Рішення

від 12.08.2024 по справі 918/695/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" серпня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/695/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Лиманському А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вербова 39"

до відповідача - 1 Рівненської міської ради Рівненської області

до відповідача - 2 Виконавчого комітету Рівненської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішень виконавчого комітету та скасування державної реєстрації права власності.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Іващенко Ірина Ігорівна (в залі суду);

Від відповідача: Савчук Ольга Володимирівна (в залі суду);

Від третьої особи: Андрієвська Наталія Русланівна (в залі суду);

Свідок: Шеруда Олена Павлівна (в залі суду);

Свідок: Якимів Григорій Андрійович (в залі суду).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

12 липня 2023 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вербова 39" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача - 1 Рівненської міської ради Рівненської області (далі - відповідач - 1) до відповідача - 2 Виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - відповідач - 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - третя особа) про визнання незаконним та скасування рішень виконавчого комітету та скасування державної реєстрації права власності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на переконання позивача проведена міською радою державна реєстрація права власності на нежитлові приміщення І та II поверхів за адресою: м. Рівне, вул. Вербова (Ватутіна), буд. 39 загальною площею 1294, 5 м2 до яких входить службове приміщення площею 8,3 м2- неправомірна.

Позивач стверджує про те, що існування рішень виконавчого: комітету Рівненської міської ради № 253 від 20 вересня 2005 року та № 179 від 09 грудня 2014 року, якими підтверджено існування права власності на об`єкти нежитлового приміщення по вул. Вербова (Ватутіна), буд. 39 та перебування вказаних приміщень у комунальній власності міста - створюють негативні наслідки для Об`єднанняспіввласників багатоквартирного будинку "Вербова 39" щодо можливості здійснення розпорядження та використання спірних нежитлових приміщень.

Зважаючи на вказані обставини, позивач просить суд визнати незаконними та скасувати вказані вище рішення.

Відповідачі у свою чергу заперечують позовні вимоги та подали до суду відзиви на позовну заяву, в яких останні не визнають позовних вимог з наступних обставин.

Згідно з пунктом 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядуванням Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, в тому числі на нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частий в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права; комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до пункту 31 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить прийняття рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління, майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Підставою для набуття права комунальної власності, відповідно до пункту 2 вказаної статті Закону є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Пунктом 1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07 травня 2002 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що обов`язковій реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності на нерухоме майно держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Нежитлові приміщення І та II поверхів, що розташовані за адресою: м. Рівне, вул. Вербова (Ватутіна), та про які йдеться у позовній заяві, належать до нерухомих речей, що відповідає положенням частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення: яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засадсуспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідачі зазначають, що підставою набуття Рівненською міською радою права власності на об`єкти нерухомого майна, а саме на нежитлові приміщення І та II поверхів за адресою: м. Рівне, вул. Вербова (Ватутіна), буд. 39 загальною площею 1294, 5 м2 до яких входить службове приміщення площею 8,3 м2 є рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 253 від 20 вересня 2005 року та № 179 від 09 грудня 2014 року.

На переконання відповідачів здійснена Рівненською міською радою державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна (нежитлові приміщення І та II поверхів) є законною, а доводи позивача про незаконність рішень виконавчого комітету Рівненської міської ради № 253 від 20 вересня 2005 року та № 179 від 09 грудня 2014 року є безпідставними.

В судовому засіданні 12 серпня 2024 року представник позивача підтримав позов. Представники відповідачів позовні вимоги заперечили.

Заяви та клопотання у справі.

28 липня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача - 2 в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує у повному обсязі.

31 липня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача - 1 в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує у повному обсязі.

03 серпня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача - 2 надійшла заява про залучення до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради.

07 серпня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача в порядку ст. 166 ГПК України надійшли відповіді на відзиви.

09 серпня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Виконавчого комітету Рівненської міської ради надійшли заперечення, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову.

10 серпня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Рівненської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи 918/695/23 на іншу дату.

28 серпня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи.

28 серпня 2023 року на офіційну електронну адресу Господарського суду Рівненської області від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому вона просить суд витребувати в Комунального підприємства "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" (ЄДРПОУ 13973796, м. Рівне, вул.Шевченка, 45) та в Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради (ЄДРПОУ 03352053, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, 4 А) інвентаризаційні справи за адресою м. Рівне, вул. Вербова, 39, що необхідні для проведення судово-будівельної експертизи, щодо приміщення площею 8,3 кв.м.

28 серпня 2023 року на офіційну електронну адресу Господарського суду Рівненської області від представника позивача надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

31 серпня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача - 2 надійшло заперечення на клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.

08 вересня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду на виконання вимог ухвали суду 28 серпня 2023 року Комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" долучення до матеріалів справи копію інвентаризаційної справи, щодо об`єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Вербова, 39.

11 вересня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи.

14 вересня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника третьої особи надійшли пояснення щодо призначення експертизи. Окрім того, від третьої особи надійшли пояснення по справі.

29 травня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від експерта Сапуновій Алли Іванівни надійшов лист експерта про долучення до долучення до матеріалів справи висновку експерта № 11/24 від 22 травня 2024 року.

07 червня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача - 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

17 червня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

Судом встановлено, що вказана заява відповідає вимогам ст. 170 ГПК України.

Відповідно до частини 1, 2, 5, 6 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Суд зазначає, що заява подана в передбачений ГПК України строк, тому, суд приймає подану позивачем заяву про зміну предмету позову.

01 липня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява, в якій остання просить суд здійснити розгляд у судовому засіданні 01 липня 2024 року без її участі.

01 липня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача - 2 надійшли додаткові письмові пояснення.

22 липня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 1 надійшло клопотання, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13 липня 2023 року відкрито провадження у справі 918/695/23, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02 жовтня 2023 року, зокрема: клопотання позивача про призначення судової експертизи задоволено; призначено у справі № 918/695/23 судову експертизу; поставлено на вирішення експертам наступні питання: - Яке функціональне призначення приміщення площею 8,3 кв.м за адресою АДРЕСА_1 було на момент прийняття будинку до експлуатації згідно техпаспорту Рівненського міського бюро технічної інвентаризації станом на 1984 р. (чи є вони допоміжними приміщеннями будинку, чи нежитловими, як окремий об`єкт цивільно-правових відносин)? - Яке функціональне призначення приміщення площею 8,3 кв.м за адресою АДРЕСА_1 було на момент створення ОСББ "Вербова 39" 22.05.2021 року (чи є вони допоміжними приміщеннями будинку, чи нежитловими, як окремий об`єкт цивільно-правових відносин)? - Яке функціональне призначення приміщення площею 8,3 кв.м за адресою АДРЕСА_1 (чи є вони допоміжними приміщеннями будинку, чи нежитловими, як окремий об`єкт цивільно-правових відносин)?; доручено проведення експертизи експерту Сапуновій Аллі Іванівні; провадження у справі № 918/695/23 зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30 травня 2024 року, зокрема: поновлено провадження у справі № 918/695/23; призначено підготовче судове засідання на 24 червня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24 червня 2024 року відкладено підготовче засідання на 01 липня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01 липня 2024 року відкладено підготовче засідання на 08 липня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08 липня 2024 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/695/23 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вербова 39" до відповідача - 1 Рівненської міської ради Рівненської області до відповідача - 2 Виконавчого комітету Рівненської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання незаконним та скасування рішень виконавчого комітету та скасування державної реєстрації права власності та призначено розгляд справи № 918/528/24 до судового розгляду по суті на 22 липня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22 липня 2024 року відкладено розгляд справи 918/695/23 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 05 серпня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05 серпня 2024 року відкладено розгляд справи 918/695/23 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 12 серпня 2024 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд встановив наступне.

22 травня 2021 року в будинку № 39, що знаходиться в м. Рівне, вул. Вербова зареєстроване Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вербова 39".

Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 20 вересня 2005 року № 253 "Про реєстрацію нежитлових приміщень, які належать до комунальної власності територіальної громади міста" до комунальної власності віднесено об`єкт нерухомого майна, що розміщений за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до додатку № 1 до рішення № 253 від 20 вересня 2005 року в переліку об`єктів нерухомого майна, що віднесені до власності територіальної громади м. Рівне в особі Рівненської міської ради, пунктом 10 об`єкт вказаний як "вул. Вербова, 39".

На підставі рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 20 вересня 2005 року № 253 "Про реєстрацію нежитлових приміщень, які належать до комунальної власності територіальної громади міста" проведена реєстрація права власності на нерухоме майно, а саме нежитлових приміщень І та II поверхів, що розташовані в м. Рівному, вул. Вербова (вул. Ватутіна), буд. 39.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 493246 загальна площа зареєстрованих нежитлових приміщень становить 1294,5 кв.м., до яких, згідно з додатком № 2 до розпорядженням міського голови від 16 жовтня 2002 року "Про виконання рішення міської ради від 02 липня 2002 року № 41 "Про зміну структури виконавчих органів міської ради, апарату ради та її виконавчого комітету", відноситься нежитлове приміщення площею 8,300 кв.м. за адресою м. Рівне, вул. Вербова, кв. 73а.

Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 10 листопада 2009 року № 188 "Про внесення змін та доповнень у перелік нежитлових приміщень, що є комунальною власністю територіальної громади м. Рівного в особі Рівненської міської ради" приміщення площею 8.3. кв.м., що знаходиться у будинку за адресою м. Рівне, вул. Вербова, буд. 39, кв.73а, віднесено до комунальної власності.

В додатку № 1 до рішення № 188 від 10 листопада 2009 року, що визначає перелік нежитлових приміщень, які віднесені до комунальної власності територіальної громади м. Рівне в особі Рівненської міської ради дане приміщення зазначене під номером 62 вул. Вербова, 39, 8,30 кв.м., балансоутримувач Управління комунальною власністю міста.

Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 09 грудня 2014 року № 179 "Про затвердження переліку нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Рівного в особі Рівненської міської ради", рішення виконавчого комітету від 10 листопада 2009 року № 188 визнано таким, що втратило чинність.

Рішенням Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 09 грудня 2014 року № 179 "Про затвердження переліку нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Рівного в особі Рівненської міської ради" приміщення 73а площею 8.3. кв.м., що знаходиться у будинку за адресою м. Рівне, вул. Вербова, буд. 39 віднесено до комунальної власності.

08 липня 2022 року на підставі рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 09 грудня 2014 року № 179 проведена державна реєстрація на службове приміщення загальною площею 8,3 кв.м. за адресою Рівненська обл., м. Рівне, вулиця Вербова, будинок 39.

Рішенням Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 86 від 10 жовтня 2023 року спірне нежитлове приміщення повторно віднесено до нерухомого майна, що є власністю Рівненської міської територіальної громади.

Зважаючи на вищевикладені обставини, на переконання позивача віднесення приміщення площею 8,3 кв.м. до комунальної власності міста, проведення державної реєстрації права комунальної власності на підставі відповідних рішень, є неправомірним, повинно вирішуватися за спільною заявою власників та є порушенням прав членів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вербова 39".

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, джерела права й акти їх застосування та висновок суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України зазначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 1 ЗУ "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29 листопада 2001 року передбачено, що для сприяння у використані власниками їхнього майна та управлінні, утриманні і використанні спільного майна власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку може бути створене об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідно до ст. 4 даного закону таке об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Нежитловим приміщенням вважається приміщення, що ізольоване в багатоквартирному будинку та не належить до житлового фонду. Тобто, є самостійним об`єктом нерухомого майна. Допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку є приміщення, яке призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19) вказала, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин і до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Визначено, що допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування досить чіткі. Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 915/1096/18, від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 року у справі № 906/1169/17, від 06 серпня 2019 року у справі № 914/843/17 допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише ті приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення, залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГК України що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 визначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї, колясочні і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва ПВ-23 від 12 березня 1996 року на місці об`єкта технічної інвентаризації знаходилось службове приміщення загальною площею 8.3 кв.м.

Відповідно до даних технічного паспорту, виданого комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", станом на 12 березня 1996 року, на місці досліджуваного приміщення (кв. 73а), знаходилось службове приміщення площею 12,4 кв.м. з яких 7,1 кв.м. відведено під службове, а 1,2 кв.м. - підсобне.

Згідно вищенаведеного встановлено, що досліджуване приміщення, станом на 1996 рік використовувалось як службове приміщення, що призначене для побутового обслуговування мешканців та в якому наявна центральна система опалення.

27 вересня 2017 року комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" видано технічний паспорт на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , відповідно до якого площа спірного приміщення становить 8,5 кв.м.

Допоміжне приміщення має слугувати для: забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку; забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Призначення спірного приміщення площею 8,3 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1 , не змінилось. Воно використовується як колясочна, тобто досі є допоміжним (службовим), та призначене для побутового обслуговування мешканців будинку. Оскільки там розташована централізована система опалення, дане приміщення не функціонує окремо і не вважається ізольованим від системи опалення багатоквартирного будинку.

Так як приміщення площею 8,3 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1 , є невід`ємним від будинку, його слід вважати обслуговуючим, технологічним, допоміжним стосовно житлового будинку, в якому воно знаходиться.

Оскільки, спірне приміщення є колясочною, задовольняє побутові потреби мешканців будинку, підключене до централізованої системи опалення, то на момент створення ОСЕБ в 2021 році воно є допоміжним.

Вказані обставини, також підтвердили опитані у судовому засіданні 12 серпня 2024 року свідки - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Окрім того, вказані обставини також підтверджено відповідно до висновку експерта ОСОБА_3 № 11/24 від 22 травня 2024 року, встановлено наступне, а саме:

1. Враховуючи наведене у 1-ому питанні дослідницької частини висновку, визначено, що функціональне призначення приміщення житлового будинку XIII, площею 8,7кв.м (на даний час - кв.73-а, площею 8,3кв.м.), за адресою АДРЕСА_2 , станом на 1984 р., згідно матеріалів інвентарної справи КП "Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації" № 29564 за функціональним призначенням - колясочна, відноситься до допоміжних приміщень житлового-будинку;

2. Приміщення житлового будинку XIII, площею 8,7кз.м. (на даний час - кв. 73-а, площею 8,3кв.м.), за адресою АДРЕСА_2 , на момент створення ОСББ "Вербова 39" - 22.05.2021 року, могло би відно ситися до допоміжних приміщень житлового будинку;

3. Функціональне призначення приміщення житлового будинку - кв. 73-а, площею 8,3кв.м. (раніше XIII, площею 8,7кв.м. (1984 рік) та 8,5кв.м. (2017 рік), за адресою АДРЕСА_2 , відноситься до допоміжних приміщень житлового будинку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Дульський проти України" зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 902/834/20, від 13 серпня 2021 року у справі № 917/1196/19, від 30 вересня 2021 року у справі 927/110/18, від 23 грудня 2021 року у справі № 5015/45/11 (914/1919/20).

Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальними правилами ст. 86 ГПК України (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 910/21067/17).

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно розділу 4 статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вербова 39" від 21 грудня 2020 року порядок володіння, користування та розпорядження майном об`єднання визначається загальними зборами.

Суд зазначає, що спірне допоміжне приміщення площею 8,3 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_1 , перебувало у спільній власності власників приватизованих квартир, питання щодо розпорядження зазначеним приміщенням повинно вирішуватися за їхньою спільною згодою, чого в даному випадку дотримано не було.

Крім цього, допущене відповідачем втручання в право власності, зокрема власників квартир даного багатоквартирного будинку, що на праві спільної власності здійснюють розпорядження спільним майно, не відповідає умовам за дотриманням яких таке втручання вважається правомірним, що визначені Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод умовами за яких можливе втручання в право власності є: законність такого втручання; наявність суспільного та публічного інтересу; пропорційність визначеним цілям.

Такі ж висновки містяться у практиці ЄСПЛ, а саме у справах: "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України від 23 січня 2014 року.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу. Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Суд зазначає, що у даному випадку не були враховані інтереси власників квартир багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 , що на праві спільної власності здійснюють розпорядження спільним майно. Також порушений принцип суспільного та публічного інтересу, оскільки не був врахований інтерес частини громади, у вигляді власників квартир у даному багатоквартирному будинку.

Таким чином, виконавчий комітет Рівненської міської ради не дотримався умов законного втручання у право власності, коли відніс приміщення 8,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 а до комунальної власності територіальної громади м. Рівного.

Положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Варто наголосити, чинним законодавством України встановлено презумпцію наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку режиму допоміжних приміщень.

Виходячи з такої презумпції та з урахуванням принципу змагальності сторін, лише позивач не повинен доводити режим спірних приміщень як допоміжних.

Навпаки, відповідач, який є їх набувачем, має довести режим спірних приміщень як ізольованих приміщень в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду та є самостійних об`єктом нерухомого майна, оскільки зі стадії проектування, тобто з самого початку вони будувалися з іншим цільовим призначенням для потреб непромислового характеру (висновок Верховного Суду у справі №922/1406/21 викладений у постанові від 30 червня 2022 року).

Таким чином, правовий спір пов`язаний з тим, що Виконавчий комітет Рівненської міської ради заперечує допоміжний статус спірного приміщення 73а площею 8,3 кв.м. за адресою м. Рівне, вул. Вербова, буд. 39.

Питання щодо розпорядження зазначеними приміщеннями повинно вирішуватися за спільною згодою власників. Тобто, відповідачами допущене втручання в право власності, зокрема власників квартир даного багатоквартирного будинку, що на праві спільної власності здійснюють розпорядження спільним майном.

Суд зазначає, що таке втручання призвело до порушення прав членів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вербова 39".

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 86 від 10 жовтня 2023 року (рішення № 179 від 09 грудня 2014 року "Про затвердження переліку нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Рівного в особі Рівненської міської ради" на підставі рішення № 86 втратило чинність) спірне нежитлове приміщення повторно віднесено до нерухомого майна, що є власністю Рівненської міської територіальної громади. Порушення прав співвласників багатоквартирного будинку, яке відбулося ще у 2014 році у момент віднесення допоміжного приміщення до комунальної власності міста рішенням Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 179, не припинилося. Воно продовжується і на сьогоднішній день, з відмінністю лише в номері рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Верховним Судом у постанові по справі № 911/1657/18 від 18 червня 2019 року, що за своєю правовою природою свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином. Свідоцтво видається на підтвердження існування права, на підставі, у даному випадку, рішення органу місцевого самоврядування, і такий посвідчувальний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 253 від 20 вересня 2005 року та № 86 від 10 жовтня 2023 року є незаконними, оскільки їх ухвалення призвело до порушення прав членів ОСББ.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до п. ч. 2 ст. 27 ГПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

З правовою позицією та аргументами позивача суд погоджується та приймає останні.

Щодо правової позиції відповідачів, суд зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідач - 2 посилається на постанову Кабінету Міністрів України № 311 від 05 листопада 1991 року "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" де визначено перелік державного майна, що передаються до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність), зокрема житловий та нежитловий фонд рад народних депутатів.

На підставі вказаного відповідач - 2 зазначає, що право комунальної власності на відповідні об`єкти, в тому числі і на спірне приміщення виникло 05 листопада 1991 року до прийняття ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду".

Вказані твердження відповідача - 2 суд відхиляє, оскільки відсутні докази приналежності спірного приміщення до державного майна, що підлягало розмежуванню на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)".

Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які підтверджують вказані обставини, а тому дане твердження є лише припущенням.

Щодо посилання на розпорядження голови Рівненської міської адміністрації від 03 лютого 1993 року № 98 "Про падання всіх функції орендодавача Фонду державно-комунального майна" де передано з балансу ЖЕКів на баланс Фонду державно- комунального майна всі нежитлові приміщення. На підставі вказаного розпорядження відповідно до акту передачі основних засобів (нежилих приміщень) від ЖЕКу №7 на баланс Фонду ДКМ передана майстерня по ремонту взуття, Вербова, 39, площею 8,8 кв.м.".

В якості додатку надано відповідне розпорядження голови Рівненської міської адміністрації № 98 від 03 лютого 1993 року та акт передачі основних засобів (нежилих приміщень) від ЖЕКу № 7 на баланс Фонду ДКМ. Розпорядженням визначено передати "всі нежитлові приміщення", а в акті передачі вказане приміщення площею 8,8 кв.м.

Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва ПВ-23 від 12 березня 1996 року на місці спірного приміщення знаходилось приміщення загальною площею 8.3 кв.м. Відповідно до даних технічного паспорту, виданого комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", станом на 12 березня 1996 року, на місці досліджуваного приміщення (кв. 73а), знаходилось службове приміщення площею 12,4 кв.м. з яких 7,1 кв.м. відведено під службове, а 1,2 кв.м. - підсобне. 27 вересня 2017 року комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" було видано технічний паспорт на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок за адресою м. Рівне, вул. Вербова, буд. 39, відповідно до якого площа спірного приміщення становить 8,5 кв.м.

Майстерня по ремонту взуття за адресою м. Рівне, вул. Вербова, 39, площею 8,8 кв.м. не є спірним приміщенням, так як наведені відповідачем - 2 технічні характеристики не співпадають із жодними наведеними вище та документально підтвердженими характеристиками. Таким чином, доказів того, що спірне приміщення відноситься до категорії "всі нежитлові приміщення" не надано.

Не можна стверджувати, що спірне приміщення передавалося з балансу ЖЕКів на баланс Фонду державно-комунального майна.

Саме ж розпорядження голови Рівненської міської адміністрації (управи) від 03 лютого 1993 року № 98 "Про надання всіх функції орендавача Фонду державно-комунального майна" та акт передачі основних засобів (нежилих приміщень) від ЖЕКу № 7 на баланс Фонду ДКМ є неналежними доказами, оскільки не містить інформації стосовно предмета доказування, тобто приміщення 8,3 кв.м., що розміщене за адресою АДРЕСА_1 .

Окрім того, суд оцінює критично твердження відповідача - 2, що спірне приміщення вже тривалий час є самостійним об`єктом цивільних правовідносин. Крім того, проведена технічна інвентаризація у 1996 році такого приміщення свідчить про те, що воно є службовим, зважаючи на наступне.

Чинною постановою Ради Міністрів Української PCP № 37 від 04 лютого 1988 року визначено поняття службового приміщення, як жилого, призначеного для проживання робітників, що не співвідноситься із обставинами справи та способом використання приміщення починаючи з 1984 року. В даному випадку необхідно розуміти поняття "службове приміщення" так, як воно було використане Господарським судом Київської області по справі № 911/737/19 від 02 вересня 2019 року. Тобто, як службове приміщення, що за своїм функціональним призначенням є допоміжним.

Таким чином, проведення технічної інвентаризації та статус спірного приміщення як службового не свідчить про те, що воно є нежитловим чи самостійним об`єктом цивільних правовідносин.

Щодо твердження, що спірне приміщення не задовольняє побутові потреби мешканців будинку та не є колясочною, суд зазначає наступне.

ОСББ "Вербова 39" створене 22 травня 2021 року.

Жодних доказів про використання відповідачем - 2 спірного приміщення починаючи з 22 травня 2021 року матеріали справи не містять.

Факт того, що спірне приміщення площею 8,3 кв.м. використовувалося у якості колясочної, підтверджено висновком експерта та показаннями свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які опитані у судовому засіданні 12 серпня 2024 року. Також, вказані покази долучені до матеріалів справи відповідно до норм ГПК України, а саме свідками долучено до матеріалів справи відповідні заяви які нотаріально посвідчені.

Окрім того, довідкою ОСББ "Вербова 39" підтверджується, що власник спірного приміщення (тобто, Рівненська міська рада) не заключав договорів щодо послуг з обслуговування багатоквартирного будинку, внесків та не проводив жодних оплат таких внесків. Весь період з моменту введення в експлуатацію будинку здійснювалися нарахування, сплати з послуг теплопостачання та електропостачання, що нараховувались за дане приміщення по загально будинковим лічильникам - пропорційно часткам співвласників будинку.

Зважаючи на вищевикладені обставини, правову позицію відповідачів суд відхиляє.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду.

За наслідками розгляду справи судом встановлено, що рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 253 від 20 вересня 2005 року "Про реєстрацію нежитлових приміщень, які належать до комунальної власності територіальної громади міста" в частині, що стосується службового приміщення 73а площею 8,3 кв.м., що розміщене за адресою АДРЕСА_2 та рішення № 86 від 10 жовтня 2023 року "Про затвердження Переліку нерухомого майна, що є власністю Рівненської міської територіальної громади" в частині, що стосується приміщення 73а площею 8,3 кв.м., що розміщене з адресою м. Рівне, вул. Вербова, буд. 39 є незаконними.

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 5 368 грн. 00 коп.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідачів, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 5 368 грн. 00 коп. покладається на відповідачів.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати незаконними та скасувати рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради (код ЄДРПОУ: 04057758, адреса: 33028, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 12а) № 253 від 20 вересня 2005 року "Про реєстрацію нежитлових приміщень, які належать до комунальної власності територіальної громади міста" в частині, що стосується службового приміщення 73а площею 8,3 кв.м., що розміщене за адресою м. Рівне, вул. Вербова, буд. 39 та рішення № 86 від 10 жовтня 2023 року "Про затвердження Переліку нерухомого майна, що є власністю Рівненської міської територіальної громади" в частині, що стосується приміщення 73а площею 8,3 кв.м., що розміщене з адресою м. Рівне, вул. Вербова, буд. 39.

3. Стягнути з Рівненської міської ради Рівненської області (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12а, код. 34847334) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вербова 39" (33024, м. Рівне, вул. Вербова, 39, код. 44367520) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судових витрат.

4. Стягнути з Виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12а, код. 04057758) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вербова 39" (33024, м. Рівне, вул. Вербова, 39, код. 44367520) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судових витрат.

5. Видати накази після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14 серпня 2024 року.

Суддя Войтюк В.Р.