Дрібниць» про розстрочку виконання рішення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю « 1000 Дрібниць» про розстрочення виконання рішення (вх. № 2913/24 від 02.08.2024) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 14.08.2024.

Суддя Трускавецький В.П.