Рішення
від 05.08.2024 по справі 916/897/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/897/24

Суддя Господарського суду Одеської області Пінтеліна Т.Г., розглянувши при секретарі судового засідання Боднарук І.В. справу № 916/897/24 за позовом: Фізичної особи-підприємця Шевчук Тамари Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства Дружба народів (67211, Одеська область, Іванівський р-н, с.Червонознамянка, вул.Генерала Плієва,12, код ЄДРПОУ 03769215) про стягнення

та за зустрічним позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства Дружба народів (67211, Одеська область, Іванівський р-н, с.Червонознамянка, вул.Генерала Плієва,12, код ЄДРПОУ 03769215)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шевчук Тамари Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

про визнання недійсним договору

Представники:

Від позивача за первісним позовом: Мельниченко С.В., за ордером;

Від відповідача за первісним позовом: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Шевчук Тамара Анатоліївна звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємстваДружба народів про стягнення 626 407,65грн.

Ухвалою суду від 18.03.2024р. було відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.04.2024 року.

27.03.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача, згідно якого заперечує проти задоволення позову у повному обсязі.

27.03.2024р. ПСП Дружба народів звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.

03.04.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, згідно якої вважає заперечення відповідача безпідставними та наполягає на задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 09.04.2024 року було прийнято зустрічний позов до розгляду та та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/897/24 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.04.2024 року підготовче засідання відкладено на 06.05.2024 року.

Ухвалою суду від 06.05.2024 року підготовче засідання відкладено на 28.05.2024 року та задоволено клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства Дружба народів про витребування у позивача оригінал Договору на виконання робіт по збиранню врожаю №4 від 13.06.2023 року; оригінал Додатку №1 до Договору; оригінал Акту №4 прийому-передачі виконаних робіт від 01.08.2023 року та оригінал додаткової угоди від 13.06.2023 року.

10.05.2024 року від позивача надійшло клопотання про долучення оригіналів витребуваних доказів.

Ухвалою суду від 28.05.2024 року підготовче засідання було відкладено на 04.07.2024 року.

31.05.2024р. через підсистему Електронний Суд надійшла заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог у зв"язку із сплатою відповідачем частини загального боргу, у тому числі і після відкриття провадження у справі, та розгляд справи за відсутності повноважного представника. Позивач повідомив, що розмір заборгованості зменшивіся та становить 491 837,00грн.

Суд розглянувши заяву про зменшення розміру позовних вимог, дішов висновку про необхідність їприйняття її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 року було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.08.2024 року.

Судом після повернення з нарадчої кімнати 05.08.2024 року, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та ухвали про залишення зустрічної позовної без розгляду.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

13 червня 2023 року Фізична особа-підприємець Шевчук Тамара Анатоліївна (Виконавець, Позивач) та Приватне сільськогосподарське підприємство Дружба народів (Замовник, Відповідач) уклали договір на виконання робіт по збиранню врожаю №4, відповідно до п. 1.1. якого, Виконавець взяв на себе зобов?язання на території сільгоспугідь Замовника виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю зернових, використовуючи паливо Замовника - за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що наведені в Договорі, а Замовник зобов?язувався прийняти та оплатити виконані роботи.

На виконання взятих на себе зобов?язань згідно умов Договору, Виконавцем було виконано відповідні роботи зі збору врожаю зернових на площі 722,19 га. Вартість виконаних робіт складала 1 081 837 грн.

Свої зобов?язання за Договором Позивач виконав своєчасно та в повному обсязі.

Згідно п.3.3. Договору, оплата виконаних робіт Замовником здійснюється шляхом перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі підписаних Сторонами актів приймання - передачі виконаних робіт в наступному порядку:

20% від загальної вартості виконаних робіт - через 10 календарних днів після підписання Сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт; 30% від загальної вартості виконаних робіт - до 30 серпня 2023 року; 50% від загальної вартості виконаних робіт - до 30 вересня 2023 року. Кінцева дата проведення повного розрахунку згідно Договору - 30.09.2023.

З урахуванням проведеного часткового розрахунку Замовником за виконані роботи, станом на 30.08.2023 заборгованість з оплати виконаних Виконавцем робіт складала 681 837 грн.. Дана обставина підтверджується доказом - актом звірки взаємних розрахунків за період: 01.06.2023 - 30.08.2023.

05.02.2024 Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію про невиконання останнім своїх зобов?язань щодо оплати виконаної Позивачем роботи по збиранню врожаю та з вимогою терміново провести оплату вартості виконаних робіт згідно Договору в сумі 681 837 грн. Відповідь на претензію отримана не була.

Однак в порушення умов Договору, прав та законних інтересів позивача, відповідач частково виконав свій обов`язок, у тому числі і після відкриття провадження у справі.

Таким чином, з урахуванням часткового погашення заборгованості по Договору, сума загального боргу складає 491 837,00 грн.

Позивачем з урахуванням порушення відповідачем строків оплати вартості наданих послуг, відповідно положень ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 9 252,62 грн. та інфляційні витрати в сумі 16 508,50 грн.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини Фізична особа-підприємець Шевчук Тамара Анатоліївна звернулась до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

В силу положень ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч.2 ст.509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Як встановлено судом, 13 червня 2023 року Фізична особа-підприємець Шевчук Тамара Анатоліївна та Приватне сільськогосподарське підприємство Дружба народів уклали договір на виконання робіт по збиранню врожаю №4, відповідно до п. 1.1. якого, Виконавець взяв на себе зобов?язання на території сільгоспугідь Замовника виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю зернових, використовуючи паливо Замовника - за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що наведені в Договорі, а Замовник зобов?язувався прийняти та оплатити виконані роботи.

Положеннями ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання взятих на себе зобов?язань згідно умов Договору, Виконавцем було виконано відповідні роботи зі збору врожаю зернових на площі 722,19 га. Вартість виконаних робіт складала 1 081 837 грн.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно п.3.3. Договору, оплата виконаних робіт Замовником здійснюється шляхом перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі підписаних Сторонами актів приймання - передачі виконаних робіт в наступному порядку:

20% від загальної вартості виконаних робіт - через 10 календарних днів після підписання Сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт; 30% від загальної вартості виконаних робіт - до 30 серпня 2023 року; 50% від загальної вартості виконаних робіт - до 30 вересня 2023 року. Кінцева дата проведення повного розрахунку згідно Договору - 30.09.2023.

Однак в порушення умов Договору, прав та законних інтересів позивача, відповідач частково виконав свій обов`язок, у тому числі і після відкриття провадження у справі.

Таким чином, з урахуванням часткового погашення заборгованості по Договору, сума загального боргу складає 491 837,00 грн.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартість наданих послуг в сумі Таким чином, з урахуванням часткового погашення заборгованості по Договору, сума загального боргу складає 491 837,00 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Крім того в зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань за Договором №4 позивачем було нараховано до стягнення відповідачу 3% річних у розмірі 9 252,62 грн. та інфляційних втрат у розмірі 16 508,50 грн. господарський суд зазначає наступне.

Наразі ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості наданих послуг, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 9 252, 62 грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 9 252, 62 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості наданих послуг, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні витрати. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних витрат в розмірі 16 508, 50 грн., судом встановлено, що розрахунок інфляційних витрат річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційних витрат в розмірі 16 508, 50грн.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на часткове погашення заборгованості відповідачем за договором № 4, у тому числі під час розгляду справи.

Судом враховано правові висновки Верховного Суду щодо необхідності дотримання принципу добросовісності у цивільних відносинах та доктрини "заборони суперечливої поведінки".

Ураховуючи такі посилання колегія суддів суду касаційної інстанції відмічає, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Цей принцип знаходиться, зокрема, в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має суб`єктивне право (наприклад, право власності), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від права власності, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право суперечитиме попередній поведінці такої особи і дійсно має призводити до припинення зазначеного права.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Шевчук Тамари Анатоліївни є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Шевчук Тамари Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного сільськогосподарського підприємства Дружба народів (67211, Одеська область, Іванівський р-н, с.Червонознамянка, вул.Генерала Плієва,12, код ЄДРПОУ 03769215) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Дружба народів (67211, Одеська область, Іванівський р-н, с.Червонознамянка, вул.Генерала Плієва,12, код ЄДРПОУ 03769215) на користь Фізичної особи-підприємця Шевчук Тамари Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) основний борг в сумі 491 837 (Чотириста дев`яносто одна тисяча вісімсот тридцять сім) грн., 3% річних в розмірі 9 252 (Дев`ять тисяч двісті п`ятдесят дві) грн. 62 коп., інфляційні витрати в сумі 16 508 (Шістнадцять тисяч п`ятсот вісім) грн. 50 коп., вартість послуг поштового зв`язку за пересилання претензії в сумі 131 (Сто тридцять одна) грн. та судовий збір в сумі 7 765 (Сім тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн. 94 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14 серпня 2024 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення05.08.2024
Оприлюднено15.08.2024
Номер документу120994146
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань підряду

Судовий реєстр по справі —916/897/24

Рішення від 03.12.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Пінтеліна Т.Г.

Ухвала від 19.11.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Пінтеліна Т.Г.

Постанова від 04.11.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 29.10.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 23.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 16.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 10.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 30.08.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 05.08.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Пінтеліна Т.Г.

Рішення від 05.08.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Пінтеліна Т.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні