Рішення

від 14.08.2024 по справі 127/16088/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/16088/24

Провадження 2/127/2126/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Борисюк І.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підприємства об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» про визнання дій протиправними та зміну підстав та формулювань звільнення, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся адвокат Шевчук Вадим Олександрович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , з позовом до Підприємства об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» про визнання дій протиправними та зміну підстав та формулювань звільнення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка з 18.09.1985 по березень місяць 2023 року працювала на Підприємстві об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих». Наказом від 04.01.2022 № 1641-к позивачку було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22.07.2022 по справі № 127/2860/22 позивачку було поновлено на роботі. В березні місяці 2023 року позивачкою було подано заяву на звільнення з роботи за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. Позивачку було звільнено з роботи, однак відповідач не надав ні копії наказу про звільнення, ні письмового повідомлення про нараховані та виплачені їй суми при звільненні. З 27.03.2023 по 26.09.2023 позивачка перебувала за кордоном. В кінці вересня місяця 2023 року позивачка звернулась до відповідача про отримання наказу про звільнення, але позивачку не пустили на підприємство і повідомили, що її знято з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їх житлових приміщень на підприємстві. Наразі в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа № 127/38132/22 за позовом ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та поновлення на квартирному обліку. Під час подання 06.02.2024 відзиву на позов по справі № 127/38132/22, підприємство надало наказ № 43-к від 05.04.2023 про звільнення позивачки з роботи. До 06.02.2024 позивачка не була ознайомлена із наказом про звільнення. Згідно даного наказу позивачку було звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Однак, відповідач при звільненні не зазначив причини звільнення, а саме звільнення у зв`язку із виходом на пенсію.

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивачки із вимогами про визнання дій відповідача щодо підстав для звільнення ОСОБА_1 протиправними і зобов`язання відповідача внести зміни до наказу № 43-к від 05.04.2023, в якому зазначити, що ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України.

Ухвалою суду від 27.05.2024 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом; роз`яснено наслідки ненадання заяв по суті справи та доказів у встановлений судом строк без поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 27.05.2024 була доставлена електронного кабінету позивача 28.05.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа; поштове відправлення із ухвалою суду від 27.05.2024 та копією позовної заяви із доданими до неї документами, одержано відповідачем 06.06.2024, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 50-51)

Отже, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

22.07.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив.

Ухвалою суду від 24.07.2024 відзив відповідача було залишено без розгляду і витребувано у відповідача докази по справі.

На виконання вимог вищевказаного судового рішення від відповідача 01.08.2024 судом отримано витребувані докази. Однак, в частині надання інформації щодо застосування на підприємстві в період виникнення спірних правовідносин спрощеного режиму регулювання трудових відносин, ухвала суду залишилась без виконання відповідачем.

Також 01.08.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення від відповідача.

Вирішуючи питання про прийняття до розгляду вищевказаних письмових пояснень, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами посуті справиє:позовна заява;відзив напозовну заяву(відзив);відповідь навідзив;заперечення;пояснення третьоїособи щодопозову абовідзиву, підстави, час та черговість подання яких визначаються ЦПК України або судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 2 і ч. 3 ст. 174 ЦПК України).

Статтею 278 ЦПК України визначено особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. (ч. 8 ст. 279 ЦПК України).

Нормами ч.5ст.174ЦПК України передбачено, що суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.

Однак, відповідач не просив дозволу подати додаткові пояснення, а суд не визнавав їх подання необхідним.

У відповідності до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справимають рівніправа щодоздійснення всіхпроцесуальних правта обов`язків,передбачених законом. При цьому, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України.

Згідно із п. 6 та п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд не приймає до розгляду письмові пояснення відповідача від 30.07.2024 (одержано судом 01.08.2024).

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З трудової книжки позивачки вбачається, що з 18 вересня 1985 року ОСОБА_1 почала працювати на Підприємстві об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих». (а.с. 12)

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК Серії 10 ААА № 660623 від 09 вересня 2011 року ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства першої групи «Б» по зору, безтерміново, потребує постійної сторонньої допомоги. (а.с. 13)

05.04.2023 позивачка подала заяву про звільнення за власним бажанням з 05.04.2023 у зв`язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України. (а.с. 66)

На підставі вищевказаної заяви позивачку було звільнено з роботи з посади знімача оболонки кабельних виробів (зняття ізоляції, підрізка проводу) цеху № 2 за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з 05.04.2023, про що в.о. директора Підприємства об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» Лебідь В.В. видано відповідний наказ № 43-к від 05.04.2023. (а.с. 67)

Позивачка вважає свої права порушеними відповідачем, оскільки у наказі про її звільнення роботодавцем не було зазначено причини її звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачкою разом із позовом і відповідачем на виконання вимог судового рішення, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Також, судом в ухвалах від 27.05.2024 і від 24.07.2024 було роз`яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку пояснення, викладені в позовній заяві і докази, надані разом із позовом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачка з 18.09.1985 перебувала у трудових відносинах із відповідачем і 05.04.2023 була звільнена з роботи на підставі своєї заяви від 05.04.2023 за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, про що в.о. директора Підприємства об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» Лебідь В.В. було видано відповідний наказ № 43-к від 05.04.2023.

У відповідності до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Так, ст. 38 КЗпП України передбачає звільнення за ініціативою працівника, яке може бути як «безпричинним», так і за наявності поважних причин. У такому разі звільнення відбувається на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 05.04.2023 її бажання звільнитись було обумовлено саме поважною причиною - виходом на пенсію.

За загальним правилом першого речення ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник зобов`язаний попередити власника або уповноважений ним орган про бажання розірвати трудовий договір за власною ініціативою за два тижні.

У разі існування об`єктивних (поважних) причин, що унеможливлюють продовження роботи протягом зазначених двох тижнів власник або уповноважений ним орган зобов`язаний розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Саме з метою визначення наведеного строку - тривалістю у два тижні або меншого строку, протягом якого працівник зобов`язаний продовжувати виконувати свої трудові обов`язки до дня звільнення, - законодавцем сформульовано спеціальне правило у другому реченні ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Суд прийшов до висновку, що роботодавець, приймаючи рішення про звільнення позивачки, прийняв до уваги визначену ОСОБА_1 підставу для звільнення вихід на пенсію. Відповідач не вимагав від позивачки:

-відпрацювати перед звільненням два тижні, оскільки лише наявність поважної причини для звільнення є підставою для звільнення саме у строк, який просить заявник без двотижневого відпрацювання. При цьому судом враховано, що роботодавець має право скорити визначений законом строк (два тижні) або ж звільнити працівника за згодою сторін не застосовуючи такий строк;

-підтвердити документальновказану неюу заявіпідставу длязвільнення,натомість звільнивпозивачку ізпосиланням якна підставуприйнятого рішеннясаме назаяву від05.04.2023. Прицьому судомприйнято доуваги,що при незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених ч. 1 ст.38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися. За змістом ст. 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно.

Відповідно до ст. 1 і ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цимЗаконом призначаються: а)трудові пенсії: завіком; поінвалідності; вразі втратигодувальника; за вислугу років.

Суд зауважує, що відповідачу достеменно відомо, що позивачка є інвалідом з дитинства першої групи «Б» по зору, безтерміново, зокрема зважаючи на встановлення даного факту рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22.07.2022 по справі № 127/2860/22, яке набрало законної сили 20.10.2022, наявного в ЄДРСР, доступ до якого є публічним, де стороною був й відповідач. Дана обставина, хоча й не потребує доказування у відповідності до положень ст. 82 ЦПК України, однак, зокрема, й підтверджується наявною у цій справі довідкою до акта огляду МСЕК Серії 10 ААА № 660623 від 09.09.2011. З матеріалів справи вбачається отримання позивачкою пенсії по інвалідності.

Крім того, право на пенсію за віком мають, зокрема, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років (ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Також ст. 18 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що інваліди по зору I групи - сліпі та інваліди з дитинства I групи мають право на пенсію за віком, зокрема жінки - після досягнення 40 років і при стажі роботи не менше 10 років.

Пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Законодавством не встановлено строків між отриманням особою права на пенсію і звільненням за власним бажанням працюючого пенсіонера.

Таким чином судом встановлено, що позивачка на час подання заяви про звільнення мала право виходу на пенсію. Із вказаною обставиною законодавство, зокремаст. 38 КЗпП України, пов`язуєнаданняпевних пільг і переваг, про застосування яких просила позивачка у своїй заяві про звільнення.

Вищевказане було проігнороване відповідачем.

У відповідності до ст. 48 КЗпП України облік трудовоїдіяльності працівниказдійснюється велектронній формів реєстрізастрахованих осібДержавного реєструзагальнообов`язкового державногосоціального страхуванняу порядку,визначеномуЗаконом України«Про збірта облікєдиного внескуна загальнообов`язковедержавне соціальнестрахування». Навимогу працівника,який впершеприймається нароботу,трудова книжкаоформляється роботодавцемв обов`язковомупорядку непізніше п`ятиднів післяприйняття нароботу. Роботодавецьна вимогупрацівника зобов`язанийвносити дотрудової книжки,що зберігаєтьсяу працівника,записи проприйняття нароботу,переведення тазвільнення,заохочення танагороди зауспіхи вроботі. Порядок ведення трудових книжоквизначається Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 і зареєстрованої вМіністерстві юстиціїУкраїни 17.08.1993за №110,записи пропричини звільненняу трудовійкнижці повинніпровадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавстваіз посиланнямна відповіднустаттю,пункт закону. При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов`язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин. Наприклад, «Звільнений за власним бажанням» у зв`язку з зарахування у вищий навчальний заклад, ст. 38 КЗпП України».

Таким чином, в даному випадку, наказ в.о. директора Підприємства об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» Лебідь В.В. № 43-к від 05.04.2023 повинен був містити наступне формулювання причини звільнення позивачки - «звільнена за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, ч. 1 ст. 38 КЗпП України».

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що формулювання причини звільнення позивачки в наказі № 43-к від 05.04.2023 не відповідає чинному законодавству.

Самостійна змінавідповідачем визначеноїу заявіпозивачки причинизвільнення зроботи,тобто з«за власнимбажанням узв`язку звиходом напенсію» на«за власнимбажанням» вказуєна протиправністьтаких дій.Як ужезазначав суд,ч.1ст.38КЗпП Українипередбачає двіпідстави звільненняза ініціативоюпрацівника:1)за власнимбажанням безбудь-якихповажних причин;2) за власнимбажанням за наявності певних поважних причин.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП Україниу разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Згідно з п. 18постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для зміниформулювання причини звільнення позивачки.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник можезвернутися іззаявою провирішення трудовогоспору безпосередньодо судув тримісячнийстрок здня,коли віндізнався абоповинен бувдізнатися пропорушення свогоправа,крім випадків,передбачених частиноюдругоюцієї статті.

Частиною другою статті ст. 233 КЗпП України визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Встановленіст. 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

У відповідності до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установленихстаттею 223 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Уст. 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. При цьому поважними причинами пропуску строку, встановленого в ч. 1 ст. 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, нормаст. 233 КЗпП України деталізує це правило стосовно випадків звільнення працівника. У такому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні.

Отже, для встановлення початку перебігу строку у даній справі визначальним є така юридично значима обставина, як вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. Тобто для такої категорії трудових спорів встановлено спеціальне правило обрахунку початку строку виникнення права на звернення до суду, відмінне від загального правила, за яким виникнення цього права пов`язується з моментом, коли працівник дізнався або за всіма обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом exofficio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позивачкою строку звернення до суду з даним позов, суд виходить з наступного.

Суд вважає, що позивачка правомірно розраховувала на оформлення наказу про її звільнення з роботи у відповідності до вимог чинного законодавства, в даному випадку, на точне формулювання причин її звільнення.

У відповідності до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Доказів того, що позивачка була ознайомлена із наказом в день її звільнення, матеріали справи не містять. Також відповідачем не надано доказів того, що позивачку було ознайомлено із наказом в будь-який інший спосіб, приймаючи до уваги положення ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Як вбачається з матеріалів справи, запити адвоката позивачки від 17.10.2023 і від 30.10.2023 щодо надання відомостей про звільнення ОСОБА_1 були проігноровані відповідачем, і дана обставина не була спростована стороною відповідача в ході розгляду даної справи. (а.с. 23-28)

При цьому судом прийнято до уваги, що у даній справі, зважаючи на підстави звернення до суду і предмет спору, визначальним є не обізнаність про наказ про звільнення, а саме ознайомлення із його змістом.

Позивачкою повідомлено суду, що із наказом № 43-к від 05.04.2023 про своєзвільнення вона була ознайомлена після надання його копії відповідачем 06.02.2024 разом із відзивом на позов у цивільній справі № 127/38132/23. (а.с. 20-22) Дане твердження позивачки відповідачем не спростовано.

Тому суд прийшов до висновку, що про порушення своїх прав позивачка дізналась лише 06.02.2024.

Встановлені судом причини пропуску позивачкою строку, встановленого ст. 233 КЗпП України, суд вважає такими, що об`єктивно перешкоджали і створювали труднощі для своєчасного звернення до суду.

Отже, строк звернення до суду із даним позовом пропущено позивачкою з поважних причин, а тому такий строк підлягає поновленню.

Таким чином суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачкою у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивачки шляхом визнання дій відповідача щодо самостійної зміни причини звільнення позивачки протиправними, зміни формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з «звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України» на «звільнена за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, ч. 1 ст. 38 КЗпП України» і зобов`язання Підприємство об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» внести відповідні зміни в наказ № 43-к від 05.04.2023.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка на момент звернення до суду була звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в сумі 1211, 20 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (100 %).

До ухвалення рішення у справі ні позивачка, ні відповідач не повідомили суд про неможливість надання доказів, що підтверджують розмір понесених інших витрат; про причини неможливості надання таких доказів. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не має підстав та обов`язку вирішувати питання щодо встановлення учасникам справи терміну для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат, як і призначати засідання для вирішення питання про судові витрати, вказуючи про це у резолютивній частині рішення (п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України).

Отже, доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.

Враховуючи вищенаведене та керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, Законом України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 38, 47, 48,233-235 КЗпП України, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, ст.ст. 3, 12, 15, 16 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Позов задовольнити.

Визнати дії Підприємства об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» щодо самостійної зміни причини звільнення ОСОБА_1 протиправними.

Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з «звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України» на «звільнена за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, ч. 1 ст. 38 КЗпП України».

Зобов`язати Підприємство об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» внести зміни в наказ № 43-к від 05.04.2023 в частині формулювання причини звільнення ОСОБА_1 , змінивши «звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України» на «звільнена за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, ч. 1 ст. 38 КЗпП України».

Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» в дохід держави судовий збір в сумі 1211, 20 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .

Підприємство об`єднаннягромадян «Вінницькеучбово-виробничепідприємство Українськоготовариства сліпих(УТОС)»: ЄДРПОУ 03967493; місцезнаходження: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 9.

Рішення суду складено 14.08.2024.

Суддя: