Ухвала

від 19.08.2024 по справі 914/1383/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"19" серпня 2024 р. м. Львів Справа № 914/1383/24

Суддя-доповідач Західного апеляційного господарського суду Бойко С.М. (склад колегії суддів Бойко С.М., Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.)

за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 б/н від 14.08.2024

у справі №914/1383/24

на рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 суддя: Долінська О.З., м. Львів, повний текст рішення складено 27.06.2024

за позовом фізичної особи-підприємця Рудницького Юлія Ігоровича, м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «1000 Дрібниць», м. Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 436 400,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ « 1000 Дрібниць» на користь ФОП Рудницького Ю.І. 400 000,00 грн. основної заборгованості, 16 400 грн. пені, 20 000,00 грн. штрафу та 3 273,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що 05.01.2024 між позивачем та відповідачем укладено договір № 05/01/2024 про надання правничої допомоги. На виконання вказаного договору, позивачем надано правничу допомогу на загальну суму 400 000,00 грн.

Позивач зазначає, що надана правнича допомога відповідачем не оплачена.

Крім того, у зв`язку з визнанням позову відповідачем, 26.06.2024 позивачем подано на адресу суду в підсистему «Електронний суд» клопотання (за вх. № 2484/24) про повернення йому з Державного бюджету України 50% судового збору, що становить 3 273,00 грн., на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

16.08.2024 на адресу Західного апеляційного господарського суду від особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024, за змістом якої апелянт просить скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що:

-апелянт має матеріально-правові відносини з відповідачем (є учасником ТОВ « 1000 Дрібниць» та володіє 40% частки в статутному капіталі товариства, отримує дивіденди);

-посилається на те, що не був повідомлений іншим учасником товариства про розгляд справи № 914/1383/24, та не міг належним чином брати участь в управлінні товариством, яке гарантоване п. 5.1.1 статуту;

-зазначає, що стягнення заборгованості в розмірі 436 400,00 грн. з відповідача є сумою, що перевищує майнові можливості товариства щодо погашення заборгованості, та відповідно ОСОБА_1 не отримує дивідендів, на які розраховує;

-вважає, що під час укладення договору про надання правової допомоги за № 05/01/2024 від 05.01.2024 директор ТОВ « 1000 Дрібниць» діяла з перевищенням наданих їй повноважень та всупереч її обов`язкам як учасника товариства, а також не отримала згоду на вчинення зазначеного правочину;

-укладення договору про надання правової допомоги за № 05/01/2024 від 05.01.2024 завдало товариству значної майнової шкоди та утруднило належне здійснення ним своєї господарської діяльності;

-зазначає, що ТОВ « 1000 Дрібниць» не здійснює будь-якої господарської діяльності, тому вважає незрозумілим, які правові послуги надавалися позивачем за спірним договором.

Також, в апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 з тих підстав, що ОСОБА_1 не брав участі в справі, повідомлення про розгляд справи не отримував, з матеріалами справи не знайомився, про наявність судового рішення дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 12.08.2024. Крім цього, зазначає, що не зрозумілим є те, які саме надавалися правові послуги позивачем, та відповідно на підставі чого за 4 місяці заборгованість склала 436 400,00 грн., з них 400 000,00 грн. безпосередньо за отримані послуги, які фактично не могли бути надані, з огляду, як вказує заявник, на відсутність здійснення господарської діяльності ТОВ « 1000 Дрібниця».

19.08.2024 до Західного апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження, в яких зазначає: апелянтом не подано належних доказів того, що саме ОСОБА_1 є учасником ТОВ « 1000 Дрібниць» звідси відсутні підстави для підтвердження процесуальної дієздатності апелянта та його повноважень для звернення до суду з апеляційною скаргою, саме як учасника ТОВ « 1000 Дрібниць»; не додано доказів, які б підтверджували дату ознайомлення з рішенням суду першої інстанції.

Зазначає, що апелянтом не спростовано факт можливого повідомлення його про час і місце слухання справи №914/1383/24. Вважає, що матеріали справи № 914/1383/24 можуть містити докази таких повідомлень або докази того, що апелянту було чітко відомо про наявність судового провадження та з невідомих причин проігноровано участь у суді першої інстанції.

З цих підстав, позивач просить апеляційну скаргу залишити без руху, витребувати з Господарського суду Львівської області матеріали справи №914/1383/24, відкласти розгляд клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 у справі №914/1383/24 до надходження до Західного апеляційного господарського суду матеріалів справи №914/1383/24 з Господарського суду Львівської області та відмовити в задоволенні клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 у справі №914/1383/24 за безпідставністю пропуску строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються: (1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень; (2) докази сплати судового збору; (3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі; (4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Апеляційним судом встановлено, що апелянтом долучено (1) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статуту ТОВ « 1000 Дрібниць» (затвердженого Загальними зборами Учасників ТОВ « 1000 Дрібниць», протоколом № 17/09 від 17.09.2019), за змістом яких підтверджено, що ОСОБА_1 одним із засновників (учасників) ТОВ « 1000 Дрібниць»; (2) квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки за № 46 від 14.08.2024, як доказ сплати судового збору в розмірі 9 819,00 грн. (3) фіскальні чеки та накладні за № 7902600023712, № 7902600023720 від 14.08.2024, а також описи вкладення в цінний лист від 14.08.2024, які підтверджують надсилання копії апеляційної скарги сторонам у справі.

Щодо доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення.

Як вже зазначалося вище, в апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024.

Апеляційний суд розглянув клопотання про поновлення процесуального строку особи, що не брала участі у справі, оцінивши заперечення позивача встановив.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи судового рішення.

Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частини перша, друга статті 4 ГПК України).

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).

Частиною другою статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.

У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як визначено статтею 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, що не брала участі в справі.

Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку (пункти 37.12 - 37.15 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 910/12257/13).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 1227/8971/2012, на яку посилається суд апеляційної інстанції, зазначила, що з аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, яка теж врахована апеляційним господарським судом, звернуто увагу на необхідність врахування практики ЄСПЛ щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.

Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційнихповноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Апеляційним господарським судом також враховано правові висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2022 у справі 9/430-05-11867 щодо застосування приписів статей 256, 261 ГПК України відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках. У постанові зауважено на тому, що такі строки повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Отже, відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником, і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

Апеляційним господарським судом встановлено, що оскаржуване рішення проголошено 26.06.2024, повний текст рішення складено 27.06.2024.

Перебіг строку апеляційного оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 розпочинається з 28.06.2024 та завершується 17.07.2024.

Апелянтом в апеляційній скарзі зазначено про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 з тих підстав, що зазначені вище, а саме, що ОСОБА_1 не брав участі в справі, повідомлення про розгляд справи не отримував, з матеріалами справи не знайомився, про наявність судового рішення дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 12.08.2024.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 та частини першої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР), є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 у справі №914/1383/24 було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 28.06.2024 та забезпечено надання загального доступу 01.07.2024 (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/120024075).

У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи та докази, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Схожі за змістом правові висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 5011-46/18261-2012, від 03.10.2019 у справі № 909/117/17, від 08.10.2019 у справі № 5011-46/18261-2012, від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20.

Апеляційним судом враховано, що право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Суд зазначає, що рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року за № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Відповідно до пункту 2 параграфа 2 розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон) підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя відповідного оголошення.

У газеті "Голос України" від 04.09.2021 № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох підсистеми (модулів) ЄСІТС - "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистеми відеоконференцзв`язку.

Таким чином, з 5 жовтня 2021 року почали офіційно функціонувати окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистема відеоконференцзв`язку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з моменту початку функціонування ЄСІТС правильність оформлення електронних справ, зокрема, реєстраційних карток щодо учасників справи має важливе значення для коректного функціонування підсистеми «Електронний суд», відомості якої в подальшому можуть бути належними доказами подання документів до суду та/або їх отримання учасниками справи.

Здійснивши за допомогою функціоналу КП «Діловодство спеціалізованого суду» витребування електронної справи, яка формувалася судом першої інстанцій, встановлено, що процесуальні документи суду скеровувалися на адресу відповідача - ТОВ « 1000 Дрібниць» (79007, м. Львів, вул. Данилишина, 2), тобто за місцезнаходженням юридичної особи, доказів направлення апелянту копій процесуальних документів не встановлено.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки підстави для поновлення строку на подання апеляційної скарги вказані апелянтом у заяві, визнані судом неповажними.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про залишення без руху апеляційної скарги особи, яка не була учасником справи ОСОБА_1 б/н від 14.08.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 у справі № 914/1383/24 з підстав визначених в ч. 2 ст. 260 ГПК України та вказати інші підстави поновлення.

Керуючись статтями 234, 258, 260, Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

залишити без руху апеляційну скаргу особи, яка не була учасником справи ОСОБА_1 б/н від 14.08.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 у справі № 914/1383/24.

Скаржнику, протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, усунути недоліки апеляційної скарги та вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 у справі №914/1383/24.

Копію ухвали надіслати скаржнику в порядку та строки визначені ст. ст. 242, 285 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий (суддя доповідач) С.М. Бойко